Рішення № 115029381, 31.10.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/62/21-5/80/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023 Справа № 908/1006/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; ул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (електрона пошта: canc@zpep.com.ua; вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239)

про стягнення 6 202 160,81 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Блажко У.В., довіреність №03/01-12 від 03.01.2023 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №963 від 18.06.2012);

від відповідача: Серебрянников Д.В., довіреність №15 від 22.02.2023, посвідчення № ЗП002248 від 11.06.2019;

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 по справі № 908/1006/21 (суддя Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 359 022,83 грн. - 3% річних, 1 346 262, 01 грн. інфляційних втрат, 1 436 091,30 грн. пені, 3 060 110,40 грн. штрафу та 93 022, 30 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 674,27 грн. пені та 10,11 грн. судового збору відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 21.06.2022 по справі № 908/1006/21 вирішено:

1) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №908/1006/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 436 091,30 грн. пені, 3 060 110,40 грн. штрафу та 93 022,30 грн. судового збору. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

3) В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 908/1006/21 залишити без змін.

14.07.2022 матеріали справи № 908/1006/21 надійшли до Господарського суду Запорізької області.

14.07.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1006/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 15.07.2022 справу №908/1006/21 прийнято до провадження судді Проскурякова К.В., вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 34/62/21-5/80/22 та підготовче засідання призначено на 10.08.2022 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка у судове засідання представників сторін визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 10.08.2022 заяву ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зупинення провадження у справі від 09.08.2022 за вих. №01/33534 задоволено. Зупинено провадження у справі № 908/1006/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №912/1941/21.

Ухвалою від 17.07.2023 провадження у справі № 908/1006/21 поновлено з 14.08.2023. Підготовче засідання призначено на 14.08.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам завчасно до призначеного судового засідання надати суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21.

14.08.2023 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до суду надійшли письмові пояснення № 01/39106 від 11.08.2023, відповідно до яких позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Крім цього, 14.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом та безпосередньо через канцелярію суду надійшли письмові пояснення № б/н від 11.08.2023, згідно яких відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням положень постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2021.

Ухвалою від 14.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04.10.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

03.10.2023 на адресу електронної пошти суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки уповноважений представник позивача не може бути присутнім у призначеному судовому засіданні у зв`язку з необхідністю взяття участі у судовому засіданні Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду по справу №907/568/21, яка призначена на 04.10.2023 об 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 04.10.2023р. суд вирішив перейти до розгляду справи по суті без участі представника позивача та оголосив відкритим перше судове засідання з розгляду справи по суті, оголосив зміст заявлених позовних вимог та надав вступне слово представнику відповідача, який підтримав доводи, викладені у письмових поясненнях від 11.08.2023.

Ухвалою від 04.10.2023р. суд оголосив перерву з розгляду справи по суті до 18.10.2023 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, в якому за участі представників обох сторін оголосив перерву в судовому засіданні до 31.10.2023р.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 31.10.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

В судовому засіданні 31.10.2023р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач надав письмові пояснення щодо застосування до спірних правовідносин постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (С0УЮ-19)», в яких зазначив, що право позивача нарахувати та стягнути штрафні санкції за порушення господарського зобов`язання передбачено законодавчими актами. Тому і позбавлення такого права має бути передбачено законом, а не підзаконним нормативним актом. Враховуючи повноваження НКРЕКП, передбачені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», неможливо тлумачити постанову Регулятора від 08.04.2020 № 766 як таку, що позбавляє позивача права на застосування штрафних санкцій до контрагента у разі порушення господарського зобов`язання. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказує, що дія Постанови № 766 в частині заборони застосовувати до електропостачальників пеню та штраф почалася 08.04.2020 і припинилася 26.01.2021. Отже, постановою встановлено не застосовування в цей період пені та штрафу за порушення зобов`язань за договором про надання послуг з постачання електричної енергії. При цьому постанова не забороняла після вказаного періоду здійснювати дії, направлені на стягнення пені та штрафу ЗА вказаний період. Також стверджує, що предметом позову є, зокрема, стягнення неустойки за порушення зобов`язання за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії. Нарахування неустойки було здійснено позивачем згідно з умовами Договору на підставі норм Цивільного та Господарського кодексів України, зокрема, статей 530, 549, 610, 612 ЦК України,статей 216, 217, 218, 230, 231 ГК України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), та протягом 30 днів з дня його відміни заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів ТІЛЬКИ за житлово-комунальні послуги. Інших заборон на стягнення пені та штрафу за неналежне виконання договірних відносин чинне законодавство не встановлює. Сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи Договору узгодили між собою та зафіксували у п.6.7. Договору, що у разі прострочення користувачем оплати згідно пунктів 6.2 та 6.5 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Невиконання Відповідачем зобов`язання, яке полягає у несвоєчасній та повній сплаті за планову вартість послуг, згідно умов Договору, порушує інтереси Позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом. Правовідносини між Позивачем та Відповідачем регулюються як нормами Цивільного та Господарського кодексів України, так і нормами договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а не постановами НКРЕКП в частині виконання сторонами договірних зобов`язань. При цьому НКРЕКП не наділена правом внесення змін до законодавчих актів, що мають вищу юридичну силу та регулюють найважливіші суспільні відносини. Посилаючись на ст.ст. 19, 92 Конституції України зазначає, що жодна норма Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не надає НКРЕКП повноваження приймати спеціальні (або виняткові) норми щодо заборони суб`єктам господарювання застосовувати заходи відповідальності до контрагентів за договорами. Вважає, що пріоритет застосування перед нормами Постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 мають норми, викладені у Цивільному, Господарському кодексах України. Заборона нарахування та стягнення пені та штрафу за порушення порядку розрахунків за договором про надання послуг з постачання електричної енергії у Законах України не міститься. Відповідач був обізнаний про наявність у нього фактів несвоєчасного виконання зобов`язань та міг передбачити настання наслідків порушення зобов`язань, які встановлені Договором та Правилами ринку. Також, посилаючись на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду, наполягає на тому, що застосування судом приписів Постанови № 766 до спірних правовідносин призведе до порушення одного із принципів цивільного законодавства - обов`язковість виконання сторонами договору, чим поставить в нерівне становище сторони спірного Договору, легалізувавши порушення договору з боку Відповідача, звільнивши його від відповідальності та позбавивши Позивача отримання забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки.

В свою чергу Відповідач також надав відповідні пояснення, в яких заперечив проти заявленого розміру пені та штрафу та зазначив, що 14.08.2019 Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду до Договору, якою виклали Договір у новій редакції, п. 6.7. якого передбачено, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку, НЕК «Укренерго» має право нараховувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є ліцензованим суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з постачання електроенергії споживачам згідно ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП України від 31.07.2018 року № 807, а отже є електропостачальником в розумінні підпункту 30 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії». Частиною 2 ст. 50 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що електропостачальник зобов`язаний дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Підпунктом 5 пункту 2.2 Ліцензійних умови провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП України від 27.12.2017 № 1469, серед іншого, визначено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен виконувати рішення НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та законодавством. На виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19», НКРЕКП України було прийнято постанову від 08.04.2020 року № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням СОУГО-19», якою вказаним державним регулятором було визначено відповідні обов`язкові до виконання суб`єктами ринку настанови в процесі відповідної ліцензійної діяльності, а саме - на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням СОУГО-19 та протягом 30 днів з дня його відміни оператору системи передачі не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП України від 14.03.2018р. №309. Звернув увагу на те, що положення п. 5.7 Типового договору про надання послуг передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 року № 309, стосуються відповідальності електропостачальника при проведенні розрахунків за надані оператором розподілу послуг і передбачає нарахування такому електропостачальнику, у випадку порушення термінів розрахунку за Договором про надання послуг з передачі електроенергії, пені та штрафу у відповідних розмірах. Аналогічні умови містяться в пункті 6.7 спірного Договору в редакції додаткової угоди від 14.08.2019 року. Включення цих положень до Договору обумовлено обов`язковістю укладення правочинів на основі типових (затверджених регулятором) в разі, якщо стороною такого договору є суб`єкти господарювання, який забезпечує споживачів електроенергією в порядку частини 6 статті 179 Господарського кодексу України. Протягом спірних періодів, визначених позивачем (жовтень 2020 - січень 2021), постанова НКРЕКП України від 08.04.2020 року № 766 в редакції постанов від 19.08.2020 року № 1564, від 16.12.2020 року № 2492, від 24.12.2020 року № 2736 прямим чином забороняла оператору системи передачі застосовувати до електропостачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі пені в розмірі 0,1% від суми прострочки та штрафу в розмірі 7% від суми прострочки. Вказана заборона була чинною в спірні періоди і діяла фактично до 27.01.2021 року, коли постановою НКРЕКП України від 27.01.2021 року № 93 вказані обмеження були скасовані державним регулятором шляхом виключення пункту 2 постанови НКРЕКП України від 08.04.2020 року № 766. З вказаною правовою позицією погоджується і Верховний Суд, зокрема у постанові у справі № 912/1941/21 від 19.08.2022. Таким чином, враховуючи вимоги постанови НКРЕКП України від 08.04.2020 року № 766 в редакції постанов від 19.08.2020 року № 1564, від 16.12.2020 року № 2492, від 24.12:2020 року № 2736 застосування до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» заходів відповідальності в формі пені та штрафу згідно пункту 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії є незаконним та необгрунтованим, адже чинний на момент спірних правовідносин нормативній акт, який виключав правові підстави для притягнення електропостачальника до юридичної (майнової) відповідальності за порушення порядку розрахунків із оператором розподілу. Також надав контррозрахунок сум пені, яка на його думку складає 567 461,49 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021р. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" про стягнення 6 202 160 грн. 81 коп., з яких: 359 022 грн. 83 коп. 3% річних, 1 346 262 грн. 01 коп. інфляційні втрати, 1 436 765 грн. 57 коп. пеня та штраф в розмірі 3 060 110 грн. 40 коп. за прострочення оплати за надані послуги з передачі електричної енергії відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго 359 022 грн. 83 коп. 3% річних, 1 346 262 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 1 436 091 грн. 30 коп. пені, 3 060 грн. 40 коп. штрафу та 93 022 грн. 30 коп. судового збору; в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 674 грн. 27 коп. пені та 10 грн. 11 коп. судового збору відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 21.06.2022 по справі № 908/1006/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" задоволено частково; рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №908/1006/21 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 436 091,30 грн. пені, 3 060 110,40 грн. штрафу та 93 022,30 грн. судового збору. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 908/1006/21 залишено без змін.

Скасовуючи вказані судові рішення і цій частині Верховний суд зазначив:

"26. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково не застосували до правовідносин у цій справі норми Постанови №766, отже, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження. Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N 766" було внесено зміни до вказаної постанови №766 та виключено, зокрема, положення про незастосування до електропостачальників заходів, передбачених пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

27. Отже, у період з 08.04.2020 по 27.01.2021 діяли обмеження щодо застосування оператором системи передачі, яким є позивач, до електропостачальника (відповідача у справі) заходів щодо нарахування пені і штрафу, які не були враховані позивачем у своєму розрахунку та не перевірені судами попередніх інстанцій через незастосування ними до спірних правовідносин Постанови №766 у редакції, чинній на момент виникнення таких правовідносин.

28. Здійснення перевірки правильності розрахунку заявлених до стягнення сум пені та штрафу перебуває у залежності від оцінки відповідних доказів у справі, що в силу імперативних приписів частини другої статті 300 ГПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Тому рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в даній справі підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу та пені з передачею справи у цих же частинах на новий розгляд до суду першої інстанції. "

Отже, предметом нового судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 436 091,30 грн. пені, 3 060 110,40 грн. штрафу, в частині здійснення перевірки правильності розрахунку заявлених до стягнення сум пені та штрафу, та стягнення 93 022,30 грн. судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено судами при попередньому розгляді справи в частині, яка залишена без змін, а тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України вказані обставини, які встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач у справі) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п.п. 1 п. 7.1, п.п. 3 п. 9.3. договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу; користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.

Між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі, ОСП, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (користувач, відповідач у справі) укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024 (далі -договір).

Додатковою угодою від 14.08.2019 даний договір був викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. договору ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Згідно з п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Відповідно до п. 6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

В абзаці 4 п. 6.7 договору в редакції додаткової угоди від 14.08.2019 зазначено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

Згідно з п.п. 1 п. 7.1, п.п. 3 п. 9.3. договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу; користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

Посилаючись на те що, відповідач зобов`язаний оплачувати послугу в порядку та строки, визначені договором, зокрема п. 6.2, п. 6.5, позивач здійснив розрахунок пені та штрафу, виходячи з суми простроченої заборгованості та часткового її погашення за послуги, надані позивачем відповідачеві за період з жовтня 2020 року по січень 2021 року на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.

Предметом розгляду судом першої інстанції у даній справі було стягнення з відповідача на користь позивача 6 202 160 грн. 81 коп., в тому числі 1 436 765 грн. 57 коп. пеня та штраф в розмірі 3 060 110 грн. 40 коп. за прострочення оплати за надані послуги з передачі електричної енергії відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.

Так, у період з жовтня 2020 по січень 2021 позивачем на виконання договору надавались відповідачеві послуги з передачі електричної енергії.

Листом від 15.09.2020 № 5438 відповідач повідомив про намір отримати послугу в жовтні 2020 в розмірі 190 000 000 кВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 240,23 грн./МВт*год.

Вартість планового обсягу на жовтень 2020 року дорівнювала 54 772 440 грн. з ПДВ.

Таким чином, відповідач, відповідно до п. 6.2. договору мав здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги в розмірі не менше 1/5 запланованої вартості у кожен з наступних періодів: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги; 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

Мінімальний розмір платежу попередньої оплати становить 10 954 488 грн. (54 772 440 грн. : 5 = 10 954 488 грн.).

Відповідач не дотримався вимог договору щодо повної та своєчасної сплати усіх планових платежів, оскільки сплатив неповну суму за третім плановим платежем та прострочив оплату за п`ятим плановим платежем: 1 платіж - 02.10.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 2 платіж - 09.10.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 3 платіж - 13.10.2020 в розмірі 9 393 949,69 грн. з ПДВ (недоплата 1 560 538,31 грн.); 4 платіж -19.10.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 5 платіж - 30.10.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ (прострочення оплати з 27.10.2020 по 29.10.2020).

Згідно з актом звірки, підписаним сторонами за договором 26.10.2020, була встановлена переплата за надані у III кварталі 2020 послуги в розмірі 1 379 269,51 грн. При цьому скореговані дані за лютий та березень 2020 року у розмірі 117 882,39 грн. та 63 386,41 грн. відповідно були відображені в зобов`язаннях відповідача.

Так, згідно з актом коригування до акту приймання-передачі послуги від 29.02.2020 у відповідача виникло зобов`язання зі сплати відкорегованої вартості наданих у лютому 2020 року послуг у розмірі 117 882,39 грн. Платіжним дорученням від 13.10.2020 № 11049 відповідач оплатив вказану суму.

Згідно з актом коригування до акту від 31.03.2020 відповідач мав сплатити скореговану вартість наданих у березні 2020 послуг в розмірі 63 386,41 грн., які були сплачені платіжним дорученням від 05.10.2020 № 10864.

Загальна сума оплати за відкорегованими даними в розмірі 181 268,80 грн. 63 386,41 + 117 882,39) направлена на погашення заборгованості за третім плановим платежем.

Прострочення зі сплати частини третього планового платежу в розмірі 1 379 269,51 грн. (1 560 538,31 - 181 268,80) сталося з 16.10.2020 по 25.10.2020.

З урахуванням переплати за III квартал 2020 року та оплати вартості послуг за скорегованими даними недоплата за третім плановим платежем була погашена повністю 26.10.2020 (дата акта звірки за III квартал 2020 року).

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за вищевказаним простроченням, з урахуванням п. 6.7 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем правомірно нараховано відповідачеві 15 297 грн. 10 коп. пені за загальний період з 16.10.2020 по 29.10.2020.

Акт приймання-передачі послуги за жовтень 2020 року складений 31.10.2020 та направлений користувачу 16.11.2020, вручений 23.11.2020.

Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у жовтні 2020 року на загальну суму 53 382 497,09 грн. з ПДВ. Беручи до уваги зарахування переплати за підсумком III кварталу 2020 та сплати відкорегованих даних за лютий та березень 2020, відповідач у жовтні 2020 року здійснив платежів на загальну суму 54 772 440 грн. Отже, за жовтень 2020 року відповідач мав переплату у розмірі 1 389 942,91 грн.

Однак, за актом коригування за лютий 2020 року мав здійснити оплату скорегованої вартості послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта, а саме до 06.10.2020, оскільки отримав акт коригування відповідач 01.10.2020. Платіжним дорученням від 13.10.2020 № 11049 відповідач оплатив вказану суму.

Враховуючи вищевказане прострочення, місцевий господарський суд визнав правомірним нарахування позивачем відповідачеві 57 грн. 97 коп. 3% річних та 231 грн. 90 коп. пені на прострочену суму боргу 117 882 грн. 00 коп. за період з 07.10.2020 по 12.10.2020.

Листом від 19.10.2020 № 6215 відповідач повідомив про намір отримати послугу в листопаді 2020 року в розмірі 190 000 000 кВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 240,23 грн./МВт*год. Вартість планового обсягу на листопад 2020 року дорівнювала 54 772 440 грн. з ПДВ.

Таким чином, відповідач, відповідно до п. 6.2. договору мав здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги в розмірі не менше 1/5 запланованої вартості у кожен з наступних періодів: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги; 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

Мінімальний розмір платежу попередньої оплати становить 10 954 488 грн. (54 772 440 грн. : 5 = 10 954 488 грн.).

Відповідач не дотримався вимог договору щодо повної та своєчасної сплати усіх планових платежів, оскільки сплатив неповну суму за другим плановим платежем та прострочив оплату за четвертим плановим платежем: 1 платіж - 03.11.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 2 платіж - 10.11.2020 в розмірі 9 564 545,09 грн. з ПДВ (недоплата 1 389 942,91 грн.); 3 платіж - 16.11.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 4 платіж - 23.11.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ (прострочення з оплати з 21.11.2020-22.11.2020); 5 платіж - 25.11.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у листопаді 2020 року на загальну суму 64 654 563,19 грн. з ПДВ. Акт отриманий відповідачем 29.12.2020, а тому нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу за сплату не в повному обсязі другого планового платежу здійснювалось до дня, що передує даті отримання вищезазначеного акту.

На підставі вищевикладеного, судом першої інстанції визнано обґрунтованим нарахування позивачем відповідачеві 29 057 грн. 78 коп. пені за загальний період з 11.11.2020 по 22.11.2020, 7% штрафу в сумі 97 296 грн. 00 коп. (1 389 942, 91*7%).

Акт приймання-передачі послуги від 30.11.2020 направлений користувачу 15.12.2020, вручений 29.12.2020.

Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у листопаді 2020 року на загальну суму 64 654 563,19 грн. з ПДВ.

Планових платежів відповідач здійснив на загальну суму 53 382 497,09 грн.

Відповідно до акта коригування до акту від 31.05.2020, підписаного ОПС та користувачем 17.11.2020, у відповідача виникла переплата за надані у травні 2020 року послуги в розмірі 133 634,17 грн., яка направлена на погашення заборгованості за листопад 2020 року.

Згідно з актом коригування до акту від 30.06.2020, підписаним сторонами за договором 25.11.2020, за надані у червні 2020 року послуги виникла переплата у розмірі 1 228 375,83 грн.. Тому ця сума направлена на погашення заборгованості за надані відповідачу послуги у листопаді 2020 року.

Також на погашення заборгованості за листопад 2020 року направлена переплата, що виникла за сплату наданих у жовтні 2020 року послуг у розмірі 1 389 942,91 грн. з ПДВ.

Таким чином, станом на 04.01.2021, беручи до уваги зарахування скорегованої вартості послуг за травень та червень 2020 року, наявність переплати за жовтень 2020 року, відповідач мав сплатити за актом приймання-передачі послуги від 30.11.2020 суму в розмірі 8 520 113,19 (64 654 563,19 - 53 382 497,09 - 133 634,17 - 1 228 375,83 -1 389 942,91) грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 6.5. договору користувач мав сплатити указану суму протягом 3-х банківських днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, тобто до 04.01.2021.

Однак, відповідач лише 11.01.2021 платіжним дорученням № 53 перерахував позивачу заборгованість у розмірі 8 520 113,19 грн. за листопад 2020 року. Тому 3% річних та пеня за несвоєчасну оплату платежу в розмірі 8 520 113,19 грн. позивачем розраховано за період з 05.01.2021 по 10.01.2021 в сумах заявлених до стягнення: 16 806 грн. 80 коп. - пеня та 4 201 грн. 70 коп. 3% річних.

Листом від 20.11.2020 № 7018 відповідач повідомив про планові обсяги електричної енергії у грудні 2020 року в розмірі 200 000 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на грудень 2020 року дорівнювала 75 062 400 грн. з ПДВ за ставкою тарифу 312,76 грн./МВт*год.

Таким чином, відповідач повинен був відповідно до п. 6.2. договору здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги в розмірі не менше 1/5 запланованої вартості у кожен з наступних періодів: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги; 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

Мінімальний розмір платежу попередньої оплати становить 15 012 480 грн. (75 062 400 : 5 = 15 012 480).

Відповідач не дотримався умов договору щодо повної та своєчасної сплати планових платежів, оскільки порушив строки оплати другого, третього, четвертого та п`ятого планових платежів та не виконав зобов`язань щодо строку оплати чотирьох платежів. Оплата планових платежів відбулася так:

1 платіж - 02.12.2020 в розмірі 15 012 480,00 грн. з ПДВ;

2 платіж - 05.01.2021 в розмірі 15 012 480,00 грн. з ПДВ (прострочення з 11.12.2020 по 04.01.2021);

3 платіж - 11.01.2021 в розмірі 6 492 366,81 грн. з ПДВ (прострочення з 16.12.2020 по 10.01.2021, недоплата 8 520 113,19 грн.),

15.01.2021 в розмірі 8 520 113,19 грн. (прострочення з 16.12.2020 по 14.01.2021);

4 платіж - 22.01.2021 в розмірі 10 000 000,00 грн. з ПДВ (прострочення з 22.12.2020 по 17.01.2021, оскільки акт приймання-передачі послуги за грудень 2020 року відповідач отримав 18.01.2021, недоплата 5 012 480,00 грн.);

5 платіж - 25.01.2021 в розмірі 20 087 000,00 грн. з ПДВ (прострочення оплати в розмірі 15 012 480,00 грн. з 29.12.2020 по 17.01.2021, оскільки акт приймання-передачі послуг за грудень 2020 року відповідач отримав 18.01.2021).

Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у грудні 2020 року на загальну суму 101 117 140,78 грн. з ПДВ. Акт вручений відповідачу 18.01.2021, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату четвертого та п`ятого планових платежів здійснювалось до дня, що передує даті отримання вищезазначеного акту.

На підставі вищевикладених обставин, при первинному розгляді справи судом першої інстанції перевірені розрахунки позивача та визнанні обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення за загальний період з 11.12.2020 по 17.01.2021 пені у сумі 494 220 грн. 03 коп., оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при розрахунку пені за вказані періоди. У решті суми пені в розмірі 674 грн. 27 коп. за цей період судом відмовлено, як у безпідставно заявлених до стягнення.

Акт приймання-передачі послуги від 31.12.2020 направлений користувачу 15.01.2021, вручений 18.01.2021. Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у грудні 2020 року на загальну суму 101 117 140,78 грн. з ПДВ.

Згідно з вимогами п. 6.5. договору відповідач повинен був до 21 січня 2021 року сплатити вартість наданих у грудні 2020 року послуг. Отже, з 22.01.2021 у відповідача виникли зобов`язання з оплати послуг за актом приймання-передачі послуг від 31.12.2020.

Станом на 21.01.2021 відповідач сплатив плановими платежами 45 037 440 грн. з ПДВ а саме: 02.12.2020 в розмірі 15 012 480,00 грн. з ПДВ; 05.01.2021 в розмірі 15 012 480,00 грн. ПДВ; 11.01.2021 в розмірі 6 492 366,81 грн. з ПДВ; 15.01.2021 в розмірі 8 520 113,19 грн. з ПДВ.

Отже, за актом приймання-передачі послуги від 31.12.2020 відповідач станом на 21.01.2021 мав зобов`язання сплатити ще 56 079 700,78 (101 117 140,78 - 45 037 440) грн. ПДВ.

Сплата вартості послуг у подальшому була здійснена відповідачем такими платежами:

22.01.2021 в розмірі 10 000 000 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 46 079 700,78 грн. з ПДВ (56 079 700,78 - 10 000 000,00) за період з 22.01.2021 по 24.01.2021;

25.01.2021 в розмірі 20 087 000,00 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 25 992 700,78 грн. з ПДВ (46 079 700,78 - 20 087 000,00) за період з 25.01.2021 по 28.01.2021;

29.01.2021 на суму 10 000 000 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 15 992 700,78 грн. з ПДВ (25 992 700,78 - 10 000 000,00) за період з 29.01.2021 по 07.02.2021;

08.02.2021 на суму 7 500 000 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 8 492 700,78 грн. з ПДВ (15 992 700,78 - 7 500 000,00) за період з 08.02.2021 по 08.02.2021;

09.02.2021 на суму 500 000 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 7 992 700,78 грн. з ПДВ (8 492 700,78 - 500 000,00) за період з 09.02,2021 по 10.02.2021;

11.02.2021 на суму 7 992 700,78 з ПДВ.

Листом від 23.12.2020 № 7843 відповідач повідомив про планові обсяги електричної енергії у січні 2021 року в розмірі 200 000 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на грудень 2020 року дорівнювала 70 543 200 грн. з ПДВ за ставкою тарифу 293,93 грн./МВт*год.

Таким чином, відповідач повинен був відповідно до п. 6.2. договору здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги в розмірі не менше 1/5 запланованої вартості у кожен з наступних періодів: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги; 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

Мінімальний розмір платежу попередньої оплати становить 14 108 640,00 грн. з ПДВ (70 543 200 грн.: 5 = 14 108 640,00 грн.).

Відповідач не дотримався вимог договору щодо повної та своєчасної сплати усіх планових платежів, оскільки порушив строки оплати планових платежів.

Оплата планових платежів відбулася наступним чином:

1 платіж - 15.02.2021 в розмірі 14 926 451,66 грн. з ПДВ (прострочення з суми планового платежу з 06.01.2021 по 14.02.2021).

2 платіж - 16.02.2021 в розмірі 5 000 000,00 грн. з ПДВ (прострочення з 12.01.2021 по 15.02.2021). У зв`язку з переплатою в розмірі 817 811,66 грн. ця сума зарахована в другий плановий платіж, тому 3 % річних розраховується за 15.02.2021 з суми заборгованості 13 290 828,34 грн. з ПДВ (14 108 640,00 - 817 811,66). З 16.02.2021 сума боргу зменшилася на 5 000 000 грн. та становить 8 290 828,34 (13 290 828,34 - 5 000 000,00) грн. з ПДВ, період прострочення становить: з 16.02.2021 по 16.02.2021. 17.02.2021 здійснений платіж на 20 000 000,00 грн., з яких переплата в розмірі 5 891 360,00 направлена на погашення другого планового платежу, тому з 17.02.2021 по 17.02.2021 заборгованість за другим плановим платежем становила 2 399 468,34 грн..

3 платіж - 17.02.2021 в розмірі 20 000 000 грн. з ПДВ (прострочення з 16.01.2021 по 16.02.2021);

4 платіж - 18.02.2021 в розмірі 20 000 000,00 грн. з ПДВ (прострочення з 21.01.2021 по 17.02.2021).

5 платіж -19.02.2021 в розмірі 10 000 000,00 грн. з ПДВ (прострочення з 26.01.2021 по 17.02.2021 з суми 14 108 640,00 грн.). Оскільки четвертий платіж був сплачений в більшому розмірі, ніж плановий, то переплата за ним в розмірі 5 891 360 грн. направлена на погашення другого планового платежу (2 399 468,34 грн.) та на зарахування в п`ятий плановий платіж (3 491 891,66 грн.). 18.02.2021 заборгованість за п`ятим плановим платежем становила 10 616 748,34 грн. (14 108 640,00 - 3 491 891,66), а з 19.02.2021 по 21.02.2021 (дату, що передувала отриманню акта приймання-передачі послуг за січень 2021 року) заборгованість становила 616 748,34 (10 616 748,34 - 10 000 000,00) грн. з ПДВ.

Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у січні 2021 року на загальну суму 89 057 512,56 грн. з ПДВ. Акт вручений відповідачу 22.02.2021, а тому нарахування пені за несвоєчасну оплату п`ятого планового платежу здійснювалось до дня, що передує даті отримання вищезазначеного акту.

Враховуючи викладене, при первинному розгляді справи судом першої інстанції визнано обґрунтованим нарахування позивачем відповідачеві 740 220 грн. 70 коп. пені за загальний період з 06.01.2021 по 21.02.2021, та 2 962 814 грн. 40 коп. 7% штрафу.

Акт приймання-передачі послуги від 31.01.2021 направлений користувачу 18.02.2021, вручений 22.02.2021. Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у січні 2021 року на загальну суму 89 057 512,56 грн. з ПДВ.

Згідно з вимогами п. 6.5. договору Відповідач повинен був до 25.02.2021 сплатити вартість наданих у січні 2021 року послуг. Отже, з 26.02.2021 у відповідача виникли зобов`язання з оплати послуг за актом приймання-передачі послуг від 31.01.2021.

Станом на 25.02.2021 відповідач сплатив плановими платежами 69 926 451,66 грн. з ПДВ, а саме:

15.02.2021 в розмірі 14 926 451,66 грн. з ПДВ; 16.02.2021 в розмірі 5 000 000,00 грн. з ПДВ; 17.02.2021 у розмірі 20 000 000,00 грн. з ПДВ; 18.02.2021 в розмірі 20 000 000,00 грн. з ПДВ; 19.02.2021 в розмірі 10 000 000,00 грн. з ПДВ.

Крім того, відповідач здійснив такі платежі; 22.02.2021 в розмірі 12 000 000 грн. з ПДВ; 24.02.2021 в розмірі 7 131 060,90 грн. з ПДВ.

Станом на 24.02.2021 відповідачем в повному обсязі сплачені послуги за січень 2021 року.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції виходили із вищевикладених встановлених фактів порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати коштів та дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 436 091 грн. 30 коп. пені та 3 060 110 грн. 40 коп. штрафу.

При новому розгляді справи, враховуючи правові позиції Верховного Суду, висловлені в постанові у цій справі від 21 червня 2022 року, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Правовідносини сторін є господарськими і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про ринок електричної енергії" та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 2 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18; від 09.02.2018 у справі N 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі N 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі N 922/1720/17).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначений Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 3 вказаного вище Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Верховним судом у постанові від 21 червня 2022 року у цій справі № 908/1006/21 зазначено наступне:

20. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни (далі - період дії карантину) надано настанови, зокрема, Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1 - 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309. Електропостачальники не набувають статусу "Дефолтний".

Відповідно до пункту 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим Договором користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Аналогічні умови містяться в пункті 6.7 укладеного сторонами Договору.

Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року N 766" було внесено зміни до вказаної постанови №766 та виключено, зокрема, положення про незастосування до електропостачальників заходів, передбачених пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

21. Верховний Суд не погоджується з твердженнями суду апеляційної інстанції про те, що у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відсутні повноваження втручатися у спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної судової справи, оскільки із Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" не вбачається повноважень НКРЕКП змінювати своїми постановами, які за своєю правовою природою є підзаконними нормативними актами, умови договорів, укладених суб`єктами господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання, що передбачено, зокрема, такими законодавчими актами, як Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, з огляду на таке.

22. Так, відповідно до положень Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг":

- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг (частина перша статті 1);

- Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом (стаття 3);

- рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 14).

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики, тому постанови НКРЕКП, зокрема і Постанова №766, є обов`язковими до виконання для позивача.

24. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 05.04.2001 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).

25. Посилання судів та позивача на те, що в даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та норми Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу, ніж Постанова №766, відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що положення названої постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин у даній справі.

А за наявності розбіжностей між загальними і спеціальними (винятковими) нормами необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (§ 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" від 25.03.1999, § 15 рішення у справі "Баранкевич проти Росії" від 26.07.2007 тощо)".

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц.

Щодо заборони застосування до електропостачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі пені в розмірі 0,1% від суми прострочки та штрафу в розмірі 7% від суми прострочки відповідно до постанови НКРЕКП України від 08.04.2020 року № 766 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду також погодився і у постанові у справі № 912/1941/21 від 19.08.2022: «За результатами розгляду справи в касаційному порядку Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими НКРЕКП в межах наданих повноважень тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування нені та стягнення та штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії. Таким чином, 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом з яким є пункт 6.7 договору про надання послуг), тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021.»

З огляду на викладене при новому розгляді справи № 908/1006/21 суд дійшов висновку, що наведені Позивачем доводи в частині не поширення на спірні правовідносини Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", вже були предметом розгляду Верховного Суду при первинному розгляді цієї справи, який не погодився в цій частині як з аргументами Позивача так і судів першої та апеляційної інстанції, однозначно дійшовши висновку про те, що вказана Постанова № 766 має бути застосована до спірних правовідносин.

Здійснюючи перевірку обґрунтованості визначення заявлених до стягнення Позивачем сум штрафу та пені, суд враховує, що положення пункту 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 року № 309, стосуються відповідальності електропосгачальника при проведенні розрахунків за надані оператором розподілу послуг і передбачає нарахування такому слектропостачальнику, у випадку порушення термінів розрахунку за Договором про надання послуг з передачі електроенергії, пені в розмірі 0.1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати, а також застосування до такого електропостачальника штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу в разі, якщо таке прострочення триває понад 30 календарних днів.

Аналогічні умови, але в пункті 6.7 містяться в спірному Договорі про надання послуг з передачі електроенергії в редакції додаткової угоди від 14.08.2019 року, укладеному між сторонами спору, про що підтверджує сам позивач, зазначаючи правові підстави стягнення спірної суми грошових вимог'.

Протягом спірних періодів, визначених позивачем (жовтень 2020 - січень 2021), постанова НКРЕКП України від 08.04.2020 року № 766 в редакції постанов від 19.08.2020 року № 1564, від 16.12.2020 року № 2492, від 24.12.2020 року № 2736 прямим чином, забороняла оператору системи передачі застосовувати до електропостачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі нені в розмірі 0,1% від суми прострочки та штрафу в розмірі 7% від суми прострочки.

Вказана заборона була чинною в спірні періоди і діяла фактично до 27.01.2021 року, коли постановою НКРЕКП України від 27.01.2021 року № 93 вказані обмеження були скасовані державним регулятором шляхом виключення пункту 2 постанови НКРЕКП України від 08.04.2020 року № 766.

Таким чином, враховуючи вимоги постанови НКРЕКП України від 08.04.2020 року № 766 в редакції постанов від 19.08.2020 року №. 1564, від 16.12.2020 року № 2492, від 24.12.2020 року № 2736 застосування до ТОВ «Запоріжжяелектропостачаннн» заходів відповідальності в формі пені та штрафу згідно пункту 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії у спірному періоді часу є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши наданий Відповідачем контррозрахунок суми пені за період з 27.01.2021-21.02.2021за допомогою ІПС "Законодавство" суд встановив, що наведені в ньому розрахунки відповідають вказаним вище вимогам закону та Договору:

Період нарахуванняПеріод простроченняК-ть днівСума боргу, грн.Облікова ставка НБУРозрах. ставка (% у рік)Пеня, грн.Грудень 202027.01.2021-28.01.2021225 992 770,7861217 091,14 29.01.2021-07.02.20211015 992 700,7861252 578.74 08.02.2021-08.02.202118 492 700,786122 792.12 09.02.2021-10.02.202127 992 700.786125 255.47Всього за грудень 2020 77 717,47Січень 202127,01.2021-14.02.20211914 108 640.0061288 130,68 27.01.2021 -14.02.20211914 108 640,0061288 130,68 15.02.2021.-15.02.2021113 290 828.0061 -у4 369.59 16.02,2021 -16.02.202118 290 828.346122 725.75 17.02.2021-17.02.202112 399 468.34612788,87 27.01.2021-16.02.20212114 108 640,0061297 407,60 27.01.2021-17.02.20212214 108 640.00612102 046.05 27.01.2021-17.02.20212214 108 640.00612102 046,05 18.02.2021-18.02.20211І06І6 48,346123 490,44 19.02.2021-21.02.20213616 748,34612608,30Всього за січень 2021 489 744,01Загальна сума пені за період 27.01.2021-21.02.2021567 461,49Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 576 461,49 грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Доводи Позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є у відповідній частині обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що постановою Верховного суду від 21 червня 2022 року у цій справі № 908/1006/21 судові рішення були залишені без змін в частині стягнення з Відповідача 3% річних на суму 359 022 грн. 83 коп. та інфляційних втрат в розмірі 1 346 262 грн. 01 коп., а також за наслідками повторного розгляду у скасовані частині з Відповідача також підлягають стягненню 576 461 грн. 49 коп., то загальний розмір задоволених позовних вимог становить 2 281 746 грн. 33 коп., що становить 36,79% від первинно заявлених позовних вимог на суму 6 202 160 грн. 81 коп.

Оскільки Позивачем при поданні позову було сплачено 93 032,41 грн. судового збору, то стягненню з Відповідача на його користь підлягає 34226,62 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов в частині в частині стягнення 1 436 091,30 грн. пені та 3 060 110,40 грн. штрафу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", ідентифікаційний код юридичної особи 00100227 (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) 576 461 (п`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 49 коп. пені.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 3 060 110,40 грн. штрафу відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", ідентифікаційний код юридичної особи 00100227 (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) 34 226 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять шість) грн. 62 коп. судового збору.

5. Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне судове рішення складено та підписано 13.11.2023р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.