Вирок № 115160069, 24.11.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6706/23

Провадження № 1-кп/346/709/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1-кп/346/709/23, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2023 року за № 22023090000000212 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженця, жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, українця, громадянина України, не працює, не одруженого, на утриманні нікого не має, особи з інвалідністю ІІ групи, не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч. 1 ст.110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст.436-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений вчинив розповсюдження матеріалів, у яких містяться публічні заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу та захоплення державної влади; розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; поширення матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією; поширення матеріалів, у яких містяться виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, вчиненому повторно.

Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Обвинувачений ОСОБА_4 , житель м. Коломия Івано-Франківської області, створив у соціальній мережі «Одноклассники» обліковий запис, з ідентифікатором користувача « ОСОБА_4 », за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який в подальшому особисто використовував для спілкування з іншими користувачами соціальної мережі «Одноклассники», залишивши персональний акаунт відкритим для публічного огляду та поширення інформації невизначеному колу осіб.

Після початку збройної агресії російської федерації проти України у обвинуваченого виник злочинний умисел із спеціальною метою насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні на порушення суспільних відносин, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади, шляхом захоплення із застосуванням сили органів державної влади.

Упродовж жовтня-листопада 2022 року, перебуваючи в м. Коломия Коломийського району Івано-Франківської області, умисно громадянин України ОСОБА_4 , будучи прихильником встановлення контролю російської федерації над політичними та економічними процесами в Україні, вирішив послідовно, умисно поширювати у соціальній мережі «Одноклассники» матеріали, у яких містяться публічні заклики до захоплення державної влади.

Знаючи, що публікації в соціально-орієнтованих ресурсах як частина суспільно-політичної комунікації сприяють формуванню суспільної думки, обвинувачений послідовно, систематично, активно став розповсюджувати у них публічну інформацію, де закликав позбавити влади представників чинної державної влади України, насамперед - Президента України ОСОБА_7 , щоб зупинити ескалацію збройного конфлікту та запобігти щоденним новим жертвам, а також об`єднати спільні зусилля у боротьбі проти України з російською федерацією, шляхом участі у так званій «спецоперації». Реалізовуючи власний злочинний умисел, 31.10.2022 року обвинувачений, з метою доведення до інших користувачів соціальної мережі «Одноклассники», насамперед з категорії друзів (всього - 122), поширив на власній сторінці за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » публікацію користувача « ОСОБА_8 » із вказаними вище закликами.

Продовжуючи злочинну діяльність, об`єднану єдиним злочинним умислом, того ж дня обвинувачений поширив на вказаній вище сторінці публікацію користувача « ОСОБА_8 », у якому містяться заклики до збройної боротьби з метою повалення влади Президента України, законодавчої влади, місцевої влади та встановлення контролю над нею, при цьому дає вказівку, де можна отримати зброю для реалізації зазначених дій « Где взять оружие - расскажем в нашем ТГ-боте ІНФОРМАЦІЯ_4 »: «Спасибо ОСОБА_9 за то, что начал этот крестовый поход против коричневой нечисти, которая с 2014 насилует народ Украины, и особенно Донбасса!

Все мы видели, как эти нелюди 8 лет издевались над населением! 24 февраля 2022 года мы наконец то получили того чего так долго ждали!! Спецоперация по освобождению Украины от нацистов запущена и будет выполнена! Наш народ уже победил фашистскую нечисть в 45-м победит и сейчас! Пути назад нет! Братья, давайте бороться вместе против власти западных «кукловодов» и зажравшихся олигархов! Вставайте и боритесь, нужно брать все в свои руки, в руки народа! Братья покажем этой нечисти нашу волю! Иначе как силовым путем у нас ничего не выйдет! Так что берем в руки оружие и начинаем сносить эту никчемную преступную власть - нужно убрать ОСОБА_7 с его подельниками, разогнать сборище воров и бездарей в Верховной раде, за ними же нужно будет сменить местных нацистов у власти! Где взять оружие - расскажем в нашем ТГ-боте ІНФОРМАЦІЯ_4!

Власть должна быть народной, а не управляемой олигархами и западом!»

Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час у обвинуваченого сформувалось упереджене негативно-оціночне, зневажливе уявлення до України як держави, її народу, національних цінностей. Внаслідок цього він став послідовно висловлювати публічні деструктивні заклики щодо неповноцінності України, припинення її існування як самостійної держави, зникнення її територій та державного кордону, повалення всіх складових конституційного ладу.

Знаючи, що публікації в соціально-орієнтовних ресурсах сприяють формуванню суспільної думки, обвинувачений послідовно, використовуючи різні форми третирування, став розповсюджувати у них публічні заклики, в яких висловлювати ідеї, погляди, свідомо націлені на те, щоб шляхом поширення їх серед населення чи окремих груп схилити певну кількість людей до активної поведінки, спрямованої на передачу території України під юрисдикцію іншої держави, зміни меж території та державного кордону, порушення порядку, встановленого Конституцією України.

З метою зміни меж території та державного кордону України, дотримуючись проросійських поглядів, умисно, мотивовано, 31.10.2022 року обвинувачений з метою доведення до інших користувачів соціальної мережі «Одноклассники», насамперед з категорії друзів (всього - 122), поширив на власній сторінці за посиланням «« ІНФОРМАЦІЯ_2 »» публікацію користувача « ОСОБА_8 », в якій міститься заклик в силовий спосіб приєднати до російської федерації Київську, Дніпропетровську, Миколаївську й Одеську, або окрім них, також і інші регіони України, і закликає ставати учасниками організації/руху під назвою «Народно-освободительное сообщество Украины: «Дорогие украинцы, Военная специальная операция на Украине идет уже долгие месяцы! Все мы понимаем, что запад целенаправленно проводит эскалацию конфликта, что приводит к новым и новым жертвам каждый день. Мы должны это прекратить! Нужно показать волю народа! Мы должны свергнуть власть ОСОБА_7 - власть нацистов, эксплуататоров и убийц! Жители Киева, Днепропетровска, Николаева, Одессы - действуйте, сейчас по закону с этими жуликами никак не получится договорится, нужно брать инициативу в свои руки и силовым путем присоединятся к России! Только так мы сможем быть хозяевами нашей земли! Только так мы сможем сохранить наши традиции и чтить память наших предков! Вступайте в Народно-освободительное сообщество Украины!».

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року № 1932-XII (далі - Закон), збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.

У статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 року серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН. Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них. Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21.12.1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24.10.1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

У відповідності до ч. 2, п. 42 «Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164, воєнна окупація - тимчасове зайняття збройними силами сторони, що воює, у збройному конфлікті міжнародного характеру частини або всієї території супротивника на період ведення воєнних дій.

Президент, а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

Так, 24.02.2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС російської федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях, та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Вказані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійським та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктах, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфрастуртури.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено та який діє на теперішній час.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На рівні держави Україна встановлено та закріплено положення про те, що збройна агресія рф проти України є продовжуваним діянням, яке розпочалось 20.02.2014 року та продовжується по теперішній час.

31.10.2022 року обвинувачений, з метою доведення до інших користувачів соціальної мережі «Одноклассники», насамперед з категорії друзів (всього - 122), поширив на сторінці у вказаній СМ за посиланням «« ІНФОРМАЦІЯ_2 », котра належить останньому, публікацію користувача « ОСОБА_8 », в якій називає осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату в 2014 році, та главу так званої «ДНР» справжніми героями, вважає, що їхні вчинки, під час збройної агресії рф проти України, є добрими та правильними, при цьому виражає глибоку скорботу за загиблими особами та запевняє в тому, що населення так званих «ДНР/ЛНР» завжди буде пам`ятатиме про них та їхні вчинки:«Настоящие герои! ОСОБА_11 «ОСОБА_11», ОСОБА_14 «ОСОБА_14», ОСОБА_12 «ОСОБА_12», ОСОБА_13 «ОСОБА_13»! Всегда в наших сердцах! Новороссиия всегда будет помнить Ваш вклад в защиту народа от нацистской хунты Киева! Вечная память!».

У подальшому, 01.11.2022 року обвинувачений, з метою доведення до інших користувачів соціальної мережі «Одноклассники», насамперед з категорії друзів (всього - 122), поширив на сторінці у вказаній СМ за посиланням «« ІНФОРМАЦІЯ_2 »», котра належить останньому, публікацію користувача « ОСОБА_8 », у якому містяться твердження про існування «громадянської війни» на Донбасі, в результаті якої президент російської федерації розпочав так звану «спецоперацію» і «звільнив» населення ТОТ України: «Люди, поймите, Россия нам не враг! Наши братские народы специально стравливает коллективный «Запад»! ОСОБА_9 начал СВО исключительно из-за того, что другими способами невозможно было договорится и прекратить гражданскую войну на Донбассе! ОСОБА_7 сам отказался выполнять мирные соглашения «Минск-2». Сейчас Херсон, Бердянск, Мариуполь, Луганск и Донецк чувствуют себя спокойно, никакой как Киев говорит оккупации и насилия над населением здесь нет! Как раз таки наоборот, люди могут спокойно разговаривать на родном языке будь то русский или украинский, почитать подвиг предков 9 мая - великий День победы! Эти города и люди - освобождены, а не оккупированы!».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю, заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною, та надав показання про те, що в час та за обставин, які зазначені в обвинувальному акті, розповсюдив матеріали, у яких містяться публічні заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу та захоплення державної влади, а також матеріали із закликами до вчинення дій з метою зміни меж територій та державного кордону України. Він також поширив матеріали, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією та повторно поширив матеріали, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Додатково зазначив, що на даний час переосмислив своє ставлення до збройної агресії Російської Федерації проти України та вважає її неправомірною, а на час вчинення описаних в обвинувальному акті дій не до кінця розумів їх злочинність та частково підтримував російську агресіюне може пояснити чому так сталося. Раніше була поширеною свастика, а зараз її менше. Він, знаючи про обмежений доступ, заходив в соціальну мережу «Одноклассники» із застосування «VPN», проблем користування якою з 2014 року не мав, до моменту здійснення поширення вказаних публікацій, яких вже не здійснює та соціальними меражами не користується, лише «Ютуб». Знав, що наслідки його поширення могли бути негативними (поганими). Йому було шкода і «тих і тих людей», тобто росіян і українців, та бажав, щоб вони були разом як раніше. При цьому не вважав за доцільне поширювати інформацію щодо, наприклад примирення, бо її б не сприйняли. Розуміє, що вчинив неправильно, шкодує про свій вчинок. У вчиненому щиро розкається, просить його суворо не карати, а також не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз`яснено учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст.109, ч. 1 ст.110, ч. 2 ст.436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, оскільки він вчинив розповсюдження матеріалів, у яких містяться публічні заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу та захоплення державної влади; розповсюдження матеріаліви із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; поширив матеріали, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією; поширення матеріалів, у яких містяться виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, вчиненому повторно.

Прокурор просить визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та призначити покарання за ч. 2 ст.109 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік без конфіскації майна, за ч.1 ст. 110 КК України - 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 436-2 КК України - 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 3 ст.436-2 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; на підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом частково складання покарань остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна, оскільки, враховуючи практику Верховного Суду, виправлення обвинуваченого можливе тільки шляхом застосування реального покарання. Прокурор також просить вирішити долю речових доказів, які повернути власнику, а також щодо стягнення з обовиннуваченого процесуальних витрат на залучення експерта.

Захисник обвинуваченого зазначає, що оскільки обвинувачений вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та з його сторони було активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, погодився на розгляд кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, раніше не судимий, є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію, має матір пенсійного віку, що на думку захисника є підставами для призначення менш суворого покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі, тому просить визначити обвинуваченому покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України без конфіскації майна, враховуючи, що він є особою з інвалідністю. Не заперечив щодо конфіскації речового доказу (комп`ютера) як знаряддя злочину, а також стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експерта.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, є відповідно нетяжкими та тяжким злочинами.

Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, вказаною в ст.67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Одночасно суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.п. 81); є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що стверджується даними відповідних копій довідок серій МСЕ № 139461 та посвідчення (а.сп. 56, 56); стан його здоровя, про який зазначено у виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) від 25.10.2023 року (дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., ризик високий (а.п. 59), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває (а.п. 58, 79, 80, 82), однак, негативно характеризується за місцем проживання (а.п. 83), неодружений, утриманців не має, його відношення до вчиненого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкцій ч.2 ст. 109, ч.1 ст.110, ч. 2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, тобто у виді позбавлення волі, оскільки виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, та, у зв`язку з відсутністю в обвинувальному акті посилання на наявність в обвинуваченого корисливого мотиву і не встановлення корисливого мотиву за наслідком судового розгляду, без конфіскації майна. На думку суду призначення обвинуваченому встановленого санкціями інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень додаткового покарання у виді конфіскації майна, за відсутності корисливого мотиву, не буде відповідати точному змісту кримінального закону та суперечитиме усталеній судовій практиці. Остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами, передбаченими ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Суд, при призначенні покарання, не застосовує до обвинуваченого вимоги ч.1 ст.69 КК України та ст.75 КК України, оскільки наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень у цьому кримінальному провадженні не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння, більше того кримінальні правопорушення вчинялись з використанням умов воєнного стану та в період часу коли за наслідком невиправданої збройної агресії російської федерації вже відбулись загальновідомі сумнозвісні події, спричинені цією адресією, і обвинувачений, маючи вільний доступ до засобів масової інформації, не міг не усвідомлювати характер вчинюваних ним дій. Крім цього, до моменту затримання обвинуваченого 27.09.2023 року, останній не вчинив жодних дій, які б вказували на можливість його виправлення без відбування покарання, не отримано достатніх доказів для застосування вимог ст.75 КК України і під час судового розгляду.

Згідно з даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 затримано 27.09.2023 року о 12.год. 29 хв. (а.п. 86-88).

Тому обвинуваченому слід зарахувати в строк відбуття остаточного покарання строк попереднього ув`язнення з 27.09.2023 року по 29.09.2023 року включно.

Необхідності зміни запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді застави до набрання цим вироком законної сили немає. Тому суд вважає, що цей запобіжний захід слід залишити до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати в справі на залучення експерта складають 12 426,96 грн. та підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з положеннями ст.124 КПК України.

Питання про речові докази слід вирішити згідно з правилами ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до правил ч. 4 ст. 174 КПК України скасуванню підлягає арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2023 року на майно ОСОБА_4 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.109 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.110 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст.436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна;

- за ч.3 ст.436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 визначити у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Строк відбуття ОСОБА_4 визначеного остаточного покарання рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття остаточного покарання строк попереднього ув`язнення з 27.09.2023 року по 29.09.2023 року включно, з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді застави залишити обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.

Заставу в розмірі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень, внесену на депозитний рахунок Івано-Франківського суду, згідно з ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.09.2023 року, повернути заставодавцю після набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в розмірі 12 426 (дванадцять тисяч чотириста двадцять шість) гривень 96 копійок.

Питання про речові докази вирішити таким чином:

-мобільний телефон марки «Bravis» (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ) із встановленими в ньому сім-картами оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , флеш-накопичувавч марки «Kingston DT50», 16 Gb, який віднайдений в шухляді столу, за яким розміщено ПЕОМ, повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;

- системний блок чорного кольору без бокової панелі із написами на корпусі блоку живлення: «Logic Power 9137 Model: АТХ-550W, кабель живлення до нього та кабель під`єднання вказаного системного блоку до монітора, - конфіскувати;

-два аркуші паперу з чорновими записами - цифрово-буквенними позначками, які ймовірно, є адресатами та паролями до електронних скриньок,- зберігати при матеріалах кримінального провадження, які наявні в Івано-Франківській обласній прокуратурі.

Скасувати заходи забезпечення у виді арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2023 року на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_4 .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1