Ухвала суду № 115135567, 13.11.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 308/7178/20

Провадження № 1-кп/761/1445/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000197 від 11 липня 2019 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 348 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, на час вчинення інкримінованих злочинів обіймав посаду оперуповноваженого Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 348, ч. 2 ст. 357 КК України,

за участю:

секретаря - ОСОБА_6 ,

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

Судом проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ст.348 КК України, та ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ст.348, ч.2 ст.357 КК України.

13 жовтня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 11 грудня 2023 року.

13 листопада 2023 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_8 , надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу щодо його підзахисного ОСОБА_4 на запобіжний у вигляді застави.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 оголосив письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 та наполягав на тому, що раніше застосований запобіжний захід перешкоджає нормальній трудовій діяльності обвинуваченого, та його соціальному життю. Захисник просив визначити обвинуваченому заставу у розмірі 300000 гривень, при цьому, захисник наполягав на тому, що стосовно його підзахисного необхідно припинити додатковий обов`язок у вигляді зобов`язання носити електронний засіб контролю.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання. Вказав, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту застосовується щодо нього вже рік, і за цей час він не допускав порушень своїх процесуальних обов`язків. Наполягав, що запобіжний захід перешкоджає його трудовій діяльності, зокрема в частині обов`язків щодо організації спортивних змагань. Вказував, що усвідомлює той факт, що запоіжний захід у вигляді застави є більш суворим стосовно того, що застосовано до нього наразі, однак він усвідолено погоджується на таку зміну запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник, адвокат ОСОБА_9 , підтримали заявлене клопотання.

Прокурор ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання захисника, вважаючи клопотання необґрунтованим та просив відмовити у його задоволенні. Зазначав, що обвинувачений не може просити про застосування щодо нього більш суворого запобіжного заходу. Крім того прокурор вказував на безпідставність доводів щодо перешкоджання трудовій діяльності шляхом обмеження обвинуваченого в пересуванні, вказуючи, що обвинувачений має право вмотивовано звертатись до прокурора за дозволом на виїзд за межі регіону проживання.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятої статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Так, 13 жовтня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного, до 11 грудня 2023 року включно.

Так, виходячи зі змісту ст.201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, у тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду.

У силу ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний, крім передбачених ст.177 КПК України ризиків, оцінити у сукупності інші обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у інкримінованому правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків та низку інших факторів, які мають суттєве значення для застосування певного запобіжного заходу.

Врахування зазначеного, а також тлумачення норм ст.ст. 177, 194 КПК у їх системному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить суд до висновку, що під час вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу оцінка зібраних доказів має спрямовуватися не на досягнення твердого переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра або обвинувачення обґрунтованими.

При цьому, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

В межах даного кримінального провадження застосований запобіжний захід до ОСОБА_4 неодноразово продовжувався, в ході чого досліджувалось питання обґрунтованості підозри, повідомленої останнім.

На даний час ОСОБА_4 , набув статусу обвинуваченого та за результатами судового розгляду суд здійснюватиме оцінку доказів, що будуть надані сторонами кримінального провадження.

При цьому, зважаючи на перелік доказів, який наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування, який долучений до обвинувального акта, та раніше оголошеному клопотанні прокурора про долучення письмових доказів до матеріалів клопотання, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що доводи прокурора про наявність у нього достатніх доказів для доведення висунутого обвинувачення є очевидно необґрунтованими та довільними.

При цьому суд нагадує, що обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду, що не виключає можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

В якості підстави для зміни запобіжного заходу захисник, зокрема, вказує на те, що 05 грудня 2022 року протоколом чергової конференції Всеукраїнської громадської організації «Федерація боксу України» в с.Яблуниця Івано- Франківської області було розглянуто на порядку денному питання про скасування колишнього складу Наглядової Ради ФБУ та призначення нових членів, відповідно до якого було вирішено Віце-президентом ФБУ по роботі з відокремленими підрозділами обрати ОСОБА_4 .

Захисник наполягає, що ОСОБА_4 , як Віце-президенту по роботі з відокремленими підрозділами з метою виконання покладених на нього обов`язків необхідно їздити до міста Києва, а перебуваючи під домашнім арештом в м. Ужгород, за твердженнями захисника, це неможливо.

Крім того, захисник вказує, що наявність засобу електронного контролю на тілі обвинуваченого, підриває його репутацію та довіру з боку оточуючих.

Окремо захисник також вказує на відсутність доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, стосовно його підзахисного.

Разом з тим, за наслідками розгляду такого клопотання захисника, колегія суддів приходить до висновку, що доводи захисника у повному їїх обсязі були враховані судом в ухвалі від 13 жовтня 2023 року при продовженні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби.

Оцінивши доводи обох сторін у сукупності колегія суддів приходить до переконання, що станом на день розгляду даного клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 обставини, які враховувались судом при застосуванні вказаного виду запобіжного заходу до обвинуваченого та продовження строку його дії, не змінились та ризики не зменшились.

При застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік обвинуваченого, його стан здоров`я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , дані про його соціальні зв`язки та спосіб життя.

При цьому, суд вважає обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт не забезпечить попередження вищезазначених ризиків.

Крім того, суд нагадує, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у суді розглядається інше кримінальне провадження за ч. 1 ст. 345 КК України, де діяння, інкриміноване ОСОБА_4 , вчинене під час дії запобіжного заходу у виді ще більш тяжкого запобіжного заходу - запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні.

При цьому з клопотання захисника не вбачаються такі суттєві обставини, що виникли після прийняття попереднього рішення про продовження застосування запобіжного заходу, про які стороні захисту не було відомо, що дають підстави вважати, що відпали ризики, які слугували для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

Положення ч. 1 ст. 194 КПК України встановлюють імперативну заборону застосування запобіжного заходу у разі недоведення сторонами кримінального провадження обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В контексті цього питання колегія суддів нагадує, що наразі до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, який є більш м`яким ніж запобіжний захід у вигляді застави, при цьому жодного обгрунтування того, що вказаний запобіжний захід виявився недостатнім для запобігання встановленим судом ризикам - стороною захисту не наведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на заставу - не грунтуються на положеннях чинного законодавства, суперечать вимогам ч. 1 ст. 194 КПК України, з огляду на що - таке клопотання не підлягає задоволенню.

Крім того, положення ч. 5 ст. 194 КПК України передбачають, що суд застосовуючи відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Так, у своєму клопотанні від 13.10.2023 року, прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію обов`язків, покладених на обвинувачених ухвалою від 18.11.2022 року, зокрема і обов`язку носити засіб електронного контролю, про скасування якого захисник ОСОБА_8 просить в даному клопотанні.

Оцінюючи твердження сторони захисту щодо необхідності скасувати раніше покладений на обвинуваченого обов`язок носити засіб електронного контролю, суд нагадує учасникам судового провадження, що застосування до обвинувачених запобіжного заходу безперечно є втручанням у їх права та свободи, однак, враховуючи наявні ризики, колегія суддів, дійшла до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинувачених на особисту свободу, а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у даному випадку є виправданим та співрозмірним завданням кримінального провадження.

В той же час, враховуючи твердження обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, адвоката ОСОБА_8 , про виникнення перешкод для здійснення ним законної діяльності, пов`язаної із його обов`язками як віце-президента Федерації боксу України, колегія суддів нагадує сторонам кримінального провадження, що відповідно до Розділу ІІІ інструкції про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, уповноважений працівник поліції мав роз`яснити обвинуваченому про необхідність інформування органу Національної поліції про наміри залишити житло в заборонений час, зокрема при отриманні виклику слідчого, прокурора, судового виклику; відлучення з дозволу слідчого, прокурора або суду; хворобу, виникнення стихійного лиха тощо.

З огляду на таке формулювання норм, що регулюють порядок виконання ухвали про застосування чи продовження строку дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слід зробити висновок, що в разі виникнення службової необхідності, зокрема необхідності відрядження до іншого населеного пункту, обвинувачений не позбавлений можливості звернутись до суду з клопотанням про надання дозволу на відлучення з житла у заборонений час або певний період, надавши відповідні документи на підтвердження таких обставин.

Разом з тим обвинувачений не звертався до суду із подібними клопотаннями, а також не надав документів на підтвердження того, що ВГО «Федерація боксу України» мала намір направити його у відрядження поза межами м. Ужгород, і, відповідно, суд не відмовляв обвинуваченому на наданні такого дозволу.

Таким чином доводи сторони захисту про невиправдане перешкоджання законній діяльності обвинуваченого є такими, що невідповідають дійсності, а отже доводи про неможливість застосування до обвинуваченого, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з вказаних підстав, колегією суддів до уваги не приймаються.

З урахуванням наведеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що захисником ОСОБА_8 не наведено переконливих обставин, які б свідчили про наявність підстав для зміни запобіжного заходу, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з домашнього арешту на заставу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 201, 331, 350, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з домашнього арешту на заставу - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголосити 16 листопада 2023 о 10 год. 40 хв.

Судді: