Рішення № 115151266, 16.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 рокуСправа №160/21485/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.07.2023 №046350012553 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно дост. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років період роботи з 12.10.2017 по 13.07.2023 на посаді музичного керівника закладу дошкільної освіти;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п. «е»ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»з дати звернення, а саме: з 13.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» частини першоїстатті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак, отримала відмову у зв`язку з недостатністю стажу за вислугу років станом на 11.10.2017, який повинен складати не менше 26 років 6 місяців. ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач не зарахував до її стажу за вислугу років період роботи з 12.10.2017 по 13.07.2023 на посаді музичного керівника закладу дошкільної освіти. При цьому позивач наголошує на тому, що Переліком №909 передбачена така посада, тому спірний період роботи має зараховуватись до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно пункту «е»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на це позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/21485/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

25.09.2023 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначено, що на дату звернення за призначенням пенсії позивач не мала необхідного стажу. Спеціальний стаж позивача, що надає право на призначення за вислугу років, становить 21 рік 03 місяці 04 дні, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач зазначає, що згідно з п.2-1 частини 2 РозділуXVПрикінцевих положень Закону №1058, особи, які на день набрання чинностіЗаконом України від 03.10.2017 №2148-VІІІмають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями52,54та55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбаченихЗаконом України «Про пенсійне забезпечення».Закон України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»набрав чинності 11.10.2017, отже стаж роботи за вислугу років зараховується станом та на умовах, які діяли на 11.10.2017. Крім цього,Закон від 03.10.2017 №2148-VІІІє чинним та неконституційним не визнавався. З огляду викладене, а також те, щоЗакон України від 03.10.2017 №2148-VІІІвступив в силу 11.10.2017, відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи після цієї дати. За таких обставин, при прийнятті оспорюваного рішення Головне управління діяло на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно дост. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991.

Розгляд документів, наданих до заяви від 13.07.2023 для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 провадився за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 21.07.2023 №046350012553 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.

У вказаному рішенні зазначено, що згідно з положеннями пунктів 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.11.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон 2148) право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Закону №2148 (на 11.10.2017 року) мають вислугу років передбачену ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: 26 років 6 місяців.

Страховий стаж особи становить 40 років 3 місяці 3 дні, стаж за вислугу років 21 рік 3 місяці 4 дні.

До стажу за вислугу років не зараховано період роботи з 30.01.1997 року по 31.08.1998 рік, оскільки в Постанові №909 від 04.11.1993 відсутня посада акомпаніатор.

Відмову у призначенні пенсії позивач вважає незаконною, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно статті 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 52 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788 (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону №1788), а Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

У свою чергу рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

При цьому Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного видно, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.

З матеріалів справи видно та сторонами не заперечується факт того, що до спеціального стажу позивача для призначення пенсії за вислугу років відповідачем зараховано стаж 21 рік 03 місяці 04 дні.

Водночас стаж з 12.10.2017 по 13.07.2023 не зараховано у відповідності до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким стаж не менше 26 років 6 місяців, необхідний для призначення пенсії необхідно мати станом на 11.10.2017.

Абзацами 1 та 2 пункту 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Таким чином, аналіз змісту пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дозволяє дійти висновку про те, що пенсія за вислугу років згідно з статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути призначена лише особам, які мають стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений відповідними статтями Закону України «Про пенсійне забезпечення», станом на 11.10.2017.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років 13.07.2023, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка відновлена після визнання неконституційними змін, внесених Законами №213-VIII та №911-VIII.

Разом з тим, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, відповідачем було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №046350012553 від 21.07.2023, з підстав відсутності у неї, станом на 11.10.2017, вислуги років згідно з п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ 26 років 06 місяців.

Зважаючи на наведене, суд робить висновок, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350012553 від 21.07.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу суперечить чинному законодавству, а відтак, у суду наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Що стосується позовних вимог стосовно зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 12.10.2017 по 13.07.2023 на посаді музичного керівника закладу дошкільної освіти, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Так, згідно з копією розрахунку стажу для призначення пенсії (РС-Розрахунок) відповідачем не було зараховано до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.10.2017 по 13.07.2023.

При цьому у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії №046350012553 від 21.07.2023 ГУ ПФУ в Запорізькій області не було зазначено жодних підстав для незарахування вказаного періоду до спеціального стажу позивача.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).

Відповідно до Переліку №909 посада музичного керівника закладу дошкільної освіти (дошкільні навчальні заклади всіх типів) дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.08.1985, остання з 08.09.2003 по 13.07.2023 працювала на посаді музичного керівника дошкільного навчального закладу №3 (м. Павлоград).

Зважаючи на наведене, суд вважає, що період роботи позивача з 12.10.2017 по 13.07.2023 на посаді музичного керівника дошкільного навчального закладу №3 (м. Павлоград) має бути зарахований до її спеціального стажу.

Таким чином, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.10.2017 по 13.07.2023 на посаді музичного керівника дошкільного навчального закладу №3 (м. Павлоград).

Щодо вимоги про призначення пенсії суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає належним способом відновлення порушеного права зобов`язання органу призначення пенсії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.07.2023 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду за допомогою автоматизованої системи «Електронний суд» сплачено судовий збір за подання позову до суду в розмірі 858,88 грн, що документально підтверджується квитанцією від 04.08.2023.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 572,59 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.07.2023 №046350012553 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно дост. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 12.10.2017 по 13.07.2023 на посаді музичного керівника закладу дошкільної освіти.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.07.2023 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням зарахованого періоду роботи та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн 59 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський