Рішення № 115070825, 20.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року справа №320/8656/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивачка) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови зарахувати період роботи позивачки з 04.01.1995 по 02.12.2001 як фізичної особи-підприємця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати період роботи позивачки з 04.01.1995 по 02.12.2001 як фізичної особи-підприємця та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачки, з урахуванням зазначених періодів стажу, починаючи з 19.09.2018.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до її страхового стажу період здійснення нею підприємницької діяльності, що призвело до зменшення розміру призначеної пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 поновлено позивачці строк звернення до суду з позовною заявою, відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано від відповідача докази по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ПФУ у Київській області про направлення позовної заяви з доданими до не документами, оскільки такі документи підлягають врученню суб`єкту владних повноважень лише безпосередньо у суді. Однак, від виконання свого процесуального обов`язку відповідач ухилився.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 суд витребував від сторін додаткові докази по справі.

Позивач 17.02.2023 направив до суду витребувані документи та надав пояснення щодо неможливості надання. Відповідач не виконав вимоги зазначеної ухвали.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.09.2018.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки, адвокат Хомич І.О., звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з адвокатським запитом від 19.08.2022 № 6604-08/2022, в якому просив надати інформацію про те, чому та на якій підставі ОСОБА_1 не зараховано трудовий стаж з 04.01.1995 по 02.12.2001.

Листом від 25.08.2022 №1000-0202-8/81077 ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що запис про період роботи з 04.01.1995 по 02.12.2001 в трудовій книжці відсутній, а документи про підтвердження роботи у цей період не надавались.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні вищевказаного періоду до страхового стажу, позивачка звернулась з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

При цьому, пунктом 2 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Так, постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до абзацу третього підпункту 2 згаданого пункту період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності (абз.3 пп.2).

Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,

з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

Отже, умови зарахування відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу пов`язуються з документальним підтвердженням здійснення підприємницької діяльності, яке є відмінним та залежить від форми оподаткування фізичної особи-підприємця.

Водночас, із наведених вище положень пенсійного законодавства можна дійти висновку, що вони не містять підстав та умов, за яких до страхового стажу особи можливо зарахувати період здійснення такою особою підприємницької діяльності з 01.05.1993 по 31.12.1997, що свідчить про відсутність «якості закону» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечності якого повинні трактуватися на користь заявника.

Також, враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слід зазначити, що у рішеннях Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» та від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» зазначено, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону.

У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 перебувала на обліку у Фастівському відділенні Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у період з 04.01.1995 по 21.03.2003 як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою від 27.03.2015 №676/14/1701.

Суд звертає увагу, що у зазначеній довідці не зазначено вид системи оподаткування (загальна або спрощена), за якою позивачка здійснювала підприємницьку діяльність.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, перебування на спрощеній системі оподаткування може підтверджуватися додатково спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.

Позивачка надала до матеріалів справи ліцензію на право здійснення реалізації товарів побутової хімії від 01.06.1995 №39 (строк дії три роки), ліцензію на право здійснення предметів гігієни та санітарії від 23.05.1996 №80 (строк дії один рік), ліцензію від 01.06.1995 №82 на право здійснення реалізації продуктів харчування та харчових добавок, а також ліцензію від 19.07.1997 №390 на здійснення торговельної діяльності до 19.06.2000.

Суд зазначає, що ліцензія не є документом, який підтверджує вид системи оподаткування (загальна або спрощена), за якою здійснюється підприємницька діяльність, оскільки така ліцензія лише зазначає право (дозвіл) позивачки на провадження певного виду господарської діяльності, у той час як інформація щодо системи оподаткування підтверджується іншими документами, які були перелічені вище.

Суд звертає увагу на закріплений частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України принцип допустимості доказів, за яким обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням цього, вказані вище ліцензії на право здійснення певного виду господарської діяльності не є допустимими доказами для підтвердження системи оподаткування.

Окрім цього, суд не приймає до уваги копії квитанцій про сплату, надані позивачкою, оскільки відповідно до зазначених вище норм факт сплати страхових внесків та/або єдиного податку має підтверджуватись органом, який контролював сплату таких податків, зборів на той момент. Крім того, переважна більшість таких квитанцій не містить відмітки банку про сплату коштів, не містить інформації про періоди сплати, деякі квитанції не містять призначення платежу, а певні призначення платежів взагалі не можуть бути підтвердженням внесення плати саме страхових внесків (зокрема, «пеня», «комісійний збір», «штраф», «за ліцензію», « 2%», «послуги», «акциз», «ПДВ» тощо).

Також суд зауважує, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10.06.1994 (далі - Інструкція №5-5), усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток №1).

Згідно з пунктом 18 Інструкції №5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1 (чинної у спірний період), платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 № 11-1 платники, перелічені в пп. 2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 року по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах Пенсійного фонду.

Відтак, належними доказами, якими особа може підтвердити періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01.07.2000 - довідка органу Пенсійного фонду про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Єдиний документ, який підтвердження ведення позивачем підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, є патент серії АВ №686306 від 25.04.1997, виданий Державною податковою інспекцією по м. Фастів Київської області, який діяв у період з 26.04.1997 по 15.11.1997 (з урахуванням зазначених на звороті періодів продовження дії).

Суд звертає увагу, що для повного та всебічного розгляду цієї справи необхідно було встановити, чи подавались додані до позовної заяви документи позивачкою до ГУ ПФУ у Київській області при зверненні за призначенням пенсії.

З метою з`ясування зазначених обставин, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 витребувано від відповідача копію пенсійної справи та пояснення щодо підстав незарахування до страхового стажу спірного періоду.

Відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав та не повідомив суду причини такої неможливості.

У відповідності до частини дев`ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

За вказаних обставин, враховуючи невиконання відповідачем вимоги суду, суд визнає доведеною обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, а саме: усі додані позивачкою до суду документи на підтвердження ведення господарської діяльності (довідка ОДПІ, ліцензії, патент, квитанції про сплату внесків) подавались позивачкою при зверненні до відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов таких висновків:

- довідка податкового органу не містить інформації про систему оподаткування, за якою позивачка здійснювала підприємницьку діяльність у період з 04.01.1995 по 02.12.2001;

- квитанції про сплату страхових внесків не є належним доказом перебування позивачки на спрощеній системі оподаткування, оскільки з них неможливо встановити період, за який ці внески сплачувались, а на більшості квитанцій відсутня позначка банку про проведення платежу, а вказані в квитанціях призначення платежів свідчать про їх недопустимість як доказів;

- ліцензії на ведення певного виду господарської діяльності не підтверджують сплату внесків та здійснення позивачкою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування;

- здійснення позивачкою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування у період з 26.04.1997 по 15.11.1997 підтверджується патентом, а тому такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що права позивачки були частково порушені відповідачем, а отже підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивачки з 26.04.1997 по 15.11.1997 та зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу період підприємницької діяльності позивачки з 26.04.1997 по 15.11.1997.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 19.09.2022 №1189-3119-7232-7577. Указана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення нею підприємницької діяльності - з 26.04.1997 по 15.11.1997.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення нею підприємницької діяльності - з 26.04.1997 по 15.11.1997.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.