Рішення № 115040914, 20.11.2023, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1583/23

Номер провадження 2/373/613/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 листопада 2023 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Хасанової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Шинкаренко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторінцивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року представник позивача - адвокат Столітній М.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ТОВ «ФК «Фінстраст Україна») заборгованість у розмірі 59520 грн, інфляційні витрати - 15177 грн 60 коп., три відсотки річних - 2485 грн 16 коп., а також судові витрати по справі - судовий збір у розмірі 2485 грн 16 коп., сплачений позивачем та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 15.10.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір №4923539 про надання споживчого кредиту. Договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Згідно укладеного договору, сума кредиту становить 20000 грн; строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту - 14.11.2021; строк кредиту може бути продовжено в порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 Договору. ТОВ свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 . 12.11.2021 відповідачем була внесена оплата на рахунок кредитора в погашення нарахованих процентів за користування кредитом, а тому кредитором відповідно до умов договору строк кредиту було продовжено до 12.12.2021 із стандартною процентною ставкою 1,90 % в день. 12.12.2023 строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.

18.04.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідача повідомлено письмово. Оскільки відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання по оплаті боргу, у нього утворилась заборгованість у наступному розмірі: заборгованість за тілом кредиту - 20000 грн, 39520 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, інфляційні витрати - 15177 грн 60 коп., три відсотки річних - 2485 грн 16 коп.

Ухвалою суду від 18.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача адвокат Столітній М.М. не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав; судовий виклик ОСОБА_1 як особи, зареєстроване місце проживання якого встановити неможливо, здійснено в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, з огляду на те, що копія ухвали суду з датою призначеного судового засідання у справі, направлена на останню відому адресу проживання відповідача повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», на підставі положень ч. 1 ст.131 ЦПК України, слід вважати, що процесуальний документ доставлено відповідачу.

З урахуванням положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено, що 15.10.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання споживчого кредиту №492353339, за умовами якого Товариство надало Клієнту кредит у розмірі 20000 грн строком на 30 днів на особисті потреби, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству за заниженою ставкою 7,16% річних від суми кредиту в розрахунку 0,019% в день та за стандартною ставкою 24079,41% річних від суми кредиту в розрахунку 1,90% в день.

Договір ОСОБА_1 підписано шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А812527.

Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 20 000,00 гривень, строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту згідно графіку платежів - 14.11.2021; тип процентної ставки - фіксована. Пунктом 1.5. Договору визначено умови застосування стандартної процентної ставки та зниженої процентної ставки.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 2.4. договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п.2.1. договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором, виконало та надало їй кредит в сумі 20 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с.10).

12.11.2021 відповідачем в рахунок оплати відсотків за користування кредитом внесено 110 грн 20 коп., тому кредитором відповідно до умов договору строк кредиту було продовжено із стандартною процентною ставкою 1,90% в день до 12.12.2021.

В подальшому, відповідач жодних оплат за кредитним договором не вносив, а отже свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до умов п. 4.3 кредитного договору, кредитний договір був пролонгований, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль.

Відповідно до картки обліку договору відповідач має заборгованість по тілу кредиту взятих на себе зобов`язань за кредитним договором: в розмірі 20 000 грн - тіло кредиту; 39520 грн - нарахованих процентів.

Крім того, судом встановлено, що 18.04.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідача повідомлено шляхом направлення на електронну пошту, зазначену останнім в договорі, відповідного повідомлення.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за договором №4923539 про надання споживчого кредиту від 15.10.2021 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування грошовими коштами, а позивачем доведено, що він набув право грошової вимоги до відповідача за цим за договором, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а відтак з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 59520 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту - 20 000 грн та нарахованих відсотків - 39520 грн.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наступними указами Президента України ( № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 18 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 7 листопада 2022 року, № 58/2023 від 6 лютого 2023 року, № 254/2023 від 1 травня 2023 року, № 451/2023 від 26 липня 2023 року) строк дії воєнного стану в Україні було продовжено, останній раз - до 14 лютого 2024 року.

У позовній заяві представником позивача наведений розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2022 року по червень 2023 року та трьох відсотків річних за період з 13 березня 2022 по 03 серпня 2023 року, тобто за період дії на території України воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до статті 133 ЦПК України, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач вказав розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2 147,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., які він поніс у зв`язку з розглядом справи.

Сплата позивачем судового збору в сумі 2 147,00 грн. при поданні позову підтверджується платіжною інструкцією № 926 від 08.08.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1656 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Рахунок на оплату по замовленню № 708/08/08 від 02 серпня 2023 року містить наступні найменування правових послуг: збір та аналіз документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором; складення позовної зави у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором та подання позовної заяви в інтересах клієнта.

Суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до підготовки матеріалів (доказів) та написання позовної заяви. Разом з тим, судом також враховується і те, що позовну заяву направлено до суду шляхом надсилання через підсистему Електронний суд, що не вимагало жодних витрат та зусиль на це від представника.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про невідповідність заявлених адвокатських послуг їх дійсності в частині подання позовної заяви до суду.

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 77,12 %, а судом, враховуючи критерій реальності надання правової допомоги визначено їх розмір на суму 8000 грн, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», в сумі 6170 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 4923539 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 59520 (п`ятдесят дев`ять п`ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» судовий збір в розмірі 1656 (одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6170 (шість тисяч сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2; код ЄДРПОУ 44559822;

відповідач ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2023 року.

Суддя В.В.Хасанова