Рішення № 11514876, 22.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 вересня 2010 р.           Справа 15/49-10

за позовом: Першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства палива та енергетики України в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", м. Черкаси

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер-Бар", м. Бар Вінницької області

про стягнення 38080,43 грн.

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ "Вінницягаз", м. Вінниця

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники:

Прокуратури Вінницької області - Сувалова В.О., посвідчення № 73-2010 від 06.09.2010 року;

Філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" - Харченка Л.І., довіреність № б/н від 21.12.2009 року;

відповідача - Черняк О.А., довіреність № 46 від 19.07.2010 року;

ВАТ "Вінницягаз" - Ляховича О.С., довіреність № 04/10-Д від 10.01.10 року (був присутній в судовому засіданні 13.09.2010 року)

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 27.07.2010 року порушено провадження у справі за позовом Першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства палива та енергетики України в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер-Бар", м. Бар Вінницької області про стягнення 38080,43 грн., з яких 26614,51 грн. основного боргу, 9869,04 грн. інфляційних втрат та 1596,88 грн. 3% річних.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.

Ухвалою суду від 13.09.2010 року розгляд справи було відкладено до 22.09.2010 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч. 7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу - це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явились представники прокуратури, позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку доказам, суд з’ясував наступне.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така заява є підставою для порушення справи у господарському суді.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Міністерство палива та енергетики України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заснована відповідно до Указу Президента України №151 від 25 лютого 1998 року "Про реформування нафтогазового комплексу України". Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, яка володіє 100% її акцій. НАК "Нафтогаз України" утворена з метою підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу України, який має загальнодержавне значення.

Для здійснення цих функцій НАК "Нафтогаз України" створено Дочірню компанію "Укртрансгаз", функціями якої є забезпечення споживачів України природним газом на основі надійного функціонування та подальшого розвитку єдиної газотранспортної системи держави, здійснення транзитних послуг з газопостачання, як територією України так і поза її межами.

Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" діє на правах філії Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (форма власності - загальнодержавна) та представляє інтереси Компанії в судах відповідно до Положення і за Довіреністю.

Відповідно до договору № 01-12778/07 від 1 грудня 2006 року (додаткова угода до договору від 26 грудня 2006 року) на транспортування природного газу в 2007 році, укладеного між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" (за договором Трансгаз) та ТОВ "Пфаннер - Бар", м. Бар (за договором Замовник), Трансгаз взяв на себе зобов'язання надати Замовнику послуги з транспортування природного газу, а останній своєчасно здійснити їх оплату на умовах, передбачених договором. Відповідно до умов даного договору обсяги спожитих замовником послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами оформлюється актом приймання-передачі послуг з транспортування природного газу, який підписується та скріплюється печатками Трансгазу і Замовника до 15-го числа місяця, наступного за звітним. Підставою для складання акту є дані Реєстру реалізації природного газу. Тариф на транспортування 1000 куб. м. газу встановлюються в розмірі 39,24 грн. (додатковою угодою змінено тариф на 46,92 грн.). Замовник зобов'язується за 5 днів до початку звітного місяця провести попередню оплату Трансгазу послуг з транспортування природного газу в розмірі 100% від вартості очікуваних у звітному місяці послуг.

Станом на 28 березня 2007 року за Замовником рахувалася переплата в сумі 627,79 грн.

За період з 31 жовтня 2007 року по 1 грудня 2007 року філією УМГ "Черкаситрансгаз" магістральним газопроводом було протранспортовано ТОВ "Пфаннер - Бар" 563,323 тис. м природного газу на загальну суму 27242,30 грн., з яких вирахувано переплату в сумі 627,79 грн., тим самим борг Замовника за 2007 рік на 1 січня 2008 року склав 26614,51 грн.

Обсяги спожитих Замовником послуг з транспортування природного газу магістральним газопроводом за період з 01.10 по 31.12 грудня 2007 року належним чином не були оформлені шляхом складання актів приймання - передачі з вини відповідача (надсилалися Трансгазом на адресу Замовника, але не були ним підписані і не повернуті Трансгазу).

Доказом того, що цей газ Замовнику був протранспортований магістральним газопроводом і ним використаний, є двосторонні акти подачі - приймання і реалізації газу, підписані ВАТ "Вінницягаз" в особі Барського управління газового господарства та ТОВ "Пфаннер - Бар". Саме підписання цих актів з ВАТ "Вінницягаз" і стало причиною не підписання актів приймання - передачі з Трансгазом.

У порушення взятих на себе договірних зобов'язань щодо встановлених строків та порядку оплати наданих послуг з транспортування природного газу, Замовник не провів в повному обсязі розрахунки з Трансгазом. Станом на 01.01.2008 року заборгованість Замовника перед Трансгазом склала 26614,51 грн.

Таким чином, допущене Замовником порушення суперечить умовам договору № 01- 12778/07 від 1 грудня 2006 року.

Станом на 14 травня 2010 року заборгованість в сумі 26614 грн. 51 коп. відповідачем не було погашено, тому 17 травня 2010 року ТОВ "Пфаннер - Бар" було направлено претензію - вимогу за № 3101/02 з розрахунком заборгованості, при цьому запропоновано товариству перерахувати на поточний рахунок УМГ Черкаситрансгаз" борг в сумі 38080,43 грн. (сума основного боргу з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат).

Дана претензія відповідачем залишена без реагування, а сума боргу на час подання позову на зазначений вище рахунок не надійшла.

Відповідно до умов договору та чинного законодавства України позивач просить стягнути з ТОВ "Пфаннер - Бар" станом на 16.07.2010 року суму основного боргу - 26614,51 грн., інфляційні втрати в сумі 9869,04 грн. та 3% річних від простроченої суми за надані послуги в сумі 1596,88 грн., всього на загальну суму 38080,43 грн.

В судовому засіданні 11.08.2010 року представник відповідача подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство "Вінницягаз", оскільки вартість за транспортування газу магістральним газопроводом ДК "Укртрансгаз" було включено у вартість газу, яку відповідач сплачував відповідно до договору, який було укладено між ТОВ "Пфаннер Бар" та ВАТ "Вінницягаз" в особі Барського управління газового господарства (як газорозподільним підприємством), а укладення такого договору є підставою для укладення договору між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" як постачальника та ТОВ "Пфаннер Бар" як Замовника.

Дана заява судом розглянута, задоволена та ухвалою суду від 11.08.2010 року ВАТ "Вінницягаз" залучено до справи в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні 13.09.2010 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог. В даній заяві позивач зазначає, що при розрахунку інфляційних втрат за 2009 рік було допущено арифметичну помилку і замість суми 3273,59 грн. помилково зазначено суму 2824,39 грн., тобто різниця складає 449,20 грн. в сторону збільшення позовних вимог і таким чином просить стягнути з відповідача 26614,51 грн. основного боргу, 10318,24 грн. інфляційних втрат та 1596,88 грн. 3% річних загальною сумою 38529,63 грн.

На підтвердження зазначеного позивачем надано детальний розрахунок суми позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України - до заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Відповідно до п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 Генеральна прокуратура України та її органи за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави, звільняються від сплати державного мита.

Дана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 11.08.2010 року представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю.

Присутній в судовому засідання 13.09.2010 року представник третьої особи - ВАТ "Вінницягаз" будь-яких письмових та усних пояснень суду не надав.

Всі вищевикладені обставини підтверджені матеріалами справи.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення уточнених позовних вимог в повній сумі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є зокрема свобода договору. Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 26614,51 грн. боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1596,88 грн. 3% річних за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року та 10318,24 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2007 року по 2009 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 7.1. договору сторони встановили, що за порушення термінів і порядку розрахунків, визначених в договорі, замовник (відповідач) сплачує крім суми заборгованості (з урахуванням індексу інфляції) 3% річних від простроченої суми.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними та обгрунтованими, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та укладеного сторонами договору.

Перевіркою розрахунку сум 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача, викладені в його відзиві не є переконливими, спростовуються матеріалами справи і не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

22.09.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовільнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер-Бар" (м. Бар Вінницької області, вул. Червоноармійська, 3, ідентифікаційний код - 30425482) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 3, ідентифікаційний код - 04694614) - 26614,51 грн. основного боргу, 10318,24 грн. інфляційних втрат та 1596,88 грн. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер-Бар" (м. Бар Вінницької області, вул. Червоноармійська, 3, ідентифікаційний код - 30425482) - 385,30 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати прокурору та сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 вересня 2010 р.

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи

2 - прокуратура Черкаської області

3 - прокуратура Вінницької області

4 - Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1

5 - філія Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" - 18023, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 3

6 - ТОВ "Пфаннер-Бар" - 23000, м. Бар Вінницької області, вул. Червоноармійська, 3

7 - ВАТ "Віницягаз" - 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24