Рішення № 11515698, 27.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.10 Справа № 17/242пд

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ

до 1-го відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кремінна Луганської області

до 2-го відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Кремінна Луганської області

про розірвання договору, зобовязання повернути майно та стягнення 63937 грн. 01 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № 7 від 19.05.10;

від 1-го відповідача: представник не прибув;

від 2-го відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

- про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за №ЭЛ/Кив-0102/ДЛ від 03.12.2007;

- про зобовязання 1-го відповідача повернути предмети лізингу за договором №0102 напівпричіп бортовий тентований SСНМІТZ шасі НОМЕР_4, номер НОМЕР_1, залишкова вартість 74273,08 грн.;

- про стягнення з 1-го та 2-го відповідачів солідарно на користь позивача 63937,01 грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами 54947,63 грн., лізинговий платіж за незавершений лізинговий період 5119,98 грн., пеня 3869,49 грн.

Відповідачі витребувані судом документи не надали, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 09.09.2010, 27.09.2010 не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання відповідачів та їх представників суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” (позивач у справі), як Лізингодавцем, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі), як Лізингоотримувачем, було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0102/ДЛ від 03.12.2007 (далі - Договір).

Згідно пункту 3 Договору, Лізингодавець придбає у власність предмет лізингу і надає його Лізингоотримувачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного Договору і Правил (Додаток №1). Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у Специфікації (Додаток №2).

У пункті 5.1 Договору передбачено, що загальна сума Договору лізингу складає 266736,59 грн.

Згідно пункту 5.1.1 Договору, лізингові платежі складають 264962,34 грн. В тому числі авансовий платіж 35484,99 грн., періодичні лізингові платежі 244716,82 грн. та останній лізинговий платіж 4760,53 грн.

Комісія за передачу предмета лізингу в лізинг Лізингоотримувачеві складає 1774,25 грн. (пункт 5.1.2 Договору).

Строк лізингу, відповідно до пункт 5.7 Договору складає: 48 місяців, починаючи з дати Акта прийому-передачі предмета лізингу в лізинг.

Згідно пунктів 3.1.6, 3.2.6 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (далі Додаток №1), Лізингоотримувач зобовязаний вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів їх оплачувати, а також до закінчення терміну Договору лізингу придбати предмет лізингу у власність.

Пунктом 5.1 Додатку №1, передбачено, що у разі прострочення встановлених Договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті Лізингоотримувач зобовязується протягом 5 банківських днів з дати одержання від Лізингодавця вимоги про оплату перерахувати на р/р Лізингодавця пеню в розмірі: 0,1% від суми, що підлягає оплаті, (заборгованості) за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 8.2 Додатку №1, Лізингодавець має право розірвати Договір або відмовитись від його виконання в однобічному порядку, без відшкодування Лізингоотримувачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням або відмовою у випадку, якщо заборгованість Лізингоотримувача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів (пункт 8.2.4 Додатку №1).

В забезпечення виконання Лізингоотримувачем своїх зобовязань за договором, сторони у справі уклали договір поруки № ЭЛ/Кив-0102/ДП1 від 03.12.2007 (далі Договір поруки).

Згідно статті 1.5 Договору поруки, Поручитель ОСОБА_2, зобовязується перед Кредитором позивачем у справі, відповідати за повне виконання зобовязань перед Кредитором, які виникли із договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0102/ДЛ від 03.12.2007 що як існують у момент укладання даного договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору поруки встановлено, що Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором солідарно за виконання зобовязань Боржником - ОСОБА_1 за Договором лізингу, у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату відсотків, штрафних санкцій, відшкодування судових та інших витрат зі стягнення боргу й інших збитків кредитора, що викликано невиконанням чи неналежним виконанням боржником своїх зобовязань за Договором лізингу.

На виконання умов Договору, позивачем за актом приймання-передачі від 21.01.2008 було передано 1- му відповідачу предмет лізингу транспортний засіб.

У звязку з тим, що 1-й відповідач не виконував свої зобовязання з погашення лізингових платежів відповідно до графіку, позивач звернувся до суду з вимогою розірвати Договір, повернути предмет лізингу, а саме: напівпричіп бортовий тентований SСНМІТZ шасі НОМЕР_4, номер НОМЕР_1 та стягнути з 1-го та 2-го відповідачів солідарно на користь позивача 63937,01 грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами 54947,63 грн., лізинговий платіж за незавершений лізинговий період 5119,98 грн., пеня 3869,49 грн.

Відповідачі не скористались наданим їм правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростували.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані позивачем докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг”, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно ст. 6 Закону України “Про фінансовий лізинг”, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

На виконання умов Договору позивачем за актом приймання-передачі від 25.01.2008 було передано 1-му відповідачу предмет лізингу транспортний засіб - напівпричіп бортовий тентований SСНМІТZ шасі НОМЕР_4, номер НОМЕР_1 (а.с.23).

1-й відповідач вчасно не виконував свої зобовязання за Договором з оплати лізингових платежів відповідно до Графіку лізингових платежів (а.с.24), що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст.554 ЦК України).

Пунктом 1.5. Договору поруки передбачено солідарну відповідальність Боржника та Поручителя перед Кредитором.

Отже, у цьому випадку солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобовязання, кредитор має право вимагати виконання зобовязання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох разом.

У звязку з тим, що 1-й відповідач не виконував свої зобовязання із внесення лізингових платежів, за Договором, позивач направив 2-відповідачу вимогу № б/н від 24.06.2010. Однак, відповідачі вимоги не виконали, що ними не спростовано.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачами умов договору лізингу та поруки підтверджується матеріалами справи та ними не спростовується.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання заборгованість за заявлений у позовній заяві період не змінилася та складає: заборгованість за лізинговими платежами 54947,63 грн., лізинговий платіж за незавершений лізинговий період 5119,98 грн.

Також позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 5119,98 грн.. за період, згідно наданого розрахунку (а.с 33-34).

Відповідальність за прострочення встановлених Договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті Лізингоотримувач встановлена сторонами в пункті 5.1 Додатку №1 у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті, (заборгованості) за кожний день прострочення.

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на це, заявником вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення, як зазначено в договорі.

Отже, вимога позивача про стягнення пені у сумі 5119,98 грн. є обґрунтованою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Факт неналежного виконання 1-м відповідачем умов Договору підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 5 статті 188 ГК України встановлено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, вимогу позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0102/ДЛ від 03.12.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, слід задовольнити. Датою розірвання вищевказаного договору є дата набрання рішенням законної сили.

Стосовно вимоги про повернення предмету лізингу позивачеві, суд зазначає про її задоволення з огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобовязаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідачів в рівних частинах, згідно ст. 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна майнової вимоги складає 63937,01 грн., отже державне мито складатиме 639,37 грн., тоді як позивачем сплачено 1382,95 грн. Зайве сплачене державне мито у сумі 743,58 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0102/ДЛ від 03.12.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

3.Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, повернути предмет лізингу - напівпричіп бортовий тентований SСНМІТZ шасі НОМЕР_4, номер НОМЕР_1.

4.Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ, вул. М.Гринченко, буд. 4, оф.130, ідентифікаційний код 34832663, заборгованість за лізинговими платежами 54947,63 грн., лізинговий платіж за незавершений лізинговий період 5119,98 грн. та пеню у сумі 3869,49 грн.; в рівних частинах витрати по сплаті державного мита у сумі 639,37 грн. + 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ, вул. М.Гринченко, буд. 4, оф.130, ідентифікаційний код 34832663, державне мито у сумі 743,58 грн., зайве сплачене за платіжним доручення № 2203 від 01.07.2010, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 04.10.2010.

Суддя О.С. Фонова