Рішення № 115030239, 20.11.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 Справа № 914/2778/23

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ», м. Дніпро, Дніпропетровська область

про стягнення 77755,28 грн штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу.

Без виклику сторін.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про стягнення 77755,28 грн штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 14.09.2023 справу №914/2778/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П.

Ухвалою суду від 19.09.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення(виклику) сторін.

27.09.2023 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23413/23).

05.10.2023 через загальний відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№24178/23).

19.10.2023 засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (вх.№25839/23).

24.10.2023 канцелярією суду зареєстровані додаткові заперечення, надіслані відповідачем до суду (вх.№25736/23).

07.11.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстровані додаткові пояснення, подані представником позивача (вх.№27054/23).

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

20.11.2023 року, дослідивши наявні у справі докази та викладенні у позовній заяві пояснення, врахувавши що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає про те, що на підставі заяви-приєднання від 30.09.2022 відповідач приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції постачальника №12 Індивідуальна (ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ») шляхом її підписання та скріплення печаткою.

Позивач зазначає, що відповідно до графи «Строк дії договору та умови пролонгації» вказаної Комерційної пропозиції - договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2024 року або до повного виконання грошових зобов`язань за договором.

Отже, позивач вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір із фіксованим терміном його дії - до 31.12.2024 року.

Листом від 11.04.2023 за вих.№М-2023-1625 відповідач повідомив позивача про зміну ним електропостачальника з 02.05.2023.

24.04.20212 на електронну адресу позивача, останній отримав сканкопію листа від оператора системи розподілу - ПрАТ «Львівобленерго» за вих.№145-07-2548 у якому повідомив позивача про зміну відповідачем ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» електропостачальника з 02.05.2023.

З огляну на зазначені обставини, позивач зазначає, що з 02.05.2023 не продає відповідачу електроенергію на об`єкт відповідача, так як вказаний договір з позивачем достроково розірваний/припинений з 02.05.2023.

Враховуючи, що умовами Комерційної пропозиції передбачено строк повідомлення нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договору про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до закінчення фіксованого терміну (строку) дії чинного договору (31.12.2024 року), при дотриманні якого споживач може змінити електропостачальника без сплати штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору. Інший строк повідомлення відповідачем нового електропостачальника порушуватиме положення вказаної Комерційної пропозиції, п. 6.1.3. ПРРЕЕ, а відтак і встановлену процедуру зміни постачальника.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушив передбачений строк повідомлення нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу, передбаченого у вказаній Комерційній пропозиції та п. 6.1.3. ПРРЕЕ так як відповідач 02.05.2023 уклав договір про постачання електричної енергії споживачу з новим електропостачальником , а не за 21 день до 31.12.2024 року.

Враховуючи зазначені обставини, позивач на підставі п. 13.3 договору, нарахував відповідачу штрафні санкції за дострокове розірвання/припинення договору з відповідачем у травні 2023 року. Відтак, позивач для розрахунку вартості суми штрафних санкцій взяв повну вартість спожитої електричної енергії у квітні 2023 року (розрахунковий період, що передував розрахунковому періоду, у якому було розірвано договір).

Позивач зазначає, що згідно рахунку за електричну енергію за квітень 2023, відповідачем у квітні 2023 спожито 18663 кВт/год. на суму 77755,28 грн.

Відтак, згідно умов Комерційної пропозиції та рахунку за електричну енергію за квітень 2023 повна вартість за 1 кВт/год. становила 4,16628 грн.

Враховуючи усі наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача розмір штрафу у сумі 77755,28 грн.

05.10.2023 за вх.№24178/23 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому останній зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого такий має фіксований термін дії до 31.12.2024 року. Одночасно, позивач зазначає про те, що відповідач розірвав/припинив договір про постачання електричної енергії споживачу з порушенням строку, який передбачений в абз. а п. п. 2.9. п. 2 умов Комерційної пропозиції, а саме не за 21 календарний день до дати закінчення фіксованого терміну (строку) дії чинного (31.12.2024 року), передбаченого п. п. 2.8 п. 2 умов цієї Комерційної пропозиції ( п. 6.1.3 ПРРЕЕ).

Отже, на думку позивача, повідомлення новому електропостачальнику про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу направлено в іншій термін, ніж за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Відтак, позивач наголошує на тому, що згідно з пунктом 6.1.3. цих Правил, який є обов`язковим для сторін згідно з п. 1.3. цього договору та п.10.2. договору, у випадку зміни відповідачем електропостачальника до закінчення строку дії договору, що укладений із позивачем, відбувається дострокове розірвання договору, яке є наслідком зміни споживачем електропостачальника до закінчення строку дії договору (31.12.2024).

А відтак, позивач вважає, що у спірних правовідносинах договір достроково розірваний/припинений відповідачем з 02.05.2023 у зв`язку із зміною електропостачальника з 02.05.2023. З огляду на це, договором передбачено можливість застосування позивачем штрафу за дострокове розірвання/припинення договору з відповідачем.

У додаткових поясненнях від 07.11.2023 за вх.№27054/23 позивач зазначає про те, що відповідач звертався до НКРЕКП із зверненням від 09.05.2023 року №М-2023-1985 стосовно порушення ТОВ «Львівенергозбут» договірних умов під час зміни електропостачальника споживачем.

Розглянувши зазначене звернення, НКРЕКП надало відповідь ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» вих.№6094/20.4/7-23 від 09.06.2023 року, де повідомило, що положення договору щодо наявності штрафних санкцій за дострокове розірвання договору не суперечить вимогам пункту 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії».

З вищенаведеного, позивач вважає, що виставлений відповідачу штраф за дострокове розрівняння договору не суперечить вимогам Правил та Закону України «Про ринок електричної енергії».

З огляду на усі зазначені обставини, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 77755,28 грн штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу.

Аргументи відповідача.

Не погоджуючись з поданим позовом, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву від 27.09.2023 за вх.№23413/23, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що листом за вих.№М-2023-1625 від 11.04.2023 повідомив позивача про зміну електропостачальника з 02.05.2023 року, що відповідає вимогам п. 6.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 №312: «З метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору».

Таким чином, відповідач здійснив заміну постачальника електроенергії на підставах та в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством, а враховуючи приписи п. 13.5 договору, зміна електропостачальника є підставою припинення дії договору, а не його достроковим розірвання на підставі п. 13.3 договору, який передбачає можливість застосування штрафних санкцій.

19.10.2023 за вх.№25839/23 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач зазначає про те, що у відповідача всупереч умовам договору було відсуне безумовне право змінити постачальника електричної енергії до закінчення фіксованого терміну дії договору, а відтак, це прямо суперечить частині 10 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії». З огляду на наведене, відповідач завчасно повідомив позивача про дострокове розірвання/припинення дії договору. Враховуючи зазначені обставини, відповідач вважає, що у позивача відсутні будь-які правові підстави для застосування до ТОВ «АТБ-МАРАКЕТ» штрафних санкцій.

Одночасно, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач у позові підтвердив, що отримав 11.04.2023 засобами електронної пошти заяву за вих. №М-2023-1625 від 11.04.2023 про зміну електропостачальника, тобто був попереджений за 21 день до припинення договору. Окрім електронної пошти даний лист був наданий до канцелярії ТОВ «Львівенергозбут» саме 11.04.2023 про що свідчить вхідний номер на заяві №19-2023-28 23 від 11.04.2023. Таким чином, відповідач вважає, що позивач підтвердив факт припинення договору постачання електроенергії з 02.05.2023.

Додатковими запереченнями на відповідь на відзив від 24.10.2023 за вх.№25736/23 відповідач повідомляє, що вимога позивача про стягнення штрафних санкцій за дострокове припинення/розірвання договору будується всупереч договору та Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме, відповідно до статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідно до якої, споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

З огляду на зазначене, відповідач повідомляє, що ні Законом України «Про ринок електричної енергії», ні Правилами роздрібного ринку електричної енергії не передбачено чітких строків у межах яких споживач зобов`язаний попередити попереднього електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії. Вказаними нормативними актами встановлено лише період протягом якого має бути завершена зміна електропостачальника за ініціативою споживача та строк, у межах якого споживач повинен повідомити нового електропостачальника, а не попереднього, як стверджує позивач, про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Одночасно, відповідач звертає увагу суду на пункт 10.1. договору, у якому передбачено, що споживач має право у будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни. вказавши дату або строки, в які буде відбуватися така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Таким чином, відповідач зазначає, що будь-яких інших строків, у межах яких споживач зобов`язаний попередити постачальника про зміну постачальника або про дострокове розірвання договору на постачання електричної енергії умовами договору не передбачено.

Враховуючи усі наведені вище обставини, відповідач повідомляє, що розірвав договір в односторонньому порядку, реалізувавши своє право на вільний вибір (зміну) електропостачальника, шляхом надіслання відповідного повідомлення позивачу, а відтак, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2022 року відповідач на підставі заяви-приєднання приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу, на умовах Комерційної пропозиції постачальника №12 Індивідуальна ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ».

Між сторонами було укладено публічний договір приєднання про постачання електричної енергії відповідачу на умовах Комерційної пропозиції №12 Індивідуальна ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ» від 30.09.2022. При укладенні договору сторонами були погоджені умови щодо строку дії договору, умови щодо його дострокового розірвання/припинення та наявність штрафу за дострокове розірвання договору.

Згідно з додатком №1 до зазначеної заяви-приєднання відповідача, позивач продавав відповідачу електроенергію на об`єкти електропостачання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1 договору передбачено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

За змістом пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору, споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної Правилами, та умов цього договору.

Відповідно до підпункту 10 пункту 6.1. договору споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Споживач має право перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі наявності договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником (п. п. 13 п. 6 договору).

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 договору споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим Правилами.

За змістом пункту 13.1 договору його укладено на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.

Відповідно до п. 13.2 договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Згідно з пунктом 13.3 договору за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Відповідно до п. 13.5. договору, дія договору припиняється у випадку, зокрема, зміни постачальника.

Додатком №2 до договору про постачання електричної енергії є комерційна пропозиція №12 Індивідуальна (ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ») від 30.09.2022 року , якою зокрема, встановлено строк дії договору до 31.12.2024, а також розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення договору з ініціативи споживача.

Згідно до п. 2.10. зазначеного додатку №2 встановлено, що «у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору».

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач реалізував своє право на зміну енергопостачальника. Листом від 11.04.2023 року за вих.№М-2023-1625 відповідач повідомив ТОВ «Львівенергозбут» у строк не менший ніж за 21 календарний день про свій намір змінити постачальника електричної енергії з ТОВ «Львівенергозбут» на ТОВ «Д.Трейдінг» з 02.05.2023.

Позивач листом від 18.05.2023 за вих.№904-2023-2191 повідомив споживача про необхідність сплати ним штрафу у розмірі 77755,28 грн за дострокове розірвання договору на підставі п. 10.2, п. 13.3 договору, абз. 3 п. 6.1.3 Правил.

ПрАТ «Львівобленерго» листом від 24.04.2023 року за №145-07-2548 повідомив ТОВ «Львівенергозбут» про зміну електропостачальника для споживача ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з 02.05.2023 року.

Відповідно до акта приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за квітень 2023 року від 05.05.2023 року, відповідачем спожито 18663 кВт/год. за ціною 4,16628 грн за 1 кВт. Загальна сума нарахування становить 77755,28 грн.

У матеріалах справи є наявний рахунок за електричну енергію від 05.05.2023 №5900003133230419 за квітень 2023 року про фактичний обсяг спожитої електричної енергії ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за квітень 2023 року, у якому зазначена кількість спожитої електричної енергії в обсязі 18663 кВт/год. квітні 2023 року на загальну суму, що становила 75763,75 грн.

Листом від 09.05.2023 за вих.№М-2023-1985 відповідач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому просив сприяння у вирішенні питання щодо зміни постачальника на яке споживач має законне право. Відтак, «АТБ-МАРКЕТ» просив перевірити факт порушення ліцензійних умов.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом від 09.06.2023 за №6094/20.4/7-23 надало відповідь, згідно якої зазначив, що положення договору щодо наявності штрафних санкцій за дострокове розірвання договору не суперечить вимогам пункту 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії».

У зв`язку із достроковим розірванням/припиненням договору, позивач скерував відповідачу рахунок на оплату штрафу від 17.05.2023 з вимогою сплатити останній протягом 5 (п`яти) операційних днів з дня отримання рахунку. Зазначений рахунок був отриманий відповідачем 01.06.2023 року. Докази надіслання та отримання містяться у матеріалах справи. Однак, відповідач такий не оплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення 77755,28 грн штрафу.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Одностороння відмова від виконання не допускається.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного процесуального кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. ч. 1,2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1, 4 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно норм статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Судом встановлено, що відповідач на підставі заяви-приєднання від 30.09.2022 року приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу, на умовах публічної Комерційної пропозиції №12 тарифний план Індивідуальний (ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ»), шляхом підписання заяви-приєднання та скріплення останньої печаткою, яка є додатком 2 до цього договору.

З поданих матеріалів позовної заяви суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору приєднання про постачання електричної енергії відповідачу на умовах Комерційної пропозиції №12 Індивідуальна (ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ»).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Суд констатує, що правовідносини між сторонами виникли з 01.10.2022 року на підставі публічного договору приєднання, який врегульовує їх взаємовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії на умовах комерційної пропозиції №12 від 30.09.2023.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 №916/1684/18).

Враховуючи положення ч. ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Як зазначалось вище, 11.04.2023 відповідач своїм листом повідомив позивача про зміну електропостачальника з 02.05.2023.

У пункті 2 «Строк дії договору та умови пролонгації» Комерційної пропозиції №12 передбачено, що договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2024 року або до повного виконання грошових зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії» споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Згідно ст. 59 Закону України «Про ринок електричної енергії» зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 Правил).

За змістом п. 6.1.3 Правил зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави (пункт 6.1.6 ПРРЕЕ).

Такі ж умови передбачені і в укладеному між сторонами договорі. Так, зокрема відповідно до п. 10.1 спірного договору споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Дія договору припиняється у випадку, зокрема, зміни постачальника (п. 13.5 договору).

Листом за вих.№М-2023-1625 від 11.04.2023 відповідач повідомив позивача про зміну з 02.05.2023 року електропостачальника, а ПрАТ «Львівобленерго» надіслало позивачеві лист №145-07-2548 від 24.04.2023 у якому повідомило про зміну відповідачем електропостачальника з 02.05.2023 року.

Оскільки строк дії договору погоджений сторонами до 31.12.2024, а споживач у даній справі, змінив електропостачальника з 02.05.2023 (тобто до закінчення строку дії договору), то відбулось дострокове розірвання договору, що має наслідком припинення його дії з ініціативи ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» на підставі п. 13.5. договору.

Відповідно до п. 10 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, в тому числі, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Таким чином, Законом України «Про ринок електричної енергії» передбачена можливість встановлення у договорі постачання електричної енергії споживачу умови про сплату санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Сторонами погоджено умови договору, за змістом якого у пункті 13.3 договору передбачено, що за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Абзацом 4 пункту 6.1.3 розділу 6.1 глави VI ПРРЕЕ передбачено, що коли споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Згідно з Комерційною пропозицією від №12 договір діє з моменту набранням чинності і до 31.12.2024 року. Відтак, у розділі «Умови розірвання/припинення договірних відносин без сплати будь-яких штрафних фінансових (санкцій), споживач має право за власної ініціативи розірвати /припинити договір без сплати будь-яких штрафних (фінансових) санкцій та будь-яких інших додаткових фінансових зобов`язань, зокрема, у такому випадку як: «У разі, зміни споживачем постачальника , за умов, що процедура зміни постачальника була розпочата споживачем за 21 календарний день до дати закінчення фіксованого терміну (строку дії) чинного договору (31.12.2024), передбаченого п. п. 2.8 п. 2 умов цієї комерційної пропозиції та (абзацом 4, 5 п. 6.1.3 ПРРЕЕ)».

Згідно з п. п. 2.10 п. 2 Комерційної пропозиції №12, у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача з порушенням строку, передбаченого абз.а п. п. 2.9 п. 2 умов цієї комерційної пропозиції або абз. б п. п.2.9 п. 2 умов цієї комерційної пропозиції постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.

Порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача врегульовано як договором (п. п. 10 п. 6.1 та п. 10 Договору) так і розділом 6.1 Правил, згідно положень якого зміна постачальника електричної енергії без настання негативних наслідків для споживача можлива лише за умови повідомлення нового постачальника за 21 календарний день до дати закінчення терміни строку дії чинного договору. Процес зміни електропостачальника за ініціативою споживача здійснюється на безоплатній основі і повинен завершитись у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня повідомлення.

Тобто законодавцем визначено термін 21 календарний день, який є достатнім для суб`єктів ринку електричної енергії та учасників роздрібного ринку, які задіяні у цьому процесі для проведення процедури зміни електропостачальника і дотримання цього строку є необхідною умовою для уникнення споживача від негативних наслідків у вигляд сплати штрафу на користь попереднього електропостачальника.

Таким чином, враховуючи принцип свободи договору, закріплений в ст. 627 Цивільного кодексу України, та можливість встановлення санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії споживачу, передбачене ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», сторони передбачили у договорі санкцію (штраф) за дострокове припинення /розірвання договору з ініціативи споживача.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що споживач за договором постачання електричної енергії зобов`язаний за вимогою постачальника сплатити штраф за дострокове припинення/розірвання договору з його ініціативи, у тому числі у разі зміни електропостачальника, якщо така санкція передбачена умовами вказаного договору або комерційної пропозиції до нього, та за умови, що договір має фіксований термін (строк) дії, а повідомлення новому електропостачальнику про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу направлено в іншій термін, ніж за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №926/1297/21.

У договорі сторони погодили накладення штрафу саме за дострокове розірвання/припинення договору за ініціативою споживача, а однією із обставин, що дає підставу для такого розірвання/припинення є зміна електропостачальника.

Враховуючи, що відповідач за власною ініціативою з 02.05.2023 року, тобто до закінчення фіксованого строку дії договору (31.12.2024), обрав іншого електропостачальника, такі договірні правовідносини сторін припинились достроково на умовах договору та Комерційної пропозиції №12, та мають наслідок застосування штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідне повідомлення направлено відповідачем на адресу позивача в іншій термін, ніж за 21 календарний день до дати закінчення фіксованого строку дії договору, тобто з порушенням встановленого порядку.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ» зобов`язане за вимогою позивача сплатити штраф за дострокове припинення/розірвання договору з ініціативи споживача.

Варто зазначити, що можливість застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору (укладеного на визначений строк) з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника не суперечить чинному законодавству, а тому відповідна умова договору не може вважатися нікчемною. Крім того, штрафні санкції за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії у разі зміни постачальника не є тотожними платі (додатковим фінансовим зобов`язанням) за зміну постачальника. Додаткові фінансові зобов`язання, про які йдеться у ч. 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», не стосуються штрафних санкцій за недотримання умов договору, а лише «вартості зміни постачальника», витрат, які могли би бути встановлені при такій зміні (можливі витрати з технічних причин чи інші витрати). Як Директива 2009/72/ЄС, так і Закон №2019-VIII, передбачають відсутність плати за зміну електропостачальника поряд з можливістю застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладених в ухвалі від 30.06.2021 у справі №914/2404/20 та постанові від 04.02.2020 у справі №914/545/19.

Одночасно, зазначене підтверджується наявним у матеріалах справи листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом від 09.06.2023 за №6094/20.4/7-23 у відповідь на лист ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» від 09.05.2023 за вих.№М-2023-1985, згідно якої зазначив, що положення договору щодо наявності штрафних санкцій за дострокове розірвання договору не суперечить вимогам пункту 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у справі №904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. А відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Оскільки договір було розірвано у травні 2023 року, то нарахування штрафу повинно здійснюватися, виходячи з вартості електричної енергії спожитої у квітні 2023 року.

У матеріалах справи є наявний рахунок за електричну енергію №5900003133230419 за квітень 2023 року про фактичний обсяг спожитої електричної енергії ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за квітень 2023 року, чим підтверджується вартість спожитої відповідачем електричної енергії в обсязі 18663 кВт/год. квітні 2023 року на загальну суму, що становила 75763,75 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у квітні 2023 року, який відповідачем не спростовано, а також вартість спожитої ним електричної енергії, щодо розміру якої у нього відсутні заперечення, заявлений до стягнення розмір штрафу є обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача 77755,28 грн. штрафу на користь позивача.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не подано будь-яких доказів, які б спростували наведені позивачем аргументи та доводи, не заперечив щодо існування зазначеної заборгованості, доказів сплати такої суду не надав.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №156779 від 11.09.2023 на суму 2684,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 2684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, просп. Олександра Поля, 40; ідентифікаційний код 30487219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1; ідентифікаційний код 42092130) 77755,28 грн штрафу та 2684,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Гоменюк З.П.