Рішення № 11515782, 28.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.10 Справа№ 11/142 (2010)

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.

По справі:

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Рубіжне Луганської області

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Марк Логістик», м.Львів

Про стягнення заборгованості на суму 2516,09грн.

Представники:

Від позивача не з»явився

Від відповідача не з»явився

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Марк Логістик»2400,00грн. боргу, з яких: 2400,00грн. складає сума основної заборгованості, 89,26грн. - розмір пені та 26,83грн.річних.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.09.2010року.

Представники сторін в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 28.03.2003року. Згідно ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України НОМЕР_3 від 21.06.2006 року відповідач займається наданням послуг з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів, для здійснення зазначеної діяльності.

9 лютого 2010 року позивачу надійшла заявка на підставі якої укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Марк Логістик»договір-заявку №207/08-07 про надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом на підставі якого позивач зобов»язався доставити вантаж з м.Київ (адреса завантаження - Бортничі, вул. Карла Маркса, 1, ТОВ "Агрохімічні технології") у м. Донецьк, а відповідач, в свою чергу зобов»язався оплатити вартість перевезення зазначену у договорі-заявці, яка складає 2400,00 грн.

На виконання умов договору-заявки позивач здійснив перевезення вантажу про що свідчить товарно-транспортна накладна від 9 лютого 2010 року та передав вантаж вантажоотримувачу - ТОВ "Компанія "Агропром - Донецьк" (м. Донецьк). Вантаж було прийнято без будь-яких зауважень, про що свідчить акт №383 здачі-приймання виконаних робіт від 13 лютого 2010 року.

Рахунок-фактура №383, податкова накладна №237, акт №383 здачі-приймання виконаних робіт, а також оригінал товарно-транспортної накладної були направлені відповідачу листом на замовлення 17 лютого 2010 року. Відповідно до встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 нормативів строків пересилання поштових відправлень граничний строк пересилання відправлення на замовлення складає 6 днів не рахуючи дня здачі відправлення на поштове відділення та 1 день для вручення. З огляду на зазначене документи були доставлені та вручені відповідачу максимально 24 лютого 2010 року.

Згідно умов п.3 Додаткових умов Договору-заявки фрахт оплачується після отримання оригінальних ТТН, і накладних про відвантаження та рахунку протягом 5 (п'яти) днів, якщо сторонами не погоджено інший термін оплати чи іншу форму оплати.

Інший термін або інша форма оплати сторонами не погоджувалася. Тому відповідач повинен був розрахуватися за здійснене перевезення вантажу протягом п'яти днів з моменту отримання відповідних документів, тобто в строк до 01 березня 2010 року.

Однак, на момент подання позову за надані позивачем послуги, відповідач не розрахувався, чим заборгував 2400,00грн.

Крім суми основної заборгованості, позивачем нараховано 89,26грн. пені та 26,83грн. річних.

Таким, чином, загальна сума позову складає 2516,09грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути із відповідача 350,00грн. Вартості послуг адвоката.

Дослідивши долучені до справи матеріали, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

На підставі заявки відповідача від 9 лютого 2010 року сторони уклали договір-заявку №207/08-07 про надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом на підставі якого позивач зобов»язався доставити вантаж з м.Київ (адреса завантаження - Бортничі, вул. Карла Маркса, 1, ТОВ "Агрохімічні технології") у м. Донецьк, а відповідач, в свою чергу зобов»язався оплатити вартість перевезення зазначену у договорі-заявці, яка складає 2400,00грн.

На виконання умов договору-заявки позивач здійснив перевезення вантажу про що свідчить товарно-транспортна накладна від 9 лютого 2010 року та передав вантаж вантажоотримувачу - ТОВ "Компанія "Агропром - Донецьк" (м. Донецьк). Вантаж було прийнято без будь-яких зауважень, про що свідчить акт №383 здачі-приймання виконаних робіт від 13 лютого 2010 року.

Відповідно до договору заявки фрахт оплачується після отримання ТТН і накладних про відвантаження та рахунку протягом 5-ти днів, якщо сторонами не погоджено інший термін оплати чи іншу форму оплати.

Таким чином, підставою виникнення господарських зобовязань між сторонами є договір-заявка на здійснення траспортно-експедиційних послуг.

Господарським кодексом України передбачено укладення договору перевезення вантажу в письмовій формі.

Процес укладення цього договору супроводжує встановлений законодавством порядок документального оформлення перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Транспортні документи, які підтверджують укладення договорів перевезення вантажів прийнято називати перевізними документами.

Відповідно до ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення підтверджується складанням перевізного документа - транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Ці ж вимоги дублює ст. 307 Господарського кодексу України. Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1.3 договору на підтвердження надання Експедитором Замовнику послуг за цим договором сторони підписують Акти виконаних робіт, які є підставою для здійснення оплати послуг.

Відповідно до договору-заявки вартість послуг складає 2400,00грн.

Рахунок-фактура №383, податкова накладна №237, акт №383 здачі-приймання виконаних робіт, а також оригінал товарно-транспортної накладної були направлені відповідачу листом на замовлення 17 лютого 2010 року. Відповідно до встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 нормативів строків пересилання поштових відправлень граничний строк пересилання відправлення на замовлення складає 6 днів не рахуючи дня здачі відправлення на поштове відділення та 1 день для вручення. З огляду на зазначене документи були доставлені та вручені відповідачу максимально 24 лютого 2010 року.

Згідно умов п.3 Додаткових умов Договору-заявки фрахт оплачується після отримання оригінальних ТТН, і накладних про відвантаження та рахунку протягом 5 (п'яти) днів, якщо сторонами не погоджено інший термін оплати чи іншу форму оплати.

Інший термін або інша форма оплати сторонами не погоджувалася. Тому відповідач повинен був розрахуватися за здійснене перевезення вантажу протягом п'яти днів з моменту отримання відповідних документів, тобто в строк до 01 березня 2010 року.

Оскільки оплата здійснена не була у позивача виникло право вимоги оплати за надані послуги, а у Відповідача зобов'язання їх оплатити. Розмір недооплаченої відповідачем суми складає 2400,00грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім суми, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання ним грошових зобовязань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача 3% річних за користування чужими коштами, що складає 26,83грн. Дана сума підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

З огляду на викладене, із врахуванням того, що сторони у договорі не передбачили нарахування пені, суд відмовляє у її стягненні.

Щодо витрат понесених позивачем на оплату адвокатських послуг в сумі 350,00грн., суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.44 ГПК України, та згідно ст.49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Надання адвокатом юридичних послуг на суму 350,00грн. підтверджено договором-доручення про надання послуг адвоката від 09.07.2010року та квитанцією № 264/10 від 09.07.2010року.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 33. 34, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Марк Логістик», м.Львів, вул. Мазепи, 9 А/13 (код ЄДРПОУ 35774807) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн. номер НОМЕР_1) 2400,00грн. основного боргу, 26,83грн. річних, 350,00грн. вартості адвокатських послуг,102,00грн. державного мита та 236,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 89,26грн. пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сало І.А.