Рішення № 115134106, 31.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15109/20-ц

Категорія 36

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Соколова О.М.

при секретарі судових засідань - Матвійчуку В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року адвокат Конюшко Денис Борисович в інтересах ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (далі - відповідач 1, ТДВ «СК «Київ Ре»), в якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 17 437, 64 грн. і витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 000,00 грн., а всього 19 437,64 грн. та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що17.03.2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «KIA», днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ 21150», днз НОМЕР_2 . В результаті вищевказаної ДТП транспотрний засіб «ВАЗ 21150», днз НОМЕР_2 отримав значні механічні пошкодження, а законному володільцю ОСОБА_1 були завдані матеріальні збитки.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.04.2019 року винною особою у скоєнні правопорушення визнано ОСОБА_2 .

На момент скоєння вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АМ8368835, виданого ТДВ «СК «Київ Ре». Так, позивач звернувся до відповідача та надав усі документи в тому числі Заяву про страхове відшкодування. Проте, на дату подання позову позивач так і не отримав належного йому страхового відшкодування.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.03.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) та надано позовну заяву в новій редакції, відповідно до якої позивач просив суд, стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування у розмірі 17 437, 64 грн. і витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 000,00 грн., а всього 19 437,64 грн.; стягнути з відповідача 2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 6537,68 грн. тиа моральну шкоду у розмірі 8 000,00 грн.; стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 6840,80 грн.

17.12.2021 року відповідно до розпорядження № 509 від 17.12.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з смертю судді Писанця В.А.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2021 року цивільну справу №757/15109/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре», про стягнення страхового відшкодування - прийнято до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2022 року клопотання представника позивача про залучення до участі в справу співвідповідача - задоволено. Залучено до участі у справі № 757/15109/20-ц в якості співвідповідача - ОСОБА_2 .

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, разом з тим, в матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи у відсутність сторонни позивача, вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач -1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, відзив на позов не подав.

Відповідач -2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, відзив на позов не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Матеріалами справи встановлено, що 17.03.2019 року о 14 год. 05 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві на перехресті вул. В. Вал та вул. Почайнинська, не виконала вимоги дорожньою знаку 2.2 Проїзд без зупинки заборонено та здійснила зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 21150», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався на зелений дозволений сигнал світлофора, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила п. 8.4 в ПДР та скоїла правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.04.2019 року у справі № 758/4438/19, відповідача 2 визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст. 124 КУпАП та приятгуто до аднімістративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до матеріалів справи, на момент скоєння вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача 2 була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АМ/8368835, виданого ТДВ «СК «Київ Ре».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі- Закон України № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо - транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 2 та 3 статті 34 Закону України № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків; якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно з ст. 35 Закону України № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 2 ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або здійснити виплату страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 36 Закону України № 1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Відповідно до матеріалів справи керуючись вказаними нормами позивач звернувся до відповідача 1 та надав усі необхідні документи, в тому числі Заяву про страхове відшкодування.

Згідно з ст. 22 Закону України № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сумм, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну вналідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.29 Закону №1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу 3 урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З метою самостійного визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу

«ВАЗ 21150», днз НОМЕР_2 , позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності

«ЕКСПЕРТ-СЕРВІС АВТО» (оцінювач Красоткін М.Ю. ), який здійснив оцінку матеріального

збитку завданого власнику транспортного засобу.

Згідно Звіту № МК0067_19_FO_НОМЕР_7 від 23.11.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «ВАЗ 21150», днз НОМЕР_4 , становить 17 437,64 грн.

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Ураховуючи те, що позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої додав документи, що підтверджують розмір збитку, а відповідач 1 не прийняв відповідне рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови від її виплати, наявні підстави для виплати відповідачем страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі.

Також, відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону №1961-IV, якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Так, позивач вимушений був понести додаткові витрати у розмірі 2 000,00 грн. на послуги суб`єкта оціночної діяльності «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС АВТО» (оцінювач Красоткін М.Ю. ), який здійснив оцінку вартості матеріального збитку завданого транспортному засобу позивача - «ВАЗ 21150», днз НОМЕР_4 , що підтверджується Актом здачі-прийняття послуг № МК006719 FO НОМЕР_7 і квитанцією до прибуткового касового ордеру № 0022.

Частиною шостою статті 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як встановлено згідно з актом виконаних робіт від 24.11.2019 року вартість робіт із проведення оцінки вартості матеріального збитку завданого транспортному засобу позивача складає 2 000,00 грн.

Таким чином, з відповідача 1 на користь Позивача підлягає стягненню витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджені позивачем документально.

Щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням з відповідача 2, суд зазначає наступне.

Так, розмір належного страхового відшкодування, що підлягає виплаті від ТДВ «СК «Київ Ре» на користь позивача становить 17437,64 грн., проте відповідно до Звіту № МК0067 19 ГО НОМЕР_4 від 23.11.2019 року вартість відновлювального ремонту КТЗ «ВАЗ 21150», днз НОМЕР_8, складає 23 975,32 грн.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У Постанові від 22.04.2019 Верховний Суд (справа № 761/14285/16-ц) зазначає: «Посилання

заявника у касаційній скарзі на необхідність позивачем відремонтувати автомобіль та

надати акт виконаних робіт у підтвердження понесених збитків суперечить положенням

статті 22 ЦК України відповідно до якої збитками с втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи».

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнания, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,

відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 «Про

практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Окрім цього, відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання

застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст.1192 ЦК України.

Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Аналогічні роз`яснення були надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в розділі «Порядок визначення шкоди, у тому числі при повному чи частковому знищенні автомобіля» Узагальнення «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках».

Таким чином, з урахуванням практики Верховного Суду, оскільки потерпілий має беззаперечне право на відшкодування шкоди її заподіювачем у повному обсязі, позивачу має бути відшкодована шкода, завдана внаслідок ДТП відповідачем 2 як винуватцем ДТП.

Вина відповідача 2 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.04.2019 року про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Тому з відповідача 2 на користь Позивача підлягає стягненню різниця

між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Як зазначалося вище, розмір належного страхового відшкодування, що підлягає виплаті від ТДВ «СК «Київ Ре» на користь позивача становить 17 437,64 грн., проте відповідно до Звіту №МК0067_19_FO_НОМЕР_8 від 23.11.2019 вартість відновлювального ремонту КТЗ «ВАЗ 21150», днз НОМЕР_8, складає 23 975,32 грн.

Отже, з відповідача 2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і належною страховою виплатою у розмірі: 23975,32 грн. - 17437,64 грн. = 6 537,68 грн.

Зазначена вимога відповідає практиці Верховного Суду, зокрема викладеній в постанові ВСУ від 11.12.2019 року у справі № 570/5831/16-ц.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

У позові позивач також просить стягнути із відповідача 2 8 000,00 грн. моральної шкоди, яка спричинена йому внаслідок пошкодження належного йому автомобіля з вини відповідача 2, безпосереднього винуватця ДТП.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пунктами 1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 визначено, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Через звернення до суду за відшкодуванням матеріальних збитків, згідно п.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач, вказує, що належний йому автомобіль був його основним засобом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачу душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, а відтак суд приходить до висновку про факт завдання моральної шкоди позивачу, та вважає, що моральна шкода у розмірі 8 000,00 грн. відповідає принципу розумності і справедливості.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини третьої ст. 12, частини першої, шостої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розмір суми страхового відшкодування наданий позивачем відповідачами у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.

За вказаних обставин та відповідних норм законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збій у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно задоволеним позовних вимог, тобто з Товариства з додатковою відповідальністю (57,2%) 443,10 грн. та з ОСОБА_2 (42,8%) 397,70 грн.

Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що позивачем підтверджено факт оплати таких послуг.

Так, згідно ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення КСУ від 30.09.2009 №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, та відповідно до ч.2 цієї статті підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На основі Договору № 12/12/19-ЮП/ІL від 10.12.2019 року, укладеного між позивачем та адвокатом Конюшко Олександром Євгеновичем, останній надав Замовнику послуги (вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням) загальною вартістю 6 000,00 грн. (з розрахунку 1 000,00 грн. за годину), що підтверджується Актом виконаних робіт № 1 та квитанцією про оплату.

За встановлених обставин та відповідних тому правових норм з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог, тобто з Товариства з додатковою відповідальністю 3 162,00 грн. та з ОСОБА_2 2 838,00 грн.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 526, 610, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 274-280, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 17 437,64 грн. та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 000,00 грн., а всього 19 437,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 6 537,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 443,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 397,70 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 162,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 838,00 грн.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач 1 - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»: вул. Тютюнника, буд. 13-Б, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 33442139.

Відповідач 2 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 31.10.2023 року.

Суддя О.М.Соколов