Рішення № 115041719, 10.11.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/205/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2023 Справа № 908/2787/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (03117, місто Київ, пр. Берестейський, 65)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)

про стягнення суми 11005,78 грн. Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 7287,19 грн страхового відшкодування, суми 2031,51 грн інфляційних втрат, суми 319,84 грн - 3% річних, суми 1367,60 грн, всього - загальної суми 11005,78 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної компенсації страхового відшкодування, пов`язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання позивач, приймаючи до уваги положення п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та ст. 625 ЦК України, також нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст. ст. 526, 527, 530, 625, 993, 1166, 1188 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 34, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою суду від 11.09.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2787/23, присвоєний номер провадження 9/205/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

27.09.2023 до суду від ТДВ «СК «КРЕДО» надійшов відзив (документ сформований в системі «Електронний суд»), в якому відповідач визнав вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7287,19 грн завданої в результаті ДТП в порядку суброгації. Зазначив про форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок введення в Україні воєнного стану. Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» заперечив проти нарахування суми пені. Також зауважив, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди. У урахуванням наведених доводів просив суд відмовити у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат. Просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (Страховик, позивач у справі) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №AZEP-206323432 від 13.10.2021, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом (далі - ТЗ) «Mitsubishi Lancer», номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , реєстраційний номер вказаного т/з НОМЕР_3 .

29.10.2021 року о 17 год. 00 хв. у м. Києві по вул. В. Гетьмана, 1, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_4 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», д.н.з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. Вказана подія зафіксована у Протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №035311 від 29.10.2021 та відповіді від НПУ №3021306356970840, де зазначено про порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.1, п. 13.1 ПДР (водій ТЗ не врахував безпечну швидкість руху; порушення безпечної дистанції).

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення №760/30070/21 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Страхувальник 01.11.2021 звернувся до ПАТ «Страхова група «ТАС» із заявою №30811/51/2021/96 про настання події, що сталася 29.10.2021 з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», д.н.з НОМЕР_3 .

08.11.2021 ПАТ «Страхова група «ТАС» складений Страховий Акт № 31425/51/921 та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи з акту огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції, згідно з якими вищезазначену ДТП, що сталася 29.10.2021, визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.

На підставі дослідження з визначення ринкової вартості КТЗ та коефіцієнта фізичного зносу, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 7287,19 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 226343 від 10.11.2021 (копія міститься в матеріалах справи).

Згідно з полісом серії ЕР № 202699513 (діючий станом на 29.10.2021) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_4 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «Кредо» (відповідач у справі); франшиза згідно з цим полісом - 0,00 (нуль) грн.; ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн.

Позивач 07.12.2021 направив на адресу ТДВ «Страхова компанія «Кредо» заяву про страхове відшкодування за вих. № 053823/9221 від 30.11.2021 відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування в розмірі 7287,19 грн.

Заява отримана відповідачем 13.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).

Невиконання відповідачем зобов`язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі № 908/2787/23.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зазначене узгоджується з положеннями статті 27 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, зважаючи на встановлені та викладені вище судом обставини справи, згідно з положеннями ст. ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 7287,19 грн страхового відшкодування суду не надав. Позовні вимоги в цій частині визнав, що вбачається з відзиву.

За змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 7287,19 грн страхового відшкодування є законними та обґрунтованими, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому позов в цій частині судом задовольняється.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 1367,60 грн пені за період прострочення з 15.03.2022 по 15.09.2022, суму 319,84 грн - 3% річних за період прострочення з 15.03.2022 по 30.08.2023 та суму 2031,15 грн інфляційних втрат за період прострочення з березня 2022 по липень 2023 (включно), нарахованих у зв`язку із простроченням виплати страхового відшкодування.

Частинами 1 та 3 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов`язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов`язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов`язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.

Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.

Відповідно до наданих позивачем доказів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної виплати страхового відшкодування доведений.

Положеннями п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що прострочення починається після спливу 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Позивач розрахунок пені здійснює на суму прострочення 7287,19 грн за період прострочення з 15.03.2022 по 15.09.2022 (13.12.2021 - дата отримання відповідачем претензії + 90 днів встановлених п. п. 36.2 ст. 36 Закону України ОСЦПВВНТЗ), тобто в установлені законом строки.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки, суд встановив, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат за вказані позивачем періоди здійснені правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольняються судом у заявлених позивачем розмірах.

Щодо клопотання відповідача (викладене у відзиві) про застосування до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 відповідно до якого військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який пролонґується на період дії воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом з тим, суд зазначає, що з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні у кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ПрАТ «СГ «ТАС») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому страхового відшкодування та інших, визначених договором та законом нарахувань, як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Таким чином посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною та звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, посилання відповідача на п. 8 Розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України та Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» і, відповідно, відсутність правових підстав для стягнення з нього суми пені, є безпідставними, оскільки зазначеною нормою звільняються від відповідальності у вигляді неустойки, штрафу та пені позичальники за кредитним договором.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив повернути позивачу із Державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 130 ГПК України поверненню із Державного бюджету підлягає 50 % судового збору у разі визнання позову відповідачем, тобто визнання позову в цілому - усіх заявлених позовних вимог, а не часткового визнання, яке мало місце у даній справі.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243 (03117, місто Київ, пр. Берестейський, буд. 65) суму 7287 (сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн 19 коп. страхового відшкодування, суму 1367 (одну тисячу триста шістдесят сім) грн 60 коп. пені, суму 2031 (дві тисячі тридцять одну) грн 15 коп. інфляційних втрат та суму 319 (триста дев`ятнадцять) грн 84 коп. - 3% річних.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243 (03117, місто Київ, пр. Перемоги, буд. 65) суму 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва