Рішення № 115078597, 15.11.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2023 Справа №607/18268/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О.М.

за участю секретаря с/з Медвідь О. А.

учасників справи

представника відповідача Марцун А. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є адвокатом, яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність.

11.04.2023 адвокатом Гриців О.Я. надіслано адвокатський запит керівнику Тернопільської окружної прокуратури, у якому адвокат з посиланням на статтю 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також у зв`язку з наданням правової допомоги ОСОБА_2 , просила повідомити, ким був вручений 29 вересня 2022 року ОСОБА_2 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР № 12022216040000161 від 07.02.2022, а також вказати місце такого вручення.

21.04.2023 адвокатом Гриців Ольгою Ярославівною повторно подано адвокатський запит, у зв`язку з ненаданням вичерпної відповіді на адвокатський запит від 11.04.2023, у якому просила вказати місце вручення 29 вересня 2022 року ОСОБА_2 обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР № 12022216040000161 від 07.02.2022.

До адвокатських запитів адвокатом було додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР № 00004, видане 26.08.2016 та копію ордера про надання правничої (правової) допомоги серія ВО № 1048571 від 29.03.2023.

Керівником Тернопільської окружної прокуратури 27.04.2023 надано відповідь, в якій зазначено, що адвокатський запит з приводу місця вручення копії обвинувального акту обвинуваченій ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12022216040000161, а також з інших питань, розглянуто.

З`ясовано, що процесуальним керівником - прокурором Савельєвим Ю.В. надано відповідь щодо вручення обвинувального акту під розписку ОСОБА_2 листом за реєстраційним номером 50-86-3390 вих-23 від 05.04.2023.

Не погоджуючись з такими діями керівника Тернопільської окружної прокуратури, що полягають у ненаданні запитуваної інформації, позивач звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду та рішенням суду від 17.07.2023 зобов`язано Тернопільську окружну прокуратуру повторно розглянути адвокатські запити ОСОБА_1 від 11.04.2023 та 21.04.2023 з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні, оскільки Тернопільською окружною прокуратурою здійснено неналежний розгляд адвокатських запитів.

Таким чином, відповідачем порушено гарантоване ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» професійне право, чим заподіяно адвокату ОСОБА_1 значну моральну шкоду, зокрема: внаслідок неправомірних дій відповідача, адвокат вимушена нести вагомі втрати немайнового характеру, пов`язані з приниженням престижу та ділової репутації, що були викликані неможливістю отримати необхідну інформацію та надати належну правничу допомогу клієнту; висвітлення позивача перед клієнтом як неспроможного належним чином захистити права та інтереси, що ймовірно позбавляє можливості в подальшому надавати правову допомогу клієнту; вчинені відповідачем перешкоди виконання договірних зобов`язань перед клієнтом, стали наслідком моральних страждань, адже з огляду на неспроможність реалізувати професійне право адвоката більш як з десятирічним стажем, позивач позбавлена можливості підтримувати не тільки власний високий професійний рівень, але й рівень адвокатури України.

В кінцевому результаті, незаконні дії відповідача потягли за собою погіршення стосунків між адвокатом та клієнтом і пошкодили нормальні життєві зв`язки, оскільки, як наслідок, позивач вимушена докласти окремі зусилля не тільки для відновлення свого порушеного права, але й визначення іншого способу захисту інтересів клієнта.

У зв`язку із не досягненням згоди, щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить стягнути з відповідача на її користь 50 000,00 грн моральної шкоди, завданої приниженням ділової репутації.

У судове засідання позивач не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем подано адвокатські запити в інтересах свого клієнта - ОСОБА_2 не як фізичною особою, а як адвокатом при здійсненні професійної діяльності. Тобто фактично запити подано від імені іншої особи для захисту не своїх прав, а прав іншої особи.

При цьому, позивачем попри посилання на подання адвокатських запитів в інтересах ОСОБА_2 не долучено ордеру на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 , на підставі якого до Тернопільської окружної прокуратури подавались адвокатські запити, та договору про надання правової допомоги або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 16.12.2019. Вказані документи засвідчили би організаційну форму здійснення діяльності адвокатом ОСОБА_1 .

Із поданих до позову документів неможливо з`ясувати організаційно-правову форму діяльності адвоката Гриців О.Я. та, відповідно, встановити правильність вибору позивачем способу захисту та юрисдикції справи.

До позову долучено рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 500/2310/23. Однак, вказане рішення не може слугувати доказом понесених моральних страждань, а отже твердження позивачки про понесені моральні страждання не підтверджені жодними доказами.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння їй моральної шкоди у вигляді приниження престижу та ділової репутації внаслідок порушення, на її думку, професійного права та вчинення відповідачем перешкод виконання договірних зобов`язань перед клієнтом.

ОСОБА_1 не зазначено, з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн, та якими належними, допустимими та достовірними доказами це підтверджується.

Відтак, враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, не наведено й не обґрунтовано, у чому саме полягає заподіяна їй моральна шкода, факт її спричинення, не доведено неправомірності дій (рішень) відповідача та причинного зв`язку між такими діями (рішеннями) та шкодою, що настала, не надано належного розрахунку моральної шкоди та його обґрунтувань, не правильне визначення відповідача та способу захисту, недоведеність суми судових витрат на правничу допомогу, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позову, з підстав та обґрунтувань, викладених у відзиві на позов.

Позивач не подав відповідь на відзив.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду замінено первісного відповідача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 00004, видане 26.08.2016 на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 02.08.2013 № 7.

Судом з`ясовано, що 11.04.2023 адвокатом Гриців Ольгою Ярославівною надіслано адвокатський запит керівнику Тернопільської окружної прокуратури, у якому адвокат з посиланням на статтю 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також у зв`язку з наданням правової допомоги ОСОБА_2 , просила повідомити, ким був вручений 29 вересня 2022 року ОСОБА_2 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР № 12022216040000161 від 07.02.2022, а також вказати місце такого вручення.

21.04.2023 адвокатом Гриців Ольгою Ярославівною повторно подано адвокатський запит, у зв`язку з ненаданням вичерпної відповіді на адвокатський запит від 11.04.2023, у якому просила вказати місце вручення 29 вересня 2022 року ОСОБА_2 обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР № 12022216040000161 від 07.02.2022.

До адвокатських запитів адвокатом було додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР № 00004 виданим 26.08.2016 та копію ордера про надання правничої (правової) допомоги серія ВО № 1048571 від 29.03.2023.

Керівником Тернопільської окружної прокуратури 27.04.2023 надано відповідь, в якій зазначено, що адвокатський запит з приводу місця вручення копії обвинувального акту обвинуваченій ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12022216040000161, а також з інших питань, розглянуто.

З`ясовано, що процесуальним керівником - прокурором Савельєвим Ю.В. надано відповідь щодо вручення обвинувального акту під розписку ОСОБА_2 листом за реєстраційним номером 50-86-3390 вих-23 від 05.04.2023.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 500/2310/23 зобов`язано Тернопільську окружну прокуратуру повторно розглянути адвокатські запити Гриців Ольги Ярославівни від 11.04.2023 та 21.04.2023 з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні, оскільки Тернопільською окружною прокуратурою здійснено неналежний розгляд адвокатських запитів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що у зв`язку із невиконанням відповідачем рішення суду та неправомірних дій, позивач понесла втрати немайнового характеру, пов`язані з приниженням її престижу та ділової репутації, що були викликані неможливістю отримати необхідну інформацію та надати належну правничу допомогу клієнту, а тому, їй спричинено моральну шкоду, яку слід стягнути з відповідача в її користь в розмірі 50 000,00 грн.

Суд не погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статті 56 Конституції України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі N 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

При цьому кожен із вказаних складових повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно доводів позивача моральна шкода полягає в моральних фізичних стражданнях, які внесли негативні зміни у її життя, зокрема, вимушена нести вагомі втрати немайнового характеру, пов`язані з приниженням престижу та ділової репутації, що були викликані неможливістю отримати необхідну інформацію та надати належну правничу допомогу клієнту; висвітлення позивача перед клієнтом як неспроможного належним чином захистити права та інтереси, що ймовірно позбавляє можливості в подальшому надавати правову допомогу клієнту; вчинені відповідачем перешкоди виконання договірних зобов`язань перед клієнтом, стали наслідком моральних страждань, адже з огляду на неспроможність реалізувати професійне право адвоката більш як з десятирічним стажем, позивач позбавлена можливості підтримувати не тільки власний високий професійний рівень, але й рівень адвокатури України.

Позивачем не надано суду переконливих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, зокрема не доведено, що він зазнав душевних страждань (переживань, хвилювань)чи реабілітації, завдання шкоди діловій репутації із підстав, які зазначені у позові.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 500/2310/23 зобов`язано Тернопільську окружну прокуратуру повторно розглянути адвокатські запити Гриців Ольги Ярославівни від 11.04.2023 та 21.04.2023 з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні, оскільки Тернопільською окружною прокуратурою здійснено неналежний розгляд адвокатських запитів.

Суд зазначає, що позивач захистила свої права у адміністративному суді, і встановлення у судовому рішенні порушення її прав, в даному випадку, не може бути достатнім для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності прокуратури, саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Сам лише факт хвилювання позивача не є належним доказом її втрат немайнового характеру.

Також внаслідок задоволення адміністративного позову, суд не вбачає, що відбулося приниження престижу та ділової репутації позивача, при тому що права та інтереси позивача були поновленні.

Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії" та від 09 лютого 2007 року у справі "Білуха проти України", якими встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Позивач не довів належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача їй завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та вини відповідача в заподіянні шкоди, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За таких обставин, слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З урахуванням того, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Тернопільська обласна прокуратура, місцезнаходження: вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098.

Повний текст рішення суду складено та підписано 20 листопада 2023 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко