Ухвала суду № 115123942, 01.08.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32798/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням слідчого СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023100060001531 від 30.07.2023,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2023 у провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023100060001531 від 30.07.2023.

Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12023100060001531 від 30.07.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.07.2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи чітко обізнаним, що в Україні введений воєнний стан, прибув до центральної частини міста Києва та приблизно о 12 год. 15 хв., зайшов до магазину «СІЛЬПО» (ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» код ЄДРПОУ 40720198), у ТРЦ «GULLIVER» що за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-А, що у Печерському районі міста Києва, перебуваючи в якому, у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна вчиненому в умовах дії воєнного стану.

Так, 30.07.2023, приблизно о «12» год. «20» хв., перебуваючи у приміщенні магазину «СІЛЬПО» (ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» код ЄДРПОУ 40720198), у ТРЦ «GULLIVER» що за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-А, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, вважаючи, що його дії носять таємний характер, керуючись корисливим мотивом, маючи на меті незаконно збагатитися за чужий рахунок, видаючи себе за доброчесного покупця, підійшов до полиць з виставленим товаром, з яких взяв: дві пачки фісташки Wonderful смажені солоні, артикул 918187, вартістю 237 гривень 15 копійок без ПДВ за одну пачку (474 гривні 30 копійок без ПДВ за дві пачки); салат вінегрет С, артикул 905059, вартістю 35 гривень 44 копійки без ПДВ; салат Олів`є літній С, артикул 905076, вартістю 62 гривні 95 копійок без ПДВ; макарони відварні з м`ясом С, артикул 910104, вартістю 84 гривні 14 копійок без ПДВ; Тефтелі м`ясні спец, артикул 743660, вартістю 77 гривень 97 копійок без ПДВ; гіоза з куркою, артикул 794731, вартістю 80 гривень 81 копійка без ПДВ; шоколад білий MilleniumGold ц/горіх та журавлина, артикул 57584, вартістю 41 гривня 55 копійок без ПДВ; дезодорант-спрей Old Spice Captain, артикул 778116, вартістю 84 гривні 99 копійок без ПДВ; три банки пива Hike Преміум з/б, артикул 196380, вартістю 27 гривень 36 копійок без ПДВ за одну банку (82 гривні 08 копійок без ПДВ за три банки); пиво Hike Blanche світле з/б, артикул 721555, вартістю 27 гривень 36 копійок, які поклав до пакету білого кольору, який був при ньому.

Після чого, не бажаючи припиняти свої злочинні дії, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на таємне викрадення чужого майна до кінця, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , попрямував до виходу із магазину «СІЛЬПО» (ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» код ЄДРПОУ 40720198), де пройшовши антикрадіжкові рамки магазину, був одразу зупинений працівниками охорони магазину, тим самим не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Своїми діями ОСОБА_5 міг завдати матеріального збитку ТОВ «Сільпо-Фуд» на суму 1056 (одна тисяча п`ятдесят шість) гривень 72 (сімдесят дві) копійки без ПДВ.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Слідчий вазує, що є підстави вважати, що підозрюваний

ОСОБА_5 вчинив злочин, який згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_5 , схильний до вчинення майнових злочинів, підлягає постійному контролю, нехтує нормами Закону, характеризується з негативної сторони, ухиляється від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, вважаю за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ході досудового розслідування отримані дані, які дають підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 , може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому є наявність достатніх обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході досудового розслідування, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи невідворотність покарання може не з`являтися до органу досудового розслідування, прокурора, суду, тобто існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даний час в ході проведення досудового розслідування встановлено що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований і відповідно підозрюваний не має стабільного заробітку та постійного джерела прибутку, також слід врахувати характер вчинення кримінального правопорушення, враховуючи вищевикладене існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід, щодо ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою.

Зазначені ризики виключають можливість застосування менш суворого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 та не зможуть забезпечити належний рівень гарантії доброчесності поведінки підозрюваного, оскільки тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання її винним не може нівелювати вищенаведеними ризиками.

Таким чином, беручи до уваги те, що ОСОБА_5 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів та підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, за яке санкцією передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років та, усвідомлюючи невідворотність покарання, може ухилятися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати, здійснювати тиск на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; а також в подальшому продовжувати злочинну діяльність, фізично здорова, спеціального лікування не потребує, малолітніх дітей на утримані немає, міцних соціальних зв`язків на території міст Києва немає, а тому враховуючи вищевикладені ризики, викладені обставини, що підтверджують наявність зазначених ризиків, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів

Прокурор доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Адвокат та підозрюваний в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, зазначивши, що підозра є необґрунтовано, а ризики надуманими, а тому клопотання є необґрунтоване та запобіжний захід занадто суворий.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, встановлено, що 30.07.2023 підрзрюваний ОСОБА_5 був затриманий та 31 липня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Токмак, Запорізької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресоюю: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками;протоколами допиту свідків;протоколом огляду відеозапису;речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та захисника з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбаченого у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід, враховуючи, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували вказані ризики.

Варто зазначити, що за встановлених обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Відтак, слідчий суддя вважає, що є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 28.09.2023, в межах строку досудового розслідування.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 26 840,00 (двадцять шість тисяч всімсот сорок) гривень, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Питання щодо доведеності вини у ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023100060001531 від 30.07.2023, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28.09.2023 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100060001531 від 30.07.2023.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 26 840,00 (двадцять шість тисяч всімсот сорок) гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_5 , виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в разі внесення застави, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це;

- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м. Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 28.09.2023 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1