Ухвала суду № 115097326, 20.11.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9858/23

Провадження № 2/461/3641/23

У Х В А Л А

20.11.2023 року м. Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Романюк В.Ф. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни (адреса: АДРЕСА_8) про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, з підстави викладених у фабулі позову.

Разом із подачею позовної заяви, позивача ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об' єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2466302046060 із описом: «Загальна площа (кв.м.): 17,3, житлова площа (кв.м.): 13,6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 м.кв., згідно технічного паспорта»). Мотивуючи тим, що квартира АДРЕСА_4 внаслідок прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора стали одним об`єктом нерухомості (за реєстраційним номером 2466302046060), який згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно називається «квартира».

Позивач зазначає, що заява про забезпечення позову спрямовується не на арешт квартири відповідача як такої, а на арешт об`єкта нерухомості, який виник внаслідок протиправних дій та фактично поєднує у собі квартиру відповідача та горище будинку. Тобто квартира і горище згідно актуальних відомостей у Державному реєстрі речових прав є одним об`єктом нерухомого майна.

Відтак, накладення арешту на спірний об`єкт є належним та співмірним засобом збереження відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у тому стані, у якому вони існували на момент звернення до суду, що у свою чергу є необхідною умовою для забезпечення можливості виконання потенційного рішення суду, оскільки рішення державного реєстратора, на підставі якого було внесено неактуальні записи до Державного реєстру скасуванню не підлягають. Тому просить суд заяву задоволити.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч.2 ст.149 ЦПК України).

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Встановлено, що в провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зі змісту заяви, вбачається що 28.09.2021 ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_3 , у якому також знаходиться належна позивачу квартира. Згідно договору купівлі-продажу та матеріалів технічної інвентаризації за різні роки, придбана відповідачем квартира має площу 17,3 кв.м.

Однак в подальшому на замовлення відповідача було виготовлено технічний паспорт серія та номер ТІ01:8882-6546-7887-7226 від 25.04.2023 на цю квартиру у примітці якого вказано, що до квартири належить горище площею 69,7 кв.м.

Також 25 квітня 2023 року суб`єкт технічної інвентаризації ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп» видав ОСОБА_2 документ із назвою «для державної реєстрації прав на нерухоме майно», у якому вказано, що згідно матеріалів технічної інвентаризації станом на 25 квітня 2023 р., загальна площа квартири АДРЕСА_3 в результаті переобмірів та уточнення всіх площ становить - 17,3 кв.м., житлова площа - 13,6 кв.м., до квартири належить горище площею - 69,7 кв.м.

На підставі згаданих технічного паспорта та «документа для державної реєстрації прав на нерухоме майно» відповідач звернувся із заявою про державну реєстрацію прав до державного реєстратора прав на нерухоме майно Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н. І., яка 14.07.2023 прийняла рішення № 68457586, яким провела державну реєстрацію прав за цією заявою.

Зі змісту заяви про державну реєстрацію прав № 56205975, вбачається, що ОСОБА_2 звернувся задля реєстрації набуття права власності (реквізити заяви «вид реєстрації» та «тип речового права») щодо об`єкта речового права, а саме: квартири АДРЕСА_3 (реквізит заяви «відомості про об`єкт речових прав»).

Із реквізиту заяви «перелік документів, поданих із заявою» вбачається, що ОСОБА_2 було подано державному реєстратору раніше отримані від ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп» технічний паспорт серія та номер ТІ01:8882-6546-7887-7226 від 25.04.2023 та документ, отриманий на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно: серія та номер документа: /-/ від 25.04.2023, виданого ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп».

Таким чином, внаслідок цього рішення державного реєстратора, горище будинку, яке є допоміжним приміщенням та в силу закону належить усім співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності було протиправно «приєднано» до квартири відповідача без будь-яких правових підстав на це.

Так, після проведення цієї реєстраційної дії опис об`єкта змінився з «Загальна площа (кв.м): 17.3, житлова площа (кв.м): 13.6, Опис згідно технічного паспорта» на «Загальна площа (кв.м): 17.3, житлова площа (кв.м): 13.6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 м.кв, згідно технічного паспорта».

Тобто квартира АДРЕСА_5 та частина горища у будинку АДРЕСА_6 стали одним об`єктом нерухомості (за реєстраційним номером 2466302046060), який згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно називається «квартира».

07.11.2023 на веб-сайтах real-estate.lviv.ua та olx.ua були розміщені оголошення про продаж об`єкта нерухомості (квартири із безпідставно приєднаним горищем) щодо якого виник спір. Посилання на оголошення:

-

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернувшись за вказаним у оголошеннях номером мобільного телефону НОМЕР_2 , особа, яка підняла слухавку, представилась ріелтором (посередником) по продажу даного об`єкта та повідомила, що: «по документах до цієї квартири належить ще одна квартира на останньому поверсі будинку, однак власник має намір її виділяти в окремий об`єкт нерухомості за погодженням з покупцем після продажу. Площа квартири на першому поверсі по документах орієнтовно 17 кв.м., але фактично після здійснених перепланувань та добудов її площа становить 56 кв.м.».

На прохання надати підтверджуючі документи щодо права власності, вказана особа у месенджері «Telegram» надіслала фото витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 14.07.2023 Лободинець Н. І. щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2466302046060 із описом «Загальна площа (кв.м): 17.3, житлова площа (кв.м): 13.6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 м.кв, згідно технічного паспорта».

Окрім того, 11.11.2023 на веб-сайті olx.ua тим самим ріелтором, із номером мобільного телефону НОМЕР_2 було розміщено оголошення «Продаж Без Комісії квартири АДРЕСА_7 ».

З долучених до оголошення фотографій слідує, що дане оголошення стосується протиправно приєднаного до квартири відповідача горища. Зокрема, на фотографіях зображено горище перебудоване під двоярусну квартиру.

Наведене, поміж іншого, підтверджує слова ріелтора, що по документах до квартири на першому поверсі належить ще одна квартира на останньому поверсі будинку, однак власник має намір її виділяти в окремий об`єкт нерухомості за погодженням з покупцем після продажу.

Тобто, загалом, наведене підтверджує той факт, що згадані оголошення стосуються саме того об`єкта нерухомості (квартири з протиправно приєднаним горищем), який є предметом спору та відповідно, який відповідач має намір відчужити.

Як зазначає позивач, нею не оскаржується факт законності набуття ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 28.09.2021, спір виник через протиправне «приєднання» до цієї квартири горища будинку площею 69,7 кв.м., яке відбулося 14.07.2023, шляхом внесення відповідних недостовірних відомостей до державного реєстру речових прав без жодних для цього правових підстав.

Внаслідок цього квартира АДРЕСА_3 стали одним об`єктом нерухомості (за реєстраційним номером 2466302046060), який згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно називається «квартира».

Тобто суть заходу забезпечення позову, про який я прошу суд, полягає не у тому, щоб накласти арешт на квартиру відповідача, яку він придбав 28.09.2021 та яка має площу 17,3 кв.м. (згідно договору купівлі-продажу), а у тому, щоб накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, який виник після прийняття оскаржуваного у позовній заяві рішення про державну реєстрацію прав, внаслідок якого до квартири відповідача було приєднано горище будинку.

Необхідність застосування такого заходу забезпечення позову полягає у тому, що квартира АДРЕСА_4 внаслідок прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора стали одним об`єктом нерухомості (за реєстраційним номером 2466302046060), який згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно називається «квартира».

Таким чином, як зазначає позивач, заява про забезпечення позову спрямовується не на арешт квартири відповідача як такої, а на арешт об`єкта нерухомості, який виник внаслідок протиправних дій та фактично поєднує у собі квартиру відповідача та горище будинку. Тобто квартира і горище згідно актуальних відомостей у Державному реєстрі речових прав є одним об`єктом нерухомого майна.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК (1618-15), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на те, що між сторонами виник спір, який перебуває на розгляді в суді, а відтак суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є підставною і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.149-150, 153, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни (адреса: АДРЕСА_8) про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, - задоволити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об' єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2466302046060 із описом: «Загальна площа (кв.м.): 17,3, житлова площа (кв.м.): 13,6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 м.кв., згідно технічного паспорта») до набрання рішенням законної сили в даній цивільній справі.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання.

Ухвала суду про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання 3 (три) роки з моменту її проголошення.

Стягувач:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 );

Боржник:

ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

Державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни (адреса: АДРЕСА_8)

Інші відомості, передбачені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя В.Ф. Романюк