Рішення № 115027123, 19.01.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14958/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

представника позивача: Томіна О.О.,

представника відповідача: Тараненка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - відповідач, ПрАТ «АК «Київводоканал»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 20 870,29 грн. та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 992,40 грн.; вартості проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 3 200,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.10.2021 року о 09 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Михайла Бойчука, буд. 43 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного позивачу транспортного засобу KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , транспортного засобу MITSUBISHI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та належного відповідачу транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. ДТП сталась з вини ОСОБА_4 , що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2021 року. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» (далі - ПрАТ «СК «Саламандра») на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5226396. Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 17.11.2021 року № 480-2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-асистуюча компанія» (далі - ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія») на замовлення позивача, розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, становить 74 897,85 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля - 56 027,56 грн. Крім того, відповідно до вказаного звіту, втрата товарної вартості автомобіля внаслідок ДТП становить 18 870,29 грн. Так, 10.01.2022 року ПрАТ «СК «Саламандра» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 61 228,99 грн. Зважаючи на те, що шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує та враховуючи те, що ОСОБА_4 є працівником ПрАТ «АК «Київводоканал», позивач вважає, що відшкодування втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 18 870,29 грн., тобто шкоду, заподіяну працівником, зобов`язаний відшкодувати відповідач. Також позивач зазначає, що у результаті пошкодження належного їй транспортного засобу вона була позбавлена можливості вести звичний для неї спосіб життя, змушена докласти додаткових зусиль для вирішення особистих та робочих питань, нести непередбачувані витрати. Вказує, що відповідач вживає заходів з метою уникнення відповідальності свого працівника, що в свою чергу, позивач оцінює як порушення її права на отримання належного страхового відшкодування. Такою протиправною поведінкою відповідач заподіяв позивачу моральну шкоду, яку остання оцінює в 2 000,00 грн. Крім того, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на оплату вартості проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 3 200,00 грн.

Також позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому остання просить витребувати у ПрАТ «АК «Київводоканал» належним чином завірені копії наступних документів: наказу про призначення ОСОБА_4 на посаду в ПрАТ «АК «Київводоканал»; подорожнього (шляхового) листа на транспортний засіб «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на дату ДТП 13.10.2021 року; у випадку, якщо транспортний засіб «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на дату ДТП 13.10.2021 року знаходився у законному володінні інших фізичних або юридичних осіб, повідомити про це, а також, надати копію договору оренди (суборенди) тощо, а також відомості стосовно того «чи перебував ОСОБА_4 у трудових відносин з ПрАТ «АК «Київводоканал» на дату ДТП 13.10.2021 року? Чи виконував ОСОБА_4 свої трудові обов`язки перед ПрАТ «АК «Київводоканал» на дату ДТП 13.10.2021 року?».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення грошових коштів, та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 24.11.2022 року; задоволено клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2022 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 240 ЦПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.01.2023 року.

09.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ПрАТ «АК «Київводоканал» надійшов відзив на позову заяву, в якому останнє просило відмовити в позові у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю заявлених вимог. При цьому відповідач зазначив, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 17.11.2021 року № 480-2021, складений ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», є неналежним доказом, оскільки складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 145/5/2092 від 24.11.2003 року. Так, відповідача та учасника ДТП було позбавлено можливості надати зауваження/заперечення щодо змісту протоколу огляду транспортного засобу; фахівця, який проводив дослідження не було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку; висновок складений на замовлення позивача за винагороду та за результатами проведеної оцінки не встановлена причина пошкодження транспортного засобу. Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують розмір фактичних витрат товарного вигляду автомобіля внаслідок ДТП, що мала місце 13.10.2021 року. Вважає, що ОСОБА_1 не доведено спричинення їй моральної шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача шкоди та спричиненою шкодою. Крім того, у відзиві відповідач вказав на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування та такі витрати мають бути співмірними із, зокрема, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тому не підлягають задоволенню. Так, позивачем заявляються витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., проте до акту наданих послуг включені послуги, які не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, аналіз судової практики, вивчення правових позицій Верховного Суду з аналогічних правовідносин; отримання постанови Печерського районного суду м. Києва у справі про адміністративне правопорушення; складання претензії. Крім того, відповідачем на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2022 року надано витребувані документи, а саме: копію наказу ПрАТ «АК «Київводоканал» від 05.07.2021 року № 251-к «Про переведення на постійну роботу»; копію подорожнього листа вантажного автомобіля від 13.10.2021 року № 1713.

26.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Томіна О.О. надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 17.11.2021 року № 480-2021, складений ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» є належним, достовірним, достатнім та допустим доказом вартості завданого матеріального збитку власнику транспортного засобу, а відповідачем не надано жодних доказів на спростування висновків вказаного звіту. Крім того, чинним законодавством України не передбачений обов`язок замовника дослідження чи оцінювача запрошувати на огляд зацікавлених осіб. Вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності вини свого працівника у спричиненні шкоди внаслідок ДТП, що мала місце 13.10.2021 року. Щодо правової допомоги, то в Акті надання послуг опис робіт повністю відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України, а підпис позивача в акті виконаних робіт підтверджує належне надання послуг правничої допомоги.

05.01.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ПрАТ «АК «Київводоканал» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останнє просило суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В судове засідання 19.01.2023 року з`явились представник позивача та представник відповідача.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2023 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву; відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 19.01.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 19.01.2023 року в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав.

Вислухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданим 22.04.2020 року (а. с. 8 - 9).

13.10.2021 року о 09 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Михайла Бойчука, буд. 43 сталася ДТП за участю належного ОСОБА_1 транспортного засобу KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , транспортного засобу MITSUBISHI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та належного ПрАТ «АК «Київводоканал» транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 13.10.2021 року № 3021298510555415 (а. с. 10 - 11).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2021 року у справі № 757/59525/21-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. (а. с. 15 - 16).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, в п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що, відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, автомобіль ««ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким на момент ДТП 13.10.2021 року керував ОСОБА_4 , на праві власності належить ПрАТ «АК «Київводоканал», співробітником якого є ОСОБА_4 , що визнається учасниками справи, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, дані обставини не підлягають доказуванню.

Крім того, відповідно до наказу ПрАТ «АК «Київводоканал» від 05.07.2021 року № 251-к «Про переведення на постійну роботу», ОСОБА_4 , водія транспортного засобу 1 класу автоколони № 1 управління транспорту з 06.07.2021 року переведено на постійну роботу водієм транспортного засобу 1 класу в автоколону № 1 управління транспорту.

Отже, шкоду, заподіяну позивачу ОСОБА_4 , відшкодовує відповідач.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, № 1961-IV (далі - Закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 4 Закону, суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону, страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Так, на час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована ПрАТ «СК «Саламандра» на підставі полісу обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/005226396, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 130 000,00 грн.; за шкоду, завдану життю та здоров`ю - 260 000,00 грн. (а. с. 17).

Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Як визначено у п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п`ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Отже, ПрАТ «СК «Саламандра» відповідає перед позивачем за заподіяну ОСОБА_4 шкоду у межах 130 000,00 грн.

Згідно ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів врегульовані Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 було затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика № 142), яка встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно п. 1.4. Методики, вона застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Так, згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 17.11.2021 року № 480-2021, складеного ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП становить 74 897,85 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля - 56 027,56 грн. Крім того, відповідно до вказаного звіту, втрата товарної вартості автомобіля внаслідок ДТП становить 18 870,29 грн. (а. с. 19 - 23).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до рахунку-фактури Автосервісної філії «Універсал-авто» Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» від 02.11.2021 року № 0000005092 та акту виконаних робіт від 17.02.2022 року № ЗНУ-015851, вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 61 228,99 грн. (а. с. 48 - 52).

Так, 10.01.2022 року ПрАТ «СК «Саламандра» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 61 228,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.01.2022 року № 6771 (а. с. 53).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Як визначено у Звіті про оцінку колісного транспортного засобу від 17.11.2021 року № 480-2021, складеного ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», втрата товарної вартості автомобіля внаслідок ДТП становить 18 870,29 грн.

Відповідно до п. 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Як визначено у п. 32.7 ст. 32 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).

Ураховуючи, що автомобіль позивача був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини працівника ПрАТ «АК «Київводоканал», тому відшкодування втрати товарної вартості автомобіля, завдане позивачу пошкодженням автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.10.2021 року, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Наведене узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.03.2019 у справі № 757/17104/16-ц.

02.06.2022 року позивач звернулася до ПрАТ «АК «Київводоканал» із вимогою про відшкодування втрати товарної вартості автомобіля, яка залишилася без реагування (а. с. 60 - 63).

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підтвердження відшкодування понесених позивачем витрат відповідач не надав.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» відшкодування втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 18 870,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п. 9 цієї постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене кореспондується зі змістом статті 81 ЦПК України.

Як зазначає ОСОБА_1 у зв`язку із пошкодженням належного їй автомобіля, необхідності ремонту автомобіля та неможливості його використання протягом тривалого часу, було порушено її нормальний життєвий уклад. Більш того неправомірні дії відповідача призвели до витрачання додаткових зусиль та часу для відновлення попереднього становища позивача та захисту її прав.

Позивач оцінює заподіяну ПрАТ «АК «Київводоканал» моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду та, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана моральна шкода в розмірі 2 000,00 грн., яка є співмірною глибині душевних переживань позивача, їх тривалості та можливості відновлення.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією № 2КН6-1274-7В19-АТ5С від 15.06.2022 року, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, витрати, пов`язані з розглядом справи, становлять 12 192,40 грн. та складаються з: 992,40 грн. - судовий збір за подання позовної заяви; 3 200,00 грн. - витрати на проведення оцінки матеріального збитку; 8 000,00 грн. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 2212-03 від 22.12.2021 року (далі - Договір про надання правової допомоги № 2212-03 від 22.12.2021 року), укладеного між Адвокатським бюро «Томін та партнери», в особі Керуючого Томіна О.О. (далі - Адвокатське бюро) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт); копію акту наданих послуг від 16.06.2022 року за Договором про надання правової допомоги № 2212-03 від 22.12.2021 року; копію рахунку-фактури № 2212-03 від 16.06.2022 року на суму 8 000,00 грн.

Відповідно до акту наданих послуг від 16.06.2022 року за Договором про надання правової допомоги № 2212-03 від 22.12.2021 року, Адвокатське бюро у період часу з 22.12.2021 року по 16.12.2021 року надало, а Клієнт прийняв юридичну, правничу, правову допомогу, роботи послуги за Договором про надання правової допомоги № 2212-03 від 22.12.2021 року у наступному обсязі: усні консультації Адвоката Клієнту щодо відновлення його порушених прав та інтересів внаслідок пошкодження транспортного засобу KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , - 1 година роботи (вартість однієї години роботи - 1 000,00 грн.); аналіз судової практики та вивчення правової позиції Верховного Суду по аналогічним правовідносинам - 1,5 годин роботи (вартість однієї години роботи - 1 000,00 грн.); отримання постанови суду відносно ОСОБА_4 (ст. 124 КУпАП), підготовка та направлення адвокатського запиту до ПрАТ «АК «Київводоканал», складання та направлення вимоги про відшкодування шкоди до ПрАТ «АК «Київводоканал» - 1,5 годин роботи (вартість однієї години роботи - 1 000,00 грн.); складання, оформлення та подання позовної заяви до ПрАТ «АК «Київводоканал» - 4 години роботи (вартість однієї години роботи - 1 000,00 грн.). Загальна вартість фактично виконаної роботи та наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 2212-03 від 22.12.2021 року станом на 16.06.2022 року становить 8 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування та такі витрати мають бути співмірними із, зокрема, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тому не підлягають задоволенню. Так, позивачем заявляються витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., проте до наданого представником позивача акту наданих послуг включені послуги, які не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, аналіз судової практики, вивчення правових позицій Верховного Суду з аналогічних правовідносин; отримання постанови Печерського районного суду м. Києва у справі про адміністративне правопорушення; складання претензії

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а саме, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

Більш того, суд бере до уваги що справа не є складною, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також суд враховує критерії розумності вартості наданих послуг, думку відповідача про неспівмірність витрат із складністю справи та приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування судових витрат витрати, пов`язані із оплатою звіту про оцінку колісного транспортного засобу у розмірі 3 200,00 грн., відповідно до рахунку-фактури від 18.11.2021 року № 480-2021 (а. с. 28), оскільки ці витрати пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Оскільки для розгляду справи необхідно було визначити, в тому числі, і розмір втрати товарної вартості, що є предметом позову, для чого і було замовлено звіт, то суд вважає такі судові витрати обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивачем не надано.

Відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 9, 17, 22, 29, 37, 38, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 18 870 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 29 коп. у відшкодування втрати товарної вартості автомобіля та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. у відшкодування витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 30.01.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко