Рішення № 115033485, 17.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2023 року № 320/20457/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК-Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК-Україна» (даті також ПзІІ «АМІК-Україна», позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 610/ж10/31-00-07-05-01-24 від 31 березня 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 611/ж10/31-00-07-05-01-24 від 31 березня 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 612/ж10/31-00-07-05-01-24 від 31 березня 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 613/ж10/31-00-07-05-01-24 від 31 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 16 червня 2023 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваних рішень, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

У судовому засіданні 18 жовтня 2023 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом на підставі наказу від 09 лютого 2023 року № 411-п проведена фактична перевірка акцизного складу (АЗС з магазином), що належить ПзІІ «АМІК УКРАЇНА», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 20, за результатами якої складений акт від 24 лютого 2023 року № 14929/ж5/26-15-09-02/30603572.

Перевіркою встановлено факти реалізації пального через реєстратор розрахункових операцій, який не зазначений у додатку до відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з урахуванням змін та доповнень, (далі також - Закон № 481).

Також перевіркою встановлено факти реалізації платником податків алкогольного напою, марковану маркою акцизного податку, яка вже було відображена у фіскальному чеку при продажу відповідного алкогольного напою без наявності марок акцизного податку встановлено зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону № 481.

Крім того, перевіркою встановлено факти неведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», із змінами та доповненнями, (далі також Закон № 265).

Також на письмову вимогу контролюючого органу платником податків не надано до перевірки г-звіти, КОРО до РРО, фіскальний №3000312672, реєстрація якого була скасована 15 листопада 2022 року, у зв`язку з чим зроблений висновок про порушення вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі також ПК України).

За результатами розгляду матеріалів перевірки, відповідачем до ПзІІ «АМІК УКРАЇНА» застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 13 815 980, 63 грн., а саме:

- 2 053, 41 грн - за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання (податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2023 року № 612/ж10/31- 00-07-05-01-24);

- 13 795 907, 22 грн - за роздрібну торгівлю пальним через реєстратор розрахункових операцій, не зазначений у ліцензії (податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2023 року № 610/ж10/31-00-07-05-01-24);

- 17 000, 00 грн - за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка (податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2023 року № 611/ж10/31-00-07-05-01-24);

- 1 020, 00 грн - за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю (податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2023 року № 613/ж10/31-00-07-05-01-24).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій на АЗС регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою спільним наказом від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, економіки України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі Інструкція).

Нормами зазначеного наказу встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму реєстратор розрахункових операцій (РРО) з роздрукуванням документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожної АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами за готівку.

Кількісний облік нафтопродуктів за марками і видами, відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП, відпуск нафтопродуктів за відомостями відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

Відповідно до пп. 10.2.10 п. 10.2 Інструкції на підставі ТТН та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масовою частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбуткування нафтопродуктів заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток № 14).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон № 996-ХІУ) бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством .

Статтею 9 Закону № 996-ХІУ визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Так, перевіркою АЗС позивача, за результатами зняття фактичних залишків пального на АЗС ПзІІ «АМІК Україна» за адресою: м. Київ, вул. Стеценка 20, встановлено надлишок пального (згідно додатку № 1) в кількості 39,12 літрів дизельного пального ДП-JI Євро5-ВО, внаслідок чого встановлено факти неведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) на загальну суму 2 053, 41 грн (згідно з додатком №1 до акта перевірки, встановлено надлишок дизельного пального ДП-Л-Євро5-ВО на суму 2 053, 41 грн), чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону № 265.

Суд звертає увагу, що обставини наявності такого надлишку позивачем за час розгляду справи заперечено не було.

Статтею 20 Закону № 265 визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтується на наведених висновках акта перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно зі статтею 11 Закону № 481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Пунктами 226.1, 226.2, 226.6 статті 226 та пунктом 228.2 статті 228 ПК України визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи.

Згідно з вимогами пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», визначено, зокрема, що на кожну марку акцизного податку на алкогольні напої наноситься штрих-код, який містить інформацію про серію та номер марки.

Натомість, 05 січня 2023 року о 16:09:23, в порушення вказаних вище законодавчих актів, позивачем було реалізовано алкогольний напій на суму 52, 80 грн. (чек № 7462 на суму 140, 80 грн, РРО № 3000982043) із порушенням правил маркування, тобто немаркованих, чим порушено вимоги статті 11 Закону № 481, а саме: відповідно до даних системи збору та зберігання даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України підприємством за вказаною адресою місця торгівлі через РРО № 3000982043 було реалізовано пляшку алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку AОOK464082 (алкогольний напій «Горілка Мороша Джерельна» 0,2 л») яка вже була реалізована під час продажу «Горілки Мороша Джерельна 0,2 л» 05 січня 2023 року о 16:08:20 (чек №7461 на суму 592, 30 грн, РРО № 3000982043 (з маркою акцизного податку AОOK464082).

При цьому, як встановлено контролюючим органом, відповідно до даних системи збору та зберігання даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України, у подальшому не встановлено фактів скасування або корегування розрахункових операцій проведених через РРО №3000982043 05 січня 2023 року за чеками № 7461 та № 7462.

Статтею 17 Закону № 481 визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництваі торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів за здійснення, зокрема, роздрібної торгівлі пальним електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії, у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гри., у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 грн. за здійснення, зокрема, роздрібної торгівлі алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтується на наведених висновках акта перевірки.

Згідно з вимогами статті 15 Закону № 481, ліцензії, зокрема, на право роздрібної торгівлі пальним видаються за заявою суб`єкта господарювання.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання(у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ПзІІ «АМІК УКРАЇНА» була отримана ліцензія №26560314201900005, терміном дії з 03 липня 2019 року по 01 липня 2024 року на право роздрібної торгівлі пальним за місцем торгівлі, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 20.

На зазначену адресу Позивачем 05 вересня 2022 року був зареєстрований реєстратор розрахункових операцій ND-74, заводський № НД04001552, фіскальний №3000982043, на господарську одиницю, АЗС.

Водночас, станом на 16 лютого 2023 року у додатку до вищезазначеної ліцензії був зазначений реєстратор розрахункових операцій моделі АЗС POS Master, фіскальний №3000206609, заводський № TS80090403.

Згідно з інформацією, наведеною у фіскальних чеках, у періоді з 02 лютого 2023 року по 14 лютого 2023 року встановлено факти реалізації пального (бензин А-95-Євро5-Е5, Дизельне пальне ДП-Л-Євро5-ВО тощо) через РРО моделі ND-74, заводський № НД04001552, фіскальний №3000982043, який не зазначений у додатку до ліцензії № 26560314201900005 на право роздрібної торгівлі пальним, на загальну суму 6 897 953, 61 грн, чим порушено вимоги статті 15 Закону №481.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтується на наведених висновках акта перевірки.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово- господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об`єкти оподаткування, суми податкових зобов`язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті в редакції до внесення змін Законом від 16.01.2020 № 466-ІХ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою.

Крім того, пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії. вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень (пункт 121.1 статті 121 ПК України).

Як вже зазначалось, на письмову вимогу контролюючого органу від 14 лютого 2023 року №б/н позивачем не надано до перевірки г-звіти, КОРО до РРО, фіскальний № 3000312672, реєстрація якого була скасована 15 листопада 2022 року, у зв`язку з чим відповідачем зроблений обґрунтований висновок про порушення ПзІІ «АМІК УКРАЇНА» вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Як наслідок, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтується на наведених висновках акта перевірки.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК-Україна» (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 68; код ЄДРПОУ 30603572) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3; код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.