Рішення № 11514782, 21.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 вересня 2010 р.           Справа 5/112-10

за позовом:Пиватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" 02160, м. Київ, пр-т Возз"єднання, 15

до:1.Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" 23140, Вінницька область, Жмеринський район, с. Могилівка, вул. Колгоспна

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" 65026, м. Одеса, вул. Канатна, 41/16

про стягнення 41 897,90 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : ПП "Хімагромаркетинг 2000", Гоц Н.О., довіреність № 5/26 від 02.01.10 р.

          відповідача 1 : не з"явився

відповідача 2: не з"явився

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ПП "Хімагромаркетинг 2000" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" про стягнення 41 897,90 грн.

Ухвалою від 09.08.2010 р. порушено провадження у справі № 5/112-10 за вказаним позовом.

В позовній заяві позивач посилається на такі обставини:

16 квітня 2008 року був укладений договір поставки № Х2-02-0167 між позивачем - Приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000» та відповідачем 1 - Приватним сільськогосподарським підприємством «Мрія» про поставку засобів захисту рослин. Згідно укладеного Договору та додаткових угод до нього, позивачем було здійснено поставку товару на суму 169 979,80 грн. з ПДВ.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України сторони повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Статтями 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору належним чином.

Згідно укладеного договору та додаткових угод до нього, які є невід'ємною частиною договору, позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний був прийняти відповідний товар та оплатити його вартість.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору (п.2.1.) боржник остаточно мав оплатити одержаний ним товар не пізніше 15 серпня 2008 року.

Боржником був здійснений частковий розрахунок у сумі 67 000,00 грн.

Таким чином сума боргу боржника за основним договором склала 73 756,80 грн. У зв'язку з тим, що боржник не міг вчасно провести розрахунки за одержаний товар, в забезпечення основного договору був укладений договір поруки від 09.09.2008 р., згідно якому поручитель - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" зобов'язався відповідати перед позивачем у повному обсязі, тобто у тому ж обсязі, які боржник за основним договором, включаючи сплату основного боргу та штрафних санкцій, передбачених основним договором.

Відповідно до п.2.2. договору поруки боржнику був наданий термін для проведення остаточного розрахунку з позивачем за основним договором до 01 листопада 2008 року. Але боржник своїх зобов'язань у наданий йому термін не виконав.

Поручителем також були невиконані зобов"язання за договором поруки щодо оплати позивачу суми боргу у розмірі 73 756,80 грн. Позивач був змушений звернутись до господарського суду Вінницької області за захистом порушених прав, а саме із позовом про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача суми заборгованості в розмірі 135 819,12 грн., з яких 73 756,80 грн. - основний борг та 62 062,32 грн. - штрафні санкції, при цьому останні нараховувались за період з 16.08.2008 року по 05.12.2008 року включно. Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.03.09 по справі № 7/104-08 позовні вимоги позивача задоволені частково.

Однак, сума боргу за поставлений товар була сплачена відповідачем повністю лише 23 червня 2010 року, з простроченням виконання грошових зобов'язань більше ніж через рік після прийняття господарським судом рішення, тобто мало місце триваюче порушення зобов'язання з боку відповідача, що є підставою для позивача вважати, що його права на отримання грошей були грубо порушені.

Відповідно до п. 5.1. договору сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за цим договором і чинним законодавством України.

Згідно п. 5.3. укладеного договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає за необхідне донарахувати відповідачу штрафні санкції передбачені укладеним договором за період з 11.03.2009р. по 23.06.10 р. включно.

Згідно п. 5.2. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивач) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період нарахування за кожен день прострочення, що складає згідно розрахунку: 20 276,04 грн.

Згідно п. 5.5. Договору, розмір процентної ставки річних, передбачений ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, змінений за згодою сторін договору і встановлений у розмірі 15% річних, що складає згідно розрахунку: 14 246,18 грн.

Нарахування встановленого індексу інфляції у відповідності ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання складає згідно розрахунку: 7 375,68 грн.

Таким чином, ціна позову визначена з врахуванням ст. 55 ГПК України і станом на 20 липня 2010 року складає : 41 897,90 грн.

За ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, позивач просить стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" на його користь суму заборгованості, яка складає 41 897,90 грн., а саме : пеня в розмірі 20 276,04 грн., 15 % річних в розмірі 14 246,18 грн., інфляційні витрати в розмірі 7 375,68 грн.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву № 2-17/0910-Г від 17.09.2010 р. про уточнення позовних вимог. Позивач зазначив, що у зв"язку з невірно визначеним періодом нарахування штрафних санкцій у попередньому розрахунку ціни позову № 2-26/0710-Г від 20.07.2010 р., просить стягнути з з відповідача 29 038,39 грн. пені, річних та встановленого індексу інфляції.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не з"явилися без поважних причин, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду ухвалою суду від 31.08.2010 р., що підтверджується журналом відправки поштової кореспонденції. Відповідачі відзивів на позовну заяву ПП «Хімагромаркетинг 2000» до суду не направили.

За таких обставин суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачами права судового захисту своїх прав і інтересів, але вони відмовилися і не скористалися цим правом. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заяву № 2-17/0910-Г від 17.09.2010 р. про уточнення позовних вимог, оцінивши докази, суд вбачає, що заяву подано обґрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка, порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Зазначене в позовній заяві підтверджується доказами, які додаються до матеріалів справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про часкове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до договору поставки № Х2-02-0167 від 16.04.2008 р. позивач зобо"язувався поставити, а відповідач-1 прийняти товар - засоби захисту рослин. Згідно укладеного Договору та додаткових угод до нього, позивачем було здійснено поставку товару на суму 169 979,80 грн. з ПДВ. Відповідно до умов договору (п.2.1.) боржник остаточно мав оплатити одержаний ним товар не пізніше 15 серпня 2008 року. Боржником був здійснений частковий розрахунок у сумі 67 000,00 грн. Таким чином, за основним договором заборгованість склала 73 756,80 грн. Боржник не міг вчасно провести розрахунки за одержаний товар, в забезпечення основного договору був укладений договір поруки від 09.09.2008 р., згідно якому поручитель - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" зобов'язався відповідати перед позивачем у повному обсязі, тобто у тому ж обсязі, які боржник за основним договором, включаючи сплату основного боргу та штрафних санкцій, передбачених основним договором.

Відповідно до п.2.2. договору поруки боржнику був наданий термін для проведення остаточного розрахунку з позивачем за основним договором до 01 листопада 2008 року, але зобов"язання виконані не були.

Поручителем також були невиконані зобов"язання за договором поруки щодо оплати позивачу суми боргу у розмірі 73 756,80 грн. Позивач був змушений звернутись до господарського суду Вінницької області за захистом порушених прав. Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.03.09 по справі № 7/104-08 позовні вимоги позивача задоволені частково.

Сума боргу за поставлений товар була сплачена відповідачем повністю лише 23 червня 2010 року, з простроченням виконання грошових зобов'язань більше ніж через рік після прийняття господарським судом рішення. Позивач заявив вимоги в розмірі 41 897,90 грн., а саме : пеня в розмірі 20 276,04 грн., 15 % річних в розмірі 14 246,18 грн., інфляційні витрати в розмірі 7 375,68 грн.

Разом з тим, позивач не врахував вимоги ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України стосовно терміну, за який стягується неустойка.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву № 2-17/0910-Г від 17.09.2010 р. про уточнення позовних вимог з клопотанням стягнути з відповідача 29 038,39 грн., з них 7 504,67 грн. - пені (у відповідності з п. 5.2. договору за період часу з 22.12.2009 р. по 22.06.2010 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ), 14 158,04 грн. - 15% річних (у відповідності з п.5.5. договору та ст. 625 ЦК України за весь період часу з 11.03.2009 р. по 22.06.2010 р.) та 7 375,68 грн. - встановленого індексу інфляції (у відповідності до ст. 625 ЦКУ України за період часу з 01.04.2009 р. по 31.05.2010 р.).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на них пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні за згодою позивача, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 530, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 218 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" (вул. Колгоспна, с. Могилівка, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23140, код ЄДРПОУ 03732886, п/р 26001300000721 у ВФ АКБ "Форум" м. Вінниця, МФО 302816) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" (65026, м. Одеса, вул. Канатна, 41/16, код ЄДРПОУ 35019916, п/р 26007134498900 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Одеса, МФО 351005) на користь Пиватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, м. Київ, пр-т Возз"єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454, п/р 26008233 у філії ЗАТ "ПУМБ" м. Севастополь, МФО 308092) 29 038,39 грн.: 7 504,67 грн. - пені, 14 158,04 грн. - 15 % річних та 7 375,68 грн. - встановленого індексу інфляції, 290,38 грн. витрат на державне мито, 163,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В решті позовних вимог щодо стягнення 12 859,51 грн. пені відмовити.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 вересня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 02160, м. Київ, пр-т Возз"єднання, 15

3 - відповідачу 23140, Вінницька область, Жмеринський район, с. Могилівка, вул. Колгоспна

4 - відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" 65026, м. Одеса, вул. Канатна, 41/16