Рішення № 11515712, 23.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.10                                                                                 Справа № 17/114

За позовом Державного підприємства «Вугілля України»в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк

до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Красний Луч Луганської області

третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство «Західенерго», м. Львів

про стягнення 159891 грн. 53 коп.

Суддя Фонова О.С.

                                                   Представники:

від позивача –Балабанцева О.В. - представник, довіреність № 28-28/62-Д від 28.12.2009;

від відповідача –Зоріна О.М., довіреність № 03/5-1086 від 25.12.2009;

від 3-ої особи –представник не прибув

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 173593,93 грн.

Від позивача до канцелярії суду 13.09.2010 надійшла заява про зменшення позовних вимог № 376-юр від 09.09.2010, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 159891,53 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує та , зокрема, зазначає, що відповідно до акту погашення зустрічних однорідних вимог від 29.01.2010 ним було погашено 14559,20 грн. за претензією ДП «Вугілля України»№20-07-07/8 від 20.07.2007. Зазначена сума є компенсацією провізної плати від ст. Слов‘яносербськ до ст. Бурштин за залізничними накладними № 49617786, №49617787.

Щодо плати за користування вагонами у сумі 6558,72 грн., відповідач зазначає, що відповідно до відомості плати за користування вагонами №08.06.1113/1093, в якій зазначена плата за користування 16 вагонами за накладними №49617786 (ППЯ 102), №49617787 (ППЯ 394), два вагони № 65725017 та №67898887 не зазначені в жодній з залізничних накладних, таким чином на вартість за їх користування повинно бути зменшена сума у позові.

Крім того, плата за користування вагонами обрахована з 05.06. 17-20 ч., у той час як згідно з залізничними накладними вагони прибули на Бурштинську ТЕС 06.06.2007, про що свідчить відмітка залізниці у зазначених накладних.

Таким чином, на думку відповідача, надана відомість не може бути документом, який підтверджує понесені витрати відповідачем, бо не відповідає даним зазначеним у залізничній накладній.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством «Вугілля України» в особі філії «Донецьквуглезбут»(позивач у справі), як Покупцем, та Державним підприємством «Луганськвугілля»в особі ВП «Луганськвуглепостачання»(відповідач у справі), як Продавцем, було укладено Договір поставки № 11-07/2-ЕН від 01.03.2007 (далі –Договір), згідно якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов’язується поставити Покупцю вугільну продукцію (далі - Вугілля), а Покупець - прийняти та оплатити її на умовах Договору.

Згідно п. 2.1 Договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих вагонах за реквізитами Покупця, вказаних у додатках до Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству», ДСТУ4083 - 2002 «Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить Договору.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника.

Згідно п.5.5 Договору, вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець.

Сторонами в п. 6.1 Договору встановлено, що Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов Договору.

Разом з цим, згідно п. 6.4 Договору, за постачання неякісного вугілля, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, пов’язаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору, в період 02.06.2007 відповідач відвантажив вагони за залізничним накладними: № 49617786 (вагони №№ 63725345, 65310815, 64273725, 65382319, 60473055); № 49617787 (вагони №№ 60666864, 65396566, 65381006, 66375510, 66586959, 66775610, 68500081, 67680314, 65725012, 67700336, 67898882) партію вугілля марки ГСШ.

Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго»згідно до договору поставки № 9-02/1 -П від 01.02.2007, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Західенерго».

Під час контрольного випробування вугілля на Бурштинській ТЕС, було виявлено невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам Договору.

Так фактичний вміст золи у вугіллі, поставленому у вагонах №№ 63725345, 65310815, 64273725, 65382319, 60473055; №№ 60666864, 65396566, 65381006, 66375510, 66586959, 66775610, 68500081, 67680314, 65725012, 67700336, 67898882 становив від 41,2% до 49,4 проти 30% гранично допустимого вмісту золи, що підтверджується актами приймання вугілля № 3852, 3853 від 07.06.2007р., підписаних представниками Вантажоодержувача та представником постачальника.

У зв'язку з перевищенням встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля було повернуто вантажовідправнику ДП «Луганськвугілля» 08.06.2007, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 36087030, виданою залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

Поставкою вугілля з перевищенням гранично допустимих критеріїв його якості вантажоотримувачу ВАТ «Західенерго»було завдано збитки на суму 91379,53 грн., зокрема сплатою залізниці:

- провізної плати за перевезення повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Словяносербськ Донецької залізниці в сумі 70560,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 84672,00 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 36087030 від 08.06.2007 та переліком № 40 від 08.06.2007;

- плати за користування вагонами за час простою на території Бурштинської ТЕС сумі 5465,60 грн. без ПДВ, а з врахуванням ПДВ - 6558,72 грн., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 08.06.1113/1093 та переліком № 27 за 10.06.2007;

- плати за збори, пов'язані з перевезенням вантажу в сумі 124,01 грн. без ПДВ, а з врахуванням ПДВ - 148,81 грн., що підтверджується накопичувальною карткою для додаткових зборів № 08.06 0325. від 08.06.2007 та переліком № 27 за 10.06.2007.

Дану суму, а також судові витрати, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 16/16 від 11.03.2008 було стягнуто з позивача у цій справі на користь ВАТ «Західенерго», яку ним було сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 8260 від 03.07.2008.

ДП «Вугілля України», не отримавши у власність від підприємства ДП «Луганськвугілля» вугілля належної якості, понесло безпідставних витрат, оскільки оплатило, згідно з п. 5.5 Договору, вартість його перевезення від Вантажовідправника до Вантажоотримувача на суму 68512,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 82 214,4 грн., що підтверджується залізничними накладними №№49617786, 49617787.

Як зазначає позивач, у зв’язку з тим, що переадресація вугілля відбулася з вини відповідача, він, згідно п. 6.4 Договору зобов'язаний компенсувати всі витрати ТЕС Вантажоотримувача та Покупця.

Позивачем відповідачеві надсилалась претензія № 20-07-07/8 від 20.07.2007 з вимогою відшкодувати витрати по оплаті вартості перевезення вугілля від станції Слов’яносербськ до станції бурштин, в якій було помилково вказана лише сума ПДВ без самого залізничного тарифу.

Відповідачем претензія була визнана та сплачено ПДВ за залізничними накладними №№ 49617786 та 49617787 на загальну суму 13702,20 грн., але самого залізничного тарифу сплачено не було.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитків у розмірі 159891,53 грн., де 68512,00 грн. з ПДВ - вартість залізничного тарифу, сплаченого ДП «Вугілля України»за перевезення вугілля до Бурштинської ТЕС відповідно до залізничних накладних № 49617786, 49617787; 91379,53 грн. з ПДВ –сума відшкодованих збитків ВАТ „Західенерго” у зв’язку з поставкою неякісного вугілля відповідачем.

Відповідач проти позову заперечує частково з підстав, викладених вище, зокрема зазначає, що загальна сума збитків повинна складати 159071,69 грн., де 68512,00 грн. –залізничний тариф від станції Слов’яносербськ до станції Бурштин, 84672,00 –залізничний тариф від станції Бурштин до станції Слов’яносербськ, 5738,88 грн. –плата за користування вагонами та 148,81 грн. –додаткові збори.

Не погоджується відповідач з сумою плати за користування вагонами, оскільки, відповідно до відомості плати за користування вагонами № 08.06.1113/1093, два вагони № 65725017 та № 67898887 не зазначені в жодній залізничній накладній, згідно яких поставлялось спірне вугілля, а тому плата повинна бути зменшена на суму 819,84 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Факт укладення сторонами у справі Договору № 11-01/2/ЕН від 01.03.2007 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов’язань до спричинення збитків позивачу у заявленій сумі.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами. Розмір понесених ним збитків підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.

Зокрема, суд вважає підставним стягнення з відповідача суми збитків, яка складається з 68512,00 грн. –залізничний тариф від станції Слов’яносербськ до станції Бурштин, 84672,00 –залізничний тариф від станції Бурштин до станції Слов’яносербськ, 148,81 грн. –додаткові збори, що також визнається відповідачем. Крім того, частина провізної плати від станції Слов’яносербськ до станції Бурштин (ПДВ у сумі 13702,20 грн.) була сплачена відповідачем по визнаній претензії.

Стосовно плати за користування вагонами у сумі 6558,72 грн. суд зазначає, що вказана сума не спростовується наявними в матеріалах справи належними доказами, зокрема, відомістю плати за користування вагонами № 08.06.1113/1093 (а.с.34), оскільки вона містить номери вагонів №65725017 та № 67898887, які, згідно відповіді служби статистики ДП «Донецька залізниця»від 23.09.2010 № 2020-1/825 не належать до парку залізниць України і взагалі відсутні в автоматизованому банку даних парку вагонів (АБД ПВ), як такі, що мають невірний контрольний знак.

З вказаного вбачається, що у відомості плати за користування вагонами, що поставлялись за залізничною накладною № 49617787, міститься описка, зокрема, замість №65725012 та № 67898882 помилково зазначено №65725017 та № 67898887.

Крім того, вантажоотримувач сплатив залізниці повністю плату за користування вагонами, зазначеними у вказаній відомості плати за користування вагонами, без коригування на вказані два вагони.

Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача у сумі 159891,53 грн.

З огляду на викладене, позову слід задовольнити частково з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

В частині зменшення позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова 1в, ідентифікаційний код 32473323, на користь Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, в особі філії „Донецьвуглезбут”, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 69, ідентифікаційний код 35210979, збитки у сумі 159891,53 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1598,92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,37 грн.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 28.09.2010.

Суддя                                                                                          О.С.Фонова