Рішення № 115148279, 24.11.2023, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1360/23

Провадження № 2-а/135/11/23

РІШЕННЯ

іменем України

24.11.2023 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Господарець А.А.,

розглянувши в м. Ладижин Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. Виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕГА № 1191593 по справі про адміністративне правопорушення від 28.09.2023 про накладення на нього штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.09.2023 поліцейським ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Залізняком В.М. було винесено оскаржувану постанову, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн. Із вказаною постановою він не згоден, оскільки ні події, ні складу адміністративного правопорушення не було, а факт притягнення до адміністративної відповідальності відбувся у зв`язку із тим, що він активно захищає інтереси потерпілої сторони в кримінальному провадженні та 8 разів оскаржував постанови про його закриття. У зв`язку з цим притягнення його до адміністративної відповідальності розцінює виключно, як переслідування його за позицію в якості сторони потерпілого в кримінальному провадженні. Вказав, що зазначені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності, адже ним було встановлено, що працівник ВП № 3 не пропустивши пішохода на пішохідному переході порушив ПДР, а тому він звернувся в поліцію та повідомив про вчинене адміністративне правопорушення, тобто прямого умислу здійснювати завідомо неправдивий виклик працівників поліції в нього не було. Навпаки, він ставши свідком адміністративного правопорушення, діяв як законослухняний громадянин, повідомивши правоохоронним органам про вчинення правопорушення. Натомість працівник поліції, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили його зателефонувати до лінії «102», тобто не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув його до адміністративної відповідальності. Окрім того, в оскаржуваній постанові не зазначені та не долучені будь-які докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення, що є порушення вимоги ст.283 КУпАП. З огляду на викладене вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, а також відсутня сама подія правопорушення.

2. Виклад позиції відповідача.

Представник відповідача - Господарець А.А.подала досуду відзивна позов,в якому вважає поданий позов безпідставним та необґрунтованим. На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що 28.09.2023 о 18 год 49 хв на спецлінію «102» надійшов виклик від ОСОБА_1 про те, що водій транспортного засобу марки «БМВ» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Будівельників, м. Ладижин, рухається з порушеннями правил дорожнього руху. Працівники поліції прибувши на даний виклик та перевіривши інформацію про яку зазначав заявник, встановили що вона не знайшла свого підтвердження, водій транспортного засобу про який зазначав ОСОБА_1 не порушував правил дорожнього руху, а заявник здійснив виклик у зв`язку із неприязними стосунками з власником транспортного засобу. В результаті вищевикладеного, поліцейським ГРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Залізняком В.М. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серії ЕГА № 1191593 від 28.09.2023 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП. Вказана постанова винесена поліцейським ГРПП, з огляду на те, що 15.04.2022 позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції. Вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою відповідно до вимог чинного КУпАП та інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Зазначила, що в діях позивача наявні суб`єктивна та об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, а обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. За вказаних обставин просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду.

09.10.2023 до суду ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до ВП № 3Гайсинського РУПГУНПу Вінницькійобласті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.11.2023 замінено всправі первісного відповідача ВП № 3Гайсинського РУПГУНПу Вінницькійобласті на належного відповідача - ГУНП уВінницькій області, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.11.2023 задоволено клопотання представника відповідача та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

21.11.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву. Позивач відповідь на відзив не подавав.

ІІІ. Пояснення сторін та свідка.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Господарець А.А. просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка поліцейський ГРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області сержант поліції ОСОБА_2 суду показав, що 28.09.2023 о 18.49 год на спецлінію «102» надійшов виклик від ОСОБА_1 про те, що водій транспортного засобу марки «БМВ» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Будівельників, м. Ладижин, рухається з порушеннями ПДР, при цьому саме які ПДР були порушені в повідомленні зазначено не було. Зв`язавшись з заявником по телефону, який повідомив, що перебуває біля будинку побуту по вул. Наконечного в м. Ладижин, він прибув на вказане місце, та під час спілкування з останнім зрозумів про який автомобіль іде річ, а саме даний автомобіль перебуває у користуванні його колеги. Зв`язавшись телефоном зі своїм колегою, який на його запитання підтвердив факт керування автомобілем у вказаному заявником час та місці, однак факт порушення ПДР категорично заперечив. Потім він зателефонував до оперативного чергового, який переглянувши відеозапис з камер відео спостереження за вказаним заявником місцем, повідомив йому, що на відеозаписі не зафіксовано будь-яких порушень ПДР. Потім під час спілкування з ОСОБА_1 , він дізнався, що останній перебуває в неприязних стосунках з його колегою, який керував автомобілем. Враховуючи викладене він дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, оскільки останній здійснив неправдивий викликполіції змотивів неприязнихвідносин звласником транспортногозасобу. Перед складанням оскаржуваної постанови самостійно відеозапис не оглядав, будь-яких письмових пояснень від заявника та від свого колеги він не відбирав. Також не складав протокол про адміністративне правопорушення.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення сторін та поліцейського, який виносив оскаржувану постанову, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

4.1. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕГА № 1191593 від 28.09.2023, поліцейським ГРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Залізняком В.М. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1191593 від 28.09.2023, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

У постанові зазначено, що 28.09.2023 в м. Ладижин по вул. Наконечного ОСОБА_1 перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, зателефонував на спецлінію 102, та повідомив, що т/з марки БМВ, рухається з порушенням правил дорожнього руху. Надалі було встановлено, що дане повідомлення він зробив у зв`язку із неприязними сосунками з власником даного т/з, чим своїми діями здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем ГУНП у Вінницькій області надано DVD-диск з відеозаписом, а також подано заяву про виклик свідка поліцейського ОСОБА_2 .

Позивач, вважаючи постанову серії ЕГА № 1191593 від 28.09.2023 про накладення адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

4.2. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статті 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського ніби то для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, у тому числі.

Положеннями вимог частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 524/832/17, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковим для врахування судом.

Як вбачається із підстав позову, позивач обґрунтовує зміст своїх вимог, зокрема порушенням процедури розгляду через не складення протоколу, та відсутністю доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

4.3. Щодо доводів позивача про недодержання процедури розгляду інспектором Залізняком В.М. справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою статті 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із ч.ч. 3, 5, статті 258 КУпАП протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З переглянутого в судовому засіданні відеозапису та відтвореного аудіо запису слідує, що ОСОБА_1 в ході розгляду справи поліцейським Залізняком В.М. оспорював допущене порушення, що було підтверджено і під час судового розгляду.

Оскільки статтею 258 КУпАП не передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, тому у даному випадку є обов`язковим складання протоколу про таке адміністративне правопорушення.

Після оспорення Бібіковим В.М. на місці події допущеного порушення і адміністративного стягнення протокол про адміністративне правопорушення поліцейський Залізняк В.М. не складав, що було підтверджено і під час судового розгляду, хоча був зобов`язаний це зробити відповідно до ст. 258 КУпАП та долучити його як додаток до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на це, розглядаючи справу та приймаючи оскаржувану постанову без складання постанови та протоколу на місці вчинення такого правопорушення, поліцейський Залізняк В.М. порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що ця обставина є самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

4.4. Щодо доводів позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, суд зазначає таке.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Згідно з статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Окрім того, згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що сама постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, містить лише опис обставин, які визнані поліцейським підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Відповідачем додано як доказ DVD-диск з відеозаписом. Вказаний доказ суд вважає недопустимими в розумінні КАС України з огляду на таке.

Так, згідно з частиною 1 та 2 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Суд зауважує, що надані відповідачами матеріали на оптичних дисках підпадають під визначення електронного доказу, встановленого статтею 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.

Проте, як встановлено судом, шляхом огляду змісту оптичного диска, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої особи на виготовлення даних копій.

Відтак суд приходить до висновку, що наданий суду відеозапис не є допустимими доказами в розумінні статті 74 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в порушення частини 9 статті 79 КАС України до суду не надано доказів попереднього надіслання іншим учасникам справи копії відеозапису.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що на вказаних записах не зафіксовано обставин, які б мали вирішальне значення для вирішення по суті даного спору.

Інших доказів відповідачем не надано.

З огляду на вказане, суд констатує, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності свого рішення щодо наявності у діях позивача ознак та складу адміністративного правопорушення та наявності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 183 КУпАП.

4.5. Окрім того, відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Так, зі змісту постанови судом встановлено, що суть правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції та повідомив про факт якого насправді не було.

При цьому, у своєму відзиві ГУНП у Вінницькій області зазначає, що оскаржувана постанова винесена стосовно позивача по факту здійснення ним дзвінка на спецлінію " 102", а саме щодо повідомлення про те, що водій транспортного засобу марки «БМВ» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Будівельників, м. Ладижин, рухається з порушеннями правил дорожнього руху.

При цьому суд враховує, що адміністративна відповідальність за ст. 183 КУпАП настає за завідомо неправдивий виклик поліції, тобто за виклик, при якому відсутні будь-які порушення прав заявника або небезпека та відповідно відсутня необхідність прибуття на місце події працівників поліції, а не виклик, за результатами розгляду якого не підтверджено у повному обсязі всі твердження чи слова заявника, повідомлені ним під час здійснення такого виклику.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно з статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП належним чином перевірено інформацію, повідомлену позивачем, зокрема опитано свідків, а також не доведено чи була надана інформація дійсно завідомо неправдивою.

Так, поліцейський ОСОБА_2 під час судового розгляду показав, що перевірка повідомлення ним здійснювалась за допомогою телефонного спілкування з власником т/з, який при цьому являється його колегою, та іншим колегою, який переглядав відеозапис з камер відео спостереження. Натомість перед складанням оскаржуваної постанови самостійно відеозапис він не оглядав, будь-яких письмових пояснень від заявника та від свого колеги не відбирав, можливих свідків порушення не встановлював.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено достатніх відомостей та доказів тому, що позивачем було викликано поліцію знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Крім того, у справі відсутні будь-які докази про перебування позивача з ознаками алкогольного сп`яніння на час виклику працівників поліції, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

Щобільше, як уже вище зазначалось у зв`язку із тим, що поліцейським було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та не було складено протоколу про адміністративне правопорушення це слугує самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

4.6. Відповідно до статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення та протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

V. Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються в тому числі із судового збору.

Позивачем при подачі позову сплачено 536 грн 80 коп. судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З оглядуна викладеневище,на користьпозивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 536 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст.77,132, 139, 243-246,250,286 КАС України, ст. ст.251,288 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїу Вінницькійобласті проскасування постановипро накладенняадміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА № 1191593 від 28.09.2023 винесену поліцейським ГРПП ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Залізняком В.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183КУпАП, відносно ОСОБА_1 згідно з постановою серії ЕГА № 1191593 від 28.09.2023 - закрити.

Стягнутиза рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінняНаціональної поліціїу Вінницькійобласті на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя