Ухвала суду № 115069825, 21.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 листопада 2023 рокуСправа №160/2083/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши питання щодо можливості відкриття провадження про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №160/2083/22 за нововиявленими обставинами, в якій позивач просить:

- відкрити провадження за нововиявленими обставинами;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 03.11.2022;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 03.11.2022 у розмірі 212347,61 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що з огляду на те, що дата фактичного розрахунку з позивачем у справі щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є істотною для справи обставиною, позивач має право на відповідне звернення до суду з питання перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі № 160/2083/22 за нововиявленими обставинами, враховуючи розрахунок середнього заробітку, у рішеннях судів у справах №160/18656/22, №160/2083/22 та №160/2947/21. Так, на виконання рішення суду у справі №160/2947/21 відповідачем-1 здійснено нарахування позивачу грошового забезпечення у загальному розмірі 127724,15 грн. та виплачено його з відрахуванням відповідних податків і зборів у сумі 125808,28 грн. на картковий рахунок позивача 03.11.2022. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 по справі № 160/18656/22 позов задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2020 по 03.11.2022 та стягнуто з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з 15.09.2020 по 03.11.2022 у розмірі 148297,22 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 апеляційні скарги відповідачів - частково задоволені, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 у справі № 160/18656/22 - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено повністю. Дніпропетровський окружний адміністративний суд, приймаючи рішення від 29.06.2022 у справі №160/2083/22 про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 28.12.2021 та стягнення з відповідача-1 на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 28.12.2021 у розмірі 84607,60 грн. дійшов висновку, що по належним позивачу виплатам з відповідача-1 за період з 15.09.2020 по 28.12.2021 включно фактичний розрахунок відбувся 28.12.2021. Зазначеним судовим рішенням щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі між тими самими сторонами вже встановлено день фактичного розрахунку з позивачем, час затримки розрахунку при звільненні та інші обставини справи, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з якими сторони спору погодились, та з урахуванням яких суд вирішив стягнути з відповідача-1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 28.12.2021 у розмірі 84607,60 грн. Рішенням суду у справі № 160/18656/22 від 23.05.2023 визнано іншу дату фактичного розрахунку, а саме 03.11.2022, що протирічить визначеної судовим рішенням у справі №160/2083/22 даті фактичного розрахунку - 28.12.2021, та як наслідок стверджує про збільшення часу затримки розрахунку при звільненні, за який повинен був нарахований та виплачений середній заробіток в більшому розмірі чим це відбулось на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №160/2083/22. Водночас, в порівнянні із виплаченою позивачу сумою індексації грошового забезпечення в розмірі 84638,95 грн. та грошового забезпечення в розмірі 127724,15 грн., яке було виплачено позивачу відповідачами на підставі рішення суду у справі №160/2947/21 від 03.11.2022 середнього заробітку за не проведення вчасного розрахунку при звільненні в розмірі 801606,58 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації, а саме 127724,15 грн. + 84638,95 грн. = 212363,10 грн. Таким чином, позивач вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 212347,61 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком та відповідно має місце протиправна бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 03.11.2022.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами, суд виходить з такого.

У провадженні №160/2083/22 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року у розмірі 84638,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 17.01.2008 року по 15.09.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів. Фінансове забезпечення здійснювалось військовою частиною НОМЕР_2 . Рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року у справі 160/17036/20 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. На виконання рішення суду 28.12.2021 року на картковий рахунок позивача поступила цільовим зарахуванням сума у розмірі 84638,95 грн. Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем проведено несвоєчасно, позивач має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №160/2083/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

-визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року.

-стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 року по 28.12.2021 року у розмірі 84607,60 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 у справі №160/2947/21 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 в адміністративній справі № 160/2083/22 залишено без змін.

Відповідно частин першої - третьої статті 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 06 листопада 2023 року у справі №2340/4811/18.

Отже, за змістом поданої заяви ОСОБА_1 як на нововиявлену обставину для перегляду рішення від 29.06.2022 у справі №160/2083/22 посилається на те, що на виконання рішення суду у іншій справі №160/2947/21 відповідачем-1 здійснено виплату грошового забезпечення у сумі 125808,28 грн. на картковий рахунок позивача 03.11.2022.

Суд звертає увагу, що проведення додаткової виплати позивачу грошового забезпечення 03.11.2022 не є нововиявленою обставиною для перегляду рішення від 29.06.2022 у справі №160/2083/22, оскільки на час розгляду і вирішення справи №160/2083/22, обставина, що виникла 03.11.2022 ще не існувала.

Таким чином, заявник посилається на нову обставину, що з`явилася після розгляду справи №160/2083/22 та не є підставою для перегляду рішення у цій справі.

Суд наголошує, що однією з необхідних ознак нововиявлених обставин є існування цих обставин саме під час розгляду, вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками.

Згідно з частиною 6 статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Суд також зазначає, що позивачем у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами змінено позовні вимоги та збільшено розмір грошових вимог та період затримки розрахунку.

Суд наголошує, що зміна позовних вимог на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідає правовій природі інституту перегляду судового рішення з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999 у справі Brumarescu v. Romania наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ryabykh v. Russia від 24.07.2003).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведена заявником обставина не є нововиявленою, а новою обставиною, яка не існувала під час розгляду справи і ухвалення судового рішення від 29.06.2022 у справі №160/2083/22, а тому відсутні підстави для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 248, 361 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження про перегляд за нововиявленими обставинами рішення в адміністративній справі №160/2083/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар