Рішення № 11506199, 28.09.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року справа № 2-714-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.,

при секретарі Лубаєвській Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Пущик Н.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Червоноград Львівської області про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, суд, -

встановив:

29 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Червоноград Львівської області про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працював на шахті № 10 “ВМ” (м.Червоноград) Західно-Української вугільної холдингової компанії (тепер шахта “Степова” ДП “Львіввугілля”) гірничим робітником очисного вибою підземним 5 розряду, 06 серпня 1998 року з ним трапилась виробнича травма, внаслідок якої отримав травму в області спини. 07 серпня 1998 року було складено акт № 61 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом.

За висновками МСЕК від 24 лютого 2004 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності, від 25 травня 2005 року визнано інвалідом ІІІ групи та встановлено 45% втрати професійної працездатності, а з 23 лютого 2007 року встановлено 60% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, дата переогляду 26 лютого 2011 року.

Вважає, що Фонд соціального страхування зобовязаний у встановленому законом порядку відшкодувати йому як потерпілому грошову суму за моральну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали. Представник позивача пояснила, що ОСОБА_1 отримав виробничу травму, від якої зазнав фізичного болю та страждання, втратив 60% професійної працездатності. Отримана травма періодично його турбує, у звязку з чим він змушений постійно звертатися за медичною допомогою та проходити лікування.

Просять позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 30000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на роз'яснення Міністерства Праці та Соціальної Політики України від 28.05.2003 року № 03-2/1482-020-1, де зазначено, що якщо страховий випадок виник до 01 квітня 2001 року, потерпілий повинен звернутися до власника або уповноваженого ним органу з заявою про відшкодування моральної шкоди. Страховий випадок з ОСОБА_1 стався 06 серпня 1998 року, тому за відшкодуванням шкоди позивач має право звернутися до дирекції шахти “Степова” ДП “Львіввугілля”. Відповідно до роз'яснення Міністерства Праці та Соціальної Політики України від 06 квітня 2001 року № 20-80 по страховим випадкам, які мали місце до 01 квітня 2001 року відповідачами повинні бути підприємства, а після Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Згідно частини 4 статті 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » передбачено, що характер заподіяної моральної шкоди засвідчується висновком медичних органів. До матеріалів справи позивачем висновку про факт заподіяння моральної шкоди не долучено, а посилання позивача на висновки МСЕК є безпідставним. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково у звязку з наступним.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, працював на шахті № 10 “ВМ” (м.Червоноград) Західно-Української вугільної холдингової компанії (тепер шахта “Степова” ДП “Львіввугілля”) гірничим робітником очисного вибою підземним 5 розряду, 06 серпня 1998 року з ним трапилась виробнича травма, внаслідок якої отримав травму в області спини.

07 серпня 1998 року було складено акт № 61 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом. (а.с.6,7).

З довідки, виданої ДП “Львіввугілля” ВП шахта “Степова” вбачається, що згідно наказу № 354 від 13 червня 2002 року Міністерства палива та енергетики України державне відкрите акціонерне товариство шахта № 10 “Великомостівстка” Дочірнє підприємство Західно-Української вугільної холдингової компанії перейменовано в ДВАТ шахта “Степова” ВАТ Державної холдингової компанії “Львіввугілля” (а.с.11).

Згідно виписки із акту освідчення в МСЕК від 24 лютого 2004 року ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності внаслідок отриманої виробничої травми (а.с.12, 13).

Із довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 017908 від 24 лютого 2005 року вбачається, що позивачу встановлено 45 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та визнано інвалідом ІІІ групи (а.с.8), із довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 063214 від 23 лютого 2007 року, вбачається, що внаслідок трудового каліцтва позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності. (а.с.9).

Крім того судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 періодично звертається за медичною допомогою та перебуває на стаціонарному лікуванні для покращення стану свого здоровя, оскільки отримана виробнича травма постійно його турбує.

Дана обставина підтверджується виписками № 700, № 262 та № 225 Волинської обласної клінічної лікарні (а.с.16, 17, 18).

Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоровя у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача, заперечуючи позов, покликається на роз'яснення Міністерства Праці та Соціальної Політики України від 28.05.2003 року № 03-2/1482-020-1, роз'яснення Міністерства Праці та Соціальної Політики України від 06 квітня 2001 року № 20-80, та ЗУ “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”.

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року та від 10 вересня 2009 року право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 24 лютого 2004 року. На той час статтею 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачалось відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової ) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обовязкову Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статтей 1,6,13,21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.

Під шкодою, яка не спричинила потерпілим професійної працездатності, треба розуміти таку шкоду, за якої не втрачається здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією або за іншою адекватною їй професією (фахом).

Тобто позивачу було встановлено стійку втрату працездатності, а тому висновок МСЕК на підтвердження моральної шкоди не є обовязковим.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя.

Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (пункту 9), розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, те, що позивач отримав виробничу травму, постійно звертається за медичною допомогою та проходить лікування. Позивач є інвалідом третьої групи від професійного захворювання, втратив 60 % працездатності. Втрата здоровя призвела до втрати нормальних життєвих звязків, незручностей у побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із тривалості, характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 4000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.13, 14 Закону України “Про охорону праці”, ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» - суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Червоноград Львівської області в користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя на виробництві та 65 (шістдесят п'ять) грн. витрат за надання правової допомоги.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Червоноград Львівської області 15 (п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050001 ( за розгляд справи до Нововолинського міського суду Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М.Ушаков