Рішення № 115061231, 09.11.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023м. ХарківСправа № 922/3508/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Елпрофіт" (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівська, буд. 9 кв. 76; адреса для листування : 61109, м.Харків, вул. Михайла Зеленіна, буд. 27; код ЄДРПОУ: 42268101) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, пр. Ново-Баварський, буд. 118; код ЄДРПОУ: 19364229) про стягнення 6665494,70 грн, за участю представників:

позивача - Костирі Г.А., в режимі відеоконференції,

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Елпрофіт" 07.08.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" про стягнення 4 983 194,00 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020, трьох процентів річних у розмірі 221 330,38 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 1 418 478,71 грн та пені в розмірі 42 491,61 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, не в повному обсязі було оплачено товар, отриманий у період з 26.11.2021 до 21.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Елпрофіт" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3508/23 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.09.2023, відповідач проти суми основного боргу не заперечував, але зазначив, що з початком введення воєнного стану Підприємство втратило можливість повноцінно здійснювати свою господарську діяльність та виконувати свої зобов`язання за договорами та контрактами, у тому числі й за Договором купівлі-продажу №9 від 30.01.2020. Крім того, ТОВ "ХЗПТУ" не має можливості повернути передплату та отримати оплату за поставлену продукцію від контрагентів, які опинилися на тимчасово окупованій території, у тому числі від ПРАТ "МК "Азовсталь". У зв`язку з відсутністю коштів на балансі підприємства та припиненням господарської діяльності і досі невиплачені заробітні плати працівникам підприємства (сумарна заборгованість по виплаті заробітних плат становить 3,8 мільйони гривень). На рахунках ТОВ "ХЗПТУ", починаючи з 24.02.2022, не концентрується сума коштів для виконання зобов`язання перед ПП "Елпрофіт" у зв`язку з різким припиненням господарської діяльності підприємства. Вищевказане, як вказує відповідач, свідчить про настання істотних (виняткових) обставин для ТОВ "ХЗПТУ", які унеможливили належне виконання договірних зобов`язань перед ПП "Елпрофіт". За таких обставин, відповідач просить суд здійснити зменшення розміру штрафних санкцій для ТОВ "ХЗПТУ" за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020, укладеним з ПП "Елпрофіт", на 90%. Також, на думку відповідача, витрати на професійну правничу допомогу завищені і необґрунтовані, оскільки встановлений в заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірний із складністю справи та наданими послугами; обсяг наданих позивачу послуг та виконаних робіт не корелюється з заявленою сумою витрат; виходячи з конкретних обставин справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності і реальності. Отже, відповідач просить зменшити розмір витрат ПП "Елпрофіт" на професійну правничу допомогу адвоката за договором про надання правничої допомоги адвокатом № 20/07-23 від 20.07.2023 та відмовити у задоволені клопотання представника ПП "Елпрофіт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у частині стягнення додаткової винагороди адвоката.

Протокольною ухвалою господарського суду від 03.10.2023 підготовче провадження у справі № 922/3508/23 закрито; розгляд справи по суті призначено на 24.10.2023 о 15:40.

24.10.2023 представником відповідача було подано до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з тим, що представник відповідача - адвокат Лебедєв Дмитро Володимирович, бере участь у той самий час, а саме 24.10.2023 о 14:00, у судовому засіданні по справі № 948/1081/22 у Машівському районному суді Полтавської області, що відповідно унеможливлює його участь при розгляді справи № 922/3508/23.

З урахуванням клопотання представника відповідача, розгляд справи по суті було відкладено протокольною ухвалою господарського суду від 24.10.2023 на 09.11.2023 о 14:40.

09.11.2023 представником відповідача знов було подано до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з тим, що представник відповідача - адвокат Лебедєв Дмитро Володимирович, бере участь у той самий час, а саме 09.11.2023 о 13:00, у судовому засіданні по справі № 642/2858/20 у Полтавському апеляційному суді, що відповідно унеможливлює його участь при розгляді справи № 922/3508/23, зважаючи на територіальну віддаленість суду.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.11.2023, представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував; позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив покласти на відповідача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1041624,20грн.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

24.10.2023 розгляд справи по суті вже було відкладено за аналогічним клопотанням представника відповідача.

Зазначені у клопотанні підстави, а саме зайнятість представника відповідача в іншому судовому процесі в іншому суді, тобто надання переваги участі у розгляді іншої справи, не може вважатися поважною причиною неявки відповідача в судове засідання, оскільки відповідач не обмежений у виборі інших представників, а також може брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Свою позицію щодо заявлених позовних вимог відповідач виклав у наданому суду відзиві на позовну заяву. Отже, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача, суд, крім зазначеного, бере до уваги обмежений законом строк розгляду справи по суті, а також заперечення представника позивача проти заявленого відповідачем клопотання.

Отже, враховуючи, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно зі ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.01.2020 між Приватним підприємством "Елпрофіт" (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 9.

Відповідно до умов зазначеного Договору, продавець зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених Договором передати у власність покупця товар в асортименті та в кількості, визначених Договором, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього визначену Договором грошову суму (ціну). Найменування (асортимент), ціна, кількість, загальна вартість товару вказуються в специфікаціях (додатках), які додаються до Договору i є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.5 Договору, оплата за товар здійснюється в наступному порядку:

- 100% - протягом 30 днів з моменту поставки товару. Умови оплати товару, визначені в специфікації, є пріоритетними по відношенню до тексту Договору. Специфікаціями до Договору сторони передбачили наступні умови оплати: 100% впродовж 40 календарних днів по факту поставки продукції.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що датою постачання товару вважається дата, визначена в товаросупроводжувальних документах.

Пунктом 9.12 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

Додатковими угодами до Договору від 30.12.2020 та від 30.12.2021 дія Договору продовжувалась до 31.12.2021 та до 31.12.2022, відповідно.

У період часу з 26.11.2021 до 21.02.2022 на адресу відповідача, відповідно до видаткових накладних №№: РН-0000195 від 26.11.2021; РН-0000204 від 07.12.2021; РН-0000205 від 10.12.2021; РН-0000208 від 13.12.2021; РН-0000209 від 15.12.2021; РН-0000210 від 16.12.2021; РН-0000211 від 16.12.2021; РН-0000212 від 16.12.2021; РН-0000216 від 16.12.2021; РН-0000217 від 16.12.2021; РН-0000218 від 17.12.2021; РН-0000219 від 20.12.2021; РН-0000220 від 20.12.2021; РН-0000224 від 23.12.2021; РН-0000230 від 30.12.2021; РН-0000002 від 10.01.2022; РН-0000005 від 17.01.2022; РН-0000006 від 17.01.2022; РН-0000007 від 17.01.2022; РН-0000008 від 18.01.2022; РН-0000010 від 25.01.2022; РН-0000011 від 25.01.2022; РН-0000012 від 27.01.2022; РН-0000013 від 28.01.2022; РН-0000014 від 28.01.2022; РН-0000015 від 31.01.2022; РН-0000016 від 31.01.2022; РН-0000017 від 01.02.2022; РН-0000023 від 21.02.2022; РН-0000024 від 21.02.2022; РН-0000025 від 21.02.2022, було поставлено товар на загальну суму 5 008 194,00 грн.

Платіжним дорученням № 961 від 23.06.2022 покупцем частково сплачено 25000,00 грн за товар, поставлений відповідно до видаткової накладної № РН-0000210 від 16.12.2021.

Отже, за покупцем рахується заборгованість, загальний розмір якої станом на 14.07.2023 склав 4983194,00 грн, що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2023. Наразі вказана заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми ЦК України кореспондуються з нормами Господарського кодексу України, а саме статтею 193 ГК України.

Пунктом 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що в разі порушення своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 6.2 Договору сторони визначили, що за прострочення остаточної оплати, передбаченої пунктом 2.5. Договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, розмір пені за період 6 місяців з моменту коли зобов`язання з оплати поставленого товару мало бути виконане (протягом 40 днів з моменту поставки) нарахована на суму заборгованості (з урахуваннями оплат, здійснених відповідачем), складає 42491,61 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання за весь період прострочки, за розрахунком позивача, складають 1418478,71 грн; 3% річних - 221330,38 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 221330,38 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 1418478,71 грн та пені в розмірі 42491,61 грн законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 6665494,70 грн, у тому числі: 4 983194,00 грн основного боргу; 221 330,38 грн - 3% річних; 1 418 478,71 грн інфляційних нарахувань та 42 491,61 грн пені.

При цьому, суд не приймає доводів відповідача щодо наявності виняткових обставин для ТОВ "ХЗПТУ", які унеможливили належне виконання договірних зобов`язань перед ПП "Елпрофіт", а саме військової агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Таким чином, висновок ТПП України (викладений у листі від 28.02.2022 вих. №2024/02.0-7.1), на який посилається відповідач, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Тобто, лист ТПП не є достатнім і допустимим доказом настання для конкретної особи форс-мажорних обставин - ні для цілей повідомлення іншої сторони про форс-мажорні обставини згідно з договором, ні для доказування в судовому провадженні обставин виникнення форс-мажорних обставин для виконання зобов`язань по конкретному Договору.

Вищевказане підтверджує також судова практика. Зокрема, після початку повномасштабної російської збройної агресії проти України у постанові по справі №922/2394/21 від 14.06.2022 КГС підтвердив, що "форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку".

Крім того, судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України, який може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, оскільки вони про це домовилися.

При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Проте, відповідачем не надано відповідного сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, які унеможливили належне виконання договірних зобов`язань відповідача перед позивачем.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем ПП "Елпрофіт" штрафних санкцій для ТОВ "ТХПТУ" за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020 р. на 90%.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку потрібно сплатити в разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Отже, у розумінні наведених вище норм закону, можливим є зменшення лише розміру нарахованої позивачем пені, як штрафної санкції (неустойки).

Чинне законодавство України не передбачає переліку виняткових випадків чи обставин, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Відповідно вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, згідно з якими господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як встановлено судом, розмір основного боргу за Договором купівлі-продажу №9 від 30.01.2020, який не сплачено відповідачем, становить 4983194,00 грн. Водночас, відповідно до п. 6.2 Договору, позивачем нараховано пеню у зв`язку з простроченням остаточної оплати, передбаченої пунктом 2.5, в розмірі 42491,61 грн (а саме менш 1% від суми боргу), що не є надмірно великим порівняно із сумою основного боргу.

Отже, приймаючи до уваги тривале невиконання відповідачем умов Договору в частині оплати вартості отриманого товару, розмір якої є доволі значним, відсутність доказів вжиття відповідачем будь-яких можливих заходів щодо належного виконання умов Договору, а також враховуючи майнові інтереси позивача, господарський суд прийшов до висновку про відсутність у даному випадку виключних обставин для зменшення належної до стягнення пені.

На підставі викладеного, суд визнав позовні вимоги Приватного підприємства "Елпрофіт" обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Елпрофіт" та адвокатом м Костирею Геннадієм Анатолійовичем, що здійснює діяльність у статусі фізичної особи - підприємця, укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/07-23 від 20.07.2023.

Згідно п. 1.1 вищевказаного Договору, виконавець (адвокат) зобов`язується у встановленому цим договором порядку, на платній основі, провести комплекс робіт (послуг) по захисту майнових інтересів замовника (позивач), у спосіб: стягнення на користь замовника заборгованості перед ним за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020 згідно з наданими документами. Сума основного боргу боржника перед замовником становить 4983194,00 грн. З метою ефективного захисту інтересів замовника, виконавець має право збільшити розмір заборгованості на суму інфляційних втрат, відсотків, неустойки та інших нарахувань, пов`язаних із неналежним виконанням боржником своїх грошових зобов`язань.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що вартість робіт за цим договором складається з основної та додаткової винагороди. Пунктами 3.2, 3.3 цього ж Договору передбачено, що основна винагорода виконавця за цим договором складає 41800 грн та сплачуються замовником на користь виконавця в наступному порядку:

- частину винагороди, у розмірі 8 300 грн замовник сплачує на користь виконавця протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору;

- іншу частину винагороди, у розмірі 33500 грн замовник сплачує на користь виконавця протягом 5-ти днів з моменту винесення Господарським судом Харківської області судового рішення за позовом замовника до боржника "про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020".

Додаткова винагорода виконавця складає 15% від суми стягнених з боржника на користь замовника грошових коштів або матеріальних цінностей в процесі виконання робіт, передбачених п. 1.1 цього Договору. Така додаткова винагорода сплачується замовником на користь виконавця протягом 5-ти днів з моменту отримання замовником від боржника кожної частини грошової суми або матеріальних цінностей заборгованості, передбаченої п. 1.1 цього Договору.

Позивачем здійснено оплату частини послуг адвоката за Договором про надання правничої допомоги № 20/07-23 від 20.07.2023 у розмірі 8300,00 грн за проведення комплексу юридичних робіт, визначених у п.1.1 Договору.

Посвідчуючи надання послуг клієнту з боку адвоката, сторони підписали Акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 04.10.2023 на загальну суму 1041624,20 грн, яка складається із вартості наданих послуг загальною тривалістю 17 годин на суму 41800,00 грн та вартості додаткової винагороди (гонорару успіху) виконавця в розмірі 15% від суми стягнутих з боржника на користь замовника грошових коштів, що становить 999824,20 грн.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено можливість суду, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір витрат ПП "Елпрофіт" на професійну правничу допомогу адвоката за Договором про надання правничої допомоги адвокатом № 20/07-23 від 20.07.2023 та відмовити у задоволені клопотання представника ПП "Елпрофіт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в частині стягнення додаткової винагороди. В обґрунтування свого клопотання відповідач вказує, що інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Проте, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги № 20/07-23 від 20.07.2023, а також їх вартість - 41800,00 грн, є доведеними та повністю підтвердженими наданими позивачем доказами.

При цьому, варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Водночас, щодо витрат на правничу допомогу в частині додаткової винагороди (гонорару успіху), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та ст. 28, 29, 30 Правил адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017 - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата, тощо) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, визначаються в договорі про надання правничої (юридичної) допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи з власних міркувань.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Зазначена позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/3547/21 від 27.09.2022.

Отже, заявлена позивачем до стягнення з відповідача на підставі договору про надання правової допомоги сума, як гонорар успіху, не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі за рахунок відповідача. Наразі судом враховано, що судові витрати на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У судовому засіданні позивач обгрунтовував покладення витрат на додаткову винагороду адвоката на відповідача тим , що ця умова договору є відкладальною та залежить від правомірних дій відповідача щодо належного виконання умов договору та добровільного перерахування коштів належних до сплати позивачу. Тобто у разі присудження до стягнення зменшеної суми , відсоткове обчислення додаткової винагороди також буде меньшим. Отже цей пункт Договору є спонукальним для відповідача для вчинення дій для добровільного погашення боргу та зменшення суми , яка може бути присуджена до стягнення судовим рішенням. При цьому позивач зазначає, що навіть під час розгляду справи відповідач зловживає своїми процесуальними правами та всіляко ухиляється від сплати заборгованості та затягує розгляд справи та отримання судового рішення . Також зазначає , що у разі зменшення витрат на правову допомогу просить врахувати розмір винагороди виконавчої служби під час виконання судового рішення , який складає 10 відсотків від стягуваної суми заборгованості , та прирівняти розмір винагороди адвоката до такого ж самого розміру. Суд погоджується з доводами позивача в цій частині , та вважає їх обгрунтованими.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в частині додаткової винагороди адвоката, є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат (гонорару успіху) у заявленому до відшкодування розмірі - 15% від суми стягнутих з відповідача на користь позивача грошових коштів на суму 999824,20 грн.

При цьому, суд вважає обґрунтованим з підстав викладених вище, покладення на відповідача витрат в частині додаткової винагороди адвоката в розмірі 10% від суми стягнутих з відповідача на користь позивача грошових коштів, що становить 666549,47 грн. Решту витрат на правничу допомогу в сумі 333274,73 грн гонорару успіху, суд покладає на позивача.

Таким чином, суд покладає на відповідача витрати професійну правничу допомогу в загальному розмірі 708349,47 грн, у тому числі витрати на оплату наданих адвокатом послуг в розмірі 41800,00 грн; витрати на додаткову винагороду адвоката в розмірі 666549,47 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, пр. Ново-Баварський, буд. 118; код ЄДРПОУ: 19364229) на користь Приватного підприємства "Елпрофіт" (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівська, буд. 9 кв. 76; адреса для листування : 61109, м.Харків, вул. Михайла Зеленіна, буд. 27; код ЄДРПОУ: 42268101) - 4 983 194,00 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу № 9 від 30.01.2020, три проценти річних у розмірі 221 330,38 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1 418 478,71 грн, пеню в розмірі 42 491,61 грн; а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 79985,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 708349,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "20" листопада 2023 р.

Суддя Н.М. Кухар