Рішення № 11514691, 17.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

Р І Ш Е Н Н Я

17 вересня 2010 р.           Справа 15/75-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство-компанія ТоргСервіс", м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості", м. Вінниця

про визнання права власності

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

За участю представників:

позивача: Мукомела К.В., довіреність № б/н від 03.12.2009 року

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

06 серпня 2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство - компанія ТоргСервіс", м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості", м. Вінниця про визнання права власності на вбудоване приміщення магазину, що знаходиться в м. Вінниці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, загальною площею 773,5 квадратних метрів (а.с. 3-4).

В позовній заяві позивачем повідомлено, що 22 травня 1998 року між позивачем та колективним підприємством "Вінницябуд" укладено договір продажу приміщень (а.с. 8,9). Відповідно до даного договору позивач придбав у власність приміщення магазину за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, загальною площею 779,1 квадратних метрів. Приміщення магазину були передані позивачу по акту приймання - передачі від 25 вересня 1998 року (а.с. 10). Право власності позивача на вищевказаний магазин зареєстровано 12 жовтня 1998 року ВООБТІ та записано в реєстрову книгу № 16 за реєстровим № 805 (а.с. 34).

17 лютого 2005 р. позивач на підставі договору купівлі-продажу продав відповідачу за 146065 грн. вищевказані приміщення магазину (а.с. 11). 17 лютого 2005р. даний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів.

Відповідно до Реєстраційного посвідчення 22 лютого 2005 року, комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", за відповідачем зареєстровано право власності на вказані приміщення магазину(а.с. 14).

20 липня 2009 року рішенням господарського суду Вінницької області по справі № 11/166-09 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 лютого 2005 р. вбудованого приміщення магазину вартістю 146065,61 грн., що знаходиться в м. Вінниці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, площею 779,1 квадратних метрів та зобов'язано сторони вищевказаного договору повернути одне одному все отримане за визнаним недійсним договором. Дане рішення набуло законної сили. Разом з тим, відповідач не виконує зазначене рішення суду. Ігнорує звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство - компанія ТоргСервіс" щодо необхідності проведення заходів по перереєстрації права власності. Крім того, оригінал правовстановлюючого документу, що посвідчує його право власності, у позивача відсутній, а тому він не може провести реєстрацію свого права у встановленому порядку.

Відповідно до експлікації Технічного паспорту (станом на 10.06.2010 року) загальна площа вбудованого приміщення магазину за адресою м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд.11, становить 773, 5 квадратних метра (а.с. 42).

Позивач просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство-компанія ТоргСервіс" право власності на вбудоване приміщення магазину, що знаходиться в м. Вінниці, вул. Хмельницьке шосе, буд.11, загальною площею 773, 5 квадратних метра.

В підтвердження викладених в позовній заяві фактів подано відповідні письмові докази: копія договору купівлі-продажу приміщень від 22 травня 1998 року (а.с.8-9); копія акту приймання-передачі від 25.09.1998 року. (а.с.10); копія договору купівлі-продажу від 17.02.2005 року та реєстраційного посвідчення (а.с 11-12); копія рішення суду по справі 11/166-09 та наказу (а.с. 15-18).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09 серпня 2010 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 17 вересня 2010 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

17 вересня 2010 року в судове засідання з'явився представник позивача.

Представником позивача надано в судовому засіданні додаткові письмові докази: копія договору оренди від 30 грудня 2003 року (а.с. 30-32); копія Реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна від 12 жовтня 1998 року (а.с. 34); копія Технічного паспорту від 21 червня 2010 року (а.с.35-41); копія вимоги про передачу майна від 10 травня 2010 року (а.с.43).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До канцелярії суду відповідачем 17 вересня 2010 року подано заяву про розгляд справи без його участі. В заяві також повідомлено, що відповідач заперечує проти позовних вимог. (а.с. 28).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній письмовими доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так 22 травня 1998 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство-компанія ТоргСервіс", м. Вінниця та колективним підприємством "Вінницябуд" укладено договір продажу приміщень (а.с.8-9). Відповідно до даного договору позивач придбав у власність приміщення магазину за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, загальною площею 779,1 квадратних метрів. Приміщення були передані позивачу по акту приймання - передачі від 25 вересня 1998 року (а.с.10). Право власності позивача на вищевказаний магазин зареєстровано 12 жовтня 1998 року ВООБТІ та записано в реєстрову книгу № 16 за реєстровим № 805. Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство-компанія ТоргСервіс" видано Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам (а.с. 14).

Відповідно до 128 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення між сторонами цивільно-правових відносин) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведеною нормою встановлено загальне правило про виникнення у набувача права власності на майно з моменту передачі речі. Водночас сторони на свій розсуд мали право визначити угодою будь-який інший момент, який не збігатиметься з моментом передання майна. Між тим у ЦК УРСР, на відміну від нового ЦК України, відсутні норми, які б безпосередньо визначали законодавчо той чи інший момент виникнення права власності. ЦК УРСР не встановлював правила про обов'язковість нотаріального посвідчення та реєстрацію угод з відчуження нерухомості, які укладались між юридичними особами. Тому можна вважати, що право власності на майно, відчужене за договором купівлі-продажу між юридичними особами, виникало за ст. 128 ЦК УРСР. Водночас необхідно зазначити, що нормативні акти радянського періоду передбачали обов'язкову реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, яка здійснювалась відповідно до Інструкції про

порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червень 1998 р. Згодом ця Інструкція втратила чинність після затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна наказом Мін'юсту України від 07 лютого 2002 року.

Відповідно до чинного на той час законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство-компанія ТоргСервіс" набуло на законних підставах право власності на приміщення магазину та зареєструвало це право в ВООБТІ 12 жовтня 1998 року, про що свідчить Реєстраційне посвідчення (а.с.14).

В подальшому, тобто 17 лютого 2005 року позивач на підставі договору купівлі-продажу продав відповідачу за 146065,00 грн. приміщення магазину за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, загальною площею 779,1 квадратних метрів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості" набуло на законних підставах право власності на вищезазначене нерухоме майно та зареєструвало це право в комунальному підприємстві "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 22 лютого 2005 року про що свідчить Реєстраційне посвідчення (а.с.14).

Реєстрація права власності здійснювалась згідно із Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що на заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Можна стверджувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості" набуло на той час законних прав власності на нерухоме майно приміщення магазину за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, загальною площею 779,1 квадратних метрів.

20 липня 2009 року господарським судом Вінницької області винесено рішення (суддя Матвійчук В.В.) по справі № 11/166-09, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 лютого 2005 року відповідного приміщення магазину вартістю 146065,61 грн., що знаходиться в м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, загальною площею 779,1 квадратних метрів та зобов'язано сторони вищевказаного договору повернути одне одному все отримане за визнаним недійсним договором.

Дане рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось та набуло законної сили 04 серпня 2009 року, в зв'язку з чим господарським судом Вінницької області видано наказ про виконання рішення господарського суду, що передбачено ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення які набрали законної сили є обов'язковими на всій території України.

Стаття 216 Цивільного кодексу України встановлює що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконанні цього правочину.

Стаття 236 Цивільного кодексу України містить припис щодо моменту недійсності правочину і зазначає, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вбачається із позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості" не виконує рішення суду по справі № 11/166-09, ігнорує звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство - компанія ТоргСервіс" щодо необхідності проведення заходів по перереєстрації права власності. Крім того, як стверджено позивачем, оригінал правовстановлюючого документу, що посвідчує право власності, у позивача відсутній, а тому він не може провести реєстрацію свого права у встановленому порядку.

Слід уточнити, що відповідно до експлікації Технічного паспорту (станом на 10 червня 2010 року) загальна площа вбудованого приміщення магазину (літера А) за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, становить 773,5 квадратних метрів (а.с.42).

У статті 16 Цивільного кодексу України зазначається, що способом захисту цивільних прав і інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідносин; припинення правовідносин; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позов про визнання права власності є спеціальним засобом захисту права власності.

Як випливає зі змісту ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав здійснює зокрема суд.

У Цивільному кодексі України немає норм, які б безпосередньо закріплювали право особи на самозахист.

Засоби захисту права власності можна класифікувати таким чином: основні речово-правові засоби - віндикаційний позов та негаторний позов; допоміжні речово-правові засоби захисту - позов про визнання права власності, позов про виключення майна з опису та позов про захист прав співвласника у разі виділу, поділу та продажу спільного майна; зобов"язально-правові засоби - способи захисту права власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором), способи захисту права власності в деліктних зобов'язаннях та повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна; спеціальні засоби захисту - позови про визнання угоди недійсною, способи захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими та способи захисту прав власників від неправомірного чи правомірного втручання державних органів.

В юридичній літературі вважається, що позов про визнання права власності є позовом, що супроводжує віндикаційний позов; видом негаторного позову; самостійним позовом.

У даному випадку позов про визнання права власності є самостійним позовом.

Можливі позови про визнання права власності у яких відсутня сторона (відповідач), і у яких є конкретний відповідач.

Позови з конкретними відповідачами мають місце зокрема у випадках, коли право власності не визнається. Що і властиве для відносин сторін, які мають місце у даній справі.

Тобто відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості" не визнає законне право власності на нерухоме майно, яке в даний час належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство - компанія ТоргСервіс".

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41). Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованою Україною в 1997 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципом міжнародного права.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України - ст. 316 правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 Цивільного кодексу України встановлює зміст права власності - власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 216, 236, 316, 317, 328, 331, 392 ЦК України, ст.ст. 1, 4-1, 4-2, 4-5, 4-6, 4-7, 16, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 81-1, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство - компанія ТоргСервіс" (м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе, 11, код 20119890) на вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 11, загальною площею 773,5 квадратних метра.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості" (м. Вінниця, вул. 600-річчя, 1, код 33323025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-чеське підприємство - компанія ТоргСервіс" (м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе, 11, код 20119890) 1470,00 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Копії рішення сторонам направити рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 вересня 2010 р.

віддрук 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - м. Вінниця, вул Хмельницьке шосе, 11

3 - відповідачу - м. Вінниця, вул. 600-річчя, 1