Рішення № 11515874, 27.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2010 р. Справа № 18/149

За позовом Відкрите акціонерне товариство "ТНТ"

до відповідача-1 Закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго"

до відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс-Україна"

про визнання недійсним договору на постачання електричної енергії №554 від 24 жовтня 2008р. та визнання споживачем електричної енергії

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник Волощук П.С до в справі

Від відповідача : представник Манжаюк Д.Л. дов. в спра

Від відповідача: представник Волков І.М. дов. в справі

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до ЗАТ "Ей-І-Ес-Рівнеенерго" до ТзОВ "Неріс- Україна" про визнання недійсним договору на постачання електричної енергії від 24.10.2008 року № 554 ,укладений між ТзОВ "Неріс-Україна"та ЗАТ "Ей-І-Ес-Рівнененерго" та визнання ВАТ "ТНТ" належним споживачем електричної енергії постачання якої здійснюється ЗАТ "Ей-І-Ес-Рівнеенерго".Свої вимоги обгрунтовує тим, що Рівненським окружним адміністративним судом в постанові від 21 травня 2009 року надано правову оцінку договору купівлі-продажу нерухомого від 04 липня 2008 року, зокрема встановлено, що за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння май юридичних осіб, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з статті 228 ЦК України є нікчемний. Тому відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК У краї визнання його недійсним не вимагається. Відповідно до ч. 1 статті 216 зазначене кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, пов'язані з його недійсністю. Листом №606 від 13.08.2008 року відповідач ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенергс повідомило ВАТ «ТНТ» про розірвання дійсного договору на постачання електричн: енергії №40 від 29 травня 2008 року укладеного між ВАТ «ТНТ»ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго». При цьому зазначає, що підставою для розірвання вказаної договору є звернення ТзОВ «Неріс-Україна»«з документацією, з якої вбачається, об'єкти, на які ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»постачає електроенергію у відповідності умов вищезазначеного договору, належать на підставі відповідного договору купівлі-продажу нерухомого майна ТзОВ «Неріс-Україна». При цьому з направлених листів ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»на адресу ВАТ «ТНТ», зокрема листів №3507 від 19.02.20С року, №2406 від 29.09.2008 року, №2936 від 06.11.2008 року вбачається, що договір №40 від 29 травня 2008 року на постачання електричної енергії був розірваний односторонньому порядку в зв'язку з переходом права власності на будівлі споруди за адресою вул. Соборна, 4, смт. Володимирець до ТзОВ «Неріс-Україна»Такий перехід прав власності відбувався шляхом незаконних дій ТзОВ «Будинок побу «Пролісок», ТзОВ «Неріс-Україна»по факту яких порушено кримінальну справу ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 Кримінального кодексу України про що Відповідач ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»повідомлявся листом від 09 грудня 2008 за №46 (копія додається). Таким чином договір купівлі-продажу нерухомого майна ві 04 липня 2008 року спрямований на незаконне заволодіння майном ВАТ «ТНТ», не залежав від волі акціонерного товариства, а тому, відповідно до Цивільного кодексу України є нікчемним.

          В зв'язку з вищевикладеним, оспорюваний договір №554 від 24 жовтня 2008року на постачання електричної енергії укладений на підставі нікчемного правочину про перехід права власності на будівлі і споруди до ТзОВ «Неріс-Україна», а значить не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

          Відповідач-1 : ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" проти позову заперечив, про що подав відзив. Свої заперечення обгрунтовує тим, що протягом липня-вересня 2008 року до ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" неодноразово зверталося ТзоВ "Неріс Україна" з пропозицією укласти договір на постачання електроенергії на об"єкти нерухомості за адресою: (смт.Володимирець, вул.Соборна,4, Рівненської області). ТзоВ "Неріс Україна" надало усі необхідні документи, для укладення договору на постачання електроенергії, зокрема ті, що підтверджують право володіння вищевказаними об"єктами нерухомості.

          Відразу укласти договір про постачання елктроенергії було неможливо, оскільки на ініційовані заявником об"єкти нерухомості був уже укладений договір із ВАТ "ТНТ" № 40 від 29.05.08. 13.08.08 відповідач-1 звертався до позивача з листом № 606 з пропозицією надати відповідні документи на підтвердження законності споживання електроенергії на об"єктах нерухомості за адресою: смт.Володимирець, вул.Соборна,4, Рівненської області. Однак, на той час, жодних документів на підтвердження права власності (володіння) на об"єкти нерухомості за вищевказаною адресою, позивачем надано не було. 24.09.08 відповідачем-1 на адресу позивача було надіслано лист, яким зазначалося, що у випадку ненадання документів, що підтверджують законність підстав володіння та користування об"єктами нерухомого майна, на які здійснюється постачання за договором 3 40 від 29.05.08, оскільки ВАТ "ТНТ" не є власником чи законним користувачем на згаданих об"єктах нерухомості, дія договору на постачання та користування електричною енергією, що укладений між ЗАТ" Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ВАТ "ТНТ", буде вважатися припиненим 15.10.08.

          Відповідно до п.1.9 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996,визначено, що постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субсподивачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативно-технічних актів. 24.10.08 після розірвання договору № 40 від 29.05.08 із ВАТ "ТНТ" , між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна" було укладено договір № 554 на постачання та користування електроенергією на об"єкти нерухомості за адресою:: смт.Володимирець, вул.Соборна,4, Рівненської області. Однак, з березня 2010 року до ЗАТ "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" звертався позивач з пропозицією укласти договір на постачання електроенергії. Одночасно було надано судові рішення, якими поновлено право власності ВАТ "ТНТ" на об"єкти нерухомості. Згідно вимог п.6.18 Правил з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема Правил та нормативно-технічних документів. Тобто проблемою, яка перешкоджає укладенню договору із позивачем є наявність діючого договору із ТзОВ "Неріс Україна". Вимога позивача щодо визнання договору № 554 від 24.10.08 укладеним між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна" недійсним, є необгрунтованою. Постачальник електричної енергії не зобов"язаний надавати оцінку правочинам, а оскільки ТзОВ "Неріс Україна" на момент укладення договору надало усі передбачені законодавством, зокрема, які підтверджують право власності на об"єкти нерухомості, причин для відмови в укладенні договору на постачання не було. В судовому засіданні, заперечення, викладені у відзиві представник відповідача-1 підтримав. Просить в позові відмовити.

          Представник відповідача-2 : ТзОВ "Неріс Україна" у судовому засіданні надало заперечення. Позовні вимоги не визнає, оскільки на момент укладення договору з ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" товариство подало до всі правоустановлюючі документи, необхідні для укладення договору. Просить в позові відмовити.

          Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.

Між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна" укладено договір № 554 від 24.10.08 про постачання електричної енергії.

Підставою для укладення вказаного договору був договір купівлі-продажу, укладений між ТзОВ "будинок побуту "Пролісок" та "ТзОВ "Неріс Україна" 04.07.08. Відповідно до вказаного договору ТзОВ "Неріс Україна" придбало нерухоме майно в т.ч. трансформаторна підстанція, тощо. Даний договір купівлі-продажу став підставою для звернення до ЗАТ "Ей-І-Ес- Рівненерго"щодо укладення вищевказаного оспрюваного позивачем правочину по постачанню електричної енергії.

Так, з доказів наявних в матеріалах справи, зокрема вбачається, що відповідачем-2 на адресу відповідач-1 було направлено відношення № 7 від 24.07.08, яким просили оформити договір на постачання електроенергії в зв"язку з виробничою необхідністю та зміною власника за адресою: смт.Володимиець, вул.Соборна,4, Рівненської області. Відповідач-1 листом від 29.07.08 за № 469 повідомив ТзОВ "Неріс Україна" про те, що усі правовідносини з приводу постачання та користування електроенергією на зазначені об"єкти врегульовано договором про постачання елктричної енергії № 40 від 18.01.07 виключно із тзОВ "ТНТ". таким чином, ЗАТ "Ей-і-Ес Рівнеенерго" не може укласти договір на постачання та користування електроенергією із ТзОВ "Неріс Україна", оскільки це призведе до порушення в односторонньому порядку умов, визначених договором на постачання та користування електроенергією № 40 від 18.01.07.

ТзОв "Неріс Україна" 06.08.08 повторно було направлено на адресу ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" відношення про оформлення договору на електропостачання з ТзОв "Неріс Україна" в зв"язку з виробничою необхідністю та зміною власника за адресою: смт.Володимиець, вул.Соборна,4, Рівненської області та вважать безпідставною відмову укладення договору.

ЗАТ "Ей-І-Ес Рівненерго" 13.08.08 за № 606 направлено на адресу ТзОВ "ТНТ" пропозиції у відповідності до ст.188 ГК України щодо розірвання договору на постачання та користування електричною енергією № 40 від 29.05.08; а на адресу ТзОВ "Неріс Україна" направили лист за № 605 від 13.08.08, що враховуючи надані документи, а аткож те, що згідно зі ст.188 ГК україни зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" в пордку ч.2 ст.188 ГК України надіслало на адресу ВАТ "ТНТ" пропозицію про розірвання договору на постачання та користування електроенергією. ЗАТ "Ей_І-Ес Рівненерго" листом від 29.09.10 за № 2406 повідомило позивача -ВАТ "ТНТ" про те, що останнньому необхідно надати документи, що підтверджують законність підстав користування об"єктами нерухомого майна, на які здіцснюється електропостачання за договором № 40 від 29.05.08. У випадку ненадання таких документів в строк до 10.10.08, дія договору на постачання та користування електричною енергією буде вважатися припиненою з 15.10.08.

На адресу ЗАТ "Ей-І-Ес Рівненерго" 09.09.08 надійшла заява, що у зв"язку з переходом права власності на комплекс виробничих приміщень ВАТ "ТНТ", що знаходяться за адресою: смт.Володимирець по вул.Соборній,4 до ТзОВ "Неріс Україна" згідно попередніх додатків, ч.2 ст.188 ГК України, Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 із відповідними змінами та доповненнями просили розірвати договір № 40 із ВАТ "ТНТ" від 18.01.07 відповідно також до розділу 6 та умов даного договору та 9 або) укласти з ТзОВ "Неріс Україна" договір як із субспоживачем.

Враховуючи вищевикладене, між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна" укладено було договір № 554 від 24.10.08 про постачання електричної енергії, який оспорюється ВАТ "ТНТ".

          Однак, Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.09 по справі № 2а-1087/09/1770 за позовом ВАТ "ТНТ" до КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ТзОВ "Будинок побуту "Пролісок", ТзОВ "Неріс Україна" про визнання неправомірними дій та скасування рішень, зобов"язання вчинення певних дій, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.09 за № 51597/09/9104 залишена без змін. Даною постановою встановлено, що на підставі рішень Постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий захист національного бізнесу»від 24 червня 2008 року, по справі №18/2008, від 25 червня 2008 року, по справі №19/2008, виконавчих листів Здолбунівського районного суду від 27.06.2008 року (справа №6-22/08) та від 27.06.2008 року (справа №6-21/08) КП «Рівненським ОБТІ»було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТзОВ «Будинок побуту «Пролісок», яке в подальшому здійснило відчуження нерухомого майна на користь ТзОВ «Неріс-Україна»за договором купівлі-продажу від 01.07.08. та акт прийому-передачі до даного договору. Даною постановою зазначено, що чинність укладеного договору купівлі-продажу від 04.07.08 судом до уваги не приймається, За змістом частини першої статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном юридичних осіб, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Тому, відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, визнання його судом недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України не визначає, як такі що не підлягають доказуванню обставини, викладені в судових актах адміністративних судів у справах адміністративної юрисдикції. Така проголина пояснюється тим, що справи, які зараз відповідно до Кодексу адміністративного судочинства як справи адміністративної юрисдикції розглядаються в адміністративних судах, до введення в дію Кодексу адміністративного судочинства розглядалися господарськими та цивільними судами. Тому такі справи не виокремлювалися. А тому, рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов"язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, якщо у справі беруть участь ті самі сторони. В даному випадку, адміністративним судом надано юридичну оцінку договору купівлі-продажу від 04.07.08 на підставі якого було укладено договір на постачання електричної енергії № 554 віл 24.10.08 між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівненерго" та ТзОВ "Неріс-Україна", який оспорюється в судовому порядку ВАТ "ТНТ".

Однак, суд вважає, що даний договір купівлі-подажу від 04.07.08, на підставі якого укладено між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ТзОВ "Неріс Україна" договір № 554 від 24.10.08 про постачання електричної енергії, який визнається ВАТ "ТНТ" в судовому порядку недійсним, є неукладеним.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Положення вказаної статті містять норму, яка обумовлює особливий порядок оформлення окремих договорів купівлі-продажу, а саме: купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна. таке виділення обумовлено особливістю речей, які стають предметом договору купівлі-продажу. Так, згідно із законом укладенння договору щодо купівлі-продажу цих об"єктів завжди має складатися з виконання трьох дій: дотримання письмової форми; нотаріального посвідчення та державної реєстрації; наступної державної реєстрації права власності у відповідному органі.

В даному випадку вказаний договір купівлі-продажу від 04.07.08 згідно ст.210,ст.640 та ст.657 ЦК України підлягав державній реєстрації як це і визначено самим договором: "Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України цей договір підлягає державній реєстрації". Відповідно до ч.1 ст.210 Цивільного колексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Однак, відомості про державну реєстрацію відсутні.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів", зокрема ч.3 п.8 визначено , що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Таким чином, договір, який не зареєстрований у встановленому законом порядку є неукладеним.

          Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач -ВАТ "ТНТ" є власником трансформаторів ( інв.№101 паспортний № 191897 ТМ 100/10,інв.№102 паспортний № 3166456 ТМ 160/10.66 та розподільчого щита ( інв.387, паспортний № ШР 11-73505 22 УЗ ТE 16-536/506-76), що підтверджується копіями інвентарних карток обліку засобів; копією акта інвентаризації основних засобів, виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуючих предметів станом на 09.07.10.

Відкрите акціонерне товариство «ТНТ »здійснює свою господарську діяльність за адресою вул. Соборна, 4, смт. Володимирець, Рівненська область. Власником земельної ділянки, яка розташована за вказаною адресою є ВАТ «ТНТ», що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №293699 від 06 липня 2009 року (копія додається). Крім того, ВАТ «ТНТ»є власником інших будівель та споруд, які знаходяться за вказаною адресою в смт. Володимирець Рівненської області, в тому числі трансформаторної підстанції (інв. №5) та розподільчого щита (інв. №5602), що підтверджується наказом Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області від 05.04.04 за № 118.

Позивачем 29.03.10 за № 19/29.03.10 та за вих № 20 від 30.03.10 були направлені листи- пропозиції щодо укладення договору про постачання та користування електроенергією.

Листом від 02.04.10 за Вих.№ 127 було повідомлено, що даний час усі правовідносини з приводу постачання та користування електроенергією на об"єкти нерухомості за адресою: Рівненська область, смт.Володимирець, вул.Соборна,4, врегульовано договором на постачання та користування електричною енергією від 24.10.08. Згідно ч.1 ст.188 ГК України зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Таким чином, Володимирецька дільниця ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" не можу укласти договір на постачання та користування електроенергією з ВАТ "ТНТ", оскільки це призведе до порушення в односторонньому порядку умов, визначених договором № 554 від 24.10.08, що укладений з ТзОВ "Неріс Україна".

          Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

          Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. дво- та багатосторонні правочини визнаються договорами.

          Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає загальну підставу визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені ст.203 ЦК України. Зокрема, умовами чинності правочину є дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст.203 ЦК України:1.зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5.правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;6.правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. В даному випадку договір укладено з порушенням п.1 ч.1 ст.203 ЦК України.

Згідно із ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Таким чином, договір на постачання та користування електричною енергією, укладений між ЗАТ "ЕЙ-І-Ес Рівненерго" № 554 від 28.10.08 на підставі неукладеного договору купівлі-продажу від 04.07.08, тобто з порушенням вимог законодавства України, зокрема п.1 ч.1 ст.203, не відповідає вимогам п.1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.05 за № 910 " "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією", яким визначено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, є недійсним.

          Щодо визнання ВАТ "ТНТ" належним споживачем електричної енергії постачання якої здійснюється ЗАТ "Ей-І-Ес-Рівнеенерго"то в цій частині в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

          Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами тощо.. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Таким чином, обраний позивачем у цій частині спосіб захисту його порушеного права є неналежним способом захисту свого порушеного права.          

          Окрім того, позивачем при подачі позову, зазначено дві вимоги : про визнання недійсним договору на постачання електричної енергії від 24.10.2008 року № 554 ,укладений між ТзОВ "Неріс Україна"та ЗАТ "Ей-І-Ес-Рівнененерго" та визнання ВАТ "ТНТ" належним споживачем електричної енергії постачання якої здійснюється ЗАТ "Ей-І-Ес-Рівнеенерго" Однак, державне мито сплачено лише заодну немайнову вимогу, відсутні докази сплати державного мита. У відповідності до п.б) ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про держане мито" із позовних заяв немайнового характеру державне мито становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85,00 грн. Згідно із ст.46 ГПК України необхідно достягнути з позивача в доход державного бюджету України державне мито в розмірі 85,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково..

2. Визнати недійсним договір на постачання електричної енергії від "24" жовтня 2008 року № 554, укладений між ТзОВ "Неріс-Україна" (3300, вул.Кн.Володимира, 71, м.Рівне, код ЄДРПОУ 05424874) та ЗАТ "Ей-І-Ес-Рівнеенерго" (34026, вул.Єршова,11, офіс,413, м.Луцьк, код ЄДРПРОУ 32273576).

3.Стягнути з солідарно з ЗАТ "Ей-І-Ес-Рівнеенерго" (3300, вул.Кн.Володимира, 71, м.Рівне, код ЄДРПОУ 05424874) та ТзОВ "Неріс -Україна" (34026, вул.Єршова,11, офіс,413, м.Луцьк, код ЄДРПРОУ 32273576) на користь ВАТ "ТНТ"( 34300, вул.Соборна,4, смт.Володимирець, Рівненська область, код ЄДРПОУ 00379488) державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Достягнути з ВАТ "ТНТ" ( 34300, вул.Соборна,4, смт.Володимирець, Рівненська область, код ЄДРПОУ 00379488) в доход державного бюджету України державне мито в розмірі 85,00 грн. Видати наказ.

Суддя

Повний текст рішення суддею підписано "05" жовтня 2010 р.