Ухвала суду № 115172204, 23.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 листопада 2023 рокуСправа № 160/25018/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняКамінській С.В.

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Дніпрі питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1.29.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла, сформована 28.09.2023 у системі «Електронний суд», позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про:

-визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16.05.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 01.10.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022 в розмірі 2102 грн;

-зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за даний період, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2022 складає 2481 грн, на 01.01.2023 - 2681 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

-зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну відпустку за період з 16.05.2022 по 31.12.2022 виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2022 складає 2481 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

-зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з рахунку Державного бюджету України коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 у сумі 2481 грн за період з 12.05.2022 по 31.12.2022, а також розмір якого встановлено на 01.01.2023 2681 грн - за період з 01.01.2023 по 01.10.2023.

2.Ухвалою суду від 04.10.2023 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 24.10.2023.

3.Суд дійшов висновку про відкриття провадження у цій справі за позовом, до якого позивачем не додано клопотання про поновлення строку звернення до суду та без вирішення судом питання додержання позивачем такого строку, у зв`язку із чим ухвалою суду від 24.10.2023 надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який складає 10 календарних днів з дня отримання копії ухвали, зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду за періоди виплати суддівської винагороди з липня 2022 року по травень 2023 року та докази поважності причин його пропуску, за наявності.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

4.25.10.2023 позивач надав клопотання, яким просив поновити строк звернення до суду.

5.В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що відповідно до пункту 1 глави ХІХ КЗпП України продовжуються всі строки, вказані в частині першій статті 233 КЗпП України, не тільки строк звернення до суду, а і строк день, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

6.Таким чином, тримісячний строк звернення до суду мав розпочатись з 03.07.2023 (перший робочий день після скасування карантину) та станом на 28.09.2023 не сплинув.

7.Позивач вважає, що строк звернення до суду станом на 28.09.2023 не був порушений.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

8.Суд зазначає, що у заявленому спорі позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати суддівської винагороди за період з липня 2022 року по травень 2023 року. Оцінка суду щодо пропуску строку звернення до суду у вищезазначеній частині позовних вимог надана в ухвалі від 24.10.2023 по цій справі.

9.Доводи позивача про продовження пунктом 1 глави ХІХ КЗпП України на час дії карантину такого строку, як «день, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права», суд вважає помилковими, оскільки частиною першою статті 233 КЗпП України встановлено один строк звернення до суду - тримісячний строк, перебіг якого обчислюється з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

10.День, в який працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, є не строком, а календарною датою, з якою пов`язується факт порушення права працівника. Оскільки такий юридичний факт є незмінним, то і день, коли порушено право, є відповідно незмінним.

11.Оскільки виплата суддівської винагороди здійснюється щомісячно у поточному місяці, позивач мав дізнатися про порушення його права з моменту одержання виплати такої винагороди за відповідний місяць, та перебіг строку звернення до суду відповідно до частини першої статті 120 КАС України має починатися з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

12.Оскільки перебіг строку, закінчення якого пов`язане з відміною карантину, як подією яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події, тобто 01.07.2023 (субота), позивач мав право звернення до суду без пропуску строку звернення до суду за періоди з липня 2022 року по лютий 2023 року до 03.07.2023 (понеділок) включно як перший робочий день відповідно до частини шостої статті 120 КАС України.

13.Враховуючи, що пунктом 1 глави ХІХ КЗпП України встановлено, що під час дії карантину строки, визначені статтею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину тримісячний строк звернення до суду, перебіг якого почався під час дії карантину є продовженим (1) під час дії карантину та (2) на строк дії такого карантину, тобто на строк до 30.06.2023.

14.Наведені прикінцеві положення КЗпП України не передбачають зупинення строку звернення до суду, а надають можливість позивачеві звернутися до суду у строк триваліший ніж три місяці з дня порушення права шляхом продовження саме такого тримісячного строку звернення до суду на строк дії карантину.

15.Також вказані норми не передбачають початок обчислення строку звернення до суду з 30.06.2023 (03.07.2023) або додавання тримісячного строку звернення до суду з дня закінчення карантину.

16.Оскільки перебіг строку, закінчення якого пов`язане з відміною карантину, як подією яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події, тобто 01.07.2023 (субота), позивач мав право звернення до суду без пропуску строку звернення до суду за періоди з липня 2022 року по лютий 2023 року до 03.07.2023 (понеділок) включно як перший робочий день відповідно до частини шостої статті 120 КАС України.

17.Суд зазначає, що з відміною з 30.06.2023 (п`ятниця) карантину, як подією, перебіг продовженого строку звернення до суду закінчується наступного дня після настання такої події та з урахуванням того, що 01.07.2023 (субота) є неробочим днем, таким останнім строком є 03.07.2023 понеділок, як перший робочий день після 01.07.2023.

18.Перебіг строку звернення до суду щодо виплат за березень, квітень та травень 2023 року закінчився поза періодом карантину - 03.07.2023 (оскільки 01.07.2023 є вихідним днем), 01.08.2023 та 01.09.2023, як в останні дні перебігу процесуального строку.

19.Суд також враховує, що правова позиція позивача побудована на пунктах 4, 8 наданої 22.04.2020 КЦС ВС судам «Методичної інформації щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину» (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/), в яких проаналізовано правову конструкцію, запроваджену Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ шляхом внесення змін до ЦПК України (та аналогічних змін до КАС України), а саме «Під час дії карантину … строки звернення до суду … продовжуються на строк дії такого карантину»:

- з метою забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з відповідних питань правозастосування, реагуючи на численні звернення судів, згідно зі статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повідомлено:

- Законом № 540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються;

- якщо процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк. Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.

20.Однак, методична інформація з аналізом застосування норм ЦПК України за Законом №540-ІХ не регулює процесуальні питання строку звернення до суду у цій справі.

21.Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець при внесенні змін до статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення до суду з трудовим спором, залишив незмінним положення статті 238 КЗпП України.

22.Так, відповідно до статті 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

23.Вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає, що відповідно до статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, та забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

24.Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.

25.Окремо суд зазначає, що застосування строків звернення до суду не може слугувати меті відмови у доступі до суду.

26.Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

27.Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

28.Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Судом у справі «Ашингдейн проти Об`єднаного Королівства» (28.05.1985), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам частини 1 статті 6 Конвенції мають: переслідувати правомірну мету, і не порушувати саму сутність права.

29.Відповідні принципи Суд виклав таким чином:

а) право на доступ до суду, гарантоване частиною 1 статті 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду «за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи»;

б) при встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права;

в) більше того, обмеження не буде сумісним із частиною 1 статті 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

30.Наведені принципи визначають процес, що є невід`ємною частиною завдання суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.

31.З огляду на викладене, суд зазначає про наявність суперечливості законодавства, зокрема статей 233 та 238 КЗпП України, враховуючи обов`язок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, та з метою забезпечення позивачу права на доступ до суду визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду у розглянутій частині позовних вимог, поновлюючи їх.

32.Керуючись статтями 6, 122, 123, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за періоди виплати суддівської винагороди з липня 2022 року по травень 2023 року та поновити позивачу строк звернення до суду.

2.Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та не може бути оскаржена.

3.Повний текст ухвали складений 24.11.2023.

Суддя І.О. Верба