Ухвала суду № 115069805, 21.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 листопада 2023 рокуСправа №160/25993/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В.

за участі секретаря судового засідання Дидочкіної О.А.

за участі:

представника позивача - Іваннікової Т.В.,

представника відповідача - Хоменка Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920, 49044, м.Дніпро, вул.Шевченка, буд.2) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м.Київ, вул.Архітектора Городецького, 13) про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

09.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.В. про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2023 року (ВП 71431188).

Ухвалою суду від 13.10.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.

На виконання вимог зазначеної ухвали, від позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована, зокрема тим, що на дату подання позовної заяви постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2023р. на адресу АТ «Дніпропетровськгаз» не надходила, а також товариство не зобов`язано щоденно перевіряти стан виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 01.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Також зазначено, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду буде розглянуто судом в судовому засіданні.

09.11.2023р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач, зокрема, посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, з посиланням на наявність у позивача доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження №71431188.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Кодекс адміністративного судочинства Українивизначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У цьому контексті строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Обумовлений строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

В обумовленому аспекті «день, коли особа дізналася про порушення свого права» - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Також, порівняльний аналіз словоформ «дізналася» і «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За змістом ч.1 ст.121 КАС України пропущений процесуальний строк, встановлений законом, суд може поновити за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У цьому контексті під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Одночасно з цим, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження у BП №71431188, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. 30.08.2023р., водночас позивач звернулася до суду з даним позовом 09.10.2023р.

Поряд з цим, оцінюючи доводи позивача про наявність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2023р. (ВП №71431188) зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/, де також забезпечена можливість онлайн-оплати. Також зазначена постанова містить ідентифікатор доступу до Державного реєстру виконавчих проваджень для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

З огляду на це, у позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені у виконавчому провадженні №71431188. Тож позивач мав високу вірогідність і повинен був дізнатися про оскаржувану постанову державного виконавця ще у вересні 2023 року.

На противагу цьому, позивач, будучи обізнаним з фактами відкриття виконавчого провадження, не проявляв розумної зацікавленості щодо ходу виконавчого провадження та не звертався до Автоматизованої системи виконавчого провадження або державного виконавця протягом вересня 2023 року.

У цьому контексті суд повторює сталу позицію Верховного Суду про те, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про них не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023р. у справі №380/14933/22.

Перевірка стану виконавчого провадження представника позивача 04.10.2023р. не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Аргументи позивача не є переконливими свідченнями того, що за наявності наміру поновити порушені права він був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до адміністративного суду, з огляду на реальну можливість мати доступ до Державного реєстру виконавчих проваджень.

У подібному аспекті Верховний Суд вже зауважував, що із загального правила, встановленого ч.1 ст.77 КАС України, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин (постанова від 31 березня 2021 року у справі №520/3047/2020). Проте, доводи позивача цього факту не доводять.

Вказані вище висновки суду повністю відповідають правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 19.05.2022 у справі № 520/8827/2020, яку суд враховує при вирішенні питання про поновлення позивачу строку звернення до суду у цій справі.

Згідно із ч.ч.3, 4ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч.1ст.240 КАС Українипередбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертоюстатті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем хоча і подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає причини зазначені у заяві неповажними та такими, що суперечать матеріалам справи та приписам ч.2ст.122 КАС України, тому суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду.

За таких обставин, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.121-123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 287 та 297 КАС України.

Суддя Д.В. Сидоренко