Ухвала суду № 115158699, 23.11.2023, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/8252/23

№ провадження 1-кп/646/790/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Харкові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022220000003010 від 29.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор заявивклопотання пропродовження строкутримання підвартою,який закінчується25.11.2023відносно ОСОБА_5 ,мотивуючи тим,що ОСОБА_6 ,обвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.111-2КК України,тобто пособництво державі-агресору, яке виразилось в умисному діях, спрямованих на допомогу державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом : реалізації рішень та дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора та збройних формувань окупаційної адміністрації держави-агресору.

Прокурор вказує про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері основ національної безпеки України, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такого, що може спонукати підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території Російської Федерації, оскільки обвинувачений підтримує стійкі зв`язки з представниками РФ. Обвинувачений, розуміючи зміст інкриміновано йому кримінального правопорушення та передбачену за його вчинення кримінальну відповідальність, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину. Обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення дають підстави вважати про його негативну налаштованість до суверенітету та незалежності України, а також посадових осіб органів державної влади України, військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які забезпечують національну безпеку України, що в свою чергу свідчить про можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України.

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, захисник зазначив, що клопотання є передчасним, ризики, на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання не підтверджені жодними доказами. Вказав, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню доньку-інваліда, яку він повинен забезпечувати та матір похилого віку, під час окупації зберігав підприємство, не має наміру переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_5 є людиною призовного віку та кордони України закриті, мав можливість виїхати, однак знаходився за місцем проживання, а тому просив обрати щодо свого підзахисного більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт.

Вислухавши учасників кримінального провадження суд приходить до наступного.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не буде завершено до його спливу.

Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Слід звернути увагу, що вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, що застосування до ОСОБА_5 менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом при вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак, з огляду на встановлені обставини, зокрема, те, що ОСОБА_5 , який хоча і має зареєстроване місце мешкання однак у м. Куп`янськ Харківської області, при цьому фактично до затримання мешкав за іншою адресою, одружений, офіційно працевлаштований, має неповнолітню дитину-інваліда, 2007 року народження, тобто має міцні соціальні та родинні зв`язки, раніше не судимий, проте, наразі обіинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері основ національної безпеки України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Так, судом також враховано, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, обвинувачений може переховуватись від суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

З врахуванням вищевикладеного та аналізуючи питання того, чи є у провадженні наявними ризики, регламентованіст.177КПК України, на даний час за обставин, викладених в клопотанні прокурором, суд враховує те, що їх дійсну та реальну наявність було встановлено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу вперше, та на даний час встановлені ризики є дійсними, реальними та триваючими, тобто заявлені ризики не зменшилися, оскільки на даній стадії, ще не допитані свідки обвинувачення, які мають бути допитані в ході судового розгляду. Вказане дає підстави обгрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни, чи відмови від раніше наданих ними показань, а також те, що судом не досліджувались матеріали кримінального провадження.

Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Доводи сторони захисту щодо доцільності обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не спростовують вищевказаних висновків суду.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

З огляду на зазначене, з урахуванням положень абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме злочину проти основ Національної безпеки України, вчинений під час дії воєнного стану.

У провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 314 317, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.01.2024 включно без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено 24 листопада 2023 року.

Головуючий: ОСОБА_1