Ухвала суду № 115128483, 22.11.2023, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14684/23

Категорія 54

2/295/3154/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про відмову у відкритті провадження

22.11.2023 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., вирішуючи питання про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист цивільного права та інтересу недотриманням вимог закону при складанні проекту рішення про відмову у заяві від 08.05.2020 року, визнати незаконним офрмлення рішення 70 сесії від 30.07.2020 року та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою, якою просила визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача при незаконному складанні проекту рішення про відмову у задоволенні її заяви від 08.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою та додатку до нього, яким порушено її цивільні права та інтереси, просить визнати незаконною відмову у винесенні на розгляд 70 сесії, 30.07.2020 року проекту рішення про відмову, визнати незаконним офрмлення рішення 70 сесії від 30.07.2020 року, а також стягнути за рахунок Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради на її користь за вчинення 15 випадків недодержання вимог, встановлених законом при розгляді заяви від 08.05.2020 року моральну шкоду в розмірі 150 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що зверталася 08.05.2020 року до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га з метою оформлення права власності на земельну ділянку. Проектом рішення Житомирської міської ради «Про розгляд заяв суб`єктів земельних відносин стосовно надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою згідно з додатком. Згадуваний проект та саме рішення 70-ї сесії 7 скликання від 30.07.2020 року позивач вважає незаконним та таким, що завдало позивачу моральної шкоди в розмірі 150 000, 00 грн.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Полонця С.М. від 31.10.2023 року задоволено самовідвід.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 року головуючим суддею обрано суддю Чішман Л.М.

Дослідивши матеріали справи та вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист порушених і оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ і організацій гарантується їх правом на звернення у встановленому порядку з вимогою до компетентного органу, наділеного юрисдикційними функціями, розпочати діяльність по розгляду і вирішенню справи зі спірних правовідносин.

Позов - це цивільний процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою здійснення правосуддя у справах, що виникають у спорах з цивільних, сімейних, трудових, житлових, авторських та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. У суді порушується не спір, а цивільна справа (відкривається провадження у справі), органом захисту є суд, процесуальним засобом захисту є рішення, а позов є тільки засобом порушення судової діяльності на здійснення правосуддя, тобто процесуальним засобом реалізації права на судовий захист.

Позов у цивільному судочинстві - це вимога заінтересованої особи до суду про здійснення правосуддя у цивільних справах на захист прав та інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою. У такій вимозі до суду вміщується також вимога до відповідача. Елементи позову: предмет, підстава, зміст.

Предметом позову є та його частина, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити судове рішення (спірне право позивача та спірний обов`язок відповідача). Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках і окремим об`єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об`єкта або матеріального предмета позову.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, що тісно пов`язані з фактами матеріально-правового характеру, на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Це факти з приводу подання позову, які покликані обґрунтувати необхідність захисту прав чи інтересів позивача.

Як вбачається з позовної заяви, предметом оскарження є проект рішення Житомирської міської ради «Про розгляд заяв суб`єктів земельних відносин стосовно надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою», яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою згідно з додатком, а також саме рішення 70-ї сесії 7 скликання від 30.07.2020.

Саме такі правочини позивач вважає незаконними та такими, що завдали їй моральної шкоди.

Суд зазначає, що вимога про визнання незаконними дії та бездіяльності відповідача при незаконному складанні проекту рішення про відмову у задоволенні її заяви від 08.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою та додатку до нього, визнання незаконною відмови у винесенні на розгляд 70 сесії, 30.07.2020 року проекту рішення про відмову не носить правового характеру, оскільки оспорюване позивачем рішення фактично є проектом і не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків набуття чи позбавлення прав позивача.

Незгода позивача з незаконним складанням проекту рішення про відмову у задоволенні її заяви від 08.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою не підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки відсутність спору між сторонами унеможливлює здійснення судового захисту будь-яких прав позивача. Таким чином відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у відкритті провадження за вимогою про визнаня незаконними дій та бездіяльності відповідача при незаконному на думку позивача складанні проекту рішення про відмову у задоволенні її заяви від 08.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою та додатку до нього.

Щодо вимоги про оскарження рішення Житомирської міської ради 70-ї сесії 7 скликання від 30.07.2020 та стягнення моральної шкоди.

За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

При цьому частиною десятою статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 01.04.2010 №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник на етапі надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем, як уповноваженим органом місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Викладене узгоджується з правовим висновком, викладеними у Постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 361/2562/16-а (провадження № 11-1179апп18).

Отже,розгляд тавирішення вимогипро оскарження рішення Житомирської міської ради 70-ї сесії 7 скликання від 30.07.2020 та стягнення в наслідок його незаконності моральної шкоди належить до юрисдикції адміністративних судів, а доводи позивача про наявність у даному випадку цивільного спору суд вважає безпідставними та до уваги не бере.

Враховуючи предмет тапідставу вимоги ОСОБА_1 про оскарження рішення Житомирської міської ради 70-ї сесії 7 скликання від 30.07.2020 та стягнення в наслідок його незаконності моральної шкоди, суд приходить до висновку, що дана вимога не може бути розглянута межах цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином,суд дійшоввисновку,що вимоги ОСОБА_1 про оскарження рішення Житомирської міської ради 70-ї сесії 7 скликання від 30.07.2020 та стягнення в наслідок його незаконності моральної шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та у відкритті провадження слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України суд роз`яснює позивачу, що вирішення даної вимоги відноситься до компетенції адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 4, 16, 19, 186, 354 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист цивільного права та інтересу недотриманням вимог закону при складанні проекту рішення про відмову у задоволенні заяві від 08.05.2020 року, про оскарження рішення Житомирської міської ради 70-ї сесії 7 скликання від 30.07.2020 та стягнення моральної шкоди відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів, з дня її підписання.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22 листопада 2023 року.

Суддя Л.М. Чішман