Рішення № 115134088, 31.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3133/22-ц

Категорія 43

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Соколова О.М.

при секретарі судових засідань - Матвійчуку В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року адвокат Маляренко Тетяна Сергіївна в інтересах ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» (далі - відповідач 1, ПрАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп»), ОСОБА_2 (далі- відповідач 2, ОСОБА_2 ) в якому просив стягнути з відповідача 1 несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 16 202 грн. 10 коп., а також на момент задоволення позову стягнути інфляційне нарахування та 3 % річних, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування починаючи з 11 листопада 2021 року; стягнути з відповідача 1 несплачену суму за проведення автотоварознавчого дослідження (оцінки) ТЗ у розмірі 2 000,00 грн.; стягнути з відповідача 1 несплачену суму франшизи в розмірі 2 000,00 грн.;стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. пропорційно з кожного з цих відповідачів; стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 сплачений судовий збір та судові витрати у вигляді плати за професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. пропорційно з кожного з відповідачів.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 07.07.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Infinity Q70», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка зупинилася після першої ДТП, що сталася раніше. В результаті вищевказаної ДТП транспортному засобу позивача були завдані технічні пошкодження та матеріальні збитки. Відповідач 2 одразу визнав свою провину. Тому був складений Електронний євро протокол № CDE2672FE9AF. На момент скоєння вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача 2 була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР/121338, виданого АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» від 28.12.2020 року. 08.07.2021 року позивач надіслала на електронну пошту відповідача 1 Повідомлення про ДТП з усіма необхідними документами, а оригінали документів направила Укрпоштою. Відповідач 1 прийняв документи позивача та зареєстрував справу № 9985 від 12.07.2021 року. Станом на день подання позовної заяви відповідачем 1 не було ні повідомлено про огляд ТЗ, ні направлено представника чи експерта для цього. Так позивач надала Звіт про вартість матеріального збитку від СОД ТОВ «Пасат Консалтінг Груп», згідно з яким відновлювальна вартість пошкодженого автомобіля становить 18 202 грн. 10 коп. На підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР/1213338 відповідачу 2 вказано розмір франшизи, що складає 2000,00 грн. то загальний розмір матеріального відшкодування складає 22 202,00 грн., з яких 16 202,00 грн. - вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, що стягується з відповідача 1; 2 000,00 грн. - вартість за проведення експертизи , що стягується з відповідача 1; 2 000,00 грн. - розмір франшизи, що має бути вирахуваний з відповідача 2. 29.07.2021 року позивач відправила Укрпоштою до відповідача 1 Заяву про страхове відшкодування та всі інші необхідні документи, а 30.07.2021 року направила email-лист з усім даним пакетом документів в електронному вигляді. Відповідач 1 в email-листі надав відповідь: «Документи отримані та долучені до справи», але жодного рішення ні в якому форматі так і не надав. 23.09.2021 року позивач звернулася з email-листом до відповідача 1 з уточненням чи є у відповідача 1 всі необхідні документи для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування, на що отримала відповідь «На жаль, тимчасово не можемо фізично глянути на вашу справу, але якщо вірити пошті, то Ви надіслали усе. Щодо виплати страхового відшкодування - перевірка НБУ закінчилася, після чого були встановлені певні вимоги для повернення ліцензії нашою компанією.». Позивач вважає, що всі необхідні документи для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування були надані відповідачу 1 - 29.07.2021 року. Таким чином кінцевим строком для виплати страхового відшкодування було 11.11.2021 року. Однак незважаючи на приписи чинного законодавства України, відповідач 1 станом на день подання позову до суду, виплату страхового відшкодування не здійснив, офіційно причин затримки у виплаті не було повідомлено. Позовну вимогу про стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що у результаті вищезазначеної ДТП було ушкоджено майно, яке на праві власності належить позивачу, який використовувався позивачем для своїх потреб та активного способу життя. Відповідачі в добровільному поза судовому) порядку, не компенсували спричиненні позивачу матеріальні збитки, у зв`язку з чим, позивач була змушена впродовж тривалого часу самостійно шукати гроші для здійснення ремонту свого пошкодженого транспортного засобу за власні кошти. Все це призвело до пригніченого стану позивача та нервового відношення до всього,що її оточувало, а також мало негативний вплив на розподіл власного бюджету. Через пошкодження транспортного засобу позивач позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, змушена користуватись громадським транспортом під час вирішення особистих та робочих питань.

Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) позивач звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2022 року заяву ОСОБА_1 до ПАТ Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою залишено без руху.

13.09.2022 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2022 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у вищевказаній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

23.06.2023 року на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, останній вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню виключно з відповідача 1 - ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП». Зазначив, що одразу після ДТП визнав свою провину та всі інші умови, що дозволило скласти електронний євро протокол. На момент скоєння ДПТ цивільно - правова відповідальність відповідача 2 була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР/1213338, виданого Відповідачем-1 - ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» від 28.12.2020 року, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого - 130 000 грн. згідно вказаного полісу, зазначено розмір франшизи - 2000,00 грн., яку відповідач 2 оплатив на картковий рахунок позивача 22.05.2023 року. В зв`язку з чим, відповідач 2 вважає, що повністю виконав майнові вимоги позивача. Крім того, відповідач 2 не погоджується з розміром моральної шкоди визначеною позивачем у розмірі 20 000,00 грн. - пропорційно з кожного відповідача, виходячи з того, що позивачем не вказано з яких міркувань остання виходила визначаючи розмір моральної шкоди, будь-яких доказів цього позивач не надає. Крім того, відповідач 2 не погоджується з відшкодуванням витрат по оплаті професійної правничої допомоги.

29.08.2023 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, разом з тим, в матеріалах справи міститься заява від позивача про розгляд справи у відсутність позивача, вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач 1 у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав; про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, відзив на позов подав; про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Матеріалами справи встановлено, що 07.07.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Infinity Q70», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка зупинилася після першої ДТП, що сталася раніше. В результаті вищевказаної ДТП транспортному засобу позивача були завдані технічні пошкодження.

Оскільки відповідач 2 одразу визнав свою провину та усі інші умови, до яких відносяться: відсутні травмовані (загиблі) люди; водії учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності; наявна згода водіїв транспортних засобів учасників ДТП щодо її обставин; у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, відповідали складанню європротоколу.

Так, був складений Електронний європротокол №CDE2672FE9AF від 07.07.2021 року.

В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу позивача були завдані технічні пошкодження.

Відповідно до матеріалів справи, на момент скоєння вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача 2 була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АР/1213338, виданого АТ "СГ "Ю.БІ.АЙ-КООП" від 28.12.2020 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо- транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок

якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 2 та 3 статті 34 Закону України № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків; якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно з ст. 35 Закону України № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 2 ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або здійснити виплату страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 36 Закону України № 1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Відповідно до матеріалів справи 08.07.2021 року позивач надіслала на електронну пошту відповідача 1 Повідомлення про ДТП з усіма необхідними документами, а оригінали документів направила Укрпоштою. Відповідач 1 прийняв документи позивача та зареєстрував справу № 9985 від 12.07.2021 року.

16.07.2021 року позивач звернулася до відповідача 1 із запитом коли буде назначена дата огляду ТЗ їхнім експертом, на що отримала відповідь, дослівно « Ліцензію нам ще не відновили. Після відновлення ліцензії оцінки почнуть проводитися …»

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Оскільки відповідачем 1 не було ні повідомлено про огляд ТЗ, ні направлено представника чи експерта для цього, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик не направив свого представника, тому позивач має право та підстави пред`явити Звіт про вартість матеріального збитку від СОД ТОВ «Пасат Консалтінг Груп».

Так, згідно з Звітом про вартість матеріального збитку від 09.07.2021 року відновлювальна вартість пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Outlander» становить 18 202,10 грн.

На підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР/1213338 відповідачу 2 вказано розмір франшизи, що складає 2000,00 грн. то загальний розмір матеріального відшкодування складає 22 202,00 грн., з яких 16 202,00 грн. - вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу; 2 000,00 грн. - вартість за проведення експертизи; 2 000,00 грн. - розмір франшизи.

Відповідно до матеріалів справи 29.07.2021 року позивач відправила Укрпоштою до відповідача 1 Заяву про страхове відшкодування та всі інші необхідні документи, а 30.07.2021 року направила email-лист з усім даним пакетом документів в електронному вигляді. Відповідач 1 в email-листі надав відповідь: «Документи отримані та долучені до справи», але жодного рішення ні в якому форматі так і не надав. 23.09.2021 року позивач звернулася з email-листом до відповідача 1 з уточненням чи є у відповідача 1 всі необхідні документи для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування, на що отримала відповідь «На жаль, тимчасово не можемо фізично глянути на вашу справу, але якщо вірити пошті, то Ви надіслали усе. Щодо виплати страхового відшкодування - перевірка НБУ закінчилася, після чого були встановлені певні вимоги для повернення ліцензії нашою компанією.».

Таким чином кінцевим строком для виплати страхового відшкодування було 11.11.2021 року. Однак незважаючи на приписи чинного законодавства України, відповідач 1 станом на день подання позову до суду, виплату страхового відшкодування не здійснив, офіційно причин затримки у виплаті не було повідомлено.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 31 березня 1995 року №4. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, обов`язок доказування наявності чи відсутності вини заподіювача в спричиненні шкоди покладається на відповідача, в той час, коли позивач повинен довести наявність такої шкоди та її розмір.

Відповідно до п. 1.4 Закону України № 1961-IV особами, відповідальність яких застрахована є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Оскільки, цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок ДТП є відповідач 1.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується копією електронного євро протоколу №CDE2672FE9AF від 07.07.2021 року.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, що завдано ОСОБА_1 підтверджується Звітом № 09/07-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 09.07.2021 року, складеного СОД ТОВ «Пасат Консалтинг Груп».

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1961-IV , страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Згідно п. 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України № 1961-IV , у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону України № 1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,) заяву про страхове відшкодування.

Так, судом було встановлено, що позивач зверталася до ПрАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте відповідач 1 не надав позивачу відповіді та не сплатив страхове відшкодування.

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, тимчасова зупинка або анулювання ліцензій та/або втрата членства в МТСБУ жодним чином не звільняє страховика від необхідності виконувати свої зобов`язання за вже укладеними договорами страхування та не припиняє їхню дію.

Ураховуючи те, що позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої додала документи, що підтверджують розмір збитку, а відповідач 1 не прийняв відповідне рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови від її виплати, наявні підстави для виплати відповідачем 1 страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до п. 5 ст. 36 Закону України № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення інфляційного нарахування, 3 % річних, а також пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з відповідача 1 задоволенню не підлягає, оскільки стороною позивача на час ухвалення рішення по справі не надано відповідних розрахунків.

Щодо вимог позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 несплачену суму франшизи в розмірі 2 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, матеріалами справи вже було встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача 2 була застрахована відповідно до копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АР/1213338, виданого Відповідачем-1 ПАТ «СГ «Ю.БІ. АЙ-КООП» від 28.12.2020 р., з лімітом відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілого 130 000 грн.

Згідно вказаного полісу, зазначено розмір франшизи - 2000,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи відповідач 2 визнав свою провину та всі інші умови, що дозволило позивачу та відповідачу 2 скласти електронний євро протокол.

22.05.2023 року відповідачем 2 було здійснено оплату на картковий рахунок позивача в розмірі 2 000,00 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містить копія платіжної інструкції від 22.05.2023 року.

В зв`язку з чим, відповідач 2 повністю виконав вказану майнову вимогу позивача, яка була до нього заявлена згідно даного позову.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

У позові позивач також просить стягнути пропорційно з кожного із відповідачів 20 000,00 грн. моральної шкоди, яка спричинена їй внаслідок пошкодження належного їй автомобіля.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Разом із тим, позовна вимога про стягнення моральної шкоди була заявлена до ПрАТ «СГ «Ю.Бі.Ай-Кооп» та ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 22.1 Закону України № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Приписами п. 23.1 Закону України № 1961-IV визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 26-1 вказаного Закону встановлено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно положень ст. 28 Закону України № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що страховиком згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може бути здійснена відшкодування моральної шкоди лише у випадку заподіяння шкоди життю або здоров`ю потерпілого. Відшкодування старховиком моральної шкоди, яка спричинена внаслідок пошкодження майна потерпілого цим Законом не передбачена.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку завданням фізичного болю.Розмір

грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від

характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення

здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з

урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру

відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно п. 4 ППВСУ № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Так, позивачем не зазначено з яких міркувань вона виходила визначаючи розмір моральної шкоди саме у розмірі 20 000,00 грн. пропорційно з кожного відповідача, з чого вона складається та якими доказами підтверджується.

Згідно п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до її збагачення.

Позивачем зазначено, що моральна шкода полягає в тому, що в неї було пошкоджене майно - автомобіль, вона не мала змоги користуватися пошкодженим автомобілем, що потягнуло хвилювання, стрес, негативний психоемоційний стан, пригнічення, безсоння та кошмари, пошук коштів на ремонт, необхідність спілкуватися з адвокатом, але будь-яких доказів цьому позивач не надає.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин в цій частині вимоги позову є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Маляренко Тетяною Сергіївною 24.12.2021 року було укладено Договір про надання правової допомоги. Крім того до матеріалів справи представником позивача було долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК № 001432 від 28.09.2018 року та копію ордеру. Разом з тим, на час ухвалення рішення ні позивачем, ні представником позивача не було надано до суду: акту прийому-передачі з описом виконаних робіт та квитанцій про оплату, на необхідність подання яких прямо вказує частина третя статті 137 ЦПК України.

Виходячи з вище викладено, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення пропорційно з кожного із відповідачів судових втрат у вигляді плати за професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, частиною шостою статті 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, відповідно до матеріалі справи, 09.07.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» було укладено Договір № 09/07-ТЗ про проведення авто товарознавчого дослідження (оцінки) ТЗ. Так, відповідно до п. 3.2 вказаного договору за послуги за п. 1.1.Договору Замовник сплачує виконавцю наступну винагороду 2 000,00 грн. - визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ.

Разом з тим, ні позивачем, ні представником позивача суду не надано доказів оплати вказаного замовлення та акт виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що одним із принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідач 1 на користь позивача суму в розмірі 2 000,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження (оцінки) ТЗ. Оскільки останні не підтверджені документально стороною позивача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, загальна ціна позову становить 40 202,10 грн. Звертаючись до суду з позовом, позивач просила стягнути з відповідача 1 в загальному 28 202,10 грн., що становить 70,15 % від ціни позову, а з відповідача 2 в загальному 12 000,00 грн., що становить 29,85 % від ціни позову. Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги до відповідача 1 в межах суми 16 202,10 грн., що становить 57,45 % від ціни позову, судові витрати зі сплати судового збору, що підлягають стягненню з відповідача 1 становлять: 570,13 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 22, 29, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, ст. ст. 988, 1166, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст.12, 13, 18, 82, 133, 139, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-Кооп» на користь ОСОБА_1 несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 16 202 (шістнадцять тисяч двісті дві) грн. 10 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-Кооп» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 570 (п`ятсот сімдесят) грн 13 коп.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1 - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП»: вул. Бастіона, буд. 5/13, м. Київ, 01014, ЄДРПОУ 31113488.

Відповідач 2 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 31.10.2023 року.

Суддя О.М.Соколов