Рішення № 11515756, 01.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.10                                                                                           Справа№ 17/116(10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів

до відповідача: ТзОВ “Екосвіт”, м. Львів

про: стягнення 17 354,34 грн.

                                                            Суддя У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Корнієнко О.Г. –директор

Представнику відповідача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів до відповідача –ТзОВ “Екосвіт”, м. Львів про стягнення 17 354,34 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2010р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 14.09.2010р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 14.09.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 28.09.2010р. представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у Запереченнях щодо заявлених позовних вимог б/н б/д, які надійшли в канцелярію суду 10.09.2010р.

У поданих запереченнях ТзОВ “Екосвіт” заперечує факт завдання товариством збитків державі внаслідок самовільного користування водою. Як зазначається у запереченнях підставою для відбору води із свердловини були рекомендації технологічного утримання промислового устаткування в робочому стані так, як завод останні 1,5 року не працює. Щоквартально на заводі проводяться профілактично-ремонтні заходи для утримання обладнання, а саме прогонка води через баки накопичення та камери аерації та їх продувка. Відібрані води для технологічних цілей не принесли негативного впливу на оточуюче середовище, що підтверджується аналізами, проведеними в хімлабораторї Львівської геолого-розвідувальної експедиції. Технологічна схема погоджена головним лікарем СЕС району, головним гідрогеологом ДП “Західукргеологія” та територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці. У випадку непроведення технологічної прогонки води через систему, обладнання, яке перебуває на підприємстві може вийти з ладу, що призведе до значних матеріальних затрат на ремонт та його відновлення.

Окрім того, відповідач стверджує, що працівники Держекоінспекції необгрунтовано провели нарахування завданої шкоди порушивши вимоги п. 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, якою передбачено, що підставою для проведення розрахунку є встановлення факту забруднення водних об’єктів, поверхневих та підземних вод, а також самовільне використання водних ресурсів без дозволу або з порушенням умов водокористування. Перевіркою, проведеною працівниками Держекоінспекції встановлено лише факт самовільного використання водних ресурсів без дозволу, який на час перевірки не був пролонгований. Відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі в судовому засіданні 28.09.2010р. оголошувалася перерва.

В судове засідання 01.10.2010р. позивач явку представника з невідомих причин не забезпечив.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив у повному обсязі.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

26.05.2010 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодава Комунальне ТзОВ “Екосвіт”, за результатами якої складено Акт № 178 від 26.05.2010 р.

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ “Екосвіт” за період з 30.06.2009 р. по 26.05.2010 р. здійснювало самовільне водокористування із свердловини 380 Балучинського родовища мінеральних вод на території с. Балучин, Буського району без дозволу на спецводокористування, що є порушенням чинного законодавства, а саме: ст.ст. 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України та ст.40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Як зазначається в Акті перевірки, згідно Журналу первинного обліку води по свердловині 380 у 2009р. видобуто 29 м3 мінеральних вод, у тому числі після завершення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування 30.06.2009р. –10 м3 (20.08.2009р. –5м3, 22.12.2009р. –5м3). У 2010 р. видобуто 5 м3 вод.

За виявлені правопорушення позивачем, у відповідності до Методики розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природногосередовища 18.05.1995р. № 37 та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природногосередовища 20.07.2009р. № 389, здійснено розрахунок збитків, розмір яких становить:

за період з 01.07.2009р. по 24.08.2009р. –86,34 грн.

(за формулою, визначеною Методикою № 37 від 18.05.1995р.)

за період з 25.08.2009р. по 26.05.2010р. –17 268,00 грн.

(за формулою, визначеною Методикою № 389 від 20.07.2009р.)

Згідно листів ДПА України від 26.01.2009р. № 1339/7/15-0817 “Про особливості адміністрування збору за спеціальне водокористування у 2009р.” та від 11.02.2010 р. № 2689/7/15-0817 “Про особливості адміністрування збору за спеціальне водокористування у 2010 році”, при розрахунку позивачем застосовано понижувальний коефіцієнт 0,3, за періоди з 01.01.2009р. по 31.08.2009р. та з 01.09.2009р. по 01.06.2010р додатково застосовано коефіцієнт 1,439.

На адресу відповідача Державною екологічною інспекцією в Львівській області скеровувалась Претензія № 173 від 09.06.2010р. із вимогою в місячний термін відшкодувати збитки, завдані навколишньому природному середовищу.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи та подані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства.

Положеннями ст.ст. 18, 19 Водного кодексу України передбачено, що контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.

Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

Як встановлено в процесі розгляду справи відповідно до ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, згідно наказу № 295-і/п від 25.05.2010р. позивачем було проведено позапланову інспекційну перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ “Екосвіт”. Результати перевірки відображено в Акті № 178 від 26.05.2010р.

Як вбачається із Акту перевірка проводилася в присутності директора ТзОВ “Екосвіт” п. Корнієнко О.Г., яким підписано вказаний Акт перевірки.

В ході перевірки Державна екологічна інспекція встановила, що за період з 30.06.2009 р. по 26.05.2010 р. здійснювало самовільне водокористування із свердловини 380 Балучинського родовища мінеральних вод на території с. Балучин, Буського району без дозволу на спецводокористування.

П. 9 ст. 44 Водного кодексу України передбачено обов’язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно визначення ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування –це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. № 37 (надалі Методика № 37).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 наказ Мінекобезпеки від 18.05.95 № 37 “Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, зареєстрований в Мін'юсті 01.06.95 за № 162/698 визнано таким, що втратив чинність та затверджено нову Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі Методика № 389) яка набрала чинності з 25.08.2009р.

Відповідно до п. 1 Методики № 37 ця Методика встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів. Методика є обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України.

П. 4.2. Методики № 37 встановлено, що відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, зокрема самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування;

У відповідності до п. 4.1. Методики № 37 шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність нарахування позивачем збитків, заподіяних державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за період з 01.07.2009р. по 24.08.2009р. в розмірі 86,34 грн. на підставі Методики № 37. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 86,34 грн. збитків є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині 17 268,00 грн. збитків, нарахованих на підставі Методики № 389, суд зазначає наступне:

У відповідності до п. 1.2. Методики ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

·          забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

·          забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Як встановлено судом, проведеною позивачем перевіркою встановлено лише факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Жодних відміток про те, що дії відповідача призвели до забруднення водних об'єктів, поверхневих та підземних вод в Акті перевірки № 178 від 26.05.2010 р. немає. Факт відсутності такого забруднення представником позивача не заперечувався.

Враховуючи наведене, суд приймає до уваги доводи відповідача, викладені у Запереченнях щодо заявлених позовних вимог б/н б/д та вважає безпідставним застосування позивачем при розрахунку збитків за період з 25.08.2009р. по 26.05.2010р. Методики № 389.

На думку суду в даному випадку слід застосовувати Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджену наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12 2001 р. № 290. Відповідно до п. 1.3. Методики № 290, Методика є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно п. 4.1. Методики № 290, Методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок самовільного водокористування.

Із врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що в частині стягнення 17 268,00 грн. збитків, нарахованих на підставі Методики № 389 у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 44, 48 Водного кодексу України та ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосвіт” (79000, м. Львів, вул. Навроцького, 1. Код ЄДРПОУ 22384359) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області (одержувач коштів: місцевий бюджет с. Балучин, р/р 33114331700053 в УДК у Буському р-ні., МФО 825014, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 22342907) 86,34 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

3.          В частині стягнення 17 268,00 грн. збитків в позові відмовити.

4.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Екосвіт” (79000, м. Львів, вул. Навроцького, 1. Код ЄДРПОУ 22384359) в доход державного бюджету (отримувач –УДК у Личаківському р-ні м. Львова, МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 0,86 грн. державного мита та 1,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя