Рішення № 115017027, 07.11.2023, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3862/16-ц

2/214/78/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 листопада 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попкової Ю.В.,

у відсутність учасників процесу,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Умріхіна Клавдія Андріївна, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Лігута Лариса В`ячеславівна, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 12 липня 2016 року з позовом до відповідача ОСОБА_2 (том 1 а.с. 3-5) та просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного на користь відповідачки, посилаючись на наявність безпорадний стан заповідача при складанні оспорюваного заповіту. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний батько ОСОБА_3 . На момент його смерті у домоволодіння по АДРЕСА_1 , проживала його дружина ОСОБА_2 . При житті вона, як донька, надавала батькові допомогу у веденні господарства, вони планували спільний бюджет, оплачували комунальні послуги та допомагали один одному. Вона постійно надавала батькові матеріальну допомогу на ремонт належного йому домоволодіння, несла витрати по лікуванню батька, здійснювала за ним догляд разом з членами її родини. В останні роки здоров`я батька погіршилось, він відносився до другої категорії осіб, постраждалих внаслідок катастрофи на ЧАЕС. Серед його хвороб серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця, склерози, тощо, тому почастішали випадки не сприйняття ним дійсних подій. При житті батько перебував на обстеженні у невропатолога та психіатра, однак спроби поліпшити його психічний стан позитивного результату не мав. На день посвідчення заповіту на користь ОСОБА_2 , у батька спостерігався процес психічного розладу, складається уява, що відповідачка скористалась безпораднім станом батька з метою заволодіння належним йму домоволодінням та примусила ОСОБА_3 заповісти йому все домоволодіння. При цьому відповідача повністю відсторонилась від поховання ОСОБА_3 , нею, як донькою, було організовано та оплачено повністю поховання батька. Тому просить задовольнити вимоги.

У ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 вимоги позову уточнила, в редакції уточненого позові від 24 квітня 2017 року (том 1 а.с. 98-101) уточнивши перелік третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 27 липня 2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 08 вересня 2016 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів шляхом забезпечення. Витребувано у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Умріхіної К.А. засвідчену копію заповіту ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08 вересня 2016 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів шляхом забезпечення. Витребувано в Обласному комунальному закладі «Гейківська психоневрологічна лікарня та Обласному комунальному закладі «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг інформацію про перебування на обліку у лікаря-психіатра ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за життя проживав по АДРЕСА_1 . Витребувано в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» та КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 5» медичні картки стаціонарного хворого з виписними епікризами, історії хвороб ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за життя проживав по АДРЕСА_1 ;

Ухвалою суду від 31 жовтня 2016 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів шляхом забезпечення. Витребувано в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 4» медичні картки стаціонарного хворого з виписними епікризами, історії хвороб ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за життя проживав по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10 липня 2017 року за клопотанням представника позивача витребувано від приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Умріхіної Клавдії Андріївни копію спадкової справи, яка відкрита після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано в Сьомій криворізькій державній нотаріальній конторі документи та витяги з реєстром справ, які долучались та заповнювались при посвідченні заповіту в квітня 2005 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 02.04.2005 року за № 1380, який був посвідчений у квітні 2005 року державним нотаріусом Лігутою Ларисою В`ячеславівною.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року за клопотанням представника позивача витребувано з Відділення виконавчої дирекції Фонду в місті Кривому Розі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області, особову справу та медичні документи відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на протязі з 1992 року по 18.01.2016 року перебував на обліку та отримував соціальну допомогу по втраті працездатності від нещасного випадку на виробництві. Витребувано з Державного підприємства «Українського науко-дослідницького інституту промислової медицини», медичні документи відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на медичному обліку та проходив лікування.

Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Українському науково-дослідному інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України та на вирішення експертів поставлено питання щодо того, чи страждав за життя померлий, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння або психічне захворювання та чи усвідомлював померлий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , значення своїх дій і чи міг керувати ними під час укладення заповіту 02.04.2005 на ім`я ОСОБА_2 на усе належне йому майно. Провадження зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі у зв`язку з повідомленням експертної установи про відсутність оплати за проведення експертизи.

Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03 травня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, до суду вкотре надійшли заяви позивача ОСОБА_1 та представника позивача адвоката Стельмаха В.В. про відкладення розгляду справи: позивач у зв`язку з перебуванням у відпустці, представник позивача у зв`язку із зайнятістю і іншому процесі.

Суд критично відноситься до указаної позивачем підстави відкладення розгляду справи з огляду на неодноразову повторність такого відкладення (з тієї ж самої підстави) та відсутність доказів поважності неявки позивача у судове засідання: перебування позивача у відпустці за місцем роботи не звільняє її від обов`язку явки в судове засідання, ініційоване за її ж позовом.

Заявник же зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

При цьому з моменту подання позовної заяви до суду (більше 7 років тому) позивач ОСОБА_1 мала достатньо часу для подання необхідних доказів, врегулювання позиції зі своїм представником, уточнення заявлених вимог, тощо.

Представник відповідача адвокат Брюховецький М.М. звернувся до суду із заявою про винесення рішення у справі, враховуючи чергову неявку позивача та її представника, проти вимог заперечує.

Ураховуючи викладене, підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, тому оскільки чергова неявка позивача та її представника, які мали можливість надати пояснення у судових засіданнях, не перешкоджає розгляду справи по суті, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим закінчити розгляд справи у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У письмових запереченнях (том 1 а.с. 31-32) відповідачкою ОСОБА_2 зазначено, що обставина наявності у ОСОБА_3 за життя психічного розладу не підтверджена ніякими належними доказами при цьому пояснення свідків, на які посилається позивач, не є належними доказами, оскільки пересічна особа не може виступати спеціалістом щодо психічного здоров`я. У тексті позову ОСОБА_1 указує про наявність психічного розладу у свого батька на день посвідчення заповіту, проте коли саме відбулося посвідчення заповіту, їй не відомо, тому викликають сумніви такі посилання в конкретний, але невідомий позивачці час. Заповіт на її ім`я було складено задовго до смерті ОСОБА_3 , навіть задовго до його чисельних захворювань в останні роки життя. На момент складання заповіту ОСОБА_3 не знаходився в безпорадному стані, його стан був перевірений нотаріусом, яка переконалася в тому, що заповіт складено при здоровому глузді та без всілякого примусу. До останнього вони з чоловіком жили у хороших стосунках, вона доглядала його під час хвороби в останні місяці життя, отримавши свідоцтво про смерть ОСОБА_3 понесла більшість розходів на організацію його поховання: на організацію поминального обіду, купівлю труни та іншої ритуальної атрибутики, замовлення катафалку, вінків, тощо, що підтверджується копіями чеків. Причиною смерті ОСОБА_3 є серцево-судинна недостатність та атеросклеротична хвороба серця, ніякого зв`язку з психічним розладом ця хвороба не має. Тому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (том 1 а.с. 14 копія свідоцтва).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 15656 від 20 січня 2016 року, причина смерті ОСОБА_3 серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця (том а.с. 15 копія свідоцтва).

За життя ОСОБА_3 02 квітня 2005 року склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Лігутою Л.В., відповідно до тексту якого ОСОБА_3 заповідав усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать йому на час посвідчення заповіту а також ті права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті ОСОБА_2 , 1950 року народження (том 1 а.с. 234 копія заповіту).

При цьому за повідомленням завідувача Сьомої криворізької державної нотаріальної контори від 10.08.2017, заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчено 02 квітня 2005 року державним нотаріусом Лігутою Л.В. за реєстровим № 1380, а не 01 квітня 2005 року, як зазначено у тексті посвідчу вального напису вказаного заповіту. Нотаріусом Лігутою Л.В. допущено технічну помилку, яка не ставить під сумнів зміст заповіту. Дата посвідчення заповіту у електронному реєстрі внесена вірно «02.04.2008», дата реєстрації «15.04.2005» реєстратор Ставніченко Олена Петрівна (реєстрація здійснена реєстратором Ставнічено О.П., оскільки доступ до електронних реєстрів станом на 2005 рік у нотаріусів був обмежений через відсутність технічної можливості працювати в електронних реєстрах) (том 1 а.с. 238)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, зазначала, що заповіт від 02 квітня 2005 року складений ОСОБА_3 всупереч вільному волевиявленню заповідача, оскільки на час складання заповіту у нього спостерігалися психічні розлади.

Посилаючись на положення статті 1257 ЦК України, позивач вказував, що у разі визнання судом недійсним заповіту від 02 квітня 2005 року, будуть відновлені її спадкові права на майно, як спадкоємиці першої черги за законом

Відповідно до статей 1233, 1234ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто.

Статтею 1247ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251?1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1254ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Стаття 1257ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За повідомленням Комунального закладу «Гейківська психоневрологічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради від 29.09.2016, наданого на виконання ухвали суду від 08.09.2016, ОСОБА_3 на лікуванні не перебував, на обліку не перебуває, в архівних книгах не значиться. Медичний заклад стаціонарного профілю, поліклінічного відділення не має (том 1 а.с. 47).

На виконання ухвали суду від 08 вересня 2016 року Комунальний заклад «Криворізька міська лікарня № 5» Дніпропетровської обласної ради» за вих.. від 30.09.2016 повідомила про відсутність на стаціонарному лікуванні у їх закладі ОСОБА_3 у період з 01.01.2000 по 18.01.2016 (том 1 а.с. 49).

На виконання ухвали суд адміністрація Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» листом від 26.09.2016 повідомила, що ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра не перебував, за медичною допомогою не звертався (том 1 а.с. 51).

Комунальним закладом «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» листом від 21.11.2016 повідомила про направлення до суду історій хвороб на ОСОБА_3 про знаходження його на стаціонарному лікуванні в цереброваскулярному відділенні з 14.03.2010 по 01.04.2010 та хірургічному відділенні з 15.05.2013 по 28.05.2013 (том 1 а.с. 67).

На запит суду від 01.11.2016 щодо видачі медичної картки ОСОБА_3 , Комунальним закладом «Криворізька міська клінічна лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради» листом від 01.12.2016 повідомлено про відсутність звернень ОСОБА_3 у період з 01.01.2015 по 17.01.2016 до медичного закладу за допомогою, на стаціонарному лікуванні він не знаходився, по журналах приймального відділення не зареєстрований (том 1 а.с. 74).

На виконання ухвали суду від 12 грудня 2018 року Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» за вих. від 25.01.2019 надано завірені належним чином копії медичних документів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомлено, що рішенням лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 24.10.2002 у ОСОБА_3 встановлено діагноз: вібраційна хвороба першої-другої стадії, сидром полірадикулоневропатії переважно на шийному рівні з плечолопатковим пері артрозом, гіпотрофіями м`язів кистей, початковими проявами артрозу колінних суглобів. Захворювання професійне (том 2 а.с. 46-71).

Згідно медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, станом на дату огляду 01.10.2004 та сертифікату про проходження наркологічного огляду станом на 01.10.2004, у ОСОБА_3 психіатричні та наркологічні протипоказання до провадження відсутні (том 1 а.с. 84,85 копії довідки, сертифікату)

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визначенні у статті 225 ЦК України. Частинами першою, другою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 23 листопада2022 року у справі № 368/953/19.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що висновок судово-психіатричної експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможністьособи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2018 року у справі № 756/14304/15-ц вказав, що суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність підстав, передбачених частиною другоюстатті 1257ЦК України для визнання недійсним заповіту. За обставинами цієї справи, під час складення заповіту заповідач не виявляла ознак будь-якого психічного розладу, і за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Дана обставина підтверджена висновком судово-психіатричного експерта, зробленого за результатами проведення посмертної судової психіатричної експертизи.

У цій справі за клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою суду від 17 квітня 2019 року було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу на предмет встановлення наявності на дату складання заповіту у ОСОБА_3 тимчасового психічного розладу, нервового потрясіння або психічного захворювання, однак 07.12.2020 справа повернута експертною установою у зв`язку з клопотанням експертів про надання додаткових матеріалів (том 2 а.с. 97-98).

За майже три роки після указаного клопотання експертів, суд задовольнити його так і не зміг у зв`язку у тому числі й відсутністю письмових доказів, затребуваних експертами (відомості про перебування на наркологічному обліку, психіатричного огляду) та відсутністю свідків зі сторони позивача, явку яких вона зобов`язана була забезпечити в силу принципів змагальності та диспозитивності (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 465/4873/20 (61-6627св23).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, установивши, що позивач не довела за допомогою належних та допустимих доказів ту обставину, що ОСОБА_3 на час складання оспорюваного заповіту 02 квітня 2005 року перебував у стані, який не давав йому можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а його волевиявлення не було вільним та не відповідало його внутрішній волі (постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 607/22488/20 (провадження № 61-10826св23), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні вимог позивача, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статями 157, 161 СК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП суду невідомий, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_6 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Умріхіна Клавдія Андріївна, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 40.

Третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Лігута Лариса В`ячеславівна, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 30.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2023 р.

Суддя А.В. Ткаченко