Рішення № 11514550, 30.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2010Справа №2-7/4401-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Интана" (98112, м. Феодосія, бульвар Старшинова, 27, ідентифікаційний код 31675758)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача - Звенигородський Ю. О. предст., дов. б/н від 01.06.2010р.; Морозов Г. М. предст., дов. б/н від 16.07.2010р.

Від відповідача - не зявився.

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Интана" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд зобовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки шляхом демонтажу торгового павільйону №64.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після розірвання укладеної між сторонами угоди №64 «Про надання торгового місця в ринково-торговому комплексі «Соната» відповідач відмовляється звільняти торговий комплекс, який є власністю позивача, чим перешкоджає вільному користуванню позивачем належним йому майном та земельною ділянкою.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому, враховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконкому Феодосійської міської ради №1151 від 15.12.2003 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Интана" надано право організувати ринок "Соната" за адресою: місто Феодосія, бульвар Старшинова (а. с.32).

Для організації та обслуговування ринку, рішенням сесії Феодосійської міської ради №2704 від 24.02.2006 р. позивачу передана в оренду земельна ділянка, на підставі якого між Феодосійською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі від 16.03.2006 р. для організації ринку "Соната".

У пункті 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки і питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. №57/188/84/105, наведено визначення ринку, яким є суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).

Відповідно до п.20 цих Правил, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Пунктом 23 Правил встановлено, що продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Справляння ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринку.

Згідно п.35 Правил, адміністрація ринку зобов'язана справляти ринковий збір, контролювати його оплату продавцями та перераховувати цей збір до місцевого бюджету в терміни та в обсягах, передбачених чинним законодавством.

Між позивачем та відповідачем укладено угоду №64 від 12.03.2008 р. про надання торгового місця у ринково-торговому комплексі "Соната", за умовами якої, позивач надає відповідачу у довгострокове платне користування торгове місце у ринково-торговому комплексі "Соната" за адресою: м. Феодосія, вул. Старшинова. Відповідач використовує надане йому торгове місце для здійснення торгівлі та надання послуг населенню.

12.03.2008 р. відповідно до акта приймання-передачі торгового місця, підприємство передало, а підприємець прийняв у строкове платне користування на умовах угоди торгове місце у ринково-торговому комплексі "Соната" за адресою: місто Феодосія, бульвар Старшинова.

Пунктами 1.3., 3.1. угоди встановлено, що за користування торговим місцем відповідач вносить через касу підприємства позивача щомісячну плату у розмірі 1200,0 грн. на місяць, у тому числі ринковий збір.

Відповідно до п.3.2. угоди оплата за використання торгового місця проводиться відповідачем щомісячно з 25 по 30 число місяця, що передує місяцю, що підлягає оплаті, через касу ринково-торгового комплексу "Соната" з видачею відповідачу на руки касового чеку, який засвідчує оплату.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що обовязок по повному та своєчасному внесенню оплати за використання торгового місця відповідач не виконувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 5818,80 грн.

Вказана заборгованість була стягнута з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 примусово рішенням Господарського суду АР Крим від 16.10.2009 р. у справі №2-9/4501-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від30.03.2010 р.

При цьому, судами було зазначено, що на порушення умов угоди, відповідач не сплатив позивачу: за квітень 2009р. - 1234,80 грн., за травень 2009р. 1146,0 грн., за червень 2009р. 1146,0 грн., за липень 2009р. 1146 грн. та за серпень 2009р.-1146,0 грн. У зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 5818,80 грн.

Факти, встановлені вищевказаними судовими рішеннями, у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом преюдиціальними та не потребують додаткового доказування.

Статтею 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як зазначено вище, судовими рішеннями у справі №2-9/4501-2009 встановлений факт невнесення відповідачем в повному обсязі плати за користування торговим місцем в період з квітня по серпень 2009 року, тобто впродовж пяти місяців.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в пункті 4.8 угоди №64 від 12.03.2008 р. сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату (систематичну несплату) за торгове місце позивач вправі розірвати угоду в односторонньому порядку.

Суд зазначає, що підстави для зміни або розірвання договору встановлені статтею 651 Цивільного кодексу України. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, договір може бути розірваний або змінений в результаті односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково або в результаті односторонньої зміни договору, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору. Серед таких наслідків може бути і настання обов'язків для іншої сторони договору.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Із ч. 1 та 2 ст. 653 ЦК України випливає, що законодавчо чітко розмежовані поняття зміни та розірвання договору, з одного боку, та поняття зміни та припинення зобов'язання, з іншого. Зміна договору тягне за собою зміну змісту зобов'язань, які на цьому договорі ґрунтуються. Розірвання договору спричиняє припинення зобов'язань, що виникли на його підставі. Ст. 653 ЦК не визначає моменту зміни або розірвання договору, а встановлює лише долю зобов'язання у зв'язку із зміною або розірванням договору (воно припиняється). Момент розірвання або зміни договору визначається ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо це питання вирішується судом. В такому випадку договір вважається розірваним або зміненим з дня набрання чинності рішенням суду. Інше може бути встановлене рішенням суду відповідно до загального правила ч. 1 ст. 638 ЦК, що встановлює момент, з якого вважається укладеним будь-який договір. Якщо сторони укладають угоду про зміну або розірвання договору, останній відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК має визнаватись зміненим або розірваним з моменту укладення цієї угоди. Проте, викладені вище правила, що встановлюють момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним, не поширюються на випадки зміни або розірвання договору шляхом вчинення стороною договору одностороннього правочину, тобто шляхом відмови від договору. Загальні правила щодо порядку вчинення односторонніх правочинів, зокрема, щодо моменту, з якого такі правочині вважаються здійсненими, не встановлені. Оскільки відмова від договору це односторонній правочин, який породжує, змінює чи припиняє права та обов'язки обох сторін договору, його слід вважати вчиненим в момент отримання стороною повідомлення про відмову, яке можна належно іденти фікувати як таке, що виходить від сторони договору, якщо інший строк припинення дії договору не вказаний у відповідній відмові.

Відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець повинен повідомити наймача.

З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені договором найму (оренди), а якщо такі строки не визначені - в розумний строк (тобто строк, необхідний для підготовки предмету оренди для передачі наймачеві). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму.

Матеріали справи свідчать, що листом №179 від 21.12.2009 р. позивач повідомив відповідачеві про необхідність погашення заборгованості за угодою №64 від 12.03.2008 р. та попередив про можливі негативні наслідки у вигляді розірвання цієї угоди. Вказаний лист був направлений на адресу відповідача 21.12.2009 р. (а. с. 61).

Листом №184 від 28.12.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Интана" повідомило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 про те, що у звязку з систематичним невнесенням плати за користування торговим місцем угода №64 від 12.03.2008 р. розривається в односторонньому порядку з 01.01.2010 р., а відповідачеві в строк до 20.01.2010 р. необхідно погасити заборгованість та звільнити зайняте торгове місце.

Вказаний лист був направлений на адресу відповідача 28.12.2009 р., про що свідчить відповідна поштова квитанція (а. с. 46).

Враховуючи ігнорування відповідачем вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Интана", позивачем також був направлений лист №29 від 22.02.2010 р. з проханням звільнити приміщення в строк до 26.02.2010 р. (а. с. 43-44) та лист №89 від 29.07.2010 р. з проханням звільнити приміщення в строк до 15.08.2010 р. (а. с. 62-63).

Проте, навіть після цього орендоване за угодою №64 від 12.03.2008 р. торгове місце відповідачем в добровільному порядку звільнено не було.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, до угода №64 від 12.03.2008 р. є розірваною внаслідок односторонньої відмови позивача від неї через наявність заборгованості.

Наведене, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача будь-якого права займати торгове місце в торговому комплексі, який є власністю позивача, у тому числі, права користування ним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відмова Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від звільнення торгового місця порушує права позивача, у тому числі, право вільного користування земельною ділянкою, орендованою ним на підставі договору від 16.03.2006 р.

Згідно ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно ст. 152 згаданого Кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

З урахуванням цього, суд вважає, що порушені права Товариства з обмеженою відповідальністю "Интана" підлягають судовому захисту шляхом спонукання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні позивачем земельної ділянки шляхом демонтажу торгового павільйону №64.

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Интана" (98112, м. Феодосія, бульвар Старшинова, 27, ідентифікаційний код 31675758) земельною ділянкою загальною площею 0,3362 га, яка знаходиться за адресою: м. Феодосія, бул. Старшинова, зона «Чкаловська» №41 (кадастровий номер 01116000000100 50837), шляхом демонтажу торгового павільйону №64.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интана" (98112, м. Феодосія, бульвар Старшинова, 27, ідентифікаційний код 31675758) 85,000 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 04.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.