Рішення № 115149965, 23.11.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. справа № 300/5552/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 17.08.2023 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08.02.2023 №118 (091630010782) про відмову у переведенні позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 03.02.2023 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням довідки та додатку до довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 , що видані Закарпатською обласною прокуратурою від 25.01.2023.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона з квітня 2022 року отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а на підставі поданої заяви від 10.07.2022 переведена на пенсію по втраті годувальника за матеріалами архівної пенсійної справи померлого годувальника (чоловіка) ОСОБА_2 (надалі, також - померлий годувальник, ОСОБА_2 ) згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-ІV). У подальшому позивач подала заяву від 03.02.2023 про перехід на пенсію по втраті годувальника за іншим Законом, однак рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 08.02.2023 №118 (091630010782) відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (надалі, також - Закон №1697-VII, Закон України «Про прокуратуру»), оскільки ОСОБА_2 після звільнення 25.05.2000 з посади прокурора Прокуратури Закарпатської області перебував у трудових відносинах з установами, організаціями, які не відносяться до органів прокуратури. ОСОБА_1 звернула увагу, що частина 19 статті 86 Закону №1697-VII не містить обов`язкової умови для померлої особи (годувальника) працювати в органах прокуратури на час смерті, оскільки, на переконання позивача, така умова передбачена лише щодо права працівників органів прокуратури на пенсію за вислугу років. Вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини 19 статті 86 Закону №1697-VII, тому з метою захисту порушеного права звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.55-56).

Пунктом 4 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у ГУ ПФУ в Запорізькій області вичерпний перелік поданих позивачем документів, за результатами яких прийнято оскаржуване рішення від 08.02.2023 №118.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження від 22.08.2023 представником відповідача, згідно з заявою від 12.09.2023, подано витребувані судом документи (а.с. 63).

Також представником відповідача 19.09.2023 в системі «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 20.09.2023 (а.с. 89-91). У поданому відзиві представник відповідача звернула увагу, що померлий годувальник ОСОБА_2 після звільнення 25.05.2000 з посади прокурора Прокуратури Закарпатської області перебував у трудових відносинах з установами, організаціями, які не відносяться до органів прокуратури, тобто, не дотримані вимоги призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що і стало підставою для відмови у переведенні пенсії позивача, призначеної у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника у відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру». Оскільки у позивача відсутні підстави для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини 19 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», спірним рішенням правомірно відмовлено у такому переведенні. Також зауважила, що ГУ ПФУ в Запорізькій області було уповноважене на розгляд конкретної заяви позивача від 03.02.2023, проте територіальним органом Пенсійного Фонду України, уповноваженим розглядати питання щодо призначення пенсії, в цьому випадку може бути визначено лише Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалося правом подання пояснень щодо позовної заяви (а.с. 96-99). Так, у поясненнях за №0900-0902-9/42982 від 05.09.2023 представник третьої особи вказала, що померлий годувальник після звільнення у 2000 році працював на посадах, не віднесених до прокурорських посад. Зауважила, що ОСОБА_2 призначалась пенсія за віком (зайнятий на підземних роботах) з 09.03.2013 і на інший вид пенсії він не переводився. Звернула увагу, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 08.02.2023 №118 (091630010782) відмовлено у переведенні позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно з статтею 86 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не дотримані вимоги призначення пенсії згідно зазначеного Закону. Просила прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-ІV

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та позивач 19.04.1982 зареєстрували шлюб (а.с. 16).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 17).

Відповідно до довідки №345 від 06.07.2022, виданої Рожнятівською селищною радою Івано-Франківської області село Вербівка село Топільче №1, ОСОБА_1 проживала разом зі своїм чоловіком до дня його смерті (а.с. 19).

Позивач 03.02.2023 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом (а.с. 66). До зазначеної заяви долучено, серед іншого, довідку Закарпатської обласної прокуратури №21-4-вих.2023 від 25.01.2023 про складові заробітної плати ОСОБА_2 та додаток до неї (зворотна сторона а.с. 86 - 88).

Заяву позивача за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке за результатами такої заяви та доданих документів прийняло рішення від 08.02.2023 №118 про відмову у переведенні позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" з тієї підстави, що ОСОБА_2 після звільнення 25.05.2000 з посади прокурора Прокуратури Закарпатської області перебував у трудових відносинах з установами, організаціями, які не відносяться до органів прокуратури, тобто, не дотримані вимоги призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 68).

Листом №0900-0209-8/6719 від 15.02.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надіслало позивачу рішення від 08.02.2023 №091630010782 про відмову у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника (а.с. 7).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Також правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури до 15.07.2015 регулювалися Законом України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (надалі, також - Закон №1789-XII), після 15.07.2015 - також унормовано Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014.

Відповідно до частини 1 статті 9, частини 1 статті 10 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 19 статті 86 Закону №1697-VII пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, статтею 36 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для відмови відповідачем у переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1697-VII було те, що померлий ОСОБА_2 після звільнення 25.05.2000 з посади прокурора Прокуратури Закарпатської області перебував у трудових відносинах з установами, організаціями, які не відносяться до органів прокуратури, у зв`язку з чим не дотримана визначена частиною 8 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» вимога щодо перебування на роботі в органах прокуратури безпосередньо перед зверненням особи за призначенням пенсії.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на помилковість таких мотивів відповідача, оскільки, на її переконання, така обов`язкова умова працювати в органах прокуратури передбачена лише щодо права працівників органів прокуратури на пенсію за вислугу років, в той час як частина 19 статті 86 Закону №1697-VII, яка визначає умови для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не містить такої вимоги.

Суд не погоджується з такими доводами та зазначає, що визначальним для вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1697-VII є встановлення наявності права на призначення відповідної пенсії у померлого годувальника ОСОБА_2 .

Так, згідно зі статтею 50-1 попереднього Закону №1789-XII (у редакції, чинній на момент звільнення ОСОБА_2 з органів прокуратури), пенсії за вислугу років призначаються:

а) слідчим працівникам незалежно від віку з вислугою не менше 20 років на посадах слідчого, начальника або заступника начальника слідчого підрозділу (відділу, частини), що безпосередньо займається провадженням попереднього слідства, - у розмірі 50 відсотків місячного заробітку. За кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується: на слідчій роботі - на три відсотки, а на будь-якій прокурорській посаді - на два відсотки заробітку, з якого обчислюється пенсія;

б) працівникам, які займають прокурорські посади, перелічені у статті 56 цього Закону, після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками з вислугою на цих посадах не менше 20 років - у розмірі 50 відсотків місячного заробітку. За кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на два відсотки цього заробітку;

в) працівникам, зазначеним у пунктах "а" та "б" частини другої цієї статті, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 12 років, після досягнення чоловіками 60 років при загальному стажі роботи 25 років і більше, а жінками - 55 років при загальному стажі роботи 20 років і більше - у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорсько-слідчих посадах з розрахунку 50 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік загального стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років - для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Працівникам прокуратури, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

З аналізу наведених вище умов для призначення пенсії відповідно до Закону №1789-XII вбачається що ОСОБА_2 , 1955 року народження, при звільненні 25.05.2000 з посади прокурора Прокуратури Закарпатської області права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не набув.

Відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ, який набрав чинності з 15.07.2015, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Водночас, у частині 8 статті 86 вищезазначеного Закону, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Отже, для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» особі необхідно мати відповідний стаж роботи та: або працювати безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, або бути звільненим з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду чи у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, або у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, або мати статус ветерана війни.

Як видно з трудової книжки ОСОБА_2 від 1974 року та вкладиша до неї серії НОМЕР_3 (а.с. 24-45), на момент звільнення 25.05.2000 за власним бажанням з посади прокурора Прокуратури Закарпатської області стаж роботи на посаді прокурора складав 11 років 11 місяців. Зазначені обставини не заперечуються ні позивачем, ні відповідачем.

Інших записів про роботу ОСОБА_2 в органах прокуратури трудова книжка не містить.

Також позивачем не наведено жодної з обставин, яка мала місце щодо ОСОБА_2 та яка надавала право на призначення пенсії як працівнику органів прокуратури без дотримання умов щодо перебування безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії на посадах в органах прокуратури (звільнення з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією органу прокуратури чи скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням на виборні посади в органи державної влади чи органи місцевого самоврядування чи наявність статусу ветерана війни).

При цьому, як Законом №1789-XII, так і Законом №1697-VII передбачалось умова працювати безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії в органах прокуратури.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що померлий годувальник не набув права на призначення пенсії за вислугу років як працівник органів прокуратури ні відповідно до Закону №1788-XII, ні відповідно до Закону №1697-VII.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 за життя не набув права на призначення пенсії за вислугу років як працівник органів прокуратури відповідно до Закону №1788-XII чи відповідно до Закону №1697-VII, відсутні підстави і для переведення на пенсію у разі втрати годувальника, відповідно до Закону №1697-VII його непрацездатних членів сім`ї, які були на його утриманні на момент смерті.

Із огляду на встановлені судом фактичні обставини та проаналізовані правові положення, суд зазначає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області правомірно відмовило у переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно зі статтею 86 Закону №1697-VII.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в їх задоволенні слід відмовити.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову та відсутністю доказів, що підтверджували б понесення відповідачем будь-яких витрат, пов`язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, адреса: просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ - 20490012;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.