Рішення № 115140440, 22.11.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
22.11.2023
Номер справи
280/4337/22
Номер документу
115140440
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2023 року Справа № 280/4337/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ СУДОВОЇ ОХОРОНИ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ, будинок 72-А), третя особа ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ (Україна, 01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛИПСЬКА, будинок 18/5) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі позивач) до ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ СУДОВОЇ ОХОРОНИ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (надалі відповідач-1), третя особа ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ (надалі відповідач-2), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Запоріжжя та Запорізької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2022 року додаткової винагороди, установленої до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;

-зобов`язати уповноважену особу Територіального управління Служби судової охорони у місті Запоріжжя та Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2022 року додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. щомісячно на період дії воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Запорізькій області. Зауважено, що починаючи з 24 лютого 2022 року позивач несе службу та забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а тому має право на додаткову винагороду із розрахунку 30 000,00 грн., що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168). Звернувшись до відповідача за нарахуванням та виплатою, передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди позивач отримав відмову із посиланням на відсутність необхідних бюджетних асигнувань. На думку позивача, відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, відсутність затвердженого порядку та умов виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони чи невжиття Міністерством фінансів України заходів щодо збільшення видатків розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації Постанови №168, не впливають на висновки щодо порушення його права на отримання спірної додаткової винагороди відповідно до Постанови №168. Разом з тим наголошено, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. На підставі вищевикладеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду 01 серпня 2022 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху в зв`язку із її невідповідністю вимогам статтей160-161 КАС України.

12 серпня 2022 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою судді від 16 серпня 2022 року відкрито провадження у справі №280/4337/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

26 серпня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних з огляду на те, що відповідно до підпункту 20 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року №1051/0/15 19 (із змінами) Голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба судової охорони. Зауважено, що у відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 після її прийняття Головою служби судової охорони не затверджувались. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про неможливість видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, як передбачено Постановою № 168 та Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Водночас вказано, що обґрунтованість дій територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області відповідає вимогам статті 23 Бюджетного кодексу України, за якою будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. З огляду на викладене зазначено, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо невинесення наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168 є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки винесення наказу є неможливим в межах наданих повноважень у відповідності (без порушення) до норм законодавства, у зв`язку з чим відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 29 серпня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Службу судової охорони.

30 серпня 2023 року на адресу суду надійшли пояснення Державної судової адміністрації України, які містять заперечення проти задоволення позовної заяви. У вказаних поясненнях третьою особою, зокрема, зазначено, що на сьогоднішній день у Державної судової адміністрації України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови №168. Водночас вказано, що розпорядженнями Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету від 19 квітня 2022 року №301-р, від 29 квітня 2022 року №341-р та від 03 червня 2022 року №442-р зобов`язано Міністерство фінансів здійснити видатки за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету для виплат додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, а саме: Головному управлінню розвідки Міністерства оборони, апарату Міністерства внутрішніх справ, адміністрації Державної прикордонної служби. Національній гвардії, Державній службі з надзвичайних ситуацій та Національній поліції. Зауважено, що на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови № 168 та враховуючи вимогу Міністерства фінансів України, Державна судова адміністрація України звернулася з листом до Служби судової охорони щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників Служби судової охорони для можливості виплати додаткової винагороди. Однак, як вбачається зі змісту відповіді Служби судової охорони, остання зазначає про неможливість видачі наказів про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі Служби судової охорони. З огляду на вищевикладене вказано, що Державною судовою адміністрацією України в межах визначених законом повноважень вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань Служби судової охорони для виплати винагороди співробітникам Служби судової охорони, встановленої Постановою №168. Відтак, Державною судовою адміністрацією України жодними рішеннями, діями чи бездіяльністю не порушено прав та законних інтересів позивача. Враховуючи вищевказане просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року провадження у справі №280/4337/22 зупинене до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.

Ухвалою суду від 15 листопада 2023 року поновлено провадження у справі.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Наказом Служби судової охорони від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду контролера 2 категорії 1 відділення 2 взводу 1 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області з 26 листопада 2020 року.

23 червня 2022 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому, зокрема, просив надати інформацію щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно під час дії воєнного стану та довідку про виплату позивачу грошового забезпечення з лютого по травень 2022 року.

Листом відповідача №39.06-264/вн від 30 червня 2022 року позивачу, окрім іншого роз`яснено, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались. Враховуючи викладене, накази територіальним управлінням Служби судової охорони у Запорізькій області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не видавались і не могли бути видані. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому порядку.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання відповідного наказу та не нарахування і не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно за період з 01 березня 2022 року на підставі Постанови № 168, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 160 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Частиною першою статті 162 Закону №1402-VIII встановлено, що служба судової охорони:

1) забезпечує пропуск осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів;

2) забезпечує підтримання та реагує на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вживає заходів до припинення проявів неповаги до суду;

3) здійснює заходи з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього;

4) здійснює заходи із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вживає у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї;

5) реагує в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони від 03 квітня 2019 року № 289 (далі - Постанова №289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади, згідно з додатком 1; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 2; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 3; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 4; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони згідно з додатком 5.

Пунктом 2 Постанови № 289 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою та передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

На виконання вимог статті 165 Закону №1402-VIII, Постанови № 289 розроблено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384 (далі Порядок № 384), який визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Пунктом 16 розділу І Порядку №384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови №168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №793 та пункті 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.04.2022.

Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою починаючи з 24 лютого 2022 року позивачу як співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області встановленої Постановою №168 додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22 та викладені у постанові від 21 вересня 2023 року, згідно з якими Велика Палати Верховного Суду зазначила:

53. Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

54. Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень КМУ належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

55. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КМУ щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

56. На підставі частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

57. Згідно із частиною другою цієї статті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

58. Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

59. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

60. Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою КМУ № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

61. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі Кечко проти України (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

62. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

63. Відмова Територіального управління у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, яка викладена в листі Територіального управління від 19 вересня 2022 року вих. № 38.06-258, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України).

64. Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

65. Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача бюджетних асигнувань на виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не може бути підставою позбавлення його права на отримання такої та не може легалізовувати допущену бездіяльність таким суб`єктом владних повноважень.

Згідно з довідкою про нараховані та виплачені сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 суми та складові грошового забезпечення за період з 01 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року помісячно, виданою Територіальним управлінням Служби судової охорони у Запорізькій області, сума доходу позивача за період із лютого по травень 2022 року включно склала 51911,96 грн, з них: за лютий 2022 року 12859,30 грн, за березень 2022 року 12883,84 грн, за квітень 2022 року 13023,95 грн, за травень 2022 року 2331,11 грн.

При цьому, із вказаної довідки вбачається, що передбачена Постановою №168 додаткова винагорода позивачу, як співробітнику служби Судової охорони не нараховувалась та не виплачувалась.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні і невиплаті позивачу з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000,00грн., передбаченої Постановою №168.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача суд керується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року та вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року, передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. та зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати (встановити) і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі 30000,00грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульованістаттею 139 КАС України.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем судовий збір не сплачувався, відтак розподіл витрат в частині витрат зі сплати судового збору судом не здійснюється.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другоюстатті 16 КАС Українивстановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимогстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справіБаришевський проти України, від 10 лютого 2009 року у справіГімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справіДвойних проти України, від 30 квітня 2004 року у справіМеріт проти Українизаявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем з метою отримання правничої допомоги 15 липня 2022 року укладено договір про надання послуг в сфері права з адвокатом Харченко Р.В., предметом якого є надання правничої допомоги з юридичних питань.

Згідно акту прийому-передачі від адвокатом надано наступні послуги:

- надано юридичну консультацію щодо порядку виплат додаткової винагороди на підставі Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року;

- здійснено огляд судової практики;

- підготовлено проект позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду та зібрано необхідні документи,

- здійснено супроводження судової справи в окружному суді до моменту отримання рішення суду першої інстанції.

Меморіальним ордером від 21 липня 2022 року підтверджується оплата послуг за договором про надання послуг у сфері права від 15 липня 2022 року у сумі 3500,00 грн.

Суд зауважує, що у постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18та усправі №922/2685/19 визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи ступінь складності справи, суд вважає обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру, співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

При цьому суд звертає увагу, що зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт згідно договору від 15 липня 2022 року такі послуги як консультація з питань порядку виплат додаткової винагороди на підставі Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, огляд судової практики та супроводження супроводження судової справи в окружному суді охоплюються і є складовими частинами послуги з підготовки адміністративного позову, а тому витрати на них окремому відшкодуванню не підлягають.

За такихобставин,витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ СУДОВОЇ ОХОРОНИ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 43544663) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000,00грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 43544663) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000,00грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнуваньТериторіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 листопада 2023 року.

Суддя Д.В. Татаринов

Часті запитання

Який тип судового документу № 115140440 ?

Документ № 115140440 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 115140440 ?

Дата ухвалення - 22.11.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 115140440 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 115140440 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 115140440, Запорізький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 115140440, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 22.11.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 115140440 відноситься до справи № 280/4337/22

Це рішення відноситься до справи № 280/4337/22. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 115140439
Наступний документ : 115140441