Рішення № 115134100, 15.11.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29174/22-ц

Категорія 64

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань Матвійчуку В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 757/29174/22-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості та просить суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які є власниками квартири АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 42 538,40 грн.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які є власниками квартири АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» суму інфляційних втрат у розмірі 3 015,65 грн. та 3 % річних у розмірі 1 060,37 грн.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які є власниками квартири АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які є власниками квартири АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування вказаної позовної заяви, представник позивача зазначив, що відповідачі не сплачують комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, чим порушують права позивача, у зв`язку з чим товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2022 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Разом з цим, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримав, просив задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не подали до суду.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так,матеріалами справи встановлено, що 01.07.2017 року, ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло на подальшу експлуатацію та обслуговування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу від 01.07.2017 року.

ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири, серія номер: 628, виданого 19.04.2017 року, належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , згідно договору купівлі-продажу квартири, серія номер: 628, виданого 19.04.2017 року, належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 .

Відповідач, як власник квартири та споживач житлово-комунальних послуг, згідно статей 156, 162 ЖК Української РСР зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Згідно розрахунку заборгованості б/н від 12.10.2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого для здійснення запису операцій, що відображають розрахунки власника квартири АДРЕСА_1 з позивачем, станом на 12.10.2022 року існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг на суму 42 538,40 грн. за період з 01.02.2020 року по 31.09.2022 року.

Позивач вказує, що на даний час заборгованість не сплачена та завдає збитків товариству, у зв`язку з чим здійснюється нарахування інфляційних втрат у розмірі 3 015,65 грн. та 3 % річних у розмірі 1060,37 грн. за період з 01.02.2020 року по 31.01.2022 року.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Приписами ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642, 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок індивідуального споживача укладати договори про надання житлово-

комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а п. 2 ч. 2 ст.

8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язання виконавця комунальної послуги готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг

визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Форма і зміст (умови) Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були затверджені постановою Кабінету Міністрів

України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та діяли до 05.09.2018 року (тобто в період коли Позивач надавав житлово-комунальні послуги Відповідачеві).

Згідно з ч.3 ст.6, ч.1 ст. 630 ЦК України, вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

Тобто, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на

оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні

послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59це 13, Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 20 квітня 2016 року № 6-2951пс15 від 15.03.2018 № 401/710/15-ц).

Враховуючи все вищевикладене, оскільки зміст і форма Типового договору затверджена на законодавчому рівні, і для його укладення необхідно було лише бажання Відповідача на його укладення. Крім того, відповідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити

житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Так, відповідно до матеріалів справи, позивач звертає увагу, що відповідно до Акту приймання-передачі будинку позивач був Виконавцем функцій з своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . З січня 2018 по лютий 2020 року відповідачі отримували житлово-комунальні послуги, не відмовлялися від їх отримання, отримували рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги, які містять у собі суму заборгованості. Також, від відповідачів не надходило жодного звернення на адресу позивача з відповідними заявами та необхідними документами, які б могли підтверджувати тимчасову відсутність споживача у житловому приміщенні в спірний період. Окрім того, жодних заяв про відмову від користування житлово-комунальних послуг, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг відповідачем не заявлялось.

Підтвердженням того, що позивачем дійсно надавались житлово-комунальні послуги є копії Актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії Договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012 р., Договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.10.2012 р., Договору № 03-6907 від 01.02.2014; Договору №47 від 01.10.2012.

Водночас, зменшення розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в разі відсутності споживача, чинним законодавством не передбачена.

З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.10.2013 року.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, а стаття 322 ЦК України наголошує на те що, Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач, будучи власником майна, зобов`язаний його утримувати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частина 1 статті 625 визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошової о зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% (три проценти) річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу У країни нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% (трьох процентів) річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Передбачена, п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини 2 статті 625 ЦК (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6- 68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які посилається у позовній заяві, а стороною відповідачів вони не спростовані.

Перевіривши наведений представником позивача розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтовані, і тому позов про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачами належним чином не спростовано доводів позивача.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Закарлюка Н.С. 15.09.2022 року було укладено Договір про надання правової допомоги № 15/9. Крім того до матеріалів справи представником позивача було долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002974. Разом з тим, на час ухвалення рішення ні позивачем, ні представником позивача не було надано до суду: акту прийому-передачі з описом виконаних робіт та квитанцій про оплату, на необхідність подання яких прямо вказує частина третя статті 137 ЦПК України.

Виходячи з вище викладено, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення пропорційно з кожного із відповідачів судових втрат у вигляді плати за професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 481, 00 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 55, 61, 129 Конституції України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 612,625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-280, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які є власниками квартири АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 42 538,40 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які є власниками квартири АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» суму інфляційних втрат у розмірі 3 015,65 грн. та 3 % річних у розмірі 1 060,37 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які є власниками квартири АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 , офіс 1004, р/р IBАN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК» по м. Києву та Київській обл.,МФО 351005, Код ЄДРПОУ 36844047, ІПН 368440426550, тел.: 359-10-51).

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення буде складено 15.11.2023 р.

Суддя О.М.Соколов