Рішення № 115030057, 20.11.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2992/23

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомУправління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,

до відповідачафізичної особи підприємця Волошина Максима Михайловича, с. Вишеньки Борипільського району Київської області,

про стягнення 14 354,04 грн.,

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ (далі по тексту Управління з питань реклами міста Києва) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - фізичної особипідприємця Волошина Максима Михайловича, с. Вишеньки Бориспільського району Київської області (далі по тексту ФОП Волошин М.М.), в якому просить суд стягнути з відповідача

основний борг 8 034,68 грн. (за договором №463/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 26.11.2019);

- пеню 658,95 грн. (за період з 21.12.2019 по 20.01.2022);

- три відсотки річних 767,85 грн. (за період з 20.12.2019 по 01.09.2023);

- індекс інфляції - 3 687,30 грн. (за період з січня 2020 по серпень 2023);

- 15% штрафу 1 205,26 грн. (п.7.3 договору №463/19 від 26.11.2019);

Крім того, позивач просить суд стягнути судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 26.11.2019 між позивачем (робочий орган) та відповідачем (рекламорозповсюджувач) було укладено договір №463/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу, згідно із яким відповідач зобов`язався прийняти у платне користування місце для розміщення зовнішньої реклами, користуватись ним добросовісно та розумно відповідно до вимог законодавства України, та щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця здійснювати оплату за тимчасове користування в розмірі відповідно до рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу. Позивач твердить, що за період з 01.11.2019 по 24.02.2022 відповідач не здійснив з позивачем розрахунку на суму 8 034,68 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути на підставі пункту 7.2 договору 658,95 грн. пені, на підставі пункту 7.3 Договору штраф 15% від простроченої суми 1205,26 грн., а також відповідно до ст. 625 ЦК України 767,85 грн. 3% річних та 3 687,30 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2992/23 за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали від 02.10.2023 була направлена відповідачу на належну адресу місцезнаходження згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (08341, Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки, вул. Патона, буд 23) рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду із довідкою підприємства зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (даний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/17797/17).

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» до відомостей у Єдиному державному реєстрі про фізичну особу-підприємця належать відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

За змістом частини 3 статті 18 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про фізичну особу-підприємця, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і про зміну місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), про що фізична особа-підприємець має звернутись із відповідною заявою.

При цьому, Законом України від 12.05.2022 №2255-IX вказаний Закон доповнено статтею 25-1, відповідно до положень якої державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця може здійснюватися без участі державного реєстратора, в автоматичному режимі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), фізична особа-підприємець повинен передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

06.10.2023 до господарського суду надійшов лист позивача із запитуваною судом контактною інформацією.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 15.11.2023 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов Управління з питань реклами міста Києва до ФОП Волошина М.М. про стягнення 14 354,04 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням КМДА від 30.10.2017 №1352 надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами за переліком згідно Додатку, у тому числі ФОП Волошину М.М. №63888-17 для розміщення спеціальної рекламної конструкції під кутом до фасаду (будівлі) за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська 13, строк дії дозволу з 30.10.2017 по 29.10.2022.

Відповідно пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 №2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

26.11.2019 між Управління з питань реклами міста Києва (робочий орган) та ФОП Волошиним М.М. (рекламорозповсюджувач) укладено Договір №463/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу, відповідно до якого:

Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти у платне користування місце та користуватись добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил благоустрою населених пунктів, Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням КМДА від 05.02.2019 №207, своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, самостійно відповідати за технічний стан рекламного засобу, порушення техніки безпеки, утримання місця у належному санітарному стані (пункт 1.2).

Сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 ЦК України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за Рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках (пункт 6.1). Плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору (пункт 6.4). Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховуються Робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20 числа поточного місяця у розмірах, зазначаних у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламоодержувача від здійснення оплати (пункт 6.14).

Робочий орган зобов`язаний формувати рахунки на оплату за тимчасове користування місцем, інших платежів, штрафних санкцій (пункт 4.2.1). Рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем. У тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету (пункт 5.2.3); письмово повідомляти Робочий орган про зміну своєї організаційно-правової форми, назви, місцезнаходження, зміну керівника (уповноваженого представника), його повноважень. Зміну платіжних реквізитів, зміну номерів засобів зв`язку та електронної пошти (пункт 5.2.16).

Робочий орган застосовує до Рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми (пункт 7.2). Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення платежів, що складає більше одного місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми (пункт 7.3). Строк позовної давності і стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності (пункт 7.7).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та дії щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріорітету, а також протягом строку фактичного користування місцем (пункт 8.1). Відповідно до статті 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення або настання змін правовідносин під час його дії (пункт 8.4).

Додатком №1 до Договору сторони підписали Адресний перелік №1, відповідно до якого Рекламоодержувачу надано право тимчасового користування місцем для розміщення спеціальної рекламної конструкції за адресою Шевченківський район, вул. Терещенківська 13, розмір плати 512,50 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії дозволу) 30.10.2017, дата кінця строку дії дозволу 29.10.2022.

10.02.2020 сторони уклали Додаткову угоду №463/19-1 до Договору, якою внесли зміни у реквізити казначейського рахунку для зарахування плати та штрафних санкцій за тимчасове користування місцем для розміщення реклами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України.

Позивач надав відповідачу у користування місце для розміщення спеціальної рекламної конструкції, що породжує у відповідача обов`язок сплачувати позивачу за тимчасове користування обумовлену договором плату.

Протягом дії договору позивач формував рахунки на оплату за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва (долучені до матеріалів справи), які за умовами укладеного договору, відповідач був зобов`язаний самостійно отримувати та оплачувати до 20 числа поточного місяця.

15.02.2023 позивач направив відповідачу Претензію-вимогу від 14.02.2023 №076-274, у якій вимагав сплатити заборгованість за Договором в сумі 8 352,44 грн., до якої було додано довідку про стан розрахунків (копія претензії з доказами направлення залучена до матеріалів справи).

До матеріалів справи додано Довідку про стан розрахунків ФОП Волошина М.М. з Управлінням з питань реклами по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів. Які виписані з 01.11.2019 по 24.02.2022 за станом на 01.09.2023, відповідно до якої оплати від відповідача за спірним Договором на користь Управління з питань реклами не надходило.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд в ухвалі від 02.10.2023, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України, зобов`язував відповідача подати докази оплати за договором №463/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу від 26.11.2019.

Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач вимоги ухвали не виконав, докази не долучив, відзив на позов не подав, доводи позивача не спростував.

Тож суд погоджується з твердженням позивача про те, що у спірний період оплата за договором не була здійснена.

За змістом частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення неустойки починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше сторонами встановлено у пункті сторонами у пункті 7.7 Договору. Суд звертає увагу сторін на те, у вказаному пункті сторони помилково ототожнили строк позовної давності (в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист права) та строк, за який розраховується пеня. Разом із тим, за змістом вказаного пункту вбачається, що сторони за згодою сторін збільшили спеціальний строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій (частина 2 ст. 258, ст. 259 ЦК України) до трьох років, а також погодили нарахування штрафних санкцій протягом цього с троку, тобто також протягом трьох років.

Відтак, передбачена договором неустойка у вигляді пені має розраховуватися з наступного дня після кінцевого строку оплати (20 число поточного місяця, із врахуванням положень частини 5 ст. 254 ЦК України) і за наступні три роки.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу 15% від прост роченої більше одного місяця заборгованості, суд зазначає, що умовою застосування до боржника неустойки у вигляді штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов`язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов`язання має бути передбачена Договором.

Одночасне стягнення передбачених договором двох видів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі, що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Підписаного сторонами протоколу розбіжностей до договору у порядку частин 3-7 ст. 181 ГК України суду не подано.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому суд врахував, що у період пандемії гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 позивач застосував ставку оплати 50% . Також суд врахував, що Довідка про стан розрахунків складена позивачем за період з 01.11.2019 по 24.02.2022 за станом на 01.09.2023, однак у Довідці враховано платежі, що належали до оплати за період користування серпень 2019 липень 2021, також до справи додано сформовані позивачем рахунки та розрахунки коригування за серпень 2019 липень 2021.

Також при визначенні строку оплати суд врахував, що відповідно до частини 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. При визначенні періоду прострочення суд врахував строк нарахування штрафних санкцій (пені) три роки з наступного дня після настання строку оплати відповідно до договору та розрахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати, не виходячи за межі періодів, заявлених позивачем.

Відтак, здійснивши власний розрахунок позовних вимог,

Місяць користування, рахунки Строк оплатиБорг, грнПеня (період прострочення, сума)3% річних (період прострочення, сума)Інфляційні втрати (період про-строчення, сума),Штраф 15%, грнСерпень 2019 (№7673 від 26.11.19)20.08.19512,5021.12.19-20.01.22 167,57 грн20.12.19-01.09.23 56,91 грнсічень 20 - серпень 23 255,68 грн76,875Вересень 2019 (№7674 від 26.11.19)20.09.19512.5021.12.19-20.01.22 167,57 грн20.12.19-01.09.23 56,91 грнсічень 20 - серпень 23 255,68 грн76,875Жовтень 2019 (№7675 від 26.11.19)21.10.19512,5021.12.19-20.01.22 167,57 грн20.12.19-01.09.23 56,91 грнсічень 20 - серпень 23 255,68 грн76,875Листопад 2019 (№7676 від 26.11.19)20.11.19512,5021.12.19-20.01.22 167,57 грн20.12.19-01.09.23 56,91 грнсічень 20 - серпень 23 255,68 грн76,875Грудень 2019 (№8815 від 10.12.19)20.12.19512,5021.12.19-20.01.22 167,57 грн21.12.19-01.09.23 56,87 грнсічень 20 - серпень 23 255,68 грн76,875Січень 2020 (№10756 від 14.01.20)20.01.20512.5021.01.20-20.01.22 155,84 грн21.01.20-01.09.23 55,56 грнлютий 20 - серпень 23 254,15 грн76,875Лютий 2020 (№12730 від 13.02.20)20.02.20512,5021.02.20-20.01.22 145,59 грн21.02.20-01.09.23 54,26 грнберезень 20 - серпень 23 256,45 грн76,875Березень 2020 (№14252 від 12.03.2020, №18645 від 06.04.20) 20.03.20347,1821.03.20-20.01.22 92,72 грн21.03.20-01.09.23 35,93 грнквітень 20 - серпень 23 169,59 грн52,077Квітень 2020 (№16183 від 09.04.20, №17836 від 09.04.2020)20.04.20256,2521.04.20-20.01.22 64,10 грн21.04.20-01.09.23 25,87 грнтравень 20 - серпень 23 122,15 грн38,4375Травень 2020 (№20194 від 15.05.2020, №20196 від 15.05.20)20.05.20256,2521.05.20-20.01.22 60,65 грн21.05.20-01.09.23 25,24 грнчервень 20 - серпень 23 121,02 грн38,4375Червень 2020 (№22890 від 11.06.20, №22891 від 11.06.20)22.06.20256,2523.06.20-20.01.22 57,26 грн23.06.20-01.09.23 24,55 грнлипень 20 - серпень 23 120,26 грн38,4375Липень 2020 (№26466 від 14.07.20, №26468 від 14.07.20)20.07.20256,2521.07.20-20.01.22 54,91 грн21.07.20-01.09.23 23,96 грнсерпень 20 - серпень 23 122,54 грн38,4375Серпень 2020 (№29068 від 11.08.20, №30335 від 17.08.20)20.08.20256,2521.08.20-20.01.22 52,31 грн21.08.20-01.09.23 23,31 грнвересень 20 - серпень 23 123,30 грн38,4375Вересень 2020 (№33113 від 15.09.20, №33114 від 15.09.20)21.09.20256,2522.09.20-20.01.22 49,62 грн22.09.20-01.09.23 22,64 грнжовтень 20 - серпень 23 121,41 грн38,4375Жовтень 2020 (№36708 від 15.10.20, №36709 від 15.10.20)20.10.20256,2521.10.20-20.01.22 47,18 грн21.10.20-01.09.23 22,03 грнлистопад 20 - серпень 23 117,67 грн38,4375Листопад 2020 (№38653 від 12.11.20, №38654 від 12.11.202020.11.20256,2521.11.20-20.01.22 44,58 грн21.11.20-01.09.23 21,38 грнгрудень 20 - серпень 23 112,87 грн38,4375Грудень 2020 (№42796 від 15.12.20, №42797 від 15.12.20)21.12.20256,2522.12.20-20.01.22 41,97 грн22.12.20-01.09.23 20,72 грнсічень 21 - серпень 23 109,58 грн38,4375Січень 2021 (№44117 від 14.01.21, №51632 від 19.04.21)20.01.21256,2521.01.21-20.01.22 39,45 грн21.01.21-01.09.23 20,09 грнлютий 21 - серпень 23 104,88 грн38,4375Лютий 2021 (№46064 від 08.02.21, №53028 від 19.04.21)22.02.21256,2523.02.21-20.01.22 36,67 грн23.02.21-01.09.23 19,40 грнберезень 21 - серпень 23 101,31 грн38,4375Березень 2021 (№47827 від 10.03.21, №54732 від 19.04.21)22.03.21256,5023.03.21-20.01.22 34,18 грн23.03.21-01.09.23 18,81 грнквітень 21 - серпень 23 95,33 грн 38,4375Квітень 2021 (№49604 від 09.04.21, №50176 від 19.04.21)20.04.21256,2521.04.21-20.01.22 31,47 грн21.04.21-01.09.23 18,20 грнтравень 21 - серпень 23 92,89 грн38,4375Травень 2021 (№56873 від 11.05.21, №56874 від 11.05.21)20.05.21256,2521.05.21-20.01.22 28,31 грн21.05.21-01.09.23 17,57 грнчервень 21 - серпень 23 88,41 грн38,4375Червень 2021 (№60047 від 10.06.21, №60048 від 10.06.21)21.06.21256,2522.06.21-20.01.22 24,94 грн22.06.21-01.09.23 16,89 грнлипень 21 - серпень 23 87,72 грн38,4375Липень 2021 (№62925 від 12.07.21, №62926 від 12.07.2120.07.21256,2521.07.21-20.01.22 21,88 грн21.07.21-01.09.23 16,28 грнсерпень 21 - серпень 23 87,37 грн38,4375Всього 8034,68 грн1921,48 грн767,20 грн3687,30 грн1205,20 грнСуд встановив, що документально підтверджений основний борг відповідача становить 8034,68 грн., інфляційні втрати 3687,30 грн., відтак, вказані вимоги слід задовольнити повністю у заявлених сумах. Належна до стягнення пеня становить 1921,48 грн., позивач заявив до стягнення 658,95 грн. пені. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), відтак вимогу про стягнення з відповідача пені слід задовольнити повністю у заявленій сумі 658,95 грн. Вірно розрахований розмір штрафу становить 1205,20 грн., процентів річних 767,20 грн., відтак вказані вимоги слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов Управління з питань реклами міста Києва частково та ухвалює рішення про стягнення з фізичної особи підприємця Волошина Максима Михайловича 8034,68 грн. основного боргу, 658,95 грн. пені, 1205,20 грн. штрафу, 767,20 грн. процентів річних та 3687,30 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, які призвели до необхідності позивачу звертатися до суду за стягненням заборгованості та нести додаткові витрати, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі 2684,00 грн. повністю.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Волошина Максима Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 37993783)

8034,68 грн. (вісім тисяч тридцять чотири гривні шістдесят вісім копійок) основного боргу,

658,95 грн. (шістсот п`ятдесят вісім гривень дев`яносто п`ять копійок) пені,

1205,20 грн. (одну тисячу двісті п`ять гривень двадцять копійок) штрафу,

767,20 грн. (сімсот шістдесят сім гривень двадцять копійок) процентів річних,

3687,30 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят сім гривень тридцять копійок) інфляційних втрат,

2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 20.11.2023.

Суддя О.В. Конюх