Ухвала суду № 115167524, 22.11.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 463/5408/23

Провадження № 1-кп/461/636/23

УХВАЛА

22.11.2023 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

представників потерпілого ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому засіданні у залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202140000000310 від 25.07.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст.358, ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч. 3 ст.358, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст.358 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202140000000310 від 25.07.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст.358, ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч. 3 ст.358, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст.358 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В ході підготовчого провадження адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_15 , подав до суду клопотання про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова на грошові кошти останньої.

В обґрунтування наведеного клопотання заявник вказує, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.04.2023 у даному кримінальному провадженні накладено арешт на майно вилучене під час обшуку 11.04.2023 за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема на грошові кошти у розмірі 11900 доларів США, 2000 євро та 6050 злотих Республіки Польща, які належать ОСОБА_15 .

Наведені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а при вирішенні питання про накладення арешту слідчий суддя врахував те, що вони можуть підлягати конфіскації. При цьому, слідчий суддя не надав оцінки запереченням до протоколу обшуку з приводу того, що зазначені грошові кошти не належать ОСОБА_4 , а є власністю ОСОБА_15 . Крім того, захисник вказує на те, що слідчий суддя не викликав у судове засідання ОСОБА_15 , яка у цьому кримінальному провадженні не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої.

Також, адвокат вказує на те, що належність ОСОБА_15 грошових коштів підтверджується наданою суду борговою розпискою.

Таким чином, на думку заявника, на даний час підстави подальшого арешту майна відсутні.

Заявник в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому та просив таке задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання заперечив, вказавши, що грошові кошти визнано речовими доказами у провадженні, вони були вилучені за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 та повинні бути досліджені під час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримав, зазначивши, що він не заперечує факту проживання за адресою проведення обшуку: АДРЕСА_1 .

Інші учасники процесу вирішення питання порушеного адвокатом віднесли на розсуд суду.

Відповідно до ч.ч 2,3 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документів;

здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до приписівстатті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході розгляду клопотання встановлено, що Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000310 від 25.07.2022.

ОСОБА_4 мав процесуальний статус підозрюваного у провадженні, а на даний час являється обвинуваченим, оскільки обвинувальний акт скеровано на розгляд до суду.

Правова кваліфікація інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, тобто йому інкриміновано кримінальні правопорушення, які зокрема вчинені з корисливих мотивів з метою власного протиправного збагачення та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах.

В межах даного кримінального провадження 11 квітня 2023 року, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова слідчим слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_16 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого, серед іншого, виявлено та вилучено:

- грошові кошти в сумі 11 900, 00 доларів США;

- грошові кошти в сумі 2 000, 00 Євро;

- грошові кошти в сумі 6 050, 00 злотих Республіки Польща.

12 квітня 2023 року зазначені вилучені в ході обшуку речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Цього ж дня, на наведені грошові кошти ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова накладено арешт.

Правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації.

Оцінюючи доводи заявника про те, що слідчий суддя не надав оцінки запереченням до протоколу обшуку з приводу того, що грошові кошти не належать ОСОБА_4 , а є власністю ОСОБА_15 , а також не викликав у судове засідання ОСОБА_15 , яка у цьому кримінальному провадженні не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої, суд виходить з того, що такі фактично стосуються провадження за клопотанням про накладення арешту. У свою чергу, суд виходить з того, що рішення слідчого судді про накладення арешту є чинним, а отже, приймаючи до уваги, серед іншого, закріплений у статті 1291 Конституції України принцип обов`язковості судового рішення, суд не вбачає підстав для надання оцінки рішенню слідчого судді. Більше того, незважаючи на те, що процесуальне законодавство надає можливість володільцю (власнику) майна оскаржити відповідне рішення у апеляційному порядку жодних даних про те, що заявник скористався таким правом судом не встановлено.

Надаючи оцінку доводам заявника про законність походження грошових коштів ОСОБА_15 , з огляду на наявність відповідної боргової розписки, суд враховує наступне:

-вказані грошові кошти визнано речовими доказами;

-дослідження обставин справи судом не розпочате, а отже речові докази судом не досліджені;

-за твердженням учасників процесу, грошові кошти вилучено за місцем проживання обвинуваченого;

-у даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не ініціює питання встановлення законності походження коштів ОСОБА_15 , а вказує на те, що вони можуть бути предметом злочину, але ці обставини не повинні перевірятись під час підготовчого провадження;

-незважаючи на те, що грошові кошти були вилучені та арештовані у квітні 2023 року до цього часу сторона захисту не навела для суду жодних даних про оскарження рішення щодо накладення арешту в апеляційному порядку, хоча вказує на невмотивованість рішення слідчого судді;

-боргова розписка датована 10.02.2022 року, в той час як обшук проведено через понад рік у квітні 2023 року;

-жодних змістовних пояснень ні клопотання, ні доводи адвоката з приводу того, чому ОСОБА_15 маючи зобов`язання лише у валюті США зберігала у себе валюту інших країн суду не надано, як і не надано жодних документів щодо законного (легального) придбання Євро або злотих РП.

Також, ухвалюючи рішення за клопотанням, суд враховує характер інкримінованого правопорушення, а саме те, що стороною обвинувачення воно віднесено до категорії вчинених з корисливих мотивів з метою власного протиправного збагачення, заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах.

Суд, розглядаючи клопотання виходить з того, що втручання у право власності повинно не лише бути законним і переслідувати за фактами та у принципі «законну мету» «відповідно до загальних інтересів», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичної особи. Ця вимога виражена у понятті «справедливийбаланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Події які досліджуються, зокрема її наслідки (заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах), свідчать про те, що на даний час і на даному етапі провадження таке втручання у право власності особи є справедливим, правомірним, адекватним та пропорційним.

Водночас, грошові кошти визнано речовим доказом і фактично до завершення кримінального провадження і ухвалення у ньому остаточного рішення такий речовий доказ повинен бути збережений у належному стані.

Як наведено вище, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Також, згідно положень даної статті арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Разом з тим, також слід відзначити наступне.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Згідно постанови КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.

Таким чином, положення чинного законодавства визначають порядок зберігання речових доказів, коло осіб на яких покладено належне зберігання та передбачають випадки передачі майна на відповідальне зберігання.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ч. 1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання, адже обставин які засвідчують наявність законних підстав для скасування арешту зазначеного заявником майна на даному етапі провадження не встановлено.

Керуючись ст.ст. 170 - 174 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1