Постанова № 115048000, 21.11.2023, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1466/23 Провадження № 3/358/827/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Тітов М.Б., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Невкритого В.М., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої адвоката Біленчука С.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миронівка, Київської області, громадянина України, українця, місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2023 року, близько 12:00 годин ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні представництва ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», що знаходиться за адресою м. Богуслав, вул. Б.Хмельницького, 7а, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у вчиненні дрібного хуліганства не визнав та пояснив суду, що 21 серпня 2023 року приблизно в 12:00 годин він разом із ОСОБА_3 прийшли у приміщення представництва ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», що розташоване в м. Богуслав, до ОСОБА_2 , щоб обговорити питання щодо поділу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 . Місце зустрічі визначила ОСОБА_2 . Під час спілкування з ОСОБА_2 він вів себе стримано, не погрожував їй і не ображав нецензурною лайкою. Під час розмови, крім ОСОБА_3 інших свідків не було. Через незначний період часу вони з ОСОБА_3 вийшли з приміщення ПрАТ «ВНЗ «МАУП».

Показання ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона весь час була присутня при розмові, яка відбулася в кабінеті ОСОБА_2 , інші свідки не були присутні. ОСОБА_1 нецензурних слів на адресу ОСОБА_2 не висловлював.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 21 серпня 2023 року приблизно в 12:00 годин до неї в кабінет, який знаходиться у приміщенні представництва ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», що в м. Богуславі, прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , щоб обговорити питання поділу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 . Під час спілкування ОСОБА_1 висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, демонструючи зневагу до неї, що стало наслідком порушення порядку в публічному місці.

Показання потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які пояснили, що 21 серпня 2023 року приблизно в 12:00 годин вони знаходились у приміщенні представництва ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» та чули, як чоловік, який прийшов із ОСОБА_7 , ображав нецензурними словами ОСОБА_2 .

Суддя, заслухавши усіх учасників даного процесу, свідків та дослідивши в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення інші матеріали справи, приходить до переконання щодо наступного.

У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При вирішенні даної справи суд враховує роз`яснення Пленуму ВСУ, викладені у Постанові від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», у п. 3, зазначено, що при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібним хуліганством визнається нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.

Верховний Суд України у постанові від 4 жовтня 2012 року (справа № 5-17 кс 12) сформулював правову позицію, відповідно до якої громадський порядок слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного тощо.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Оцінивши докази в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, як дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадському місці, що порушує громадський порядок.

Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 475932 від 14.09.2023, показаннями потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Щодо показань свідка ОСОБА_3 , то суд відноситься до них критично і не приймає до уваги, оскільки свідок є членом сім`ї ОСОБА_1 та саме в її інтересах проводилась розмова із потерпілою ОСОБА_2 .

Стосовно аудіо запису наданого ОСОБА_1 під час судового розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 31, 32 Конституції України, статей 270, 306 ЦК України кожному гарантується право на недоторканість особистого життя, право на таємницю телефонних розмов; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Свідком ОСОБА_3 під час розмови із ОСОБА_2 було зроблено аудіозапис на мобільний телефон, який проводився без отримання не це згоди ОСОБА_2 .

Під час судового розгляду справи потерпіла ОСОБА_2 категорично заперечувала проти врахування як доказу у справі, аудіозапису, який було надано стороною захисту, оскільки згоди на проведення аудіозапису вона не давала.

Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).

В межах, прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду, електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).

Під час дослідження електронних доказів має відбуватись належна ідентифікація таких доказів. Це означає, зокрема, що будь-яка технологія, яка підтверджує автентичність, точність і цілісність даних, повинна бути прийнята.

Кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані - це відомості про інші дані, і іноді їх називають "цифровим відбитком" електронних доказів. Він може включати важливі доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа, або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ до метаданих зазвичай недоступний.

Метадані забезпечують необхідний контекст для оцінки доказів (даних) так само, як поштовий штемпель забезпечує контекст для оцінки звичайного (паперового) листа та його змісту. Суди повинні усвідомлювати потенційну доказову цінність метаданих, у випадку коли інша сторона оспорює достовірність доказу (авторство, цілісність, автентичність). Метадані можуть бути використані для відстеження та ідентифікації джерела та адресата повідомлення, даних про пристрій, який створив електронні докази, дати, часу, тривалості та типу доказів. Метадані можуть бути релевантними або як непрямі докази (наприклад, вказівки на найбільш релевантну версію документа), або як прямі докази (наприклад, якщо даними файлу маніпулювали). Ця настанова також релевантна у випадку втрати метаданих.

У постанові від 22.08.2019 р. у справі №712/8320/15 к Верховний Суд погодився з висновками судів про відсутність достатніх і допустимих доказів, якими підтверджувалися б факти, що голос на аудіозаписах належить особі, у зв`язку з тим, що клопотань про призначення фоноскопічної експертизи заявлено не було.

Згідно постанови Верховного Суду від 25.08.2020 р. у справі №553/1268/15 ц, визнання аудіозапису речовим доказом є правомірним у разі відсутності переконливих аргументів і доказів, які ставили б під сумнів допустимість аудіозапису як доказу, та незаявлення учасниками справи клопотань про призначення у справі фонетичної експертизи для спростування відповідного доказу.

Коли учасниками справи заперечується достовірність аудіозаписів, наданих у якості доказів, та вказується на їх фальсифікацію шляхом монтажу, то для спростування вказаних обставин проводиться судова експертиза.

Вирішуючи питання про допустимість аудіозаписів розмов, суд має керуватися висновками, що містяться в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України №12 рп/2011 від 20.10.2011 р., та оцінювати відповідні докази як такі, що є недопустимими.

Так, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.09.2019 р. у справі №520/5474/19 вказав, що здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.

Таким чином, очевидним стає той факт, що аудіо запис, наданий суду, не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, оскільки отриманий без відома ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ст. 173 КУпАП, як дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадському місці, що порушує громадський порядок.

При призначенні виду та міри адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його ставлення до вчиненого, а тому вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що передбачено санкцією ст. 173 КУпАП.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У відповідності до вимог п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

У зв`язку з наведеним з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України слід стягнути судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Керуючись ст.ст. 33, 173, 252, 280, 283, 284, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 (сто дев`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження даної постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений статтею 307 КУпАП, стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 штраф у подвійному розмірі в сумі 238 (двісті тридцять вісім) гривень, відповідно до ст. 308 КУпАП.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (Стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов