Рішення № 115040775, 16.11.2023, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1116/23

Провадження №2-а/157/54/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Кисляка Я.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Деркача В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РВП ГУНП у Волинській області Боярчука Олександра Васильовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до інспектора СРПП ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РВП ГУНП у Волинській області Боярчука О.В., Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області), в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 080436. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що попри те, що оскаржувана ним постанова датована 3 червня 2023 року, винесена ж вона була у неділю 4 червня 2023 року, о 21 год 40 хв, інспектором СРПП ВП № 1 (м. Любомль) Ковельського РВП ГУНП у Волинській області Боярчуком О.В по вул. Соборності у с. Залісся Камінь Каширського району Волинської області. Саме 4 червня 2023 року, а не напередодні, як зазначено у постанові, о 21 год 27 хв, він керував належним йому легковим автомобілем марки «Шкода Фабіа», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автодорогою вул. Соборності у с. Залісся Камінь-Каширського району Волинської області. За обставинами випадку під час руху у дзеркалі заднього вигляду він помітив світло - звукові сигнали поліцейського автомобіля, зупинився, вийшов з салону. На вимогу поліцейського передав останньому посвідчення водія та реєстраційний документ на автомобіль, яким керував. Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у нього і насправді не було. Як учасник бойових дій він звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, про що проінформував поліцейського. Дослівно у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме - у пункті 13.1 статті 13 зазначено: «Учасники бойових дій, які особисто керують належними їм на правах власності транспортними засобами, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України». Відповідно до законодавства, відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцем якого є учасник бойових дій, проводить Моторне транспортне страхове бюро (МТСБУ). Згідно з висновком Конституційного суду України від 23 грудня 2014 року № 7-рп/2014, транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють на правах власності, так і на будь-якій іншій правовій підстав. Очевидно, що серед документів, які він мав мати як водій, у нього не могло бути і не було полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Поліцейський же, повідомив, що у будь-якому разі, попри його статус учасника бойових дій, винесе постанову про притягнення його адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні порушення, що, зрештою, і зробив. Очевидно - безпідставно. Окрім цього, у вину йому ще було постановлено і вчинення правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні порушення, пов`язаного із керування транспортним засобом водієм із не пристебнутим ременем безпеки. Доказів про його винуватість поліцейський не надав, пояснень слухати не бажав, до уваги його доводів не прийняв. В той же час, як передбачено статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як доказ вчинених ним правопорушень поліцейський долучає запис з нагрудної камери № «...А0390». Доказом керування транспортним засобом водієм із не пристебнутим ременем безпеки цей відеозапис навряд чи може слугувати в принципі, бо поліцейський автомобіль рухався позаду нього, а після поданого йому сигналу зупинки він відстебнув пасок, вийшов із салону автомобіля та сам підійшов до поліцейських. Зазначивши невірну дату нібито вчинення правопорушень поліцейський, до того ж, взагалі не зазначив, де саме така справа розглядалася. Тобто постанова явно не відповідає вимогам, зазначеним у статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки постанова має містити і дату вчинення правопорушення (зрозуміло, що актуальну) та місце винесення постанови, розгляду справи.

Ухвалою судді від 26 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУНП у Волинській області - Заєць А.М. просить у задоволені позову відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог та в обґрунтування заперечення зазначає, що 04.06.2023 відносно ОСОБА_1 інспектором СРПП ВП№1(м. Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області Боярчуком О.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 080436 за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КпАП України, і накладено стягнення в розмірі 510 грн. 04.06.2023 інспектор СРПП ВП №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області майор поліції Боярчук О.В. перебував у добовому наряді ГРПП спільно із поліцейським СРПП ВП№1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Ковальчуком А.О. Під час патрулювання автодороги по вулиці Соборності у с. Залісся, Камінь-Каширського району Волинської області було виявлено автомобіль марки «Шкода-Фабія», водій якого рухався із порушенням Правил дорожнього руху, а саме не був пристебнутий ременем безпеки, керуючи автомобілем, котрий обладнаний засобами пасивної безпеки, що є порушенням п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху. Підійшовши до автомобіля поліцейський представився та повідомив водія про факт ведення відеофіксації, і повідомив водія, що його було зупинено на підставі п. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліції України», після чого попросив для перевірки документи відповідно до п. 2.1 «а», 2.16, 2.1 «г», на що ОСОБА_2 погодився. Після перевірки документів поліцейський повідомив водія про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 279 КУпАП. Під час перевірки документів було встановлено відсутність у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 2.1 «г»). Позивач ОСОБА_2 наголосив, що є учасником бойових дій, а тому звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, однак будь-яких підтверджуючих документів щодо наявності статусу учасника бойових дій не пред`явив, а тому підстав для здійснення руху без відповідних документів в останнього не було. В ході спілкування з водієм, від останнього було чути різкий запах алкоголю з порожнини рота. Після виявлення ознак алкогольного сп`яніння водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій ОСОБА_2 відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на бодікамеру. Під час розгляду справи водія повідомлено про його права, роз`яснено основні положення ст. ст. 55, 56, 59, 69 Конституції України, ст. 268 КпАП України, уточнено у водія розуміння його прав та наявність питань чи заперечень. Водій будь-яких заперечень не висловлював. Під час роз`яснення суті порушення відповідно до Правил дорожнього руху ОСОБА_1 повідомив, що він все зрозумів. Під час розгляду справи проводилась безперервна відеозйомка, котра додається до матеріалів справи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з викладених у позовній заяві підстав і пояснив, що керуючи автомобілем не порушував Правил дорожнього руху, керував з пристебнутим ременем безпеки, однак поліцейські зупинили його безпідставно, не надали йому доказів на підтвердження порушення Правил дорожнього руху, а відтак їх вимога пред`явити для перевірки відповідні документи теж була незаконною. Він є учасником бойових дій, а тому наявність полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів для нього не обов`язкова.

Представник позивача - адвокат Деркач В.К. у судовому засідання позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав і просив оскаржувану постанову скасувати як незаконну, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Представник відповідача ГУНП у Волинській області Заєць А.М. у судове засідання не з`явилася, із змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що вона просить справу розглянути у відсутності представника відповідача.

Інспектор СРПП ВП №1 (сел. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Боярчук О.В. у судовому засіданні 26 вересня 2023 року підтримав викладені у постанові обставини та пояснив, що в оскаржуваній постанові ним було допущено описку у даті складення та вчинення правопорушення, зокрема правильною датою є 4 червня 2023 року, а не 3 червня 2023 року, що стверджується долученим до постанови відеозаписом із нагрудної камери, яким також зафіксовані події, про які зазначено у цій постанові.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у задоволені позову належить відмовити, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 4 червня 2023 року інспектором СРПП ВП №1 (сел. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Боярчуком О.В. було винесено постанову серії БАД № 080436 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

У вказаній постанові зазначається, що ОСОБА_1 о 21 год 27 хв 3 червня 2023 року в с. Залісся по вул. Соборності, Камінь-Каширського району керував транспортним засобом марки «Шкода» без одягнутого ременя безпеки, при перевірці документів не пред`явив страховий поліс на транспортний засіб, чим порушив вимоги пунктів 2.3 (в), 2.1 (ґ) ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КпАП України.

Частиною 5 ст. 121 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Частиною 1 ст. 126 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно з п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Пунктом 2.3. «в» Правил дорожнього руху встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частини 2, 3 ст. 90 КАС України).

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З досліджених судом відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 4 червня 2023 року водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем та відразу після зупинки вийшов із автомобіля, було зупинено працівником поліції, останній представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання) та повідомив водію причину зупинки, а саме, порушення водієм вимог п. 2.3 «в» ПДР України (керування автомобілем з не пристебнутим ременем безпеки) та попросив у водія надати посвідчення водія, реєстраційний документ, страховий поліс на транспортний засіб. У свою чергу ОСОБА_1 поліцейським надав за допомогою застосунку «Дія» посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та повідомив, що страхового полісу не має, оскільки є учасником бойових дій. Поліцейський попросив у ОСОБА_1 надати документ, що посвідчує статус учасника бойових дій, однак останній повідомив, що такого документа у нього із собою не має. В ході спілкування, поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде винесена постанова за порушення вимог пунктів 2.1 «ґ», 2.3 «в» Правил дорожнього руху, а саме за керування транспортним засобом без одягненого ременя безпеки та не пред`явлення (не мав при собі) полісу обов`язкового страхування або ж відповідних документів (посвідчення), що підтверджують відповідно до законодавства звільнення від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, на що ОСОБА_1 не висловив будь-яких заперечень. В подальшому ОСОБА_1 було роз`яснено зміст постанови та надано під особистий підпис копію такої постанови.

Із зазначеного відеозапису вбачається і те, що ОСОБА_1 здійснював рух автомобілем без пристебнутого ременя безпеки. Такі обставини можна побачити, зокрема і шляхом зупинки відеозапису у відповідних положеннях під час руху автомобіля, що й було зроблено судом в ході дослідження цього доказу (перегляду відеозапису).

З цього відеозапису вбачається, що на вимогу поліцейського позивач не пред`явив посвідчення учасника бойових дій, про що він зазначав поліцейському як про підставу звільнення його від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України.

За таких обставин, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві доводи про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України є необґрунтованими.

Не ґрунтуються на матеріалах справи також доводи позивача про те, що йому не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху. Ці доводи спростовуються цим же відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейський вчинив дії для демонстрації позивачу доказу порушення Правил дорожнього руху, та на заперечення останнього про нечіткість відповідного зображення роз`яснив право та можливість поїхати до райвідділу поліції для перегляду такого доказу на більшому екрані комп`ютера.

Як вбачається з відеозапису, водій ОСОБА_1 після повної зупинки транспортного засобу, яким він керував, відразу відчинив двері автомобіля та вийшов із нього, що з огляду на проміжок часу, а це близько трьох секунд, від повної зупинки транспортного засобу до виходу ОСОБА_1 із автомобіля, свідчить про те, що останній не був пристебнутий ременем безпеки.

У судовому засіданні позивачем та його представником не заперечується той факт, що подія правопорушення відбулася саме 4 червня 2023 року, що підтверджено, у тому числі, і відеозаписами, а тому обставини справи дають підстави для висновку, що зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильної дати складання постанови та неправильної дати вчинення правопорушення, не спростовує порушення позивачем вимог пунктів 2.1 «ґ», 2.3 «в» Правил дорожнього руху, та є опискою.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеного у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17, адміністративне провадження N К/9901/21710/18, зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних, в тому числі і неправильної дати складання постанови, не спростовує порушення відповідних Правил дорожнього руху, за наявності протиправного діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами.

Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, наведена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі N 537/1214/17, провадження N К/9901/17897/18. У цій постанові зазначається, що основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято поліцейським з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування цієї постанови.

Інші доводи позивача та його представника не спростовують законність постанови поліцейського, яка оскаржується, та правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення у виді штрафу.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РВП ГУНП у Волинській області Боярчука Олександра Васильовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного тексту рішення - 17 листопада 2023 року.

Головуючий:О. В. Антонюк