Рішення № 115163046, 22.11.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1097/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА"

до відповідача Приватного підприємства "ФІРМА МВМ ПЛЮС"

про стягнення боргу 316 074,52 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача Ворошик С.О.

від відповідача не з`явився

Суть спору. Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "ФІРМА МВМ ПЛЮС" про стягнення боргу 316 074,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" (Підрядник) та Приватним підприємством "ФІРМА МВМ ПЛЮС" (Замовник) укладено Договір підряду №116 від 07.11.2022, за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов`язується виконати роботи з виготовлення металоконструкцій для галерей подачі сухого жому в бункера ТЕЦ та жомосушки па цукровому заводі ПП Агро-Експрес-Сервіс в смт. Мар`янівка Луцького району Волинської області, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно із умовами цього Договору. Згідно із п. 2.1. Договору підряду, загальна вартість робіт за Договором підряду становить 210 000,36 грн. У пункті 2.2. Договору підряду сторони домовились про наступний порядок розрахунків: розрахунок за виконані роботи у розмірі 100 % від суми договору, що складає 210 000,36 грн. з ПДВ (20 %), здійснюються замовником за фактом виконання робіт (окремих етапів робіт), у строк в строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів від дати підписання Сторонами Акту (ів) здачі-приймання виконаних робіт.

За наслідками виконання робіт, представники підрядника та замовника підписали Акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 17.11.2022 про те, що за Договором підряду №116 від 07.11.2022 підрядник виконав, а замовник прийняв в повному обсязі роботи

Проте, відповідач не виконав умови Договору підряду №116 від 07.11.2022 в частині своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт з виготовлення металоконструкцій для галерей подачі сухого жому в бункера ТЕЦ та жомосушки на цукровому заводі ПП "Агро-Експрес-Сервіс", а саме не сплатив 210 000,36 грн. у строк обумовлений у договорі.

Відповідно до п. 7.3 Договору підряду, за порушення строків розрахунків, зазначених в пункті 2.2 цього Договору, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від суми простроченої оплати, за кожний день затримки платежів.

Тому посилаючись на умови Договору та на ст.625 ЦК України позивач нарахував 92 521,96 грн. пені, 5 782,20 грн. 3% річних, 7 770,00 грн. інфляційних втрат.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача борг та нараховані санкції. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач відзиву на позов не надав, вимог не заперечив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 30.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22 листопада 2023 р. на 10:45 год.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" адвоката Ворошика Сергія Олексійовича 14.11.2023 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в яких просить суд надати можливість приймати участь у судовому засіданні по справі №918/1097/23 призначеному на 22 листопада 2023 р. на 10:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 15.11.2023 клопотання адвоката задоволено.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" адвоката Ворошика Сергія Олексійовича 14.11.2023 надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Також надано докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу на суму 27 000,00 грн.

16.11.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" адвоката Ворошика Сергія Олексійовича 14.11.2023 надійшло клопотання про приєднання доказів сплати відповідачем суми основного боргу 210 000,36 грн. Повідомляє, що після відкриття провадження у справі ПП "ФІРМА МВМ ПЛЮС" повіністю погасило заборгованість за виконані роботи.

22 листопада 2023 року представник відповідача до суду не прибув. Про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 10.11.2023 ухвали відповідачу.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

У судовому засіданні 22.11.2023 представник позивача позов підтримав, пояснив, що основний борг сплачено, та просив стягнути з відповідача 92 521,96 грн. пені, 5 782,20 грн. 3% річних, 7 770,00 грн. інфляційних втрат.

Судом досліджені докази по справі.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" (Підрядник) та Приватним підприємством "ФІРМА МВМ ПЛЮС" (Замовник) укладено Договір підряду №116 від 07.11.2022 (арк.с.12-16).

За умовами пункту 1.1. Договору підрядник за завданням замовника зобов`язується виконати роботи з виготовлення металоконструкцій для галерей подачі сухого жому в бункера ТЕЦ та жомосушки па цукровому заводі ПП Агро-Експрес-Сервіс в смт. Мар`янівка Луцького району Волинської області, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно із умовами цього Договору.

Згідно із п. 2.1. Договору підряду вартість Робіт без ПДВ (20 %) складає 175 000,30 грн. (сто сімдесят п`ять тисяч грн. 30 коп.), крім того, ПДВ (20 %) 35 000,06 грн. Загальна вартість Робіт за цим Договором становить 210 000,36 грн. (двісті десять тисяч грн. 36 коп.) з ПДВ (20 %) далі - Сума договору

У пункті 2.2. Договору підряду сторони домовились про наступний порядок розрахунків: розрахунок за виконані роботи у розмірі 100 % від суми договору, що складає 210 000,36 грн. з ПДВ (20 %), здійснюються замовником за фактом виконання робіт (окремих етапів робіт), у строк в строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів від дати підписання Сторонами Акту (ів) здачі-приймання виконаних робіт.

Здача-приймання фактично виконаних Робіт здійснюється Сторонами з оформленням Акту (Актів) здачі-приймання виконаних робіт, який складається у довільній формі, на підставі договірної вартості, наведеної у Додатку №1.

Відповідно до п. 5.3. Договору підряду, в разі відмови замовника від підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт унаслідок неповного або неякісного виконання робіт, а також з будь-якої іншої обґрунтованої причини, замовник повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів надати підряднику у письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт із зазначенням причин, які стали підставою для відмови, а також Акт про виявлені недоліки.

Згідно з п. 7.3 Договору підряду, за порушення строків розрахунків, зазначених в пункті 2.2 цього Договору, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від суми простроченої оплати, за кожний день затримки платежів.

У пункті 7.4. Договору підряду Сторони, відповідно до умов ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється протягом 3 (трьох) років.

Згідно положень п. 7.5 Договору підряду, сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків за цим Договором.

За наслідками виконання робіт, представники підрядника та замовника підписали Акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 17.11.2022 про те, що за Договором підряду №116 від 07.11.2022 підрядник виконав, а замовник прийняв в повному обсязі роботи з виготовлення металоконструкцій для галерей подачі сухого жому в бункера ТЕЦ та жомосушки на цукровому заводі ПП Агро-Експрес-Сервіс в смт. Мар`янівка Луцького району Волинської області на загальну суму 210 000,36 грн. (двісті десять тисяч грн. 36 коп.) з ПДВ (20 %) (додаток 5). (арк.с. 18).

Зміст Акту здачі-приймання виконаних робіт №1 від 17.11.2022 свідчить про те, що замовник не має претензій до строків виконання, обсягів та якості робіт.

Згідно з умовами п. 2.2.1 Договору підряду, відповідач повинен був здійснити розрахунок за виконані роботи у розмірі 100 % їх вартості в строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів від дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, тобто до 22.11.2022.

Проте, у строк до 22.11.2022 кошти за виконані роботи замовником сплачені не були.

Відповідач порушив умови Договору та не здійснив оплату виконаних робіт у встановлені строки, у зв`язку з чим 21 липня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №422 про сплату заборгованості (арк.с. 19-21).

В подальшому, 29 вересня 2023 року позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення направлено вимогу вих. №502 про сплату боргу за виконані роботи (арк.с. 22-23).

Однак, вказані вимоги залишено відповідачем без задоволення.

Станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача за Договором підряду перед позивачем складала 210 000,36 грн.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань, позивачем відповідно до умов Договору нараховано 92 521,96 грн. пені.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 782,20 грн. 3% річних, 7 770,00 грн. інфляційних втрат.

Після відкриття провадження у справі 31 жовтня 2023 року Приватним підприємством "ФІРМА МВМ ПЛЮС" сплачено 210 000,36 грн. боргу за виконані роботи згідно Договору підряду №116 від 07.11.2022. Вказане підтверджується наявною у справі банківською випискою.

Тому станом на 22.11.2023 позивач просить стягнути з відповідача 92 521,96 грн. пені, 5782,20 грн. 3% річних, 7 770,00 грн. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів слідує, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання договору підряду.

Частинами 1, 2, 3 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Частиною 1 ст. 839 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно положень ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що договір підряду є двостороннім і оплатним договором, на підставі якого у підрядника виникає обов`язок виконати обумовлені договором роботи та здати їх замовнику, а у замовника - обов`язок прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату.

Як встановлено матеріалами справи, укладений між сторонами Договір підряду №116 від 07.11.2022, за своїм змістом підпадає під визначення договору підряду, на підставі якого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" виник обов`язок виконати роботи, а у Приватного підприємства "ФІРМА МВМ ПЛЮС" - прийняти та оплатити виконані роботи.

Матеріалами справи підтверджено підписання між сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт за Договором, оформлення якого передбачено умовами Договору.

Акт містить перелік та об`єм виконаних робіт, зазначено їх ціну та обсяг.

Наведені вище норми права та обставини оформлення зазначених документів свідчать про виникнення у відповідача обов`язку оплатити на користь позивача вартості виконаних за Договором робіт, строк оплати яких настав.

У справі містяться докази здійснення оплати 31.10.2023 виконаних робіт в сумі 210 000,36 грн. Вказане підтверджується банківською випискою.

Таким чином, станом на 22.11.2023 відсутній предмет спору у частині позовних вимог про стягнення 210 000,36 грн. основного боргу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 210 000,36 грн. основного боргу, провадження у справі №918/1097/23 у цій частині підлягає закриттю.

Щодо вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин заданих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як свідчать обставини справи, позивач виконав договірні зобов`язання згідно Акту, натомість відповідач здійснив оплату виконаних робіт несвоєчасно.

Доказів, які б свідчили про виявлені та заявлені відповідачем претензії щодо якості чи обсягу робіт, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, у даному випадку у Договорі сторони обумовили, що за порушення строків розрахунків, зазначених в пункті 2.2 цього Договору, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від суми простроченої оплати, за кожний день затримки платежів. У пункті 7.4. Договору підряду Сторони, відповідно до умов ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється протягом 3 (трьох) років.

Перевіряючи обгрунтованість та відповідність розміру пені умовам договору та закону, суд визнає її нарахування арифметично правильним в загальній сумі 92 521,96 грн., згідно поданого позивачем обрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Положення ст. 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором в частині сплати коштів за виконані роботи. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

У межах даної справи суд враховує, що відповідач повністю погасив борг перед позивачем за Договором підряду в розмірі 210 000,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру пені на 50%, та слід стягнути з відповідача 46 260,98 грн. пені.

В задоволенні позову в частині стягнення з Приватного підприємства "ФІРМА МВМ ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" 46 260,98 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Позивач нарахував 5 782,20 грн. 3% річних, 7 770,00 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З врахуванням наведеного, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для часткового задоволення позову, та про стягнення з Приватного підприємства "ФІРМА МВМ ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" - 46 260 грн. 98 коп. пені, 5 782 грн. 20 коп. 3% річних, 7 770 грн. 00 коп. інфляційних втрат. У іншій частині вимог: слід закрити провадження у справі №918/1097/23 в частині вимог про стягнення 210000 грн. 36 коп. основної заборгованості; відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 46 260 грн. 98 коп. пені.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 4 741,12 грн., та витрати на правову допомогу 27000,00 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач не надав попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Пунктом 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тому позивач має право на повернення з бюджету судового збору в сумі 3 150,00 грн. після подання до суду відповідного клопотання, у зв`язку з тим, що у частині позовних вимог про стягнення 210 000,36 грн. провадження у справі закрито.

Таким чином, сума судового збору, яку Приватне підприємство "ФІРМА МВМ ПЛЮС" має відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" за подання позову становить 1 591,12 грн.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, суд зауважує наступне.

В якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано: копію Договору №16/10 про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2023, укладеного між ТОВ "Компанія "ТМА" та адвокатом Ворошиком С.О.; Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 07.11.2023; платіжну інструкцію №1750 від 07.11.2023 на суму 20 000,00 грн. та платіжну інструкцію №1715 від 31.10.2023 на суму 7 000,00 грн., протокол узгодження договірної ціни від 24.10.2023; ордер від 16.10.2023 на надання правової допомоги на ім`я адвоката Ворошика Сергія Олексійовича, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1258 від 10.07.2020.

Згідно п.1.1. Договору №16/10 про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2023 Адвокат зобов`язується за завданням Клієнта надавати Клієнту професійну правничу допомогу у господарській справі про стягнення в користь Клієнта заборгованості з Приватного підприємства "ФІРМА МВМ ПЛЮС" за договором підряду №116 від 07.11.2022, а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору.

У пункті 3.1. Договору сторони визначили, що форма оплати гонорару за цим Договором - фіксована, а розмір гонорару, порядок його обчислення та оплати, опис наданих послуг визначається Сторонами у Додатках до цього Договору, в залежності від конкретних обставин справи.

24 жовтня 2023 року між ТОВ "Компанія "ТМА" та адвокатом Ворошиком С.О. укладено додаток 1 (протокол узгодження договірної ціни (розміру гонорару)) до Договору. У вказаному додатку 1 сторони погодили, що фіксований розмір гонорару та обсяг наданих Адвокатом послуг за цим Додатком 1 до Договору становить 27 000,00 грн.

У пункті 2 додатку 1 наведено детальний опис наданих Адвокатом послуг, а саме:

- складання договору про надання правничої допомоги; опрацювання наявних у Клієнта документів, які стосуються та можуть бути використані в якості доказів при підготовці позовної заяви до суду; моніторинг діючого законодавства України; пошук та вивчення судової практики для формування правової позиції у даній справі; складання тексту позовної заяви, здійснення розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, визначення та опрацювання додатків до позовної заяви, їх посвідчення, підготовка екземплярів позовної заяви з додатками для учасників справи; надання Клієнту реквізитів для сплати судового збору шляхом надіслання їх на електронну пошту з попереднім заповненням з використанням даних, розміщених на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області;

- представництво Клієнта у Господарському суді Рівненської області: участь у судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференцій; ознайомлення з матеріалами справи, наданих відповідачем, підготовка заяв, скарг, клопотань, письмових пояснень, відповіді на відзив на позовну заяву, інших документів, пов`язаних розглядом справи в суді; підготовка та подання всіх необхідних документів за допомогою ЄСІТС;

-підготовка, надання Клієнту правової інформації та усних консультацій з питань стягнення заборгованості за договором підряду;

-складання Адвокатом Протоколу узгодження договірної ціни (детального опису робіт, виконаних Адвокатом), Акту приймання-передачі наданих послуг.

ТОВ "Компанія "ТМА" виконало свої зобов`язання перед Адвокатом та сплатило визначений умовами Договору про надання професійної правничої допомоги гонорар. Вказана обставина підтверджується платіжною інструкцією №1715 від 31.10.2023 на суму 7 000,00 грн. та платіжною інструкцією №1750 від 07.11.2023 на суму 20 000,00 грн.

На підтвердження наданих адвокатом послуг підписано Акт приймання-передачі наданих послуг від 07.11.2023.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 р. у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 р. у справі № 317/1209/19, від 3 лютого 2021 р. у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 р. у справі № 753/1203/18.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

Водночас, Договір №16/10 про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2023 та додаток 1 (протокол узгодження договірної ціни (розміру гонорару)) від 24.10.2023 до Договору - фактично містить вказівку на конкретну суму оплати за надані послуги по представництву інтересів клієнта у суді першої інстанції - 27 000,00 грн.

У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).

Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір №16/10 про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2023, укладений між ТОВ "Компанія "ТМА" та адвокатом Ворошиком С.О.; Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 07.11.2023; платіжна інструкція №1750 від 07.11.2023 на суму 20 000,00 грн. та платіжна інструкція №1715 від 31.10.2023 на суму 7 000,00 грн., протокол узгодження договірної ціни від 24.10.2023; ордер від 16.10.2023 на надання правової допомоги на ім`я адвоката Ворошика Сергія Олексійовича, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1258 від 10.07.2020. - є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Відтак, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, в розмірі 27 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ФІРМА МВМ ПЛЮС" (33028, м.Рівне, вул.Драгоманова, буд. 27 корпус 2, кімната 1, ідентифікаційний код 36837768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТМА" (01042, м.Київ, вул.Маккейна Джона, 39, ідентифікаційний код 44521594) - 46 260 грн. 98 коп. (сорок шість тисяч двісті шістдесят грн. 98 коп.) пені, 5 782 грн. 20 коп. (п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 20 коп.) 3% річних, 7 770 грн. 00 коп. (сім тисяч сімсот сімдесят грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 1 591 грн. 12 коп. (одну тисячу п`ятсот дев`яносто одну грн. 12 коп.) витрат по сплаті судового збору, 27 000 грн. 00 коп. (двадцять сім тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі №918/1097/23 в частині вимог про стягнення 210 000,36 грн. основної заборгованості.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 46 260 грн. 98 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "24" листопада 2023 року.

Суддя Бережнюк В.В.