Рішення № 115070912, 20.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року 320/3326/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також відповідач, ГУ НП в Київській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №55 від 08.03.2022 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №45 о/с від 09.03.2022 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 ;

- поновити на службі ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 72 244, 05 грн.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем не дотримано порядку проведення службового розслідування, а саме: не повідомлено позивачу про його початок, не запропоновано позивачу надати пояснення, не повідомлено позивачу, які саме обставини стали причиною початку службового розслідування, яке порушення допущено позивачем, зокрема, не ознайомлено позивача із наказами про накладення дисциплінарного стягнення та наказу про звільнення зі служби в поліції.

Так, позивач повідомляє, що за результатами службового розслідування останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги поліцейського внаслідок не прибуття на службу 24.02.2022 року по 08.03.2022 року.

Разом з тим, позивач заперечує вказані обставини, оскільки, як ним зазначається у позові, до 26.02.2022 року включно прибував до місця дислокації за місцем роботи до Бучанського районного управління поліції відділення поліції №1 (с. Чайки, вул. Лобановського, 32) для несення служби.

В свою чергу, 26.02.2022 року за графіком позивач нести службу не мав, проте ним здійснено евакуацію сім`ї безпосереднього керівника ОСОБА_2 , отримавши від останнього відповідний дозвіл. Позивач також вказує, що при перетинанні блокпосту на межі Бучанського району ним повідомлено військовослужбовців, які несли службу на цьому блокпосту, про подальше повернення, а останніми зроблено фотографування посвідчення поліцейського позивача.

Як зазначає позивач, про ці обставини також був обізнаний куратор по лінії внутрішньої безпеки ОСОБА_3 , якому про них повідомив ОСОБА_2 в телефонному режимі.

Повернувшись 27.02.2022 року до міста дислокації, керівник управління позивача до роботи не допустив, про причину недопуску до роботи не повідомив.

Спілкуючись із колегами, позивач дізнався про наявність наказу, що особи, які перебувають поза місцями несення служби, в тому числі, з причин супроводження дитини віком до 18 років до безпечного місця, та не мають можливості повернутися, мають стати на облік та нести службу у найближчому відділенні поліції або стати на облік до територіальної оборони.

З огляду на це, позивач звернувся до найближчого відділення територіальної оборони у с. Петропавлівська Борщагівска Бучанського району Київської області, де з 01.03.2022 року продовжує нести службу, оскільки до роботи в поліції його недопущено, що підтверджує Довідкою від 14.04.2022 року, виданою Добровольчим формуванням Борщагівської сільської територіальної громади №1 «Петропавлівський».

Враховуючи викладене, позивач вважає, що службове розслідування проведено відповідачем без здійснення належної оцінки всіх фактичних обставин відсутності позивача на роботі, з огляд на що, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що наказом Національної поліції України від 23.02.2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайних (позаплановий) режим діяльності» особовий склад ГУ НП у Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05. Год. 30 хв. 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан.

Разом з тим, позивач для несення служби 24.02.2022 року на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або іншого визначеного місця для виконання завдань захисту територіальної цілісності України не прибув. Зокрема, позивач не з`являвся на роботі до 08.03.2022 року, про що складено відповідний Акт, в якому також зафіксовано відмову позивача від надання пояснень.

Працівниками управління під час службового розслідування повідомлено, що позивача неодноразово в телефонному режимі повідомляли про необхідність прибуття на місце несення служби, проте такий прибути відмовився, що є порушенням статті 64 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 року та від 14.07.2022 року відмовлено у задоволенні клопотань Головного управління Національної поліції в Київській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , капітан поліції, з 01.09.2009 року по 07.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, та з 05.11.2015 року в Національній поліції обіймає посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

08.03.2022 року комісією у складі начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, заступника начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області та т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції РУП ГУ НП в Київській області складено Акт про «не вихід на службу без поважних причин», згідно з пунктом 12 якого, старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Бучанського РУП ГУНП в Київській області Волошин І.О. без поважних причин не прибув з 24.02. по 08.03.2022 року для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

В свою чергу, начальником Бучанського РУП ГУ НП в Київській області складено начальнику ГУ НП в Київській області Доповідну записку про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, зокрема, старшим оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 (пункт 12 Доповідної записки).

Наказом начальника ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 року №288 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною в доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів ГУ про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію». Для проведення службового розслідування створено дисциплінарну комісію у складі: голови: т.в.о. заступника начальника управління начальника відділу службових розслідувань управління головної інспекції ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_4 , та 6 членів комісії: т.в.о. заступника начальника управління начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_5 , т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУ НП в Київській області майора поліції Бойка С.С., старшого інспектора відділу службових розслідувань управління головної інспекції ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , старшого інспектора ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , заступника начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області капітана майора поліції Гнатенка О.С., заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Київського обласного управління ДВБ Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_8 (далі також Дисциплінарна комісія).

08.03.2022 року Дисциплінарною комісією складено Висновок службового розслідування за інформацією, наведеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», затверджений 08.03.2022 року начальником ГУ НП в Київській області (далі також - Висновок).

Згідно з пунктом 35 резолютивної частини Висновку, Дисциплінарною комісією запропоновано за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції Україна, Правил етичної поведінки поліцейський, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02. по 08.03.2022 року для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

На підставі результатів службового розслідування ГУ НП в Київській області видано наказ від 08.03.2022 року №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області», пунктом 33 якого за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції Україна, Правил етичної поведінки поліцейський, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02. по 08.03.2022 року для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції.

Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 року №45 о/с «По особовому складу» відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0058697), старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції, без виплати грошового забезпечення.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 року №580-VIІI «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі також Закон №580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктами 1, 3-5 статті 59 Закону №580 встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 65 Закону №580 однією з підстав для переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно частини першої статті 60 Закону №580 проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Закону №580 встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Для визначення сутності службової дисципліни, обов`язків поліцейських стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення застосуванню підлягає Закон України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі також - Дисциплінарний статут).

Згідно із частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580, зобов`язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Згідно з частинами першою третьою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно з частиною першою статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Відповідно до частини першої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1356/32808, затверджено Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі також Положення №893 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2, 3 розділу І Положення №893 встановлено, що дисциплінарна комісія створюється за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ України, службової особи поліції або ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділених повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (далі - уповноважений керівник), одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування.

Дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.

Згідно з пунктами 13, 14, 15 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія створюється на строк проведення службового розслідування.

Дисциплінарна комісія розпочинає свою діяльність із моменту видання уповноваженим керівником письмового наказу про призначення службового розслідування, в якому зазначається інформація про створення дисциплінарної комісії, призначення її голови та затвердження персонального складу.

Повноваження дисциплінарної комісії припиняються в день затвердження уповноваженим керівником висновку службового розслідування.

Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1355/32807 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі також Порядок в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно з пунктом 2 розділу V Порядку службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Пунктами 1, 2 розділу IV Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Отже, з вищенаведених вимог законодавства висновується, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, є активним його учасником, наділений правом подавати письмові пояснення, скарги, документи, що стосуються службового розслідування.

Разом з тим, реалізації цих прав передує належне повідомлення такого поліцейського про призначення службового розслідування стосовно нього.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що службове розслідування стосовно, зокрема, позивача, призначено наказом ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 року №288.

Разом з тим, яким чином відповідачем доведено до відома позивача про факт призначення стосовно нього службового розслідування, відповідачем суду не повідомлено.

В свою чергу, копії матеріалів службового розслідування, подані суду відповідачем, доказів вручення наказу від 08.03.2022 року №288 позивачу під власноручний підпис не містять, як і відсутній відповідний акт про відмову позивача від ознайомлення з цим наказом, в той час, як позивач про належне його повідомлення про призначення службового розслідування стосовно нього у позовній заяві заперечує.

З копій матеріалів службового розслідування висновується, що службове розслідування стосовно, зокрема, позивача, призначено у формі письмового провадження.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 7 розділу V Порядку збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб.

Абзацами 1, 2, 3, 6 пункту 14 розділу V Порядку встановлено, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.

Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.

Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.

Пунктом 17 розділу V Порядку врегульовано, що факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.

В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови.

Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.

Згідно з частини третьої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Вказані обставини свідчать, що в межах службового розслідування дисциплінарна комісія мала вчинити дії щодо відібрання письмових пояснень у позивача, або скласти акт про відмову надання ним пояснень.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 16 розділу V Порядку встановлено, що виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою-десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, згідно з частинами шостою десятою статті 18 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Дослідивши копії матеріалів службового розслідування, надані відповідачем, судом встановлено, що в період проведення службового розслідування, яке тривало рівно 1 день 08.03.2022 року, комісією у складі: заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції Микитенка Р.Л., т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУ НП в Київській області майора поліції Бойка С.С. та т.в.о. заступника начальника з превентивної діяльності Бучанського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції Бондаря І.О., складено Акт відмови від надання письмових пояснень від 08.03.2022 року про те, що, зокрема, старшому оперуповноваженому ВКП ВП №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітану поліції Волошину І.О. у телефонному режимі було неодноразово повідомлено та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ (м. Боярка, вул. Хрещатик, 88) для написання письмових пояснень по факту невиходу на службу. Однак, останні у телефонному режимі повідомили, що прибувати для написання письмових пояснень не будуть.

В свою чергу, доказів направлення поштовим зв`язком на адресу позивача виклику про надання пояснень, його отримання чи неотримання позивачем за адресою його місця проживання, відповідачем не надано, в той час, як повідомлення та запрошення поліцейського в телефонному режимі або у інший, ніж направлення поштою виклику про надання пояснень, про необхідність прибуття та надання пояснень спосіб, ні Дисциплінарним статутом ні Порядком не передбачено.

Таким чином, копії матеріалів службового розслідування не містять належних, допустимих та достатніх доказів реалізації Дисциплінарною комісією права позивача на подання письмових пояснень щодо обставин встановлених порушень.

В призмі зазначеного, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що частинами першою, другою статті 16 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Водночас, відповідач не скористався правом на продовження терміну службового розслідування, який, зокрема, не визначено наказом ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 року №288.

Отже, на переконання суду, Висновок службового розслідування 08.03.2022 року складено дисциплінарною комісією передчасно, без забезпечення права поліцейського на захист, передбаченого статтею 18 Дисциплінарного статуту.

Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розділом VI Порядку врегульовано питання оформлення матеріалів службового розслідування.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 розділу VI Порядку зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно з пунктом 4 VI Порядку в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:

обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;

посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;

пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;

обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

Дослідивши описову частину Висновку службового розслідування, судом встановлено, що службове розслідування стосовно позивача стосується обставин неприбуття останнім на місце несення служби в період з 24.02.2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, та подальше неприбуття до 08.03.2022 року, в чому відповідач вбачає порушення Присяги поліцейського.

Згідно сталої судової практики, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 року у справі №200/11036/20-а, порушення Присяги поліцейського слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

З описової частини Висновку судом встановлено, що Дисциплінарна комісія посилається лише на пояснення працівників поліції, яким було відомо, що позивачу в телефонному режимі повідомлялося про необхідність прибуття на службу для виконання завдань, разом з тим, позивач так і не прибув на робоче місце. Вказані обставини зазначені Дисциплінарною комісією у Висновку в різних інтерпретаціях, водночас мають аналогічний сенс.

В свою чергу, враховуючи, що згідно із Дисциплінарним статутом пояснення інших осіб є належними доказами, водночас, одним із елементів доказування, судом досліджено усі матеріали, подані до справи відповідачем, та встановлено відсутність саме достатніх доказів, які б дійсно підтверджували факт відсутності позивача на роботі, принаймні до 01.03.2022 року.

Так, згідно з Довідкою ГУ НП в Київській області від 28.04.2022 року №140 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місці проходження служби перед звільненням відповідачем вказано, що за лютий місяць 2022 року позивачем відпрацьовано 28 календарних днів, що спростовує його відсутність за місцем служби за період з 01.02. по 28.02.2022 року.

Крім того, суд бере до уваги, що наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено форму табелю обліку використання робочого часу, згідно з яким умовне позначення «прогул» має бути відмічене кодом «ПР», а неявка з нез`ясованих причин - «НЗ».

В свою чергу, витягу з табелю обліку робочого часу позивача за лютий - березень 2022 року стосовно позивача за вказані періоди суду не надано.

Зокрема, усі пояснення, якими керуються Дисциплінарна комісія, відібрано у співробітників поліції 08.03.2022 року, що не може достовірно свідчити про належність вказаних доказів як самостійних щодо подій, які відбулися з 24.02.2022 року.

Зокрема, Акт про «не вихід на службу без поважних причин», згідно з пунктом 12 якого, старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Бучанського РУП ГУНП в Київській області Волошин І.О. без поважних причин не прибув з 24.02. по 08.03.2022 року для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, складено лише 08.03.2022 року.

У матеріалах справи відсутні відповідні акти від 24.02.2022 року по 07.03.2022 року за кожен конкретний день фіксації факту не прибуття позивача на роботу. Зокрема, відповідачем не надано та Дисциплінарною комісією не зазначено у Висновку відомості (на кшталт журналу) обліку поліцейських, в яких би містився час та день (не)прибуття поліцейського на місце несення служби.

Щодо посилань позивача на те, що останній з 01.03.2022 року перебував у складі територіальної оборони, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з Довідкою Добровольчого формування Борщагівської сільської територіальної громади №1 «Петропавлівський» від 14.04.2022 року, виданою командиром добровольчого формування ОСОБА_9 , ОСОБА_1 виконує функції та завдання з самооборони територіальної громади з 01.03.2022 року по нинішній час, також виконує завдання добровольчого формування з урахуванням Закону України «Про воєнний стан» та Закону України «Про основи національного супротиву».

Згідно із судовою практикою, яка існує на день розгляду цієї справи, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 25.07.2023 року у справі №683/1255/22, від 03.08.2023 року у справі №683/1256/22, встановлюючи факт перебування особи у складі добровольчого формування територіальної оборони, доходив до висновку, що на останню поширювалися гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку, та про незаконність звільнення особи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із наявністю поважних причин відсутності останнього на робочому місці.

В свою чергу, суд враховує, що у цій справі у період з 01.03.2022 року по 08.03.2022 року позивач мав статус поліцейського, з огляду на що, виконання останнім завдань з територіальної оборони у складі добровольчого формування під час проходження служби в поліції потребує з`ясування усіх обставин та причин, що слугували для цього, що передує розповсюдження на спірні правовідносини вищевказаної судової практики за аналогією.

З матеріалів справи судом встановлено відсутність доказів, які б підтверджували повідомлення позивачем відповідача або Бучанське районне управління поліції ГУ НП в Київській області щодо вступу ним до лав територіальної оборони з 01.03.2022 року.

Водночас, суд ураховує, що відповідачем не дотримано процедури отримання в межах службового розслідування від позивача пояснень щодо вчиненого дисциплінарного проступку, регламентовану Дисциплінарним статутом та Порядком.

Крім того, не підтверджується жодними доказами свідчення позивача щодо прибуття на місце проходження служби, зокрема, 26.02.2022 року та існування наказу про те, що особи, які перебувають поза місцем несення служби, в тому числі, з причин супроводження дитини віком до 18 років до безпечного місця та не мають можливості повернутися, мають стати на облік та нести службу у найближчому відділенні поліції або стати на облік до територіальної оборони.

В свою чергу, відповідачем повідомлені позивачем обставини під час судового розгляду не спростовано, та окрім письмових пояснень працівників поліції, які ґрунтуються лише на спогадах останніх, інших доказів доведення до відома позивача порядку несення служби під час воєнного стану з 24.02.2022 року, повідомлення останнього про початок стосовно позивача службового розслідування та необхідності надання пояснень, в рамках чого відповідачем могло б бути надано оцінку повідомлених позивачем обставин недопуску до робочого місця та причин вступу діючого поліцейського до лав територіальної оборони, суду не надано.

Враховуючи викладене, у зв`язку із недостатністю доказів вини позивача, яке б полягало в умисному не виході на службу в період з 24.02.2022 року по 08.03.2022 року, суд вважає не обґрунтованим Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування.

Крім того, із змісту Висновку службового розслідування судом встановлено відсутність належного висвітлення обставин аналізу Дисциплінарною комісією наявності пом`якшуючих та обтяжуючих обставин відповідальності ОСОБА_1 , враховуючи, що діючих дисциплінарних стягнень поліцейський не має.

Разом з тим, висновків, що при обранні виду Дисциплінарного стягнення дисциплінарною комісією враховано усі обставини, що обтяжують відповідальність (наявність дисциплінарного стягнення), зокрема періодичність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (що носить системний характер), аналіз його службової характеристики, Висновок службового розслідування не містить.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування обставин, наведених у документі, що став підставою для призначення службового розслідування, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Разом з тим, зміст Висновку службового розслідування та копії матеріалів службового розслідування свідчать про недотримання вимог Дисциплінарною комісією із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського та ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.

Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до частини дев`ятої статті 20 Дисциплінарного статуту застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Так, оскаржуваний наказ від 08.03.2022 року № 55, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади, прийнято за наслідками аналізу начальника ГУ НП в Київській області матеріалів службового розслідування.

В силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень суд повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.

Щодо правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то згідно сталої судової практики така повинна фокусуватися, насамперед, на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.

Так, судом встановлено, що під час дисциплінарного провадження стосовно позивача мали місце грубі порушення відповідачем вимог Дисциплінарного статуту, Порядку та Положення №893, що виявилися: у недотриманні прав позивача на ознайомлення із наказом про призначення службового розслідування, матеріалами службового розслідування; у передчасності прийнятого Висновку службового розслідування, складеного без урахування пояснень позивача, які мали бути відібрані в ході службового розслідування членами Дисциплінарної комісії; не відповідності змісту Висновку службового розслідування обов`язковим елементам щодо врахування характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результатів оцінювання службової діяльності позивача, наявності заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Враховуючи викладене, наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 року №55 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (пункт 33) є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Враховуючи те, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №45 о/с від 09.03.2022 року в частині звільнення зі служби в поліції позивача прийнято на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», позовна вимога про його скасування як протиправного в частині звільнення позивача, маючи характер похідної, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про поновлення на посаді, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин другої, третьої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відповідно до пункту 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 вбачається, що днем звільнення вважається останній день роботи. У зв`язку з цим, запис у трудовій книжці про звільнення працівника, а також і наказ про припинення трудового договору повинні містити вказівку на останній день роботи працівника, який і є днем звільнення.

Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 року №45 о/с «По особовому складу» відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0058697), старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції, без виплати грошового забезпечення.

Тобто, 09.03.2022 року є останнім робочим днем ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача з посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, ОСОБА_1 підлягає поновленню на відповідній посаді з 10.03.2022 року (робочим днем наступним після дня звільнення).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Таким чином, рішення суду у частині поновлення позивача на посаді підлягає зверненню до негайного виконання.

Так, внаслідок скасування в судовому порядку наказу ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 року №45 о/с, у позивача виникло право на відшкодування йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в періоді з 10.03.2022 року.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі №369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) зроблено висновок про те, що виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Верховним Судом у постанові від 14.11.2019 року у справі № 826/14/16 зазначено, що вказана норма права, крім превентивної функції щодо незаконного управлінського рішення роботодавця, виконує ще й функцію соціальну по відношенню до працівника, задовольняючи його потребу щодо наявності засобів до існування на період від незаконного звільнення до поновлення на роботі (посаді) шляхом компенсації певних втрат заробітку, що він зазнав у зв`язку із звільненням.

Отже, з огляду на поняття правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов висновку про розрахунок його суми без урахування сум заробітку позивача під час незаконного звільнення.

Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі також Порядок №100).

З урахуванням норм абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

В силу пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Так, оскаржуваний наказ, яким позивача звільнено з займаної посади, реалізовано 09.03.2022 року, та поновлено на посаді цим рішенням Київського окружного адміністративного суду з 10.03.2022 року.

Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача проводиться відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 за період з 10.03.2022 року по 18.09.2023 року включно.

Матеріали справи містять довідку ГУ НП в Київській області від 28.04.2022 року №140, відповідно до якої, відповідачем повідомлено суд, заробітна плата позивача за два останніх місяці роботи (31 календарних день січня 2022 року 28 календарних днів лютого 2022 року) становить в загальній сумі 28 897, 82 грн. (по 14 448, 91 грн. за кожен місць), а середньоденна заробітна плата позивача становить 489,79 грн.

Кількість календарних днів вимушеного прогулу за період з 10.03.2022 року по 18.09.2023 року складає 558 днів.

Отже, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 273 302, 82 грн. (489, 79 грн. х 558 календарних днів). При цьому з вказаної суми відповідачем має бути відраховано податки та обов`язкові платежі.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позаяк з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення позивача до дня винесення судом рішення про поновлення позивача на службі в розмірі 273 302, 82 грн., з якої підлягають відрахуванню обов`язкові податки та збори.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню. При цьому, сума стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць становить 14 693,70 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто три грн. 70 коп.), виходячи з середньої кількості календарних днів місяця у кількості 30.

В свою чергу, суд не бере до уваги самостійні розрахунки позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі здійснено не на дату поновлення позивача на службі.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на зміну судом заявленої позивачем у позовних вимогах суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», та інших доказів понесення судових витрат сторонами не заявлено, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 року №55 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.03.2022 року №45 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 .

Поновити на службі ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 10 березня 2022 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 18 вересня 2023 року в сумі 273 302, 82 грн. (двісті сімдесят три тисячі триста дві грн. 82 коп.), з якої відрахувати обов`язкові податки та збори.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 10 березня 2022 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в сумі 14693,70 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто три грн. 70 коп.), з якої відрахувати обов`язкові податки та збори.

В решті відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.