Рішення № 115146615, 22.11.2023, Барський районний суд Вінницької області

125/2263/23

2-а/125/15/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2023 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

секретар судового засідання Захарчук С. О.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В :

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказала, що 08 листопада 2023 року працівником Відділення поліції №1 Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Мельником Максимом Сергійовичем винесено постанову серії ЕГА № 1231098, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за здійснення завідомо неправдивого виклику поліції.

Позивач зазначила, що дійсно 08.11.2023 вона викликала поліцейських у зв`язку з тим, що її донька з своїм чоловіком, які незаконно проживають із своїми дітьми у житловому будинку позивача, вчинили відносно позивача домашнє економічне насильство. Здійснюючи виклик поліції, вона була впевнена у тому, що відносно неї вчинили неправомірні дії. Так, вказані особи залили клеєм замкову щілину на вхідних дверях до її кімнати, в результаті чого вона не змогла увійти до себе в кімнату і вимушена була ночувати в іншому місці. Таким чином, позивач була впевнена, що виклик поліції здійснила правомірно, оскільки кривдники вчиняли відносно неї економічне домашнє насильство у нічний час, позбавивши її права користуватися її житлом, їжею, одягом, коштами, та іншим майном, яке знаходилося у житлі позивача.

Вказувала, що прибувши за викликом, працівники поліції не перевіривши її доводи та їх обґрунтування, і не надавши оцінку обставинам, які змусили позивача зателефонувати на лінію «102», незаконно притягнули ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Натомість між нею та її кривдниками має місце тривалий конфлікт, причина якого їх небажання виселитися з житлового будинку, власником якого є позивач. Місцева поліція розглядала численні скарги позивача на протиправні дії кривдників відносно неї. На даний час Барським районним судом розглядається справа за позовом ОСОБА_1 про виселення доньки, її чоловіка, і дітей з житлового будинку позивача.

На підставі викладеного позивач просила скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ЕГА № 1231098 від 08.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП, справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 08.11.2023 на спец. лінію «102» надійшов виклик від ОСОБА_1 про те, що її дочка з своїм чоловіком та дітьми вчиняють відносно заявниці домашнє економічне насильство. Працівники поліції, прибувши на даний виклик, та перевіривши інформацію, про яку зазначала заявниця, встановили, що вона не знайшла свого підтвердження. В результаті вищевикладеного, інспектором ВП № 1 Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Мельником М. С. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серії ЕГА № 1231098 від 08.11.2023 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

З огляду на викладене ГУНП вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою відповідно до вимог чинного КУпАП, та інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала і просила задовольнити. Пояснила, що близько півтора року у неї із дочкою, з якою вони проживають в одному будинку, тривають конфлікти з приводу користування житлом, єдиним власником якого є позивач. Пояснила, що через конфлікти вона виписала дочку із сім`єю з будинку, однак дочка незаконно продовжує проживати у будинку із своєю сім`єю. Тому вона звернулася до суду із позовом про їх виселення. Зазначила, що дочка систематично знущається над нею, з приводу чого вона неодноразово зверталася у поліцію, однак ніде не може знайти захисту. Одного разу її вже притягували до відповідальності за неправдивий виклик, вона була невинна, однак адвокат їй порадив заплатити штраф, бо оскаржувати буде довго і дорого, тому вона заплатила штраф, а тепер їй всюди дорікають, що вона винна. Тепер вона вже боїться викликати поліцію, оскільки протоколи складають на неї, і не знає, де шукати захисту. Щодо подій, описаних в оскаржуваній постанові, підтримала свої пояснення, викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що приводом для звернення до поліції стало те, що повернувшись із відділення пошти, вона побачила залитий клеєм замок до своєї кімнати, внаслідок чого не могла зайти до житла і ночувала не в будинку. Зазначила, що показувала поліцейським фото залитого клеєм замка. Наступного дня сусід їй допоміг відкрити замок з допомогою розчинника. Додала, що раніше дочка із зятем заповнювали замкову щілину сірниками, але вона не може довести, що це зробили вони. Зараз вони відключили у будинку опалення, вона живе у холоді і не має спокою у власному домі.

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення не подав.

З урахуванням того, що відповідач висловив свою позицію у відзиві, до якого долучив відповідні докази, суд поставив проводити судовий розгляд за відсутності представника відповідача.

Заслухавши позивача, дослідивши доводи відзиву і наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, тягар доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на орган, який прийняв таке рішення.

Судом встановлено, що згідно з постановою ЕГА №1231098 по справі про адміністративне правопорушення від 08.11.2023, складеною поліцейським ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Мельником М. С., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень, за те, що 08.11.2023 в АДРЕСА_1 , вона о 18:51 вчинила завідомо неправдивий виклик служби поліції, повідомивши, що дочка з чоловіком та онуками знущаються над заявницею, не впускають до кімнати, створюють нестерпні умови для проживання, однак 08.11.2023 такого не було, та заявниця не контактувала з онукою та дочкою.

Єдиним власником будинку АДРЕСА_1 , є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується даними свідоцтва про право на спадщину за законом серія НСВ №150853, зареєстрованого в реєстрі за №981 від 19.08.2022, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №307832187 від 19.08.2022.

Згідно з довідкою, виданою відділом «ЦНАП» Барської міської ради №158 від 09.03.2023, у вказаному будинку зареєстровано місце проживання позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 .

До позовної заяви долучено фототаблиці із зображенням будинку та дверної ручки із замком, отвір для ключа якого на половину заповнений невідомою речовиною.

Крім цього, судом перевірено достовірність зазначеної позивачем інформації щодо розгляду Барським районним судом Вінницької області справи за позовом ОСОБА_1 про виселення, та встановлено, що ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 21.04.2023 у справі №125/586/23, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Барської міської ради Вінницької області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Разом із відзивом представником ГУНП надіслано письмові пояснення, відібрані працівником поліції 08.11.2023 за фактом виклику ОСОБА_1 поліцейських, зокрема:

- письмові пояснення ОСОБА_4 від 08.11.2023, відповідно до яких вона проживає із своєю матір`ю в одному будинку, 08.11.2023 вона ніяк не контактувала із своєю мамою та не вчиняла конфліктів, чому мати викликала поліцію - не знає. Замок до маминої кімнати не чіпала;

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 08.11.2023, згідно з якими він проживає разом із дружиною у будинку її матері ОСОБА_1 , 08.11.2023 він ніяк не контактував із тещею, та не вчиняв конфліктів, не чіпав замок у дверях до кімнати;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 08.11.2023, відповідно до яких 08.11.2023 о 17:30 вона вийшла з дому на « Нову пошту » за посилкою. Коли повернулась додому, не змогла відчинити замок у своїй кімнаті, тим самим залишилась на вулиці. В замок налили клею, так як вона з дочкою і зятем судиться щодо виселення, вони виписані ще в листопаді 2022 року.

Статтею 183 КУпАП передбачено відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Диспозиція даної статті передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VII, встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 183 КУпАП.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як вставлено судом, виїзд поліції був спричинений повідомленням про вчинення домашнього насильства в межах належного позивачу житла.

З метою з`ясування обставин, які стали причиною для виклику, як вбачається з наданих відповідачем доказів та його відзиву, поліцейський відібрав пояснення у ОСОБА_1 , яка заявляла, що є жертвою домашнього насильства, її дочки ОСОБА_4 , стосовно якої надійшла заява про те, що вона є кривдником, і чоловіка дочки, тобто чоловіка особи, яку обвинувачують у вчиненні домашнього насильства.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що поліцейський оглядав речі, які могли би стати речовими доказами, зокрема, замок до кімнати позивача.

Оскільки звернення позивача до поліції стосувалося стверджуваного нею домашнього насильства з боку дочки, вчиненого в межах житла за відсутності сторонніх свідків, суд вважає слушним в контексті оцінки належної поведінки посадової особи поліції, яка здійснювала перевірку заяви, навести основні принципи щодо позитивних зобов`язань держави за статтею 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, викладені у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Ірина Смірнова проти України», (заява № 1870/05).

Так, статтею 3 Конвенції передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

У вказаній справі заявниця скаржилася на те, що органи державної влади не захистили її від систематичного нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, тобто насилля та словесного приниження з боку співвласників її квартири та їхніх гостей і наймачів.

У цій справі Європейський Суд окреслив загальні принципи щодо зобов`язань держави з приводу захисту людини від жорстокого поводження, у тому числі з боку фізичних осіб.

Зокрема, Європейський Суд зазичив, що не можна очікувати від державних органів застосування кримінально-правового механізму у кожній справі, в якій сусіди, члени сім`ї чи інші особи беруть участь у незначних конфліктах і намагаються врегулювати поточний конфлікт шляхом звернення до органів кримінальної юстиції. З іншого боку важливо запровадити заходи ефективного захисту щодо побутового насилля та інших видів знущання, зокрема, обґрунтовані заходи з метою попередження вірогідного жорстокого поводження. Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насилля над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій. При такій оцінці необхідно в першу чергу врахувати психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насилля на повсякденне життя потерпілого. Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні події органи влади повинні вжити належні заходи загального характеру з метою протидії основній проблемі. (пункт 71 вказаного рішення).

Таким чином, досліджуючи обставини щодо ймовірного домашнього насильства, враховуючи, що у вказаний дім поліцію викликали вже неодноразово, що вбачається з тверджень позивача, які відповідачем не заперечувалися, поліцейський повинен був ретельно дослідити обставини епізоду, з приводу якого здійснено виклик, і крім того, оцінити ситуацію в цьому домі загалом, тим самим не допустити спрощеного підходу в оцінці конкретного епізоду.

Не дослідивши предмети, які могли б стати доказами у справі, не оцінивши ситуацію загалом, врахувавши лише пояснення дочки та її чоловіка, поліцейський дійшов висновку, що факт домашнього насильства не знайшов підтвердження і саме цим обґрунтував своє рішення притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за завідомо неправдивий виклик.

Однак відповідачем не наведено ні аргументів, ні доказів, якими б підтверджувалося, що ОСОБА_1 , повідомляючи інформацію поліції про вчинення щодо неї домашнього насильства у формі залиття клеєм замка до її кімнати, що обмежило доступ до її помешкання, усвідомлювала, що ця інформація є неправдивою, і що вона насправді не потребувала жодної допомоги від поліції. При цьому поліцейським взагалі не встановлювалися ті обставини, чим мав місце сам факт обмеження доступу до житла у вказаний спосіб.

Таким чином, відповідачем не доведено, що під час прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності поліцейський дотримався вимог статті 280 КУпАП, зокрема, не доведено, що ним було повною мірою з`ясовано усі обставини, що мали значення для визначення наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідачем взагалі необґрунтовано того, чому поліцейський надав перевагу поясненням дочки та зятя, повністю відкинувши пояснення позивача.

Отже, відповідачем не доведено, що поліцейський діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки відповідачем не доведено законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальної за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, то в межах наданих статтею 286 КАС повноважень, суд дійшов висновку, що постанову серії ЕГА №1231098 від 08.11.2023 слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250,255, 286, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1231098 від 08.11.2023, складену поліцейським ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Мельником Максимом Сергійовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22.11.2023.

Суддя Юлія САЛДАН