Ухвала суду № 115133906, 15.11.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17386/23

Провадження №: 2-а/755/300/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., вивчивши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУГУ ДСНС України у Київській області, підполковника служби цивільного захисту Мариць Івана Петровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій останній просить суд поновити йому строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії КХ №000270 від 12 жовтня 2023 року; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії КХ №000270 від 12 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Вказаний адміністративний позов було передано в провадження судді Слободянюк А.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Вивчивши подані матеріали, вважаю за необхідне подану заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, відповідно до ст. 169 КАС України, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, 12 жовтня 2023 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії КХ №000270, на громадянина України ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ст. 1888 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. В пункті 3 постанови в графі "Примірник постанови отримав" міститься підпис про отримання згаданої постанови ОСОБА_1 12 жовтня 2023 року.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч. 2 ст. 286 КАС України).

При вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження постанови, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою посилається на те, що він поставив свій підпис у пустому бланку постанови, для підтвердження цього факту просить викликати та допитати в судовому засіданні свідка. Позивач також зазначає, що з приводу дачі роз`яснень щодо припису уповноваженого органу у сфері пожежної безпеки за 2019 рік звертався до відповідача з листом на електронну пошту 17 жовтня 2023 року з проханням дати роз`яснення щодо результатів перевірки. Фактично копію постанови від відповідача, як стверджує позивач, він отримав 27 жовтня 2023 року на електронну пошту санаторію разом з відповіддю на запит від 17 жовтня 2023 року №16, та додав скріншоти з електронної пошти цього органу.

Натомість, зі скріншоту, наданого відповідачем не вбачається, що лист прийшов з офіційної електронної адреси відповідача та має вкладення у вигляді оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, строк на звернення до суду з цим позовом не може бути поновлено з тих підстав, які зазначені у позовній заяві, за відсутності відповідних доказів обставин, на які посилається позивач.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, з урахуванням визнання судом підстави для поновлення пропущеного строку неповажною, суд убачає визначені законом підстави для залишення позову без руху та надання позивачеві можливості в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, подати до суду заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, долучивши докази на підтвердження поважності такого пропуску.

Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач, посилаючись на положення ст. 288 КпАП України, вважає, що звільнений від сплати судового збору, однак суд не може погодитись з таким твердженням, виходячи з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За статями 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 ст. 288 КпАП України передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КпАП України права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір". Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України "Про судовий збір".

Прийняття Закону України "Про судовий збір" не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону України "Про судовий збір", може регулюватися іншим законодавством (наприклад, ч. 2 ст. 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12.02.2015 "Про забезпечення права на справедливий суд", згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі України "Про судовий збір" такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України "Про судовий збір" серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" внесені зміни до положень КпАП України щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КпАП України визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 КпАП України постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон України "Про судовий збір" не передбачає.

Так, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП України, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовуватистатті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 161 КАС України, оскільки позивачем не додано документ про сплату судового збору в сумі 536,80 грн.

Зазначений судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами Дніпровського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA478999980313141206000026005

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно ч.3 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоячий орган (вищестоячій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст.223 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані із самовільним випалюванням рослинності або її залишків, порушенням встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, здійсненням суб`єктом господарювання господарської діяльності без декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки, невиконанням приписів, розпоряджень та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки (статті 77, 77-1, 120, 175, 175-2, 188-8).

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки і його заступники, головні державні інспектори з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та їх заступники, старші державні інспектори України з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, державні інспектори з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що в межах спірних правовідносин, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені, зокрема Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 223 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статті 223 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16 та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17.

Верховний Суд у вказаних справах виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Як вбачається, відповідачем у зазначеному позові заявник визначає заступника начальника відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУГУ ДСНС України у Київській області, підполковника служби цивільного захисту Мариць Івана Петровича, який в даному випадку, не може виступати самостійним відповідачем по справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідальний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

Також слід вказати, що Бучанське РУГУ ДСНС України у Київській області є структурним підрозділом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, підпорядковується Головному управлінню, що, відповідно також виключає можливість структурного підрозділу участі як відповідача у даній справи.

У розумінні приписів КАС України структурні підрозділи не можуть бути відповідачами в адміністративних справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, належним відповідачем у даному випадку може бути Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.

Згідно статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

Отже, з урахуванням досліджених судом матеріалів позовної заяви, зважаючи на положення діючого законодавства, відповідно до якого суд може за згодою позивача змінити первісного відповідача належним відповідачем лише за згодою позивача, судом роз`яснено позивачу належний склад сторін, а також пропонується висловити свою позицію з приводу заміни сторони відповідача, та у випадку згоди, надати до суду примірники позовної заяви у новій редакції із визначенням належного відповідача у справі. Примірники позовної заяви слід подати до суду відповідно до кількості учасників справи.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положення ст. 160 КАС України, позовна заява має бути повторно залишена без руху відповідно з наданням заявникові строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статями 122, 123, 248, 286, 294 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУГУ ДСНС України у Київській області, підполковника служби цивільного захисту Мариць Івана Петровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху та запропонувати позивачу в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Слободянюк