Рішення № 115172112, 23.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 рокуСправа №160/24989/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Рябчук О.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій потиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

29.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з вимогами:

- зобов`язати відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на рухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів рухомого майна записи про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що внесені згідно з актом опису майна від 15.03.2023р. №40/2352902053;

- визнати протиправними дії відповідача щодо опису майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в податкову заставу згідно з актом опису майна від 28.07.2020р. №631/2352902053/52-60-64;

- зобов`язати відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що внесені згідно з актом опису майна від 28.07.2020р. №631/2352902053/52-60-64.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач не погоджується з винесеними відповідачем рішеннями, а саме рішенням №29815-17/64 про опис майна у податкову заставу від 24.10.2017р, актом опису майна №631/2352902053/52-60-64 від 28.07.2020р., рішенням №29815-17/64 про опис майна у податкову заставу від 15.03.2023р., Актом опису майна 40/2352902053 від 15.03.2023р. та вважає, що вони є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вважає, шо у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення, однак розмір основного зобов`язання позивача зазначено 41666,64 грн., що не відповідає балансовій вартості обтяженого рухомого та нерухомого майна. Крім того, за твердженням позивача, відповідачем протиправно проведено опис майна, так як Акти опису майна не містять обов`язкових реквізитів і відомостей про детальні характеристики кожного предмета застави, такі як вартість майна, вартість одиниці виміру, підпису платника податків (позивача), оскільки останній не був присутній під час його складання, не містить підписів двох понятих, також відсутні будь-які докази ліквідності майна, зазначеного податковим керуючим в акті, а отже, відповідачем не здійснено опис майна за результатами оцінки, яка проводиться згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать, що відповідачем у ході проведення опису майна позивача у податкову заставу допущено порушення норм Податкового кодексу України та Порядку №586, що у свою чергу призвело до складання актів опису майна з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, та в подальшому, внесення на їх підставі у державні реєстри відповідні записи щодо встановлення обтяження податковою заставою майна позивача. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24989/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 01.11.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

20.10.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що станом на 11.10.2023 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду бюджетної класифікації 18011000 (транспортний податок з фізичних осіб) обліковується податковий борг у сумі 41666,64 грн, який виник внаслідок несплати нарахувань по податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2017 терміном сплати 18.10.2017 №б/н на суму 25000,00 грн та по податковому повідомленню-рішенню (форма 'Ф') №19/1319 від 06.12.2017 терміном сплати 31.03.2018 на суму 16666,64 грн. З урахуванням вимог ст.56 та ст.57 ПКУ, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст.59 ПКУ у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф» №29815-17 від 24.10.2017 на суму 25000,00 грн, яку 16.11.2017 засобами поштового зв`язку направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , однак поштове відправлення повернуто поштою до ДПІ 20.11.2017 з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Станом на 28.07.2020 по ОСОБА_1 згідно даних ІКС обліковувався податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 41666,64 грн. Відповідно до вимог ст. 88 ПКУ з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Рішення про опис майна в податкову заставу №29815-1764 від 24.10.2017 направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , яке повернуто поштою до ДПІ 20.11.2017 з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Оскільки ОСОБА_1 не надано майно для опису у податкову заставу, опис майна проведено відповідно до п.10 розділу II Порядку, а саме, за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів). Відповідно до п. 89.2 статті 89 ПКУ, податковим керуючим на підставі вказаного рішення актом опису від 28.07.2020 №631/2352902053/52-60-64 здійснено опис нерухомого майна платника податків, а саме житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1 та квартири за адресою - АДРЕСА_2 . Акт опису направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , який отримано платником особисто. Опис майна у податкову заставу проведено на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2020 року №216320083. Рішення про опис майна в податкову заставу №29815-1764 від 24.10.2017 направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , яке повернуто поштою до ДПІ 20.11.2017 з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Оскільки ОСОБА_1 не надано рухоме майно для опису в податкову заставу, відповідно до п. 89.2 статті 89 ПКУ, податковим керуючим здійснено опис рухомого майна платника податків, яке перебувало у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідала сумі податкового боргу платника податків, а також іншого майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому на підставі рішення про опис майна в податкову заставу від 15.03.2023 №29815-1764. Акт опису рухомого майна від 15.03.2023 №40/2352902053, рішення про опис майна в податкову заставу від 15.03.2023 №29815-17/64 та витяг про реєстрацію його в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.03.2023 №82970856 16.03.2023 направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 . Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом з конвертом повернуто поштою до ДПІ 14.04.2023 з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Враховуючи зазначене, у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відсутні підстави для звільнення майна з податкової застави, оскільки станом на 11.10.2023 по ОСОБА_1 обліковується податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 41666,64грн

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та має податкову адреса платника податків: АДРЕСА_2 .

Контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № б/н від 30.06.2017 з терміном сплати 18.10.2017, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем визначеного податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № б/н від 30.06.2017. грошового зобов`язання, ГУ ДФС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано та направлено 16.11.2017р. ОСОБА_1 і податкову вимогу форми «Ф» від 24.10.2017р. №29815-14 на суму 25000,00грн.

Вказана податкова вимога направлена на податкову адресу ОСОБА_1 , однак поштове відправлення, яким вона надсилалася, було повернуто до контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №19/1319 від 06.12.2017 з терміном сплати 31.03.2018, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 16666,64 грн.

Рішенням про опис майна у податкову заставу від 24.10.2017 №29815-17/64, відповідно до ст.89 розділу II ПК України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків, а саме ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення про опис майна в податкову заставу №29815-17/64 від 24.10.2017 направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , однак поштове відправлення, яким воно надсилалось, було повернуто 20.11.2017 року до контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Актом опису майна від 28.07.2020 №631/2352902053/52-60-64, оформленим на підставі рішення про опис майна в податкову заставу №29815-1764 від 24.10.2017 платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) контролюючим органом проведено опис такого майна відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.07.2020 :

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Опис: будинок літ. 3-2, загальною площею 262,5 кв.м., житловою площею 113,8 кв.м.; тераса літ. 3-1; терасса літ з (1) 1; ганок літ. 3; ганок літ з (1) 1; лазня літ. И; колонка літ. К; №3 огорожа. Розмір частки 1; реєстраційний номер майна -409999212101;

- квартира загальною площею - 71,1 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.; розташованаза адресою: АДРЕСА_4 , розмір частки 1/3; реєстраційний номер майна -25099462.

Акт опису майна від 28.07.2020 №631/2352902053/52-60-64 направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , та отримано 25.08.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішенням про опис майна в податкову заставу від 15.03.2023 №29815-17/64 відповідно до ст.89 розділу II ПК України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків, а саме ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а у разі якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша за суму податкового боргу, - також того майна, право власності на яке він набуде у майбутньому.

Актом опису майна від 15.03.2023 №40/2352902053, оформленим на підставі рішення про опис майна в податкову заставу від 15.03.2023 №29815-17/64 платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) контролюючим органом проведено опис такого майна відповідно до статті 89 ПКУ, будь-яке рухоме майно платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідала сумі податкового боргу платника податків, а також інше майно, на яке платник податків набуде право власності. Станом на 15.03.2023, згідно даних ІТС «Податковий блок» сума податкового боргу складає 41666,64 грн.

Акт опису рухомого майна від 15.03.2023 №40/2352902053, рішення про опис майна в податкову заставу від 15.03.2023 №29815-17/64 та витяг про реєстрацію його в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.03.2023 №82970856 було направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 , однак поштове відправлення, яким воно надсилалось, було повернуто 14.04.2023 року до контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі також ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

За правилами, встановленими пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (в редакції Податкового кодексу України, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов`язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із Податковим кодексом України і не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Абзац третій пункту 89.3 статті 83 Податкового кодексу України передбачає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Також слід звернути увагу на те, що згідно із пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України);

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2 п. 60.1 ст.60 ПК України);

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3 п. 60.1 ст.60 ПК України);

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4 п. 60.1 ст.60 ПК України);

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5 п. 60.1 ст.60 ПК України).

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів.

Крім того, питання припинення податкової застави врегульовано статтею 93 Податкового кодексу України, відповідно до якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1 пункту 93.1 статті 93 ПК України);

- визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2 пункту 93.1 статті 93 ПК України);

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3 пункту 93.1 статті 93 ПК України);

- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання (підпункт 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України);

- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу (підпункт 93.1.6 пункту 93.1 статті 93 ПК України).

Згідно із пунктом 93.2 статті 93 Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Пунктом 93.3 статті 93 Податкового кодексу України визначено, що порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727, затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (далі - Порядок).

Пунктами 8, 12 розділу І Порядку установлено, що день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства. Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІІ та пункту 1 розділу IV Порядку, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу.

Податковий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п`ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Пунктами 1, 2 розділу VI Порядку установлено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення.

Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу.

Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте, обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.

Поряд з цим, передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є саме наявність податкового боргу.

У свою чергу підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.6 пункту93.1 статті 93 Податкового кодексу України.

Так, як вже було встановлено судом, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № б/н від 30.06.2017 з терміном сплати 18.10.2017, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

На виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України 16.11.2017р. відповідач надіслав ОСОБА_1 податкову вимогу форми Ф від 24.10.2017р. №29815-14 на суму 25000,00грн, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 23.10.2017 року становила 25000,00грн.

Вказана податкова вимога направлена на податкову адресу відповідача, однак, поштове відправлення, яким вона надсилалася ОСОБА_1 , 16.11.2017р. було повернуто до контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання, тому відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України ця податкова вимога вважається врученою саме 16.11.2017р.

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми Ф від 24.10.2017р. №29815-14 ані в адміністративному, ані в судовому порядку суду не надано.

Крім того, суд зауважує, що згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

До суду не надано будь-яких доказів повної або часткової сплати ОСОБА_1 податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням (форма 'Ф') №б/н від 30.06.2017 та податковим повідомленням-рішенням (форма 'Ф') №19/1319 від 06.12.2017

Отже, на момент розгляду справи податковий борг непогашений і не списаний.

Крім того, відповідно до довідки-розрахунку боргу по платнику - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 11.10.2023 обліковувався заборгованість у розмірі 41666,64 грн., з яких 25000,00 грн нараховано податок на майно громадян (нерухомемайно, транспортний податок, плата на землю) податкове повідомлення - рішення (форма 'Ф') №б/н від 30.06.2017 терм.спл. 18.10.2017 та 16666,64 грн. нараховано податок на майно громадян (нерухомемайно, транспортний податок, плата на землю) податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') №19/1319 від 06.12.2017 терм.спл. 31.03.2018.

У зв`язку з викладеним суд також враховує, що у постанові від 27 жовтня 2022 року (справа №240/9395/20) Верховний Суд дійшов такого висновку: «Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ Податкового кодексу України».

Тому відповідачем також на підставі статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна в податкову заставу №29815-17/64 від 24.10.2017 та рішення про опис майна в податкову заставу від 15.03.2023 №29815-17/64, виходячи з того, що за позивачем обліковувався податковий борг зі сплати податків.

Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 вказаного Кодексу податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого, відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також, на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі, якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також, на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Згідно вимог підпункту 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 ПК України предметом податкової застави не може бути майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу".

Згідно статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором. Предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об`єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам`ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці. Предметом застави не можуть бути гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , на яке накладено податкову заставу, не відноситься до майна, на яке згідно вимог ПК України не може бути накладена податкова застава та не є майном, яке не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу".

Стосовно доводів позивача стосовно того, що податковим органом проведено опис майна ОСОБА_1 без встановлення балансової вартості та без проведення оцінки такого майна відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що суперечить вимогам п. 89.2 ПК України, то суд зазначає наступне.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

Таким чином, суд вважає, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі.

Вказана правова відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2020, справа №560/495/19 та у постанові від 20.08.2020 року у справі № 808/2726/16.

Отже, з урахуванням наведеного на час розгляду цієї справи підстави для задоволення позову відсутні.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд висновує, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005) про визнання дій потиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук

І