Постанова № 11507398, 29.04.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2009 року справа № 2-а-3035/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В. за участю

представника позивача Дерун В.І. представника відповідача Вонсовичу М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов дочірнього підприємства «Контакт-Електро» ВАТ «Хмельницька СПМК-578» до Старокостянтинівської ОДПІ про скасування акту перевірки № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року в частині виключення з валових витрат суми 160377, 0 грн. та в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 32074, 0 грн., податкових повідомлень-рішень від 12.01.2009 року № 0000022300/0 "і № 0000012300/0. від 10.02.2009 року № 000002230/1 і № 0000012300/1

ВСТАНОВИВ:

ДП Контакт-Електро» ВАТ «Хмельницька СПМК-578» звернулось в суд з адміністративним позовом до Старокостянтинівської ОДПІ про скасування акту перевірки № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року в частині виключення з валових витрат суми 160377, 0 грн. та в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 32974, 0 грн., податкових повідомлень-рішень 12.01.2009 року № 0000022300/0 і № 0000012300/0, від 10.02.2009 року № 000002230/1 і № 0000012300/1.

На думку позивача викладені в акті перевірки № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ ВКФ «Гарант», які слугували підставою для виключення з валових витрат позивача 160377, 0 грн. і зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 32074, 0 грн.. суперечать нормам ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), яка визначає презумпцію правомірності правочину. ст. 228 ЦК України, яка вказує на наявність прямого умислу обох сторін договору на порушення публічного порядку.

Позивач зазначає, що фактично понесені витрати на оплату виконаних робіт відповідно до договорів з ТОВ ВКФ «Гарант» в загальній в сумі 160377, 0 грн., підтверджені первинними документами, віднесені ним до валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений в ціні цих робіт в сумі 32974.0 грн. - до податкового кредиту. у відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач вважає також, що штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства нараховані відповідачем з порушенням вимог п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами:», оскільки їх розмір становить більше 50 % від суми податкового зобовязання за основним платежем.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000022300/0 і № 0000012300/0. від 10.02.2009 року № 000002230/1 і № 0000012300/1 законними, а викладені в акті перевірки висновки щодо нікчемності договорів на виконання електромонтажних робіт, укладених між позивачем та ТОВ ВКФ «Гарант», обгрунтованими у звязку з наведеним.

Перевіркою встановлено, та підтверджується звітними формами № 1-ДФ, що працівники позивача перебувають одночасно у трудових відносинах з ТОВ ВКФ «Гарант» на умовах повного робочого часу, а тому виконання робіт зазначеними працівниками на обох підприємствах є фізично неможливим.

На думку відповідача, єдиною метою укладення зазначених договорів та документального оформлення невиконаних робіт є завищення вартості виконаних робіт та заниження обєкту оподаткування податком на прибуток на податку на додану вартість у звязку з безпідставним віднесенням до валових витрат витрат на оплату цих робіт та податку на додану вартість до податкового кредиту. Тому, у відповідності до ч. 1 ст. 216 і ст. 228 ЦК України, п.19 ст. 2 і ч.2 ст. 9 Бюджетного кодексу України ці договори є нікчемними і не породжують жодних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, в тому числі щодо формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Штрафні санкції в сумі 12898, 0 грн. за порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нараховані відповідачем з дотриманням вимог п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і складає 50 % сукупної суми недоплат за кожний звітний період в розмірі 25795, 0 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає позовні вимоги безпідставними.

Судом встановлено, що позивач - дочірнє підприємство «Контакт-Електро» ВАТ «Хмельницька СПМК-578» 29.05.2002 року зареєстроване виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 218241)

Основними видами діяльності позивача є: загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції і відновлення); інші операції з оброблення металу; виробництво (без ремонту) електророзподільної та контрольної апаратури; роздрібна торгівля електропобутовими приладами;діяльність автомобільного вантажного транспорту; інші види оптової торгівлі.

На підставі акту № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000012300/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 18894, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 5996, 0 грн. та штрафними санкціями в сумі 12898, 0 грн.. і № 0000022300/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 48111, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 32074.0 грн., і за штрафними санкціями в сумі 16037, 0 грн.

Зазначені рішення оскаржені позивачем адміністративному порядку. За результатом розгляду скарги позивача відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 10.02.2009 року № 0000012300/1. яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 18894.0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 5996, 0 грн. та штрафними санкціями в сумі 12898, 0 грн., і № 0000022300/1, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 43624, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 29083, 0 грн., і за штрафними санкціями в сумі 14541, 0 грн.

Прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення базуються на викладених в акті планової виїзної перевірки № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року висновках відповідача щодо нікчемності договорів підряду на виконання електромонтажних робіт, укладених між позивачем та ТОВ ВКФ «Гарант».

Судом встановлено, що в період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року позивачем укладались договори підряду на виконання електромонтажних робіт з ТОВ ВКФ «Гарант» на обєктах будівництва, зокрема: № 16 від 3 жовтня 2005 року, № 20 від 1 листопада 2005 року, № 22 від 1 грудня 2005 року, № 3-02-06 від 1 лютого 2006 року, № 8-03-06 від 1 березня 2006 року, № 7-03-06 від 7 березня 2006 року, № 11-04/06 від 28 квітня 2006 року, № 22-08/06 від 1 серпня 2006 року, № 24-09/06 від 1 вересня 2006 року, № 25-09/06 від 1 вересня 2006 року. № 31-12/06 від 1 грудня 2006 року, № 26-12X6 від 11 грудня 2006 року, № 12-03/07 від 1 березня 2007 року, № б/н від 2 березня 2007 року, № б/н від 1 червня 2007 року, № 20-07/07 від 2 липня 2007 року № б/н від 3 вересня 2007 року, № б/н від 22 жовтня 2007 року, № 24 від 1 жовтня 2007 року, № б/н від 1 листопада 2007 року, № б/н від 3 грудня 2007 року, № 32-12/07 від 25 грудня 2007 року, № 33-12/07 від 26 грудня 2007 року, № б/н від 25 лютого 2008 року і № 12-04/08 від 1 квітня 2008 року.

Виконання зазначених договорів оформлялось сторонами шляхом підписання щомісячних актів виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, договірної ціни та локальних кошторисів. Здійснивши оплату електромонтажних робіт та отримуючи від ТОВ ВКФ «Гарант» податкові накладні, позивач відносив витрати на оплату електромонтажних робіт до валових витрат, а податок на додану вартість - до податкового кредиту відповідних звітних періодів

Дослідивши надані відповідачем копії табелів обліку робочого часу працівників позивача, податкові розрахунки форми № 1ДФ, складені позивачем і ТОВ ВКФ «Гарант», зареєстровані податковим органом, та акт перевірки, суд встановив, що фізичні особи, які перебувають в трудових відносинах з позивачем і зайняті виконанням службових обовязків протягом повного робочого часу (8- ми годинний робочий день), в тому числі головний бухгалтер і директор, одночасно та на тих же умовах перебувають у трудових відносинах з ТОВ ВКФ «Гарант».

Судом також встановлено, що позивач та його контрагент ТОВ ВКФ «Гарант» зареєстровані та розмішені за адресою м. Старокостянтинів. вул. Привокзальна, 9. Засновником ТОВ ВКФ «Гарант» та його працівником є керівник позивача - директор ДП «Контакт-Електро» ВАТ Хмельницька СПМК 578 Кравчук Л.В. Зазначене підтверджується актом перевірки, поясненням представника відповідача в судовому засіданні та протоколом № 6 від 01.12.2006 року засновника ТОВ ВКФ «Гарант», змін і доповнень до Статуту ТОВ ВКФ «Гарант», зареєстрованих 03.03.2008 року

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте, дослідивши надані сторонами докази суд не має можливості встановити реального виконавця електромонтажних робіт, обумовлених договорах між позивачем та ТОВ ВКФ «Гарант» на обєктах будівництва (ТОВ ВКФ «Гарант» чи позивач), оскільки зазначені робити виконувались працівниками, які одночасно перебувають в трудових відносинах з позивачем та його контрагентом на умовах повного робочого дня на одних і тих будівельних обєктах.

Досліджені в судовому засіданні документи суд вважає недостатніми доказами виконання електромонтажних робіт саме ТОВ ВКФ «Гарант».

Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу(валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Згідно з пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/94 господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу що діє від імені та на користь першої особи.

Разом з тим у частині 1 ст. 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено, як діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Вирішуючи спір, з метою повного обєктивного та всебічного розгляду справи суд враховує, що електромонтажні роботи, виконання яких є предметом договорів підряду, які укладались між позивачем та ТОВ ВКФ «Гарант», входять до комплексу загально будівельних робіт з будівництва житлових будинків та інших обєктів, генеральним підрядником яких є позивач, а генеральними замовниками - інші господарюючі субєкти. При цьому, як встановлено в судовому засіданні, позивач має всі необхідні ресурси (трудові та матеріальні) та відповідну ліцензію на виконання електромонтажних робіт.

З урахуванням зазначеного, суд не встановив, а позивач не довів економічну доцільність для позивача укладення таких договорів та витрачання коштів на оплату робіт, в той час, як ці кошти, отримані позивачем від генерального замовника будівництва (при умові виконання робіт самим позивачем) вплинули б на збільшення прибутку позивача, а не його витрат.

Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону).

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням вказаних норм, право на податковий кредит виникає у платника податку за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару (виконання робіт).

Оскільки факт виконання електромонтажних робіт ТОВ ВКФ «Гарант» судом не встановлений, та не доведений позивачем, то і податкові накладні, виписані ТОВ ВКФ «Гарант» не можуть слугувати доказом правомірного включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 29083, 0 грн.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених ТОВ ВКФ «Гарант» не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не підтверджені фактичними обставинами, .

Тому відповідачем правомірно визначене податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 5996, 0 грн. та з податку на додану вартість в за основним платежем в сумі 29083, 0 грн.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій сукупна сума недоплат податку на прибуток за кожний звітний період становить 25795, 0 грн., тому штрафна санкція в розмірі 50 % в сумі 12898, 0 грн. застосована відповідачем правомірно.

Судом також враховується, що податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000022300/0 і № 0000012300/0 оскаржені позивачем і за результатом розгляду скарги відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.02.2009 року № 000002230/1 і № 0000012300/1.

За змістом пп «б» пп.6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Тому податкові повідомлення-рішення ДПІ в місті Хмельницькому від 12.01.2009 року № 0000022300/0 і № 0000012300/0 є відкликаними до подачі позову.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Досліджені в судовому засіданні докази в сукупності з відсутністю доказів щодо реального характеру здійснення господарських операцій з виконання електромонтажних робіт свідчать, що єдиною метою та реальними наслідками укладення позивачем договорів підряду з ТОВ ВКФ «Гарант» є заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету за рахунок безпідставного завищення валових витрат і сум податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000022300/0 і № 0000012300/0, та від 10.02.2009 року № 000002230/1 і № 0000012300/1 законними та обгрунтованими, а отже позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити дочірньому підприємству «Контакт-Електро» ВАТ «Хмельницька СПМК-578» в задоволенні адміністративного позову до Старокостянтинівської ОДПІ про скасування акту перевірки № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року в частині виключення з валових витрат суми 160377, 0 грн. та в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 32974, 0 грн., податкових повідомлень-рішень 12.01.2009 року № 0000022300/0 і № 0000012300/0, від 10.02.2009 року № 000002230/1 і № 0000012300/1

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.