Вирок № 115157024, 24.11.2023, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/366/22

Провадження №1-кп/181/3/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2023 р. смт Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова матеріали кримінального провадження №12021040000000883 від 01.12.2021 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир - Волинський, Волинської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, пенсіонера, інваліда III групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_4

зі сторони захисту: обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

01 грудня 2021 року близько о 09 години 00 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить йому на праві власності, рухався у світлий час доби з необмеженою видимістю та оглядовістю проїзної частини автодороги М-30 «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через міста Вінниця, Кропивницький)», яка має по одній смузі для руху у кожному напрямку, з дорожньою розміткою 1.1, 1.2, 1.6, та 1.13 ПДР України, що проходить по території Межівського району, Дніпропетровської області, з боку м. Павлограда в напрямку м. Донецьк.

В цей же час, тобто близько о 09 годині 00 хвилин 01 грудня 2021 року в попутному з ним напрямку рухався автомобіль «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , під керуванням водія ОСОБА_7 , з пасажиром ОСОБА_8 на передньому пасажирському сидінні, під час свого руху розпочав маневр обгону автомобіля «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 та виїхав на зустрічну смугу для руху.

Далі, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, так як повинен був і міг передбачити настання суспільно небезпечних наслідків, але не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, розпочав здійснювати маневр повороту ліворуч керованого ним автомобіля, для з`їзду на дорогу, що веде у с. Славянка, не впевнившись при цьому в безпеці маневру, виїхав на зустрічну смугу для руху, в результаті чого на перехресті автодороги М-30 «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через міста Вінниця, Кропивницький)» та дороги, що веде у с. Славянка, сталося зіткнення лівою передньою частиною керованого ним автомобіля із правою передньою частиною автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який після зіткнення продовжив некерований рух ліворуч та допустив зіткнення передньою частиною автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 із відбійним брусом.

Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 10.1. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3.: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1.: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.».

Порушення п. 10.1 Правил Дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Renault Megan» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: сумісна травма: відкрита черепно - мозкова травма - перелом основи черепа по клиновидно - лобному шву, зливні, розповсюджені крововиливи в товщі м`яких оболонок всіх долей головного мозку, вогнищеві крововиливи в товщі м`яких тканини тiм`яної ділянки по центру та лівої скроневої ділянки голови, гематоми обох вiк лівого ока, садна правої половини лобної ділянки, правої виличної ділянки, на рівні правої щоки, права половини шиї, закритий перелом кісток носа. Травма шийного відділу хребта - перелом мiж 6 - 7 шийними хребцями по мiж хребцевому диску з повним розривом зв`язок по задньо-бічним поверхням, вогнищеві крововиливи під оболонками спинного мозку та в товщі спинного мозку на цьому рівні. Травма грудної клітки - перелом грудини по 4 - у міжреберних проміжках, непрямі переломи ребер правої половини грудної клітки: 1 - 3 по лопатковій лінії, 4 по білягрудинній лінії, 4 - 10 по середньо - пахвинній лінії, непрямі переломи ребер лівої половини грудної клітки: 2, 3, 4, 5, 6 по передньо - пахвинній лінії, 6, 6, 7, 8 по середньо - пахвинній лінії, прямі переломи ребер лівої половини грудної клітки з розривами паріетальної плеври: 3, 4, 5, 6 по середньо ключичній лінії, вогнищевий крововилив в клітковину переднього середостіння та велико вогнищевий в клітковині заднього середостіння, вогнищеві ділянки забою нижніх долей обох легенів, лівосторонній гемоторакс об`ємом 150,0 мл. темної червоної рідкої крові, садна від 5 ребра по середньо-ключичній лінії правої половини грудної клітки з переходом на епігастральну ділянку живота, відносно 6 ребра по середньо-пахвинній лінії правої половини грудної клітки, відносно 7-го ребра посередньо ключичній лінії правої половини грудної клітки. Травма живота - поверхневі розриви капсули та паренхіми печінки діафрагмальної та передньої поверхні по середині, в черевній порожнині 100,0 мл. темно-червоної рідкої крові, садна передньої поверхні живота по центру. Травма за очеревинного простору - велико вогнищевий розповсюджений крововилив товщі клітковини за очеревинного простору, вогнищевий крововилив в товщі тіла підшлункової залози. Вiдкритий перелом обох кісток на рівні середньої третини правого передпліччя, забійна рана середньої третини зовнішньої поверхні правого передпліччя, навколо неi садно, садна нижньої третини зовнішньої поверхнi лiвого плеча, зовнішньої поверхні лівого променевого зап`ястного суглобу, нижньої третини задньої поверхні правого передпліччя, нижньої третини передньої поверхні правого стегна, нижньої третини зовнішньої поверхні правого стегна, внутрішньої поверхні лівого колінного суглобу, передньої поверхні правого колінного суглобу, верхньої третини передньо - внутрішньої поверхні правої гомілки, середньої третини передньої поверхні правої гомілки; гематома по тильній поверхні лівої кисті на рівні 2 - 4 п`ясних кісток, на тлі якої садна, рвана рана верхньої третини внутрішньої поверхнi лiвого передпліччя, різані рани 1 п`ясного проміжку по тильнiй поверхнi правої кистi, по тильних поверхнях проксимальних між фалангових суглобів 2 - 5 пальців правої кисті, по тильній поверхні 2 - 4 п`ясних кісток правої кисті, забійна рана передньо - зовнішньої поверхні правого колінного суглобу, крововилив в товщі підшкірно-жирового шару лівої сідничноi дiлянки. Ознаки струсу тіла: дрiбновогнищеві крововиливи в товщі воріт та мiждолевої плеври обох легенів, біля воріт обох нирок, бiля кореня та в товщі брижі кишечника, біля воріт селезінки, в товщі кругло зв`язки печінки дрiбновогнищеві крововиливи.

Вказані тілесні ушкодження спричинені безпосередньо перед настанням смерті, на підставі характеру та локалізації вищезазначених тілесних ушкоджень, останні могли бути утворені при обставинах зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок сумісної травми, яка супроводжувалася переломом основи черепа по клиновидно - лобному шву, зливними розповсюдженими крововиливами в товщі м`яких оболонок всіх долей головного мозку; переломом між 6 - 7 шийними хребцями по між хребцевому диску з повним розривом зв`язок по задньо - бічним поверхням, вогнищевими крововиливами під оболонками спинного мозку та в товщі спинного мозку на цьому рівні; множинними двохсторонніми переломами ребер, забоєм середостіння та нижніх долей легенів; розривами; великовогнищевим розповсюдженим крововиливом товщі клітковини за очеревинного простору; відкритим переломом обох кісток на рівні середньої третини правого передпліччя та ускладнилася травматичним шоком. На підставі характеру та локалізацій вищезгаданих тілесних ушкоджень, останні в сукупності знаходяться в причино-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Також, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лобної області ліворуч, закритої травми грудної клітини з переломами 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 9-го ребер зліва у задніх відрізках зі зміщенням уламків, з явищами лівостороннього гемопневмотораксу та підшкірної емфіземи лівої половини грудної клітини з переходом на черево, закритого перелому лівої плечової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, забійно-рваної рани на передній поверхні лівого стегна у верхній третині з переходом вниз до середньої третини на передньо-внутрішню поверхню, саден на передній поверхні лівого колінного суглобу в середній третині, на передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглобу у верхній третині, на передній поверхні лівого стегна у нижній третині з частковим переходом на колінний суглоб, за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Дії ОСОБА_3 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, а саме ОСОБА_7 , заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе не визнав. Цивільний позов потерпілої не визнав повністю.

Потерпіла ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що вона є дружиною ОСОБА_7 01 грудня 2021 року біля 09:15 годин вона зателефонувала чоловікові, він не брав трубку. Трубку взяв поліцейський і сказав, щоб вона приїхала, оскільки її чоловік протрапив у ДТП. Коли вона приїхала, то побачила розбиту машину чоловіка. Де саме це було, вона не пам`ятає місцевість. Заявлений цивільний позов підтримала у повному обсязі. Покарання призначити на розсуд суду.

Досліджені в судовому засіданні докази

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні суду показав, що 01 грудня 2021 року надійшло повідомлення до МНС, що на автодорозі Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине автомобіль Рено наїхав на відбійник. Подробиці подій не пам*ятає. Був понятим при огляді трупа.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні суду показав, що 01 грудня 2021 року надійшло повідомлення до МНС про надання допомоги постраждалим в ДТП. Приїхав на місце ДТП де виконував свої обов*язки ,, також він був понятим при огляді трупа.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що 01 грудня 2021 року був запрошений працівниками поліціі, бути понятим при огляді ДТП,самі подіі ДТП йому невідомі.

Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що він перебував , в якості пасажира в автомобілі «Renault Megah» під керуванням ОСОБА_7 .. Вранці точний час він не пам*ятає 01.12.2021 року вони іхали по автодорозі Дніпро - Ізварино, він перебував на передньому пасажирському сидінні, дрімав Коли відкрив очі побачив, що попереду їхнього автомобіля іхав автомобіль ЗАЗ, ОСОБА_7 , розпочав здійснювати маневр обгону даного транспортного засобу, в цей час водій автомобіля ЗАЗ не включивши на своєму автомобілі поворот, виїхав на зустрічну смугу дороги і не доїжджаючи до перехресті доріг Слав*янка - Межова відбулося зіткнення , в результаті він отримав тяжкі тілесні ушкодження, водій ОСОБА_7 загинув на місці дорожньо - транспортної пригоди. Притензій матеріального та морального характеру дро ОСОБА_3 не має. Покарання прохає призначити на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав повністю, цивільний позов теж не визнає. Вваждає, що його вини у вчиненні даної ДТП не має, так, як він діяв відповідно до вимог ПДД, тобто своєчасно увімкнув поворот і здійснював маневр відповідно до правил, що такі подіі 01 грудня 2021 року мали місце він не заперечує, але наполягає, що його вини у тому, що сталося не має. Прохає суд призначити покарання не пов*язане з позбавленням волі.

Письмові докази, законність, належність та достовірність яких учасниками судового провадження не оспорювалася, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12021040000000883, які були досліджені судом у судовому засіданні та судом визнані допустимими, а саме:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вiд 01.12.2021, відповідно до якого місцем ДТП є 1116 км автодороги М-30, перехрестя автодороги М-30 з під`їздною дорогою до с. Славянка. Огляд проводився за наступних погодних умов: похмуро, без опадів. Вид події: зіткнення транспортних засобів. Обстановка змінювалася. Місце ДТП: перехрестя автодороги М-30 з під`їздною дорогою до с. Славянка. Проїзна частина: горизонтальна ділянка. Вид покриття: асфальтобетонне, сухе чисте. Нерівність та пошкодження дорожнього покриття відсутні. На вказаній ділянці руху - число смуг для руху 1. Ширина розділювальної смуги: не вимірювалась. Умови освітленості на даній ділянці шляху: не освітлюється. Відсутні прилади відеоспостереження на місці ДТП. Об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч - відсутні. Наявність слідів, що свідчать про переміщення об`єктів на місці пригоди після ДТП до початку огляду - наявні сліди переміщення автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 у зв`язку з необхідністю вилучення трупа з салону автомобіля, а саме з водійського сидіння. Зафіксовано локалізацію пошкоджень на транспортних засобах - автомобілях: «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 та «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Завантаження транспортного засобу на момент огляду: ТЗ № 1 - без навантажень (водій та й пасажир); ТЗ № 2 - без навантажень (водій). Гальмівна система, рульове керування, зовнішні світлові прилади - не перевірялись. ТЗ № 2 - Опель - пошкоджені внаслідок зіткнення. Сліди шин - належить автомобілю «ЗАЗ» залишено переднім лівим колесом, одинарні, прямолінійні, згідно схеми 13 м, з шириною протектору 0,3 м.; належить автомобілю «Renault Megan», одинарний, прямолінійний, згідно схеми 15.5 м., з шириною протектору 0,2 м.

Інші сліди на дорожньому покритті - наявна подряпина біля початку тормозного сліду автомобіля «ЗАЗ», на схемі зазначено під цифрою - НОМЕР_5 , яка у довжину - 0,15 м.. Відокремлені від транспортного засобу частини, деталі та інші об`єкти - осип скла з автомобіля «ЗАЗ» на схемі позначено N -, осип скла та пластику з автомобіля «Renault Megan» - N. На місці ДТП наявні сліди контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об`єктами, предметами. Відомості про труп: труп ОСОБА_7 оглянуто окремими протоколом. З місця події вилучено: спідометр з автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.к.п.198-202);

- схема до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.к.п. 203);

- фототаблиця зображень до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 01.12.2021 (т. 1 а.к.п.204-218);

- протокол огляду трупа вiд 01.01.2021 ОСОБА_7 (т.1 а.к.п. 219-220);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , згідно якого власником автомобіля «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.к.п.223);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , згідно якого власником автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_6 (а.к.п.229);

- договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № САВ21000025853 від 30 квітня 2021 року, укладений між СК «ARX*» та ОСОБА_6 та поліс № 203831133 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.к.п.230-234, 235);

- висновок експерта № СЕ-19/104-22/444-ІТ від 24.02.2022, згідно якого:

1. Робоча гальміна система автомобіля «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_1 на момент експертного огляду знаходиться в частково працездатному стані.

Рульове керування автомобіля «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_1 на момент експертного огляду знаходиться в непрацездатному стані.

2. Робоча гальмівна система автомобіля «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_1 знаходиться в частково працездатному стані через розгерметизацію гальмівної системи у зв`язку з пошкодженням гальмівної шланги переднього лівого гальмівного механізму, що спричинило виток гальмівної рідини з системи. Дані пошкодження локалізовані в районі основних деформацій та пошкоджень автомобіля, отже, необхідно зробити висновок, що пошкодження елементів робочої гальмівної системи виникли внаслідок аварійного навантаження на деталі, тобто під час ДТП.

Рульове керування автомобіля «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_1 знаходиться в непрацездатному стані через пошкодження переднього лівого поворотного кулака. Дані пошкодження локалізовані в районі основних деформацій та пошкоджень автомобіля, отже, необхідно зробити висновок, що пошкодження елементів рульового керування виникли внаслідок аварійного навантаження на деталі, тобто під час ДТП (а.к.п.240-244);

- висновок експерта № СЕ-19/104-22/442-ІТ від 10.02.2022, згідно якого:

1. На момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває в непрацездатному стані.

На момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває в непрацездатному стані.

2. Робоча гальмова система автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває в непрацездатному стані з причини пошкодження педалі гальм (внаслідок зміщення вниз відносно свого конструктивного місця кріплення), пошкодження головного гальмівного циліндру разом вакуумним підсилювачем гальм, руйнації конструктивного місця з`єднання (з`єднувального штуцера) гальмового шлангу до гальмового механізму переднього лівого колеса та відсутності бачка гідроприводу головного гальмового циліндру. Дані пошкодження локалізовано в місці значних деформацій та пошкоджень кузова автомобіля (в передній частині) та елементів підкапотного простору. Оскільки вказані пошкодження не могли виникнути при нормальній експлуатації автомобіля, а тільки від дії аварійних навантажень, необхідно зробити висновок, що пошкодження вище вказаних елементів робочої гальмівної системи, виникли внаслідок ДТП.

Рульове керування автомобіля «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває в непрацездатному стані з причини пошкодження та відсутності в конструктивному місці кріплення рульової колонки разом з рульовим колесом, руйнації конструктивного місця з`єднання рульової колонки з рульовим валом, затиснення рульового механізму зміщеним назад двигуном в моторному відсіку, притискання до елементів кузова в колісних арках передніх коліс. Дані пошкодження локалізовано в місці значних деформацій та пошкоджень кузова автомобіля (в передній частині) та елементів підкапотного простору. Оскільки вказані пошкодження не моги виникнути при нормальній експлуатації автомобіля, а тільки від дії аварійних навантажень, необхідно зробити висновок, що пошкодження вище вказаних елементів рульового керування, виникли внаслідок ДТП (т.1 а.к.п.247-252);

- висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №61-22 у кримінальному провадженні №12021040000000883 від 28 квітня 2022 року, згідно якого:

Місце зіткнення автомобілів «ЗАЗ 110307» і «Renault Megan» розташовувалось на зустрічній смузі руху (відносно напрямку руху ТЗ) при цьому переднє ліве колесо автомобіля «ЗАЗ 110307» в момент зіткнення перебувало перед початком зафіксованої подряпини.

Кут між поздовжніми осями автомобілів «ЗАЗ 110307» і «Renault Megan» в момент зіткнення, становив приблизно ? 5??10?.

В момент первинного контактування автомобіль «Renault Megan» контактував правою переднє-боковою частиною (переднє праве крило, переднє праве колесо, тощо) з лівою переднє-боковою частиною автомобіля «ЗАЗ 110307» (переднє ліве креило, передні ліве колесо, капот, тощо).

В момент зіткнення з автомобілем «Renault Megan» автомобіль «ЗАЗ 110307» перебував у русі (т.2 а.к.п.2-6);

- висновок експерта № 138, згідно якого: у ОСОБА_7 , 1976 року народження, виявлено тілесні ушкодження, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя. На підставі характеру та локалізації тілесних ушкоджень, останні в сукупності знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті (т.2 а.к.п.20-27);

- висновок експерта №468е, згідно якого: у ОСОБА_8 , 1972 року народження, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) переважно в ліву половину тіла, якими могли бути і виступаючі частини салону транспортного засобу, за умов дорожньо-транспортної пригоди. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигулі: сумісної тупої травми тіла - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння (т.2 а.к.п.29-33);

- протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 18.02.2022, в ході якого останній розповів та показав обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.12.2021, зі схемою та фототаблицею до нього (т.2 а.к.п.34-39);

- протокол проведення слідчого експерименту за участю адвоката ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_3 від 18.02.2022, в ході якого ОСОБА_3 розповів та показав обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.12.2021, зі схемою та фототаблицею до нього (т.2 а.к.п.40-46);

- висновок експерта №СЕ-19/104-22/5842-ІТ від 23.02.2022, згідно якого:

1. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху.

2. В даній дорожній остановці водій автомобіля «Renault Megan» ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.14.6 (а) Правил дорожнього руху.

3. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати зазначені вимоги ПДР.

4. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля «Renault Megan» ОСОБА_7 визначалась виконанням вимог п.14.6 (а) Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати зазначені вимоги ПДР.

5. При заданому механізмові події (варіант механізму ДТП № 1, згідно показів потерпілого ОСОБА_8 ), дії водія автомобіля «ЗАЗ 110307» Іванова не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

6. При заданому механізмові події (варіант механізму ДТП № 1, згідно показів потерпілого ОСОБА_8 ), дії водія автомобіля «Renault Megan» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.14.6 (а) Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП (т.2 а.к.п.49-51);

- висновок експерта №СЕ-19/104-22/13448-ІТ від 27.05.2022, згідно якого:

1. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху.

2. В даній дорожній остановці водій автомобіля «Renault Megan» ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.14.6 (а) Правил дорожнього руху.

3. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати зазначені вимоги ПДР.

4. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля «Renault Megan» ОСОБА_7 визначалась виконанням вимог п.14.6 (а) Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати зазначені вимоги ПДР.

5. При заданому механізмові події (варіант механізму ДТП № 1, згідно показів потерпілого ОСОБА_8 ), дії водія автомобіля «ЗАЗ 110307» Іванова не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

6. При заданому механізмові події (варіант механізму ДТП № 1, згідно показів потерпілого ОСОБА_8 ), дії водія автомобіля «Renault Megan» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.14.6 (а) Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП (т.2 а.к.п.60-62).

Оцінка доказів судом

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень ЄСПЛ означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Сам факт ДТП та як результат спричинення смерті та тяжких тілесних ушкоджень потерпілим обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує.

Набуття особою права керування транспортними засобами унормовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 511). Держава, надаючи це право особі, яка бажає його набути, встановлює перед нею певні умови та зобов`язує їх виконати. Однією з таких умов є обов`язок особи підтвердити свої знання встановлених правил та дотримуватися їх. Виходячи з того, що у національному законодавстві транспортний засіб визнається джерелом підвищеної небезпеки, на водія як особу, яка набула право керування ним, покладається особливий тягар дотримання цих правил.

Повертаючись до обставин цього кримінального провадження, суд констатує, що сторона захисту не заперечує, що ОСОБА_3 за вищевказаних обставин був учасником дорожнього руху. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» чітко передбачені обов`язки учасника дорожнього руху, серед яких є також і обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Отже обов`язок учасника дорожнього руху, яким на момент дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_3 , знати і неухильно виконувати вимоги ПДР чітко визначений у національному законодавстві.

Суд вважає, що порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. Висновки експертів, покази потерпілого ОСОБА_8 є належними та допустимими доказами, складеними та отриманими у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, істотних порушень, які б дозволяли визнати їх недопустимими, судом не встановлено.

В діях водія ОСОБА_3 має місце порушення вимог п.1.3, 1.5, 2.3 та п. 10.1 ПДР та вони знаходяться в причинному зв`язку з настанням автопригоди.

Таким чином з урахуванням отриманих та проаналізованих доказів: показів обвинуваченого, потерпілих, свідків, досліджених матеріалів кримінального провадження, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, необережними діями ОСОБА_3 було порушено Правила дорожнього руху під час керування транспортним засобом, провина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю.

Наведене свідчить, що в діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність його дій вимогам п.1.3, 1.5, 2.3 та п. 10.1 ПДР, що з технічної точки зору, перебуває у причинному зв`язку із зіткненням автомобіля Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 з відбійним брусом.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 мають правильну правову кваліфікацію за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а саме ОСОБА_7 та заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_8 ,

Винуватість ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі.

Призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, що обвинувачений, керуючи транспортним засобом - автомобілем, який хоча й був технічно-справним, порушив вимоги ПДР. Також суд ураховує, що наслідком ДТП є спричинення смерті та тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, а також, той факт, що ОСОБА_3 розпочав здійснювати маневр повороту ліворуч керованого ним автомобіля, не впевнившись при цьому в безпеці маневру, виїхав на зустрічну смугу для руху, що є грубим порушенням Правил дорожнього руху.

Також суд враховує особу винного, позицію представника потерпілого - ОСОБА_9 , потерпілого - ОСОБА_8 , які на суворому покаранні не наполягають,але просять суд призначити покарання справедливе на розсуд суду .

Так, ОСОБА_3 судимості не має, пенсіонер, інвалід ІІІ групи. Має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно. Не одружений. На обліку у лікарів психіатра та нарколога ОСОБА_3 не перебуває.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України відсутні.

Суд звертає увагу на відсутність щирого каяття у обвинуваченого.

Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачений упродовж значного проміжку часу не спромігся хоча б частково відшкодувати спричинену потерпілій шкоду.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 01 грудня 2021 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Враховуючи всі зазначені обставини, думку потерпілих з приводу покарання обвинуваченому, які прохають призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, з урахуванням, того , що потерпілий ОСОБА_7 загинув у даній ДТП, потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті Кримінального кодексу України, з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

В кожному конкретному випадку судом можуть бути враховані індивідуальні особливості вчиненого діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також позиція потерпілого про призначення покарання.

За таких обставин навіть позитивні характеристики, наявність інвалідності не можуть бути визнані мотивованими підставами для висновку про не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд враховує також і те, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту.

Суд вважає, що обставини, які встановлені у судовому засіданні: спосіб і обстановка вчинення необережного кримінального правопорушення свідчать, що ОСОБА_3 не є суспільно небезпечною особою, разом з цим під час судового розгляду не було встановлено даних на підтвердження того, що діяльність обвинуваченого, пов`язана з правом керування транспортним засобом, є основним джерелом його доходу чи останній потребує постійного користування транспортним засобом з певних медичних причин, існування яких потребувало б більш виваженого та обережного підходу при обранні заходу примусу, виходячи із загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації, а тому, з огляду на викладене не перебування на обліках у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра, позитивна характеристика за місцем проживання, з урахуванням наведених вище обставин не свідчить про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім вирішення питання щодо необхідності та доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, необхідно також визначити справедливий розмір такого покарання.

Вищенаведені обставини та дані в їх сукупності дають підстави зробити висновок про те, що позбавлення ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, враховуючи дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини кримінального провадження і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Приходячи до такого висновку, суд враховує поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яке охоплює повноваження суду (його права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Вирішення цивільного позову

Потерпілою ОСОБА_9 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, згідно якого вона просить суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» матеріальну шкоду в сумі 50 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 19 800 000 грн. та матеріальну шкоду в сумі 84 170 грн.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2022 року прийнято до розгляду у даному кримінальному провадженні цивільний позов ОСОБА_9 , залученоі до участі у кримінальному провадженні в якості цивільного позивача, визнано ОСОБА_3 цивільним відповідачем, залучено до участі в розгляді кримінального провадження в якості цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО».

Позиція сторін стосовно заявленого цивільного позову

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 просила задовольнити позовні вимоги. Посилалася на обставини, викладені в позовній заяві.

Потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_9 вказує, що 01 грудня 2021 року внаслідок ДТП її чоловік ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які в сукупності знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. ОСОБА_7 помер на місці ДТП. В результаті протиправних дій ОСОБА_3 їй завдана матеріальна та моральна шкода.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні цивільний позов потерпілої не визнав повністю. Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 вважав, що всі витрати понесені потерплою та цивільним позивачем має сплатити страхова компанія.

Представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» у судове засідання не з`явився, надав суду відзив на цивільний позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що позовні вимоги про стягнення зі страховика на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди, витрат на поховання потерпілого ОСОБА_7 в розмірі 50 000,00 грн. не ґрунтуються на вимогах пунктів 27.4 ст. 27 Закону № 1961-ІV і не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами про такі витрати.

Відповідно до п.27.4 ст. 27 Закону № 1961-ІV, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (на дату ДТП загальна страхова сума на поховання передбачена в розмірі 78 000,00 грн. (6500,00 * 12).

Позовна заява не містить доказів про розмір збитків, які б відповідали приписам ст. 85 КПК України. В матеріалах справи відсутній Договір-замовлення, що є єдиною підставою для надання ритуальних послуг і проведення розрахунків між замовником послуг та виконавцем.

Також накладна б/н від 02.12.2021 на суму 8885,00 грн. не є належним і допустимим доказом про понесені витрати позивачки. Ця накладна виписана не зрозуміло ким і не свідчить про реальну оплату позивачкою.

Витрати на поминальні обіди, відповідно до товарних чеків від 03.12.2021 та 09.12.2021, не відносяться до витрат на поховання, які передбачені спеціальним Законом № 1961-ІV та Законом України «Про поховання та похоронну справу».

Квитанція № 328759 від 06.06.2022 від ФОП ОСОБА_13 в розмірі 73600,00 грн. на виготовлення пам`ятника не є належним і допустимим доказом і не має прийматися судом, так як відсутній договір-замовлення і відомості про можливість ФОП ОСОБА_13 надавати такі ритуальні послуги.

Таким чином, вимога про стягнення з ПрАТ СК «ВУСО» матеріальної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення зі страховика на користь ОСОБА_9 моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_7 в розмірі 200 000,00 грн. не ґрунтуються на вимогах пунктів 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІV і не підтверджені належними, допустимими доказами.

Відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІV, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Станом на дату ДТП така сума страхового відшкодування становить не більше 78 000,00 грн. (6500,00 * 12 = 78 000,00) всім особам, які мають право на таке відшкодування.

Тому для вирішення питання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого має значення встановлення кількості осіб (батьки, діти загиблого), які мають право на таке відшкодування та урахування обмежень щодо розміру такого відшкодування, визначеного п.27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІV. Це означає, що вимога до страховика про стягнення на користь позивачки 200 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою, незаконною та не підлягає задоволенню.

На дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «ЗАЗ110307», НОМЕР_6 , реєстраційний знак НОМЕР_7 була застрахована у страховика ПрАТ СК «ВУСО» на підставі Полісу 206535323 від 28.10.2021, згідно з яким страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого, складає 130 000,00 грн., життю та здоров`ю 260 000,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_9 до ПрАТ СК «ВУСО» просить залишити без задоволення.

При вирішенні цивільного позову суд враховує наступні вимоги діючого законодавства

Цивільний позов у кримінальному провадженні згідно з ч.5 ст. 128 КПК України розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ст. 129 КПК України).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Renault Megan» ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які відповідно до висновку №183 від 02.12.2021 судово-медичного експерта Межівського міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_14 , які в сукупності знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

У позовній заяві потерпіла ОСОБА_9 вказує, що їй спричинено майнову шкоду внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складається з наступного.

Розмір витрат на поховання ОСОБА_7 , на поминальні обіди, речі для поховання, пам`ятник складає 134 170 грн.

Матеріальну шкоду в сумі 84 170 грн. потерпіла просить суд стягнути з ОСОБА_3 , а матеріальну шкоду в сумі 50 000 грн. з ПрАТ СК «ВУСО».

Суму моральної шкоди за втрату чоловіка ОСОБА_9 визначила у 200 000 грн.

Відповідно до положень ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч.2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Таким чином, відшкодуванню потерпілій підлягає виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника в сумі 73 600 гривень.

Згідно статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого (стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, обов`язок винної особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, стосовно повного відшкодування завданої нею майнової шкоди виникає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) потерпілій особі для такого відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначає, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 на час вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ Страхова компанія «ВУСО» (поліс № 206535323 від 28.10.2021).

Відповідно до полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого, складає 130 000,00 грн., життю та здоров`ю 260 000,00 грн.

Дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного транспортного засобу, яким керував обвинувачений, є страховим випадком. Потерпілою подано цивільний позов у межах кримінального провадження, а страхова компанія - Приватне акціонерне товаристо «Страхова компанія «ВУСО», ухвалою суду залучена до участі у справі як цивільний відповідач.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою ОСОБА_9 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід зазначити таке.

Згідно з положеннями ч.1, ч.5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 134 170 гривень та моральної - 200 000 гривень підлягає задоволенню частково.

Розглядаючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди необхідно врахувати, що відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Стаття 2 Закону України № 1102-IV«Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року визначає, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші). Ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Таким чином, відповідно до положень вищезазначеного Закону витрати пов`язані з проведенням поминальних обідів, не належать до витрат на поховання, а тому стягненню з обвинуваченого не підлягають.

Така позиція висвітлена у постанові ВС від 19.03.2020 у справі № 185/687/18.

Отже, за загальним правилом, вищевказані витрати ОСОБА_9 у сумі 82 485 гривень (8 885 + 73 600) повинен відшкодувати ОСОБА_3 . Однак цивільна відповідальність за шкоду, яка могла бути завдана автомобілем марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , була застрахована на підставі договору страхування, що укладений між обвинуваченим та ПрАТ СК «ВУСО», тому, в даному випадку, витрати на поховання, у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмірі відшкодовує ПрАТ СК «ВУСО».

Відповідно до пункту 27.4. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 . Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 6 500,00 гривень. 12 мінімальних заробітних становило 78 000,00 гривень. На поховання ОСОБА_7 ОСОБА_9 витратила 82 485 гривень, які виходять за межі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Як вбачається із матеріалів, доданих до цивільного позову, ОСОБА_9 понесла витрати, пов`язані із організацією поховання померлого чоловіка, зокрема: було придбано труну, хрест та інші необхідні речі для поховання на суму 8 885 грн., що підтверджується накладною б/н від 02.12.2021. Витрати на виготовлення та встановлення пам`ятника в сумі 73 600 грн. підтверджуються квитанцією №328756 від 06.06.2022, виданою ФОП ОСОБА_13 (код НОМЕР_9 ).

У зв`язку з цим суд стягує з ПрАТ СК «ВУСО» на користь ОСОБА_9 витрати на поховання ОСОБА_7 в розмірі 78 000,00 гривень та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 витрати на поховання ОСОБА_7 в розмірі 4 485,00 гривень.

Решта витрат, які понесла ОСОБА_9 в процесі поховання ОСОБА_7 , а саме: витрати на поминальні обіди в сумі 51 695 гривень (43 760 + 7 935) не відносяться Законом України «Про поховання та похоронну справу» до витрат на поховання, тому у стягненні решти витрат на поховання суд відмовляє за безпідставністю.

Померлий 01.12.2021 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 є чоловіком позивачки ОСОБА_9 .

За вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Європейський суд з прав людини, практика якого в силу положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Під моральною шкодою власне маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язані ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима. Можливою є грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.

Суд вважає, що сам факт загибелі ОСОБА_7 , який є для потерпілої/цивільного позивача чоловіком, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, враховуючи те, що згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналогічний висновок дано у постанові Верховного Суду від 16.12.20 у справі №161/3557/19, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає врахуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ч.ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01.10.20 у справі № 639/2981/19).

У даній справі внаслідок вчинення з необережності ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, загинув ОСОБА_7 , а потерпіла/цивільний позивач втратила рідну людину, смерть якої беззаперечно позначилась на її психологічному та фізичному здоров`ї, зазнала сильного душевного болю, жалю та переживань, а також, враховуючи те, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній моральний стан, адже така втрата не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_9 слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_9 - 300 000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до пункту 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

На дату ДТП (01.12.2021) загальна страхова сума на поховання передбачена в розмірі 78 000,00 грн. (6500,00 * 12), яка підлягає стягненню з ПрАТ СК «ВУСО» на користь потерпілої ОСОБА_9 .

При вирішенні цивільного позову в даній частині суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви,- з іншого.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 27.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вирішення питання про запобіжний захід

Стосовно ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2022. Строк дії до 27.07.2022. на даний момент закінчився. Судом не продовжувався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирішення питання про долю речових доказів та арештованого майна

Суд вирішує долю речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України

Речові докази:

- автомобіль марки ЗАЗ 110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання ТЗ ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути власнику;

- автомобіль марки «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання ТЗ ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути власнику.

Скасувати арешт з автомобіля марки ЗАЗ 110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2021.

Скасувати арешт з автомобіля марки марки «Renault Megan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2021.

Вирішення питання про процесуальні витрати

Суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертиз в сумі 11 669 грн. 68 коп., оскільки відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі наведеного, керуючись ст.370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати всіма транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувати.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керувати всіма транспортними засобами обчислювати з моменту набрання законної сили вироком.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_10 ) матеріальну шкоду у сумі 78 000 (сімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_10 ) 4 485 (чотири тисячі чотириста вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок матеріальної шкоди та 300 000 (триста тисяч) 00 копійок моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речові докази:

- автомобіль марки ЗАЗ 110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання ТЗ ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, 427, - повернути власнику ОСОБА_3 .

- автомобіль марки «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання ТЗ ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, 427, - повернути власнику ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат за залучення судового експерта Дніпропетровського НДЕКЦ для проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу - 1372 гривні 96 копійок (висновок експерта №СЕ19/104-22/442-ІТ від 10.02.2022).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат за залучення судового експерта Дніпропетровського НДЕКЦ для проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу - 1372 гривні 96 копійок (висновок експерта №СЕ19/104-22/5842-ІТ від 23.02.2022).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат за залучення судового експерта Дніпропетровського НДЕКЦ для проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу - 1372 гривні 96 копійок (висновок експерта №СЕ19/104-22/444-ІТ від 24.02.2022).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат за залучення судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової транспортно-трасологічної експертизи - 7550 гривень 80 копійок (висновок експерта № 61-22 від 28.04.2022).

Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2021 на автомобіль марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрий відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 .

Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2021 на автомобіль марки «Renault Megan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , котрий відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Межівський районний суд Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Сторони кримінального провадження можуть отримати копію вироку у суді.

Суддя ОСОБА_1