Ухвала суду № 115093746, 09.11.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46758/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000108 від 31.01.2023,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000108.

В обґрунтування доводів вимог скарги зазначено, що 19.09.2023, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2023 справа № 757/40682/23-к, старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України капітаном поліції ОСОБА_5 в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000000108 проводився обшук, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 8 , в ході якого було вилучено серед іншого і грошові кошти ОСОБА_4 , у розмірі 800 доларів США.

Адвокат вказує, що слідчий під час складання протоколу не вказав серед вилучених грошових коштів долари США, однак вилучення зафіксовано камерами відеоспостереження, а також в ході відеофіксації слідчої дії.

ОСОБА_4 є співробітником ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ», працює на посаді територіального керуючого крамницями м. Києва, що підтверджується наказом від 15.06.2023 року № 11-к .

ОСОБА_4 зберігав належні йому грошові кошти в розмірі 800 доларів США в сейфі, розташованому за адресою: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 8 .

На адресу процесуального керівника і слідчого неодноразово надсилались клопотання про повернення ОСОБА_4 тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів в сумі 800 доларів США, однак відповіді на клопотання не надходили.

Відтак, адвокат вважає, що тимчасове вилучення майна без накладення арешту у рамках кримінального провадження № 42023000000000108, внесеного до ЄРДР 31.01.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, було здійснено необґрунтовано, а тому вилучене майно згідно уточнених вимог, слід повернути власнику у розмірі 780 доларів США.

Адвокат в судове засідання подав заяву, в якій просив скаргу задовольнити з урахуванням уточнених вимог та розглядати скаргу без фіксуванння технічної фіксації.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Разом з цим, на попередні судові засіданні слідчим було подано заперечення, в яких останній заперечував щодо задоволення скарги. Окрім цього, зазначив, що ОСОБА_3 у протоколі обшуку не зазначив, про вилучення грошових коштів у доларах США.

Також, слідчим було подано заяву, до якої останній долучив копію протоколу огляду флеш-носія з відеозаписом обшуку від 19.09.2023. Під час перегляду якого слідчий вказав, що дійсно було вилучено грошові кошти у розмірі 579 430 грн. та 780 доларів США. Кому належать грошові кошти вилучені під час обшуку встановити не вдалось.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність представника органу досудового росзлідування, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000108 від 31.01.2023 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

13.09.2023 ухвалою Печерського районного суду м. Києва було надано дозвіл на проведення на проведення на обшуку, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 8 , право власності на яке зареєстровано за Державі Україна в особі Державного агентства водних ресурсів України, ОСОБА_6 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання та вилучення майна у вигляді речей та документів, а саме:установчі документи, первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи (договори з усіма змінами, доповненнями (додатками), контракти, специфікації, акти прийому-передачі, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, інвойси, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти виконаних робіт (послуг), реєстри виданих та отриманих податкових накладних, товаро-транспортні накладні, виписок по банківських рахунках, оборотно-сальдові відомості), та інших документів ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «АСБІС-Україна» (код ЄДРПОУ 25274129), ТОВ «Домашня Електроніка Плюс» (код ЄДРПОУ 42610237), ТОВ «ІТР-Стройінформ» (код ЄДРПОУ 44307917), ТОВ «Імпортмакс» (код ЄДРПОУ 43738098), ТОВ «ВІСТ-М» (код ЄДРПОУ 41870702), за період 2019-2023 рр;зіпсованих документів, чистих аркушів паперу або бланків документів з відбитками печаток підприємств та підписів фізичних осіб, чорнових записів, блокнотів, робочих зошитів, документів з вільними зразками почерку та підписів посадових осіб підприємств;комп`ютерної техніки, серверного обладнання, магнітних та електронних носіїв інформації;флеш-накопичувачів та носіїв інформаці, що містять відомості про вчинене кримінальне правопорушення;мобільних терміналів/смартфонів/телефонів, засобів комутації, телекомунікаційного та іншого обладнання, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефонії, сім-карток (операторів мобільного зв`язку).

26.09.2023 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку від 19.09.2023, який здійснювався на підставі ухвали слідчого судді за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 8, а саме на:

-готівкові кошти у загальний кількості 579 тис. 430 грн. (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять), які упаковано в спец пакет ГСУ НПУ PSP 3294921;

-10 (десять) спецпакетів Пумб, 10 арк. Паперу формату А4 «Накладні до сумки з готівкою», 10 арк. Паперу формату А4 з надрукованим текстом та грошові кошти у загальній сумі 2 млн. 658 тис. 020 грн. (два мільйони шістсот п`ятдесят вісім тисяч двадцять), які упаковано в спецпакет ГСУ НПУ, який опломбовано біркою «NPU A685569»;

-документи щодо переміщення готівкових коштів за період 2021-2023 рр., які сформовано в тома, пронумеровано та прошито, а саме:Том №1 на 256 арк.; Том №2 на 250 арк.; Том №3 на 250 арк.; Том №4 на 151 арк.; Том №5 на 198 арк.; Том №6 на 250 арк.; Том №7 на 250 арк.; Том №8 на 240 арк.; Том №9 га 102 арк.; Том №10 на 22 арк., а також блокнот синьо-сірого кольору з чорновими записами та чорнові записи на 8 арк, які упаковано в прозорий спецпакет ГСУ НПУ та опломбовано біркою «NPU A685568»

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄС78ПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Так, судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді про обшук не було надано дозвіл на вилучення грошових коштів.

Ухвалою суду від 26.09.2023 було накладено арешт на готівкові кошти у загальний кількості 579 тис. 430 грн., які упаковано в спец пакет ГСУ НПУ PSP 3294921, вилученні під час обшуку від 19.09.2023.

Таким чином, вбачається, що арешт на грошові кошти у розмірі 780 доларів США не було накладено, при тому, що слідчий підвердив обставини, які свідчать про їх вилучення.

В силу положень ст.ст. 22, 26 КПК України, вказані при зверненні зі скаргою обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій, адже ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід зазначити, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що під час обшуку від 19.09.2023 року, було вилучено вище вказане майно і котре станом на день постановлення ухвали слідчим суддею у цьому судовому провадженні власнику не повернено.

Також, стороною обвинувачення не надано слідчому судді доказів того, що слідчий чи прокурор звернулися до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно.

Відтак, вищезазначене вилучене майно - є тимчасово вилученим майном, а тому має застосовуватися порядок, передбачений пунктом 3 частини першої ст. 169 КПК України, та процедура за частиною п`ятою ст. 171, частиною шостої ст. 173 цього Кодексу.

Органом досудового розслідування не надано відомостей та не долучено доказів, в яких наводилися б підстави для подальшого утримання зазначеного вище майна, дозвіл на вилучення якого ухвалою слідчого судді не було надано та що на нього було би накладено арешт як на тимчасово вилучене, у відповідності до частини п`ятої статті 171 КПК України.

Також, слідчим на момент розгляду скаги, в силу змагальності сторін, не доведено правомірність вилучення зазначених коштів та їх реальне значення для кримінального провадження.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що доводи та долучені докази адвоката є обгрунтованими, вилучені кошти мають статус тимчасово вилученого майна та належать ОСОБА_4 , які мають бути негайно повернуті, а іншого в спротування доводів слідчий не було надано.

Так, при постановленні цього рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним частиною другою ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння товариства належним йому майном.

Разом з цим, вимога щодо визнання дій слідчого протиправними, не підлягає задоволенню, оскільки вона не може бути предметом розгляду слідчим суддею, так як таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями Глави 6 цього Кодексу.

Відтак, скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважених осіб Головним слідчим управлінням Національної поліції України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000108 від 31.01.2023, повернути вилучене майно під час обшуку 19.09.2023 року, проведеного, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 8 , а саме: грошові кошти у розмірі 780 доларів США, які належать ОСОБА_4 .

В іншій частині вимог -відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1