Рішення № 115048262, 20.11.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12892/23

Провадження № 2/369/5665/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі Бугайовій М.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 13.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210613-002 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами кредитного договору відповідач отримав кошти в сумі 18 000, 00 грн., строком дії договору до 13.12.2021 року. Відповідно до умов Кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5 % (сума одноразової комісії складає 1 650, 00 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умови Кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 6 щомісячних платежів; позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 13 числа відповідного місяця включно.

На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 16 650, 00 грн. із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 7,5%, що в грошовому еквіваленті 1 650, 00 грн. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 14.06.2023 року має заборгованість - 47 300,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 30 950,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 1350,00 гривень - строкова заборгованість за процентами. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №210613-002 від 13.06.2021 року у розмірі 47 300,00 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684, 00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У судове засідання 20.11.2023 учасники справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача разом з позовною заявою просив суд проводити розгляд справи у відсутності представника. Позов підтримав та просив суд позов задовольнити.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За письмовою згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 13.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210613-002, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 18 000, 00 грн., строком до 13.12.2021 року.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник має зробити 6 щомісячних платежів, щомісячно до 13 числа відповідного місяця включно. Одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту (утримується при перерахуванні суми кредиту) становить 7,5%. Сума одноразової комісії становить - 1 650, 00 грн. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних становить 97,5%; відсоткова ставка в місяць від початкової суми кредиту становить 7,5%; сума платежу щомісячного платежу становить 4350,00 грн., в тому числі погашення тіла кредиту - 3000,00 грн., оплата відсотків - 1350,00 грн. Загальна плата за користування кредитом становить 9450,00 грн., загальна вартість кредиту становить 27450, 00 грн.

Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором F69539 (13.06.2021 17:20:49).

Крім цього, з метою отримання кредиту, відповідач в кредитному договорі зазначила свої особисті дані; цільове призначення кредиту - перекредитування та інше; номер банківської карти ПАТ КБ «Приватбанк» та номер банківського рахунку.

Відповідно до копії паспорту кредитного продукту «6 місяців» відповідач був ознайомлений з контактними даними кредитодавця, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту порядком повернення кредиту, що підтверджується поміткою про електронний підпис.

До матеріалів позовної заяви представник позивача надав копію внутрішніх правил надання фінансових послуг надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», які відповідно до п.9.3 кредитного договору є невід`ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кредитсервіс» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, перерахувавши 13.06.2021 року на банківську картку ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 16650,00 грн., з вирахуванням комісії за оформлення кредиту 1 650, 00 грн., що підтверджується квитанцією за сплату №93523828.

Згідно наданого ТОВ «Кредитсервіс» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №210613-002 від 13.06.2021 року станом на 14.06.2023 року становить - 47300,00 гривень, з яких 15 000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 30 950,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 1 350, 00 гривень - строкова заборгованість за процентами.

ТОВ «Кредитсервіс» на адресу ОСОБА_1 направило вимогу про повернення кредиту у розмірі 47300,00 грн. у 30-ти денний термін з моменту отримання вимоги, що підтверджується досудовою вимогою щодо дострокового стягнення заборгованості від 21.06.2023 року.

Однак заборгованість відповідачем сплачена не була, ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання не виконує належним чином та не дотримується терміну повернення наданого йому кредиту.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 627 ЦК України вбачається, що, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно п.п.5, 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», терміни вживаються в такому значенні: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1052 ЦК України передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З договору укладеного сторонами п.1.1 слідує, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 18 000, 00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. За п.2.2 цього договору позичальник зобов`язується повернути кредит та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії договору згідно графіку, передбаченого договором, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань. Згідно цього договору стосовно п.7.2 сторони домовились, що кредитодавець при підписанні цього договору та при укладенні додаткових угод до нього може використовувати факсимільне відтворення підпису, аналоги власноручних підписів їх уповноважених осіб за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного-числового підпису або іншого аналогу власноручного підпису.

У суду не виникло сумніву у порушенні закону з боку сторони позивача, оскільки ТОВ «Кредитсервіс» виконав вимоги закону, уклав договір про надання на умовах споживчого кредиту, користуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс».

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредитсервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат в розмірі 7 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Плата праці адвоката є результатом відповідних домовленостей між адвокатом та його клієнтом і визначається договором про надання правової допомоги. Регульовані або фіксовані ціни на такі послуги встановлюються Кабінетом Міністрів України лише для тих адвокатів, які працюють на підставі Закону України «Про безоплатну правову допомогу» й отримають оплату за рахунок держбюджету. Усі інші самостійно визначають свій гонорар відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Якихось обмежень розміру оплати тут немає, вказано, зокрема, що «гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час».

Позивачем надано договір №25-01/2023 від 25.01.2023 року про надання правової допомоги, у відповідності до положень умов Договору про надання правової допомоги (п. 4.1.), сторони визначили, що розмір винагороди становить 7 000, 00 грн. за підготовку та направлення позовної заяви або апеляційної, або касаційної скарги. Також, у Акті приймання-передачі справ на надання правової допомоги зазначено, що форма правової допомоги це «представництво прав та захист законних інтересів Клієнта в суді». Сплата коштів підтверджується платіжним дорученням про оплату правничої допомоги за підготовку та направлення позовної заяви до суду відповідно до Акту № 32 від 09.06.2023 р. до Договору № 25-01/23 від 25.01.2023 р. у розмірі 7 000, 00 грн.

У постанові Верховного суду від 28.12.2020 р. по справі № 640/18402/19 суд виклав правову позицію щодо того, що у разі встановлення у договорі про надання правової допомоги, фіксованого розміру гонорару (винагороди), детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги, не потребується.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 7 000, 00 грн. є реальними та підтвердженими матеріалами справи, в зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу не надходило.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2 684, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за Кредитним договором №210613-002 від 13.06.2021 року в розмірі 47 300,00 грн. (сорок сім тисяч триста грн 00 коп.).

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників:

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», Код ЄДРПОУ 41125531, місцезнаходження: 01133, вул.Коновальця Євгена, 36-д, прим.65-з, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Тетяна ДУБАС