Рішення № 115098428, 26.10.2023, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2751/23

Номер провадження 2/950/580/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання Сивоконь А.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ», треті особи: ОСОБА_2 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Мельник Роман Іванович приватний виконавець про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача, в якому просить: визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис№ 66,вчинений 27.01.2020приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуНезнайко Є.В.,в якомузапропоновано звернутистягнення знеї невиплаченів строкгрошові коштина користьТОВ «УМФАКТОРИНГ»; стягнути з відповідача усі понесені ним судові витрати, а саме: 1073 грн., 60 коп., на відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що спірним виконавчим написом порушено її права, оскільки нотаріус не перевірив факт безспірності суми заборгованості, пред`явленої до стягнення, та стягувачем для вчинення виконавчого напису нотаріусу було пред`явлено договір, який нотаріально не посвідчений. Тому виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися.

Позивачка в наданій заяві просила справу розглянути без її участі. Позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача надіслав заяву про визнання позову.

Треті особи про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, але в судове засідання не з`явилися з невідомих причин.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 27.01.2020приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуНезнайко Є.В., вчинено виконавчий напис № 66 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ»; а позивачкою заявлено вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення з відповідача усі понесені нею судові витрати, а саме: 1073 грн., 60 коп., на відшкодування судових витрат.

За даним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва - Мельник Р.І. 18.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61298011.

Не погодившись з вчиненням вказаної нотаріальної дії, позивачка звернулася до суду, так як вважає, що виконавчий напис є незаконним і таким, що не підлягає виконанню.

Суд повністю погоджується з такими доводами ОСОБА_1 та при ухваленні рішення зважає на наступне.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.1993 року № 3425-XII встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення

права вимоги минуло небільше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні правила і умови вчинення виконавчого напису містяться у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженомунаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Верховний суд України у своїй постанові від 05.07.2017 (справа №754/9711/14-ц) зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Згідно з положеннями п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що суму заборгованості, на стягнення якої видано виконавчий напис, не можна вважати безспірною, оскільки 14.09.2023 при спробі здійснити розрахунок банківською карткою, виявилося, що у неї у примусовому порядку списано 1016 грн.

27.01.2020приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуНезнайко Є.В., вчинено виконавчий напис № 66 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ».

За даним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва - Мельник Р.І. 18.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61298011.

Разом з цим стягувач не звертався до ОСОБА_1 з приводу наявності підстав для безспірного списання заборгованості та погодження суми заборгованості, а нотаріусом не було перевірено та не встановлено йому позицію щодо заборгованості, на стягнення якої видано виконавчий напис.

На підтвердження протилежного матеріали справи не містять відповідних доказів, а тому суд вважає, що позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Не врахувавши та не перевіривши факту наявності чи відсутності між сторонами спору щодо заборгованості, нотаріус порушив положенняст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Крім цього, суд також враховує, що 26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Відтак нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 в перегляді ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 відмовлено.

Пункт 1 зазначеного Переліку в редакції, чинній на день вчинення виконавчого напису, визначає, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, станом на дату вчинення спірного виконавчого напису чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченого договору, чого відповідачем зроблено не було. ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» у наданій суду заяві вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі.

Разом з цим, суд зважає на положення ст. 12 ЦПК України, згідно з якими цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом за відсутності нотаріально посвідченого договору суперечить вимогам закону (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», приписам Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999).

Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження №12-5гс21).

Тому, виходячи із встановлених обставин справи, положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Окрім цього, суд вирішує долю понесених позивачкою та документально підтверджених витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. за пред`явлення позовної заяви, які покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст.2-5,76-80,258-259,263-265 ЦПК України;

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 66, вчинений 27.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», код ЄДРПОУ: 40274286, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4а, офіс 319, коштів у сумі 4964 грн. 00 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», код ЄДРПОУ: 40274286, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4а, офіс 319, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , понесені нею судові витрати, а саме кошти по сплаті судового збору у сумі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО